ISBN 978-617-7574-82-7 Аналітичний звіт. Війна наративів: образ України в медіа/ автор(к)и: О. Давліканова, А. Костенко та інші – Київ: ТО«³стка», 2022. – 154 с. У звіті надано аналіз наративів про Україну, що поширювалися в європейських, українських та російських засобах масової інформації, а також інших медіа з 1991 по 2022 рік; досліджено при роду російських наративів про Україну та цілі їх розповсюдження; проаналізовано західну та вітчизняну медіаоптику розуміння України, що формувалася під впливом російської пропаганди. Публікація покликана сприяти формуванню у політиків, журналістів та експертної спільноти глибшого розуміння наративів, які останні десятиліття формували образ України у західних, російських та українських ЗМІ © Представництво Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні, 2022 ЗМІСТ РЕЗЮМЕ......................................................................................................................................................................... 5 ПЕРЕДМОВА.................................................................................................................................................................. 6 ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ................................................................................................................................................. 7 Розділ 1. НАРАТИВИ: ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДУ VS УПРАВЛІННЯ МАСАМИ................................. 9 ПРИРОДА НАРАТИВУ................................................................................................................................................. 9 НАРАТИВ ЯК ІНСТРУМЕНТ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІЙНИ ТА ДОРОГОВКАЗ ДО САМОВИЗНАЧЕННЯ.......................................................................................................... 12 РОЗДІЛ 2. ЗАХІДНА МЕДІОПТИКА ТА РОЗУМІННЯ УКРАЇНИ................................................................... 18 ВБИВЧИЙ НАЦІОНАЛІЗМ ТА ЯДЕРНА ЗБРОЯ.................................................................................................... 18 НЕРОЗРИВНІ УЗИ УКРАЇНИ ТА РОСІЇ................................................................................................................... 22 УКРАЇНА МІЖ ЗАХОДОМ ТА СХОДОМ, ПРОБУДЖЕННЯ НАЦІЇ ТА ПРОЄВРОПЕЙСЬКЕ САМОУСВІДОМЛЕННЯ.............................................................................................................................................. 25 НЕСПРОМОЖНА ДЕМОКРАТІЯ ТА ПРОВАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ...................................................................... 29 УКРАЇНА ПІД ЗАХИСТОМ«СТАРШОГО БРАТА», ПОЗАБЛОКОВА ДЕРЖАВА ЧИ НАСТУПНА ЦІЛЬ РФ?.......................................................................................................................................... 32 УКРАЇНА: МІЖ ЄВРОПЕЙСЬКИМ ТА МИТНИМ СОЮЗОМ..............................................................................40 РОЗКОЛ УКРАЇНИ ТА«ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА»............................................................................................. 42 УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВИЙ РАДИКАЛІЗМ................................................................................................................ 47 ОКУПАЦІЯ, АНЕКСІЯ ТА ФЕДЕРАЛІЗАЦІЯ......................................................................................................... 52 УКРАЇНА НА ЗАХИСТІ ВСЬОГО ДЕМОКРАТИЧНОГО СВІТУ........................................................................... 62 ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ................................................................................................................................................ 72 РОЗДІЛ 3. РОСІЙСЬКІ МЕДІА ПРО УКРАЇНУ: ВІЙНА ЗА СВІДОМІСТЬ.................................................... 74 УКРАЇНА ТА РОСІЯ ПОВ’ЯЗАНІ СПІЛЬНОЮ ІСТОРІЄЮ, АЛЕ БУДУВАТИМУТЬ РІВНОПРАВНІ ВІДНОСИНИ.................................................................................................................................................................. 79 СЛАБКА ТА ЕКОНОМІЧНО-НЕСПРОМОЖНА ДЕРЖАВА................................................................................. 81 РОЗДІЛЕНІ КРОВНІ НАРОДИ.................................................................................................................................. 84 «РУССКИЙ МИР» ТА ЗАГРОЗА ЗАХОДУ.............................................................................................................. 87 ГЕЇ, РАДИКАЛИ, НАЦІОНАЛІСТИ/ НАЦИСТИ, ФАШИСТИ ЗАХОПИЛИ ВЛАДУ В УКРАЇНІ................ 91 УКРАЇНА ЯК НЕІСНУЮЧА ДЕРЖАВА..................................................................................................................... 99 ДЕНАЦИФІКАЦІЯ ТА ДЕМІЛІТАРИЗАЦІЯ УКРАЇНИ.........................................................................................103 «ВІД’ЄМНИЙ НАСТУП»,«ЖЕСТИ ДОБРОЇ ВОЛІ» ТА ІНШІ ТВОРЧІ ЗДОБУТКИ РОСІЙСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ.............................................................................................................................................................105 ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ...............................................................................................................................................107 РОЗДІЛ 4. ОПТИКА ВІТЧИЗНЯНИХ МЕДІА: ВІД ТИРАЖУВАННЯ РОСІЙСЬКИХ НАРАТИВІВ ДО ФОРМУВАННЯ САМОСВІДОМОСТІ.............................................................................................................109 ДО НЕЗАЛЕЖНОСТІ МИРНИМ ШЛЯХОМ........................................................................................................... 110 НЕДОТОРКАНІСТЬ КОРДОНІВ УКРАЇНИ............................................................................................................. 113 УКРАЇНА— НЕЙТРАЛЬНА, ПОЗАБЛОКОВА І БЕЗ’ЯДЕРНА ДЕРЖАВА...................................................... 115 УКРАЇНА МІЖ РОСІЄЮ ТА КРАЇНАМИ ЄС і НАТО............................................................................................. 117 ШТУЧНИЙ РОЗКОЛ УКРАЇНИ...............................................................................................................................120 ЕКОНОМІЧНО ВИГІДНА ТА ЖИТТЄВО НЕОБХІДНА ДРУЖБА..................................................................... 125 БАГАТОВЕКТОРНА ПОЛІТИКА ТА ПОЗАБЛОКОВИЙ СТАТУС....................................................................... 127 АСОЦІАЦІЯ З ЄС— ЕКОНОМІЧНИЙ КРАХ УКРАЇНИ........................................................................................ 128 РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ ТА БОРОТЬБА ЗА СВОБОДУ.......................................................................................130 УКРАЇНА ПРОТИ РАШИЗМУ.................................................................................................................................. 135 НА ЗАХИСТІ ВСЬОГО ДЕМОКРАТИЧНОГО СВІТУ........................................................................................... 139 НЕЗЛАМНИЙ НАРОД НЕЗЛАМНОЇ КРАЇНИ....................................................................................................... 142 ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ..............................................................................................................................................150 ПІСЛЯМОВА................................................................................................................................................................ 151 Резюме 5 РЕЗЮМЕ У війні Росії проти України та колективного Заходу медіа є реальною та дієвою силою, більше того— зброєю. Для досягнення своїх політичних і військових цілей РФ активно використо вує асиметричні інформаційні кампанії задля навмисного викривлення фактів та поширення фальсифікованої інформації з метою маніпуляцій та впливу на масову свідомість і форму вання політичних процесів. Що стосується України, то в умовах відкритої агресії проти неї, а до того— гібридних спеціальних операцій, мова йде не тільки і не стільки про пропаганду, скільки про війну смислів. Задля поширення російських наративів про Україну, які формують про неї хибне уявлення та транслюються на зовнішню та внутрішню аудиторії, РФ використовує цілий комплекс інфор маційних каналів комунікацій, основне завдання яких— заміна об’єктивних уявлень цільової аудиторії про реальний, фактичний стан справ тими ідеями, що є вигідними країні-агресорці в ї ї протистоянні демократичним принципам та прагненню України до європейського май буття. Залежно від завдань та успіхів або провалів операцій із впливу на внутрішню політику України і формування ї ї іміджу серед західної аудиторії, російські наративи змінювались від презентації українців та росіян як братніх народів або єдиного народу до закликів до повного винищення«українських націоналістів та нацистів», заперечення самого існування україн ського етносу, виправдовування геноциду українців, повернення«історичних територій Росії» та просування ідеї, що Україна є державою, яка не відбулася. Так наративи російської пропаганди переплітаються, інколи підсилюючи, а іноді заперечу ючи один одного. Але яким би не був російський наратив, його основна мета— підірвати демократичний розвиток України, ї ї інтеграцію у західний світ, послабити прагнення україн ців визначати своє майбутнє поза російським впливом, у європейській сім'ї, а також посла бити міжнародну підтримку України. Кремлівська дезінформаційна кампанія призвела до виникнення низки стереотипів, що впли нули на прийняття рішень партнерами України на початку повномасштабного вторгнення, і це призвело до численних людських жертв, руйнації економіки та інфраструктури, реальної загрози територіальній цілісності та суверенітету України. На щастя, Україна вистояла та довела світові свою суб'єктність та належність до європейської родини, а також отримала безпрецедентну допомогу партнерів для захисту цінностей усього вільного західного світу. 6 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА ПЕРЕДМОВА Світ є своєрідною збіркою історій про народи та держави. Такі історії здатні згуртовувати нації чи сприяти розв'язанню війни, звеличувати минуле чи залякувати майбутнім, розчаро вувати у політиках чи дарувати надію. Часто наративи є засобами для конструювання смис лів, інтерпретації реальності, пояснення чи виправдання внутрішньої і зовнішньої політики, за допомогою яких озвучуються і реалізуються національні інтереси. Методичне і послі довне просування наративів формує стійке уявлення про державу, ї ї усталений образ. Або ж навпаки— вони використовуються як маніпуляції для створення альтернативної, уявної реальності, і стають інструментом дезінформації та пропаганди. На зустрічі із міжнарод ною делегацією раввінів Володимир Путін заявив:«Ґеббельс казав, що чим неймовірнішою є брехня, тим швидше у неї повірять. І він досягав свого, він був талановитою людиною» 1 . Ґебелівська пропаганда була важливим інструментом, який використовував уряд Гітлера для впливу на маси. Вона спровокувала найстрашніші злочини проти людяності. На жаль, історія повторюється, і Росія, країна, що зухвало привласнює собі перемогу над фашизмом у Другій світовій війні, сама тепер вдається до найбільш антигуманних прийомів минулого, у тому числі закликаючи до геноциду українського народу через засоби масової інформації. Сучасні політичні наративи переважно використовуються у протиборчому, конфліктуючому дискурсі і є частиною гібридних воєн. Політичний наратив формує картину світу не тільки для пересічних громадян, але й для міжнародної спільноти та політичних еліт, адже пода ється як фактичний матеріал, що віддзеркалює дійсність. Сприйняття та інтерпретація полі тичних подій формуються наративами, які поширюють ключові політичні актори, змінюючи смислове навантаження у залежності від кон’юнктури. Якщо наративи використовуються як інструменти пропаганди, то у результаті вигадка чи маніпуляція стає фактом, а міф сприйма ється як реальність. Так наративи про Україну, що створювалися російською пропагандою, вплинули на сприй няття України населенням Російської Федерації та на спільноту західних партнерів і їхні рішення у перші тижні повномасштабного вторгнення. Тому країні так важливо сформувати образ, який би відповідав реаліям та ї ї стратегічним цілям. У цьому дослідженні ми фокусуємося на ключових політичних наративах відносно України, які поширювались у західних, російських та українських ЗМІ після здобуття Україною неза лежності. Починаючи з 1991 і до 2022 року, російські наративи зображують Україну як дер жаву, що не відбулася, виправдовують свої претензії на українські території та навіть демоні зують демократичні та євроінтеграційні процеси. Ми намагаємося відстежити трансформацію образу України та вплив російської пропаганди на цей процес, зокрема на зміну наступних наративів: від«триєдиного братського народу росіян-українців-білорусів» та«мудрої опіки старшого брата» в уособленні Росії до«держав ного перевороту в Україні»,«протистояння Заходу та Росії на території України»,«українського нацизму» та заперечення самого існування українців як нації. Тож публікація покликана допомогти всім зацікавленим сторонам визволити себе з полону російської пропаганди та відділити міфи від реальності задля більш поінформованого фор мування політики щодо України, а також сприяти самим українцям та українкам на шляху самоусвідомлення та самовизначення. 1 Встреча с представителями международных общественных и религиозных организаций[Електронний ресурс]/ События. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: http://www.kremlin.ru/events/president/news/46180 Перелік Скорочень 7 ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ ВВП— валовий внутрішній продукт ВМС— військово-морські сили ВО— всеукраїнське об’єднання ВПК— військово-промисловий комплекс ВРУ— Верховна Рада України ДНР— Донецька Народна Республіка ЄС— Європейський Союз ЗАО— закрите акціонерне товариство ЗМІ— засоби масової інформації ЗСУ— Збройні сили України ІДІЛ— Ісламська держава Іраку та Левану ЛГБТ— лесбійки, геї, бісексуали і трансгендери ДНР – Донецька Народна Республіка ЛНР— Луганська Народна Республіка МВФ— Міжнародний валютний фонд МЗС— Міністерство закордонних справ НАТО— Північноатлантичний Альянс(North Atlantic Treaty Organization) ОБСЄ— Організація з безпеки та співробітництва у Європі ООН— Організація Об’єднаних Націй ПВК— приватна військова компанія ПДЧ— План дій щодо членства(в НАТО) РНБОУ— Рада національної безпеки і оборони України РФ— Російська Федерація СВО— спеціальна воєнна операція СДПУ(о)— Соціал-демократична партія України(об’єднана) СНД— Співдружність незалежних держав СНО— стратегічні наступальні озброєння СРСР— Союз Радянських Соціалістичних Республік США— Сполучені Штати Америки 8 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА УНА-УНСО— Українська національна асамблея— Українська народна самооборона УПЦ— Українська православна церква УПЦ МП— Українська православна церква Московського патріархату УРСР— Українська Радянська Соціалістична Республіка ЦВК— Центральна виборча комісія ЧФ— Чорноморський флот CNN— Cable News Network(американська новинна компанія) DW— Deutsche Welle(німецьке медіа) G7— The International Group of 7(міждержавний політичний форум) NYT— The New York Times USAID— The United States Agency for International Development Розділ 1. Наративи: Формування Світогляду Vs Управління Масами 9 Розділ 1. НАРАТИВИ: ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДУ VS УПРАВЛІННЯ МАСАМИ ПРИРОДА НАРАТИВУ Наративи покликані допомогти людській психіці зрозуміти складну реальність, усвідо мити смисли і збагнути світ, що швидко змінюється. В основі наративу лежить міф, тобто наратив— це оповідь про певну подію чи явище(як-то пояснення політичних чи соціальних реалій, або трактування історичних подій), в якій переважає саме інтерпретація їхньої при роди та значення, а не факт. Термін«наратив» було запроваджено філософами-посмодерністами. Він походить від латинського слова narratіo – розповідь, оповідання. У традиційному розумінні наратив визначається як текст, що описує якусь послідовність подій; те саме, що історія, розповідь, оповідання. Жан-Франсуа Ліотар зазначає, що наративний тип дискурса характеризується постійним повторенням, тоді як фактологічний(науковий) дискурс підтверджується фактами, точ ними даними. Наративне знання не вимагає легітимації, не потребує аргументів, а його фундаментом є звичаї, авторитети, забобони, упередження, стереотипи, або ідеологія 2 . Вольф Шмід стверджує, що наратив має властивість подавати і трансформувати дійсність через призму оповідача 3 . Психологи Брокмейер і Харре зазначають, що наратив не є опи сом реальності, а є інструкцією до її розуміння 4 . Якщо узагальнити різні підходи до аналізу наративу, можемо виокремити характерні його риси: 1. Спирається на міф. Для наративу факти не мають значення, але має значення історія, ідея, яка передається. Він складається із символічних сюжетів, за допомогою яких впроваджуються у суспільну свідомість соціальні міфи, сакральні символи та місії. Тому часто наративи будуються на простих, архітепічних, інколи казкових чи міфічних фундаментах. Міфи, казки та легенди добре запам'ятовуються і живуть століттями. 2. Легкість і зрозумілість подачі. В такій історії чітко ясно, хто є свій і хто є чужий, хто переможець і хто переможений. Наратив пропонує готові моделі ідентичності, комунікації, міркувань, суджень, вибору ціннісних орієн тирів. Таким чином, наративи дають готові смисли, які вже сформовані у нашій свідомості, проте, вони по-новому активуються та перезапускаються 5 . У зв'язку з цим, наратив є лише фрагментом моделі світу. Він структурує дійсність та утворює у ній порядок, систематизує, 2 Lyotard J. The Postmodern Condition: A Report on Knowledge[Електронний ресурс]/ Jean-Francois Lyotard., 1984. – 144 с. –(1st edition). – Режим доступу до ресурсу: https://monoskop.org/images/e/e0/Lyotard_Jean-Francois_The_Postmodern_ Condition_A_Report_on_Knowledge.pdf 3 Шмид В. Нарратология/ В. Шмид. – М.: Языки славянской культуры, 2003. – 312 с. 4 Брокмейер Й., Харре Р. Нарратив: проблемы и обещания одной альтернативной парадигмы // Вопросы философии. – 2000. – №3 – с. 29-42. 5 Maan A. The intelligence we need to succeed at influence[Електронний ресурс]/ Ajit Maan // Homeland Security. – 2020. – Режим доступу до ресурсу: https://www.hstoday.us/subject-matter-areas/intelligence/the-intelligence-we-need-to-succeed-atinfluence/ 10 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА примітивізує ї ї. Таким чином, дійсність стає легшою для сприйняття та оцінки і більш зрозу мілою, що дає можливість спростити складні і заплутані ситуації. 3. Закріплюється через повторення. Доведено, що якщо людям багато разів повторювати хибне твердження, то навіть якщо вони знають, що воно хибне, з кожним наступним разом у них виникатимуть сумніви щодо своєї правоти. Тому легітимація оповіді відбувається шляхом багаторазового ї ї переказування, повторення та тиражування. 4. Суб'єктивізм наративу. Наратив відображає точку зору оповідача, який може інтерпретувати реальність так, як йому заманеться. Саме оповідач створює бажану модель світу, підказує слухачам, що думати про подію чи явище. Тим самим і нав’язується думка про те, що немає загальної істини. При цьому основний акцент робиться на емоції та апеляцію до підсвідомого. 5. Використовуються маніпуляції. Оскільки наратив не спирається на факти, то у його основі можуть лежати підміна понять, напівправда та дезінформація. Наратив може спиратися на правдиві факти, проте набір фак тів матиме селективний характер і слугуватиме для підсилення маніпулятивної тези. Такі маніпуляції частково легітимізують оповідання і створюють ілюзію правди. Наратив завжди поширюється з метою впливу на суспільну думку. В політичній площині наративи можуть використовуватися для таких цілей як: згуртування однієї частини суспільства та дестабілізації й дезорієнтації іншої, формування культу лідера та дискредитації опонента, виправдовування політичних рішень та засудження дій про тивника, підвищення легітимності одного режиму та підрив довіри до іншого. Тобто наративи часто є інструментами досягнення певної політичної мети. ОСМИСЛЕННЯ ДІЙСНОСТІ СПРОЩЕННЯ РЕАЛЬНОСТІ ПОЯСНЕННЯ ПЕРЕКОНАННЯ НАРАТИВ Рисунок 1. Наратив як засіб впливу на суспільну свідомість Розділ 1. Наративи: Формування Світогляду Vs Управління Масами 11 Можна виділити три рівні наративів: геополітичний(системний), національний(наратив іден тичності) та наратив з питань політики. 6 1) Геополітичний(системний) наратив пояснює світовий порядок. Це історії про те, як функці онує світ, які закони ним керують, які великі концепції«добра» та«зла» є у ньому. Умовно, це наративи планетарного масштабу, або гранд-наративи, такі як наративи релігій, ідеоло гій, як-то боротьба комунізму і капіталізму. 2) Національний наратив(наратив ідентичності) є оповіданням про держави – їх історію, прагнення, бажання, дії; про те, як вони бачать себе і як їх бачать інші. Умовно, такі нара тиви є відповіддю на питання«Хто ми?» і«Чого ми хочемо?». Це візійна концепція нації – ї ї орієнтир у майбутнє. 3) Наративи з питань політики є тактичним інструментом пояснення поточної державної політики: чому приймаються певні рішення, як вони сприятимуть розвитку, хто є учасни ком цих рішень, якою є проблема, як мають сприйматись ті чи інші події тощо. У дослідженні ми фокусуємося на геополітичних та національних наративах, які впливають на формування образу України. У чому полягає сила наративу і яким чином відбувається вплив на суспільну свідомість? Численні дослідження доводять, що наратив здатний вплинути на: — світогляд, адже емоційні розповіді легше запам’ятовуються і потім впливають на наші ідеї і ставлення до певних подій та явищ; — ментальний стан та поведінку. Вчені виявили, що за сприйняття розповіді відповідають хімічні реакції у мозку людини, що призводять до зміни настрою: вони або заспокоюють людину, або навпаки підвищують рівень ї ї ненависті та агресії. 7 Емоційний стан в свою чергу визначає поведінку, спонукає до дій або бездіяльності. Фактично, наративи використовуються для управління масами. Сила наративу полягає і в тому, що пройшовши свій генезис і ввібравши у себе сенси, значення і поняття, він наче пере паковує все це у коротку, зрозумілу форму, яка змушує сформувати ставлення до події чи явища і навіть спонукає до дії. Сучасні наративи охоплюють широкі маси населення, адже транслюються в інформаційному просторі. Вони вживлюються у масову свідомість завдяки багаторазовому повторенню, осо бливо за умови низького рівня розвитку критичного мислення або обмеженого доступу до альтернативних джерел інформації. Відповідно до теорій комунікації, повторюваний вплив медіа-контенту призводить до сприйняття тверджень як таких, що начебто повністю відпові дають реальності. Теорія культивування стверджує, що вплив медіа базується на повторенні, підтвердженні та підживленні, і врешті-решт культивуванні цінностей та переконань. Наративи мають здатність самі себе відтворювати у суспільстві. Підстава для відтворення наративу виникає через те, що людина схильна вірити знайомим речам, тому, що вона вже бачила, чула, відчувала, чи про що вже думала. Будь-що новітнє і невідоме може збивати ї ї з пантелику, проявлятись як дискомфорт, викликати почуття тривоги. 6 Miskimmon A. Strategic Narratives Communication Power and the New World Order/ A. Miskimmon, B. O'Loughlin, L. Roselle. – New York: Routledge, 2013. – 240 с. 7 Schimel J. Writing Science[Електронний ресурс]/ Joshua Schimel.- Oxford: Oxford University Press, 2012.-221 p. – Режим доступу до ресурсу: https://www.kaznu.kz/content/files/news/folder23099/SchimelJ_WritingScience_2011.pdf 12 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Тому новий меседж, що транслюється, може не сприйнятися людиною. І навпаки, якщо у відповідь на розказану історію людина скаже:«Я й сам про щось таке думав» чи«Я це завжди знала», то така комунікація має більше шансів досягти своєї мети. 8 Коли йдеться про інтерпретацію образу нації як важливу частину формування самосвідо мості народу, державної політики чи ідеології, часто використовуються історичні наративи, що інтерпретують минуле. Однак, з метою виправдання політики існуючих режимів, напри клад, у Росії, історичний наратив постає не як підсумок вивчення реального історичного процесу, а як штучний конструкт. Відповідна доктрина створюється з ретельно підібраних фактів, міфів та ідеологій, а іноді і відвертих вигадок, об’єднаних спільним функціональним призначенням— слугувати політичному режиму. Наприклад, російська пропаганда активно розповсюджує такий наратив:«Україна – це невдала тінь Росії». Завдяки селекції та пере кручуванню фактів, цей наратив насаджував ідею, що Україна – це«окраїна» Росії, а Росія – наступниця Русі. При цьому ігноруються такі історичні факти, що Київ було засновано у 482 році, а Москву— у 1147 році; що слово Україна вперше згадується у Київському літописі 1187 року, а корінь назви держави походить не від слова«окраїна», а від слова«країна». 9 Як бачимо, наративи, що транслюються в інформаційному просторі, можуть використову ватися як зброя у гібридних війнах, слугувати дезінформації та пропаганді. Як інструменти «м’якої сили», наративи можуть стати підґрунтям для підвищення соціально-психологічної напруги у суспільстві, впливати на дії чи світогляд окремих людей та цілих народів, узако нювати чи виправдовувати політику агресії, зокрема вторгнення на територію суверенних держав, підміняючи поняття та формуючи альтернативну реальність. НАРАТИВ ЯК ІНСТРУМЕНТ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІЙНИ ТА ДОРОГОВКАЗ ДО САМОВИЗНАЧЕННЯ Як зазначалося вище, сучасні політичні наративи є інструментом впливу на масову свідомість. В умовах гібридних воєн пропаганда та дезінформація стають інструментами інформаційнопсихологічного впливу, а наративи – зброєю. Розглянемо, яке місце займають наративи у системі пропаганди та маніпуляцій, та як вони застосовуються з метою дезінформації. Слова пропаганда та дезінформація часто використосуються як синоніми, проте між ними є суттєва відмінність. Термін пропаганда означає«щось, що підлягає поширенню». На думку американського вченого Гарольда Лассвела, пропаганда – це управління масами за допо могою маніпуляцій, з використанням розповідей, чуток, повідомлень, картин та інших форм соціальної комунікації. 10 Пропаганда спрямована на певну аудиторію з метою ї ї переконання та може мати як пози тивну так і негативну конотації, що визначається ї ї метою. Прикладом позитивної пропаганди є наратив Володимира Зеленського про«сильний народ незламної країни», адже в умовах воєнного часу цей наратив став інструментом згуртування українців та засобом поширення образу непереможної України. 11 8 Золотухін Д. Український стратегічний наратив:«матчастина»[Електронний ресурс]/ Дмитро Золотухін // Укрінформ. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2620105-ukrainskij-strategicnij-narativ-matcastina.html 9 Кречетников А. Начало Москвы: пир после убийства[Електронний ресурс]/ Артем Кречетников // Русская служба Би-биси. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: https://www.bbc.com/russian/features-39352451?fbclid=IwAR0hYlUUgnTuZEJYqYAA 8iCdt-YTpqONnYnJSncN3ShCrLDQ_DlTspSPYCg 10 Lasswell H. D. Propaganda technique in the world war/ Harold D. Lasswell. – London: K. Paul, Trench, Trubner& co., ltd., New York: A. A. Knopf, 1927. – 233 p.; Lasswell H. D. The Theory of Political Propaganda/ Harold D. Lasswell // The American Political Science Review. – 1927. – Vol. 21, № 3. 11 Звернення Зеленського до незламного народу України[Електронний ресурс] // YouTube. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=qmam-tp17Tg. Розділ 1. Наративи: Формування Світогляду Vs Управління Масами 13 Натомість, негативну пропаганду можемо спостерігати на прикладі сучасної російської інформаційної політики, адже Росія побудувала цілу систему впливу на масову свідомість внутрішньої та зовнішньої аудиторії через цілеспрямоване поширення дезінформації та фейків. У залежності від політичної доцільності, російська пропаганда створювала різні наративи з метою послабити українську державу та використовувала різноманітні методи їх поширення. Зокрема, незаконну анексію Криму обґрунтовували наративом, що«Крим завжди був російським», а агресію на Донбасі –«захистом російськомовних громадян від нацистів». Надалі ми детальніше проаналізуємо основні наративи російської пропаганди у контексті політичних подій і висвітлимо механізми їх поширення через підконтрольні росій ській владі медіа. У свою чергу дезінформація завжди має негативний характер, оскільки цілеспрямовано та системно маніпулює інформацією для досягнення певної політичної мети. В ї ї основі лежать фейки, маніпуляції, напівправди; далі йдуть вигідні владі меседжі; і закінчується все вели кими наративами. Основні ознаки дезінформації: 12 1. Вплив на певну(цільову/масову) аудиторію через оприлюднення певної інформації. 2. Цілеспрямованість(передбачає організатора та умисел). 3. Негативні, суспільно-небезпечні наслідки. 4. Наявність неправдивої інформації, яку можна перевірити. 5. Імітаційність, подача неправдивої інформації як правдивого матеріалу. 6.«Вбудованість» у певні системи поглядів, відповідність певним переконанням. Тобто дезін формація має лягати на якісь існуючі переконання, а не створюватись наново. 7. Застосування до соціально значущих подій, тобто суспільно важливої інформації, що є чут ливою або має символічну цінність. Якщо пропаганда має на меті нав’язати певні ідеї, переконати людину, то дезінформація має на меті дезорієнтувати, змусити не довіряти та сумніватися. Головними ознаками дезін формації є сталість, системність та цілеспрямованість(наприклад, щоб ввести людей в оману для дискредитації опонента, спровокувати супротивника до вигідних агресору кро ків, дестабілізувати ситуацію всередині іншої країни, викликати відчуття хаосу та зневіри тощо). Приклад такого наративу –«Україна перебуває під зовнішнім управлінням колектив ного Заходу». Цей наратив почали активно поширювати підконтрольні Росії медіа ще у 2004 році. Використовуючи фейки, перекручування фактів та маніпуляції, ці медіа зображували Майдан[Помаранчеву революцію – прим. редактора] як події, що були«сплановані та орга нізовані США». Відповідний меседж поширювався навіть на найвищому рівні керівництва РФ – Володимиром Путіним, Миколою Патрушевим та іншими, 13 що було спробою дискре дитувати українську владу. Даний наратив також поширювався і на міжнародному рівні, щоб нівелювати міжнародну суб’єктність України. Дезінформація часто змішує вимисел і правдиві факти, створюючи ілюзію начебто об’єк тивного висвітлення або інтерпретації подій чи явищ, що підвищує рівень довіри мас до такої інформації. Для пропагандистського матеріалу відбираються лише ті факти, які 12 Фейки, пропаганда, дезінформація та виборчий процес: як нам захистити демократичні практики?/ за заг. ред. Дубова Д. В. – К.: ТОВ«Видавництво Сталь», 2019. – 254 с. 13 Золотухін Д. Ю. Біла книга спеціальних інформаційних операцій проти України 2014-2018. – К., 2018. – 384 c. 14 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА підтверджують необхідну пропагандистам оцінку подій – оцінку, яку потрібно нав’язати насе ленню. Іншими словами, пропагандисти висвітлюють ретельно відібрану частину правди, яка вписується у потрібну їм негативну картину світу. Наприклад, з метою підсилення наративу «Україна Заходу не потрібна», пропагандисти підбирали події, пов'язані із труднощами євро інтеграційного процесу України, зсували фокус на обмеження та недоліки Угоди«Про асо ціацію Україна-ЄС», при цьому оминаючи увагою позитивні сторони євроінтеграції. Подібні наративи поширювалися й в українському медіапросторі з початком повномасштабного російського вторгнення, зокрема спекуляції щодо того, чи потрібна Україна НАТО. Риторика пропагандистів коливалася: від думки, що Альянс у будь-якому разі нас не захистить, до дезінформації про надання Україні членства у НАТО відразу ж після підписання президентом Зеленським заявки на вступ. 14 Найчастіше пропаганда та дезінформація поширюються через: державні телеканали та новинні агенції, місцевих агентів впливу в іншій державі(громадські організації, культурні об’єднання тощо), державні та недержавні інституції(наприклад, церкву), онлайн ЗМІ та месенджери. Сьогоднішню систему медіа дослідники комунікації називають гібридною, 15 адже у ній співіснують як традиційні медіа, такі як телебачення та газети, так і нові, такі як соціальні мережі, Інтернет-форуми, платформи для розміщення відео та оголошень, освітні курси тощо. Старі та нові медіа взаємодіють і впливають один на одного, постійно змінюючи і формуючи наше інформаційне середовище. Медіа є ключовим каналом розповсюдження наративів. Інколи навіть незалежні медіа свідомо чи несвідомо транслюють пропагандистські нара тиви. Це відбувається з наступної причини: медіа, що позиціонують себе як якісні, дотриму ються певних стандартів журналістики, серед яких є і принцип балансу думок і точок зору. Коли є конфліктна або неоднозначна ситуація, медіа мають подати кілька альтернативних точок зору, бажано протилежних, щоб читачі/глядачі/слухачі вже самостійно сформували свою думку щодо тої чи іншої ситуації. Відтак, у межах одного матеріалу медіа можуть тран слювати кілька наративів, причому, як правило, протилежних. Деколи медіа, намагаючись дотримуватися журналістських стандартів, транслюють відверто небезпечні наративи, що покликані розпалити ненависть, спричинити розбрат у суспільстві і використовують мову ворожнечі. Небезпека такого підходу криється у тому, що у сучасному світі людина переван тажена інформацією, часто сприймає ї ї уривками(«кліпово», фрагментарно), може помітити лише емоційно забарвлені повідомлення, а не більш виважені, або ж може взагалі читати лише заголовки статей. Відтак, дотримуючись журналістських стандартів та забезпечуючи наявність балансу думок і точок зору, слід також приділяти велику увагу формі подачі мате ріалу, аби не сприяти просуванню шкідливих наративів. За допомогою наративів держави транслюють свої інтереси, цінності, 16 формують образ країни на міжнародній арені, забезпечують легітимність зовнішньої та внутрішньої політи ки. 17 Оскільки багатополярний світ передбачає протистояння у політичній, економічній, без пековій та інших сферах між центрами сили, то баталії проходять якщо не на полі бою чи у форматі економічних воєн, то у форматі так званої війни наративів. Наративи, в основі яких лежать дезінформація, пропаганда чи популізм здатні підірвати ціннісну основу суспільства та дестабілізувати іншу державу, з метою розширення впливу країни, ідеології, режиму, що їх використовує. 14 Чернецька С. Антизахідна риторика в інфовійні. Хто налаштовує Українців проти Заходу? – дослідження [Електронний ресурс]/ Світлана Чернецька // Детектор Медіа. – 2021. – Режим доступу до ресурсу: https://go.detector. media/antizahidna-ritorika-v-infovijni-hto-nalashtovuye-ukrayintsiv-proti-zahodu-doslidzhennya/ 15 Chadwick A. Politics and Power in the Hybrid Media System/ Andrew Chadwick., 2013. – 210 с. 16 Chadwick A. Politics and Power in the Hybrid Media System/ Andrew Chadwick., 2013. – 210 с. 17 Ожеван М. А. Глобальна війна стратегічних наративів: виклики та ризики для України/ М. А. Ожеван // Стратегічні пріори тети. Серія: Політика. – 2016. – № 4. – С. 30-40. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/sppol_2016_4_6 Розділ 1. Наративи: Формування Світогляду Vs Управління Масами 15 Виникає питання: чому ж, незважаючи на доступ до інформації з першоджерел завдяки новітнім технологіям, шкідливі наративи масово захоплюють свідомість людей і їх не вда ється оперативно спростовувати? Пропагандистські наративи часто спираються на міфологеми – образи та символи, прита манні історичному розвитку окремого суспільства. Тому такі наративи мають особливий (сакральний) сенс для людини, яка їх сприймає, оскільки зміст таких наративів відповідає ї ї світогляду. Наративи враховують певні глибинні культурні коди, особливості національного характеру, притаманні певній культурі міфи, імперативи, традиції, обумовлені у тому числі релігійними, історичними чинниками тощо. Навіть народи зі схожими або спільними історич ними передумовами часто мають різне ставлення до таких понять та явищ, як право на осо бисту свободу, життя та праця, вкладають різний зміст у поняття«успіх» та маркери«свій-чу жий» тощо. Врахування цих кодів дозволяє точно скомпонувати наративи та спрямувати їх на конкретні цільові аудиторії. Саме історична та культурна площини є основою для побудови метанаративів – таких нарати вів, під парасолькою яких можна об’єднати і просувати всі інші. Історичні та культурні метана ративи передбачають існування інтерпретацій певних історій та їх вільне використання усіма зацікавленими агентами. Пропагандисти нав’язують населенню саме такі наративи, за допо могою яких можна інтерпретувати історію лише так, як вигідно їм, і таким чином здійснюють контроль над тлумаченням історичних подій, використовуючи це як важіль впливу на маси. Сучасні пропагандиські російські наративи формуються на основі експлуатації культурних та історичних аспектів, і пропагандисти масово поширюють одні й ті самі метанаративи, засновані на історичних міфах.«Історізація» внутрішньої та зовнішньої російської політики спрямована на легітимізацію політичного режиму за допомогою історичних аргументів (часто викревлених фактів – ред.) та агресивної імперської політики, що включає втручання у внутрішні справи незалежних країн-сусідів, а також воєнні кампанії з метою зміни демо кратичного ладу та захоплення нових територій. Така«історизація» також використовується для мобілізації власного населення країни-агресорки задля«захисту держави та режиму у священній боротьбі проти ворогів Росії», як-то колективний Захід,«нацисти», НАТО тощо. В цілому можемо виділити три головні метанаративи, які просуває Росія і навколо яких фор муються ї ї геополітичні та національні наративи. Наразі ми окреслимо загальні риси цих наративів, а у наступних розділах розглянемо їх детально. Одним із ключових метанаративів є історія про«потужний СРСР» і«правонаступництво Росії», на якому вибудовуються сучасні геополітичні амбіції РФ. Тому під табу знаходяться ті теми, які демонструють тиранію радянського періоду і пов’язані з масовими репресіями насе лення, Голодомором, подіями 1939 року[пакт СРСР з гітлерівською Німеччиною та розподіл Польщі – прим. редактора] та іншими злочинами СРСР. Також різко засуджуються спроби критично переосмислити радянську історію: критикується демонтаж радянських пам’ят ників, перейменування вулиць та політика декомунізації в цілому. У 2021 році було заборо нено роботу правозахисної організації«Меморіал», що працювала над відновленням пам’яті про злочини радянської доби та збирала інформацію про мільйони страчених, ув’язнених та переслідуваних жертв режиму. Декомунізація, зазвичай, прирівнюється до фашизму та від родженню ультраправих настроїв. «Велика Перемога» 1945 року на думку росіян є найвидатнішою подією не лише ХХ століття, а й всієї історії. Перемогу у Великій вітчизняній війні Росія приписує виключно собі та вико ристовує як майданчик для своєї легітимізації, причому міжнародна позиція СРСР на початку Другої світової війни та пакт з Німеччиною ігноруються, як і ігнорується роль країн Заходу у цій перемозі, зокрема постачання ними технологій та зброї. Таке вільне трактування історичних подій створює ґрунт для експорту боротьби з«нацизмом» та«фашизмом», але при цьому саме РФ фінансує крайні праві рухи та партії в ЄС з метою його дестабілізації. Росіяни вважають 16 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА винятковим внесок СРСР у розгром Третього Райху та впевнені у тому, що Радянський Союз був спроможним перемогти у війні самотужки, забуваючи про важливість відкриття Другого фронту; вони вірять у провідну роль росіян серед інших народів Радянського Союзу, не згаду ючи, що армія СРСР складалася з представників народів усіх союзних республік; формують хибне почуття провини у Німеччини та ї ї союзників виключно перед РФ, хоча у цій війні саме на території України та Білорусі була найбільша кількість жертв серед населення та наймасш табніші руйнування; виправдовують репресивний режим Йосипа Сталіна як«лідера велич ної країни-переможниці», таким чином прирівнюючи поняття«репресивний(авторитарний) режим» до поняття«сильна країна», на противагу«слабкій демократії». 18 Основна мета цього метанаративу – утримувати українців в історичному дискурсі, в якому ракурс сприйняття спільної радянської історії є позитивним і де Росія займає лідерську позицію. Другим метанаративом є історико-культурний наратив«про братні народи». У такому нара тиві Україна може претендувати на частку спільного культурного надбання, яке нерідко мар кується як радянське, але лише за умови відмови України від власної суб’єктності задля ролі «молодшого брата»(сателіта). Саме ця парадигма обґрунтовує«несправжність» української державності та насаджує ідею«єдиного народу». У цьому контексті просувається ідея про Росію як цивілізаційний та культурний центр, навколо якого мають об’єднатися інші держави – країни, що входили в СРСР або знаходилися у зоні його впливу. Українська та інші культури часто висміюються і знецінюються у такому наративі, змальовуються як такі, що не відіграють належної ролі у світовому розвитку. Метою цього наративу є розмивання національної ідентичності, посилення гібридного впливу держави-агресорки в культурній сфері, маргіналізація української культурної спад щини та посилення так званої«спорідненості народів». Цей метанаратив підсилюється ще одним, третім, а саме концепцією«русского мира», яка виникла у 2000-х роках і пов’язана з російськими амбіціями об’єднання окремих народів, які, на думку Росії, перебувають або мусять перебувати у російській зоні впливу, яка визна чається для них не кордонами політичної мапи, а ореолом проживання російськомовного населення, спільним баченням російської культури, історії та російської православної цер кви. Саме з огляду на цей наратив таким важливим є питання захисту від русифікації, адже перш за все це є питанням національної безпеки, а не питанням прав мовних меншин. Все, що пов’язане із слов’янством, подається як«історично російське», історія Русі переписується як історія Росії, а інші слов’янські культури презентуються як похідні від неї. Ця концепція застосовується у тандемі з образом ворога, тобто позиціонується як здорова альтернатива «ворожому Заходу», де розмиваються«сімейні цінності» і не поважаються«святині». Росія почала більш активно використовувати цей наратив у 2014 році, особливо у Криму та на сході України для легітимізації своєї агресії, заявляючи, що ці території культурно, історично та ціннісно начебто є російськими. Тренд по просуванню наративів часто задає сам Володимир Путін через промови і статті, висловлюючись на історичні теми. Просування офіційного наративу за єдиним історикокультурним стандартом здійснюють відібрані державні інституції, російська православна церква та ї ї представництва на території інших держав, зокрема УПЦ МП, яка фактично вико нує функцію диверсійно-розвідувальної та пропагандистської групи. 19 Таким чином, у поєд нанні із добре вибудованою пропагандистською машиною,«фабриками тролів» та в умовах 18 Громенко С. Іван Віссаріонович Путін. Як працює історична машина РФ/ Сергій Громенко. – Київ: Український інститут майбутнього, 2022. – 76 с. 19 Наймасовіший обшук СБУ в УПЦ(МП). Що відомо і до кого прийшли[Електронний ресурс] // BBC News Україна. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.bbc.com/ukrainian/news-63968950 Розділ 1. Наративи: Формування Світогляду Vs Управління Масами 17 повної відсутності незалежних медіа в Росії діє добре налагоджений та щедро фінансований механізм з просування культурних та історичних наративів, які можна вважати інструмен тами інформаційної війни та навіть військового протистояння. Поряд з російськими метанаративами в українському медіапросторі поширюються україн ські метанаративи, що визначають самоідентичність України. Перший метанаратив –«цінності європейського майбутнього». Він обґрунтовує історичні зв’язки України з іншими європейськими державами, починаючи з часів Київської Русі, євро пейську ідентичність та культуру українців. Цей наратив спрямований на посилення європей ських інтеграційних процесів та презентується як цивілізаційний вибір. В основі метанаративу«національна ідея України – український вибір» лежить уявлення про національну ідентичність та героїчну боротьбу українців за власну національну державу та незалежність. Україна зображується як постгеноцидне суспільство, що спромоглося вижити, зберегти свою культуру та мову і досягти незалежності. Проте, українська культура, мова та історія все ще знаходяться під загрозою, що походить з Росії. Мета цього наративу – об’єд нати суспільство навколо демократичних українських традицій та зміцнити державність. Впродовж усієї незалежності Україна намагалася знайти власне геополітичне місце, яке на певних історичних етапах трактувалося по-різному:«буферна зона», складова східно-слов’ян ської православної цивілізації,«серце Європи»,«брама Європи», міст між Європою та Азією, «країна стратегічного транзиту»,«цивілізаційне роздоріжжя»,«геополітична вісь»,«розко лота країна»,«сила стримування Росії» тощо. 20 Пошук Україною свого місця та ролі у світі відображається у політиці та стратегічних документах, які визначали зовнішній стратегічний вектор держави. У свою чергу, кожен з історичних етапів відображає панування певного сві тоглядного наративу стосовно української державності. Етапи становлення української дер жавності, а відповідно і формування наративів навколо цього процесу, напряму пов’язані із зовнішньо та внутрішньо політичними«штормами» останніх тридцяти років. Розглянемо ж їх детально. 20 Поліщук І. Геополітична роль України/ І. Поліщук. // Вісник Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Серія: філософія, філософія права, політологія, соціологія. – 2022. – №1. – С. 169–177. 18 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА РОЗДІЛ 2. ЗАХІДНА МЕДІОПТИКА ТА РОЗУМІННЯ УКРАЇНИ Починаючи з 1991 року, проблема висвітлення українських подій у західних медіа була обу мовлена недостатнім відчуттям контексту, поширенням російської пропаганди та навіяними нею упередженнями і стереотипами про Україну. Росія активно використовує весь наявний арсенал для інформаційного впливу на міжнародну спільноту, зокрема через трансляцію за кордоном телеканалів«Россия»,«РТР-Планета», ЗАО«Первый канал. Всемирная сеть» та інших. Наприклад, цілодобовий телеканал Russia Today(надалі RT) донедавна транслювався у більш ніж 100 країнах світу, виходячи до ефіру з власних студій у Вашингтоні та Лондоні. Крім того, RT викладає власний продукт на YouTube. Наприкінці 2014 року було додатково запущено Інтернет-портал Sputnik, який використовує інформаційний потік телеканалу RT, що значно збільшує можливості поширення створеного RT контенту. Хоча після повномасштабного російського вторгнення в Україну Євросоюз, за рішенням Ради ЄС, призупинив мовлення пропагандистських телеканалів Sputnik і RT/Russia Today, включаючи RT English, RT UK, RT Germany, RT France і RT Spanish, Росія продовжує проводити міжнародну кампанію з дезінформації. 21 Таким чином, протягом останніх 30-ти років імідж України у західних медіа формувався в умовах активного просування російських наративів, огляду яких присвячений Розділ 3. ВБИВЧИЙ НАЦІОНАЛІЗМ ТА ЯДЕРНА ЗБРОЯ В 1990-х роках образ України на Заході сприймався через призму ї ї радянської історії. З огляду на шок від швидкості розпаду Радянського Союзу 22 та остраху, що децентралізаційні процеси можуть призвести до дестабілізації регіону, про незалежність України писали радше у контексті невизначеного майбутнього та можливих ризиків для світової системи безпеки. Рисунок 2. Скріншот статті «У фото: шлях України до незалежності у 1991 році», Radio Free Europe, 24 серпня 2022 року. Джерело: https://www.rferl.org/a/31994070.html 21 EU imposes sanctions on state-owned outlets RT/Russia Today and Sputnik's broadcasting in the EU[Електронний ресурс] // Council of the EU. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.consilium.europa.eu/en/press/pressreleases/2022/03/02/eu-imposes-sanctions-on-state-owned-outlets-rt-russia-today-and-sputnik-s-broadcasting-in-the-eu/. 22 Гордієнко Т. Вісім публікацій про незалежність України- огляд іноземних медіа.[Електронний ресурс] // Media Sapiens/ – 2017. – Режим доступу до ресурсу: https://ms.detector.media/presa-u-sviti/post/19533/2017-08-24-visim-publikatsiy-pronezalezhnist-ukrainy-oglyad-inozemnykh-media/ Розділ 2. Західна Медіоптика Та Розуміння України 19 Нова країна з найбільшою територією в Європі після РФ, ядерною зброєю та без чіткої само ідентифікації— на той момент Україна здавалася світу непередбачуваною. Вже тоді прагнення українців до незалежності маркувалися як націоналізм, що несло нега тивні конотації. Президент США Джордж Буш Старший, виступаючи у Києві, закликав депу татів підтримати реформи Михайла Горбачова та відмовитися від«самовбивчого націона лізму».«Я приїхав сюди, щоб сказати вам: ми підтримуємо боротьбу у цій великій країні за демократію та економічні реформи. У Москві я окреслив наш підхід. Ми будемо підтримувати тих у центрі(прийняття рішень – ред.) та у республіках, хто прагне демократії та економічної свободи… Свобода – це не те саме, що незалежність», – сказав Буш.«Американці не підтри мують тих, хто прагне незалежності, щоб замінити віддалену тиранію місцевим деспотиз мом. Вони не допомагатимуть тим, хто пропагує суїцидальний націоналізм, заснований на етнічній ворожнечі». 23 Президент США підтримав демократичні зрушення в СРСР та акцен тував увагу на необхідності тісної співпраці між США та СРСР. Промова не отримала під тримки серед більшості західних експертів, тому увійшла в історію як«Chicken Kyiv Speech» 24 і в ретроспективі була охарактеризована як«можливо, найгірша промова, коли-небудь виго лошена американським високопосадовцем». 25 ДОВІДКА Промову президента Сполучених Штатів Америки Джорджа Буша Старшого у Києві 1 серпня 1991 року, під час якої він висловив помірковану позицію США щодо процесів децентраліза ції, було названо Chicken Kyiv Speech(chicken Kyiv – це відома місцева страва, фарширо вана куряча грудка, при цьому слово«chicken» в перекладі з англійської також означає«боя гуз»). Сценарій мирного розпаду багатонаціональної держави з ядерним потенціалом не видавався найбільш реалістичним. Промова була виголошена за три тижні до проголошення незалежності України та за чотири місяці до грудневого референдуму про незалежність, коли 92,26% українців проголосували за вихід із Радянського Союзу. Промову написала Кондоліза Райс, яка пізніше стала державним секретарем в адміністрації Джорджа Бушамолодшого. Цей виступ обурив українське суспільство, що прагнуло незалежності, та аме риканських консерваторів.«Містер Буш, мільярди для СРСР – це рабство для України». 26 Фактично спроба Президента США переконати українських парламентарів залишитися у складі СРСР заперечує тезу В. Путіна, що Захід хотів«розвалити СРСР». Зрозуміло, що Захід робив усе, щоб обійти Радянський Союз у політичному протистоянні, проте, це аж ніяк не означає, що ним було сплановано розпад Радянського Союзу. Навпаки, США не хотіли втрачати надійного союзника в особі Горбачова, а також остерігалися непередбачених наслідків розпаду СРСР.«Відверто кажучи, президент Горбачов досяг дивовижних речей, і його політика гласності, перебудови і демократизації мають на меті привести до свободи, демократії та економічної незалежності». 27 Натомість, розпад Радянського Союзу став закономірним процесом розпаду імперії внаслі док внутрішніх економічних та політичних проблем, які, у свою чергу, посилили децентра лізаційні процеси. 23 George Bush's Remarks at the Supreme Soviet Building|«Chicken Kiev Speech».[Електронний ресурс] // YouTube. – August 1, 1991. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=hgEB1GB8qAM 24 News Analysis: Bush’s‘Chicken Kiev’ Talk--an Ill-Fated U.S. Policy: Ukraine: Efforts to keep the Soviet Union intact are recalled with bitterness by some in new nation.[Електронний ресурс] // YouTube. – August 1, 1991. – Режим доступу до ресурсу: https://www.latimes.com/archives/la-xpm-1991-12-19-mn-1010-story.html 25 Carafano, James(4 квітня 2011). How to be a freedom fighter.[Електронний ресурс] // The Washington Examiner. Архів оригі налу за червень 10, 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://web.archive.org/web/20140610060102/http://www.highbeam. com/doc/1P2-28353164.html 26 Hunt T. Stick with Gorbachev, Bush tells republics.[Електронний ресурс]/ Terence Hunt // Chicago Sun-Times. – 1991. – Режим доступу до ресурсу: https://web.archive.org/web/20140921200440/http://www.highbeam.com/doc/1P2-4066079.html. 27 George Bush's Remarks at the Supreme Soviet Building|«Chicken Kiev Speech».[Електронний ресурс] // YouTube. – August 1, 1991. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=hgEB1GB8qAM 20 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Альтернативну назву промови придумав оглядач New York Times Вільям Сефайр, щоб під креслити«колосальну помилку» в оцінках ситуації адміністрацією президента Буша, зверта ючи увагу на дуже слабкий тон і політичний прорахунок 28 . Рисунок 3. Скриншот статті«Есе; Україна виходить», The New York Times, 18 листопада 1991 року. Джерело: https://www.nytimes. com/1991/11/18/opinion/essayukraine-marches-out.html Рисунок 4. Скриншот статті «Курка по-київськи, продов ження», The New York Times, 30 листопада 1991 року. Джерело: https://www.nytimes. com/1991/11/30/opinion/chickenkiev-the-sequel.html Проте, вже 30 листопада 1991 року The New York Times опублікувала ще одну статтю про ті історичні події, яка з точки зору сьогодення свідчить про неправильне розуміння як росій сько-українських відносин, так і істинних прагнень і мотивів українців:«Права меншин також під загрозою. Українці справедливо вважають Москву(як центр прийняття рішень СРСР – ред.) відповідальною за своє скрутне становище, але занадто асоціюють Москву з росіянами, наче жоден українець не служив у вищих лавах партії чи армії. Цей вузьколо бий націоналізм змушує багатьох російських мешканців України боятися за свої права… Націоналістично налаштовані українці планують створити армію чисельністю 400 000 осіб – вдвічі більшу за армію сусідньої Польщі, об’єднаної Німеччини та набагато більшу, ніж може собі дозволити економіка України. А деякі українці вважають за краще розділити контроль над ядерною зброєю замість того, щоб позбутися ї ї». 29 Особливе занепокоєння у світової спільноти викликав ядерний статус України. Розпад колишніх союзних республік зображувався у західних медіа як загроза втрати контролю над ядерною зброєю, тому лунала вимога скоротити склад«ядерного клубу». В матеріалі The New York Times зазначалося, що хоч радянська держава і«померла сьогодні після три валого й болісного занепаду…, але велике євразійське утворення… залишилося живим та активним – як Росія, як нова співдружність з 11 республік, як культура та світогляд, як гріз ний ядерний арсенал, як широкий спектр невирішених криз». 30 28 Opinion. Essay; Ukraine Marches Out. By William Safire[Електронний ресурс] // The New York Times, Nov. 18, 1991. Режим доступу до ресурсу: https://www.nytimes.com/1991/11/18/opinion/essay-ukraine-marches-out.html 29 Opinion. Chicken Kiev, the Sequel.[Електронний ресурс] // The New York Times, Nov. 30, 1991. Режим доступу до ресурсу: https://www.nytimes.com/1991/11/30/opinion/chicken-kiev-the-sequel.html 30 End of the Soviet Union; The Soviet State, Born of a Dream, Dies.[Електронний ресурс] // The New York Times. – December, 26, 1991. – Режим доступу до ресурсу: https://www.nytimes.com/1991/12/26/world/end-of-the-soviet-union-the-soviet-state-bornof-a-dream-dies.html Розділ 2. Західна Медіоптика Та Розуміння України 21 Усвідомлюючи загрозу ядерного потенціалу Росії, Україна на початку своєї незалежності намагалася зберегти свій ядерний статус, через що у західних медіа лунали заклики тиснути на Україну:«Якщо адміністрація Буша негайно не вчинить тиск, Україна може стати третьою за потужністю ядерною державою у світі…. Вашингтону, можливо, доведеться відмовитися від політичної та економічної підтримки[України], якщо збереження Україною ядерної зброю стане загрозою регіональній безпеці». 31 Також лунали безпідставні звинувачення у бік України:«Минулого місяця світ отримав неявну загрозу ядерного шантажу від країни, президент якої за підтримки армії, до якої проникли лояльні нинішньому режиму офіцери, тримає залізну хватку над урядом та економікою. Північна Корея? Лівія? Ірак? Навряд чи. Винуватцем є один із найновіших членів міжнарод ного співтовариства – Україна». 32 Рисунок 5. Скриншот статті«Націоналізм і ядерна зброя», The Christian Science Monitor, 1 грудня 1992 року. Джерело: https://www.csmonitor. com/1992/1201/01181.html Прив’язка наративу про«український націоналізм» до«ядерної небезпеки», яку нібито ство рює Україна, започаткувала трактування українського націоналізму, який по суті є визволь ним рухом від тоталітарної репресивної імперії, як загрозу для колективної безпеки. ДОВІДКА Медійний та політичний тиск на Україну призвів до підписання 5 грудня 1994 року Меморандуму«Про гарантії безпеки»(Будапештський меморандум 33 ), згідно якого Україна відмовилася від третього за потужністю у світі ядерного арсеналу, а США, Росія та Об’єднане Королівство стали натомість гарантами територіальної цілісності України у її кордонах станом на 1991 рік. Однак, анексія Криму, початок війни на Донбасі у 2014 та повномасштабне вторгнення РФ в Україну 2022 року поставили під сумнів довіру країн до такого роду гарантій та доцільність відмови від ядерної зброї. 31 Nuclear Backsliding in Ukraine.[Електронний ресурс] // The New York Times. – May, 4, 1992. – Режим доступу до ресурсу: https://www.nytimes.com/1992/05/04/opinion/nuclear-backsliding-in-ukraine.html?searchResultPosition=19 32 Nichols T. Nationalism and Nukes[Електронний ресурс]/ Thomas M. Nichols // The Christian Science Monitor. – 1992. – Режим доступу до ресурсу: https://www.csmonitor.com/1992/1201/01181.html. 33 Memorandum on Security Assurances in connection with Ukraine's accession to the Treaty on the NPT[Електронний ресурс]. – 1994. – Режим доступу до ресурсу: https://web.archive.org/web/20160708194051id_/https://www.msz.gov.pl/en/p/wiedenobwe_ at_s_en/news/memorandum_on_security_assurances_in_connection_with_ukraine_s_accession_to_the_treaty_on_the_npt. 22 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Лише коли Україна відмовилася від ядерної зброї під зовнішньополітичним тиском, західні ЗМІ змінили наратив стосовно неї. У 1997 році, під час свого візиту до Києва, генеральний секретар НАТО Хав’єр Солана скаже:«Рішення України про відмову від ядерної зброї та при єднання до Договору«Про нерозповсюдження ядерної зброї» значною мірою сприяло зміц ненню безпеки та стабільності в Європі. Це здобуло Україні особливий авторитет у світовому співтоваристві». 34 Але події 2014 та 2022 років поставлять це твердження під велике питання. Аж до початку повномасштабного вторгнення Росії до України у 2022 році, наратив про«укра їнський націоналізм» буде знову і знову використовуватися Росією з метою маніпуляцій – російська пропаганда буде називати антиросійські сили«націоналістами» і«нацистами», що не відповідає дійсності. Загострення дискусій навколо зростання націоналістичних та право радикальних настроїв відбувалося у відповідь на періодичні перемоги продемократичних та прозахідних сил – особливо після українських подій 2014 року(дивіться наратив про правий радикалізм). НЕРОЗРИВНІ УЗИ УКРАЇНИ ТА РОСІЇ Цей наратив є дуже комплексним і включає у себе соціально-економічні, безпекові, куль турні, історичні, мовні та інші аспекти. Його всіляко експлуатували ще з часів Російської імпе рії, і лише після повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році цей наратив стало чутно менше. Через комплексну природу цього наративу, він з’являтиметься і в інших розділах цієї публікації у тому чи іншому вигляді, як допоміжний наратив у контексті інших. У спадок від Радянського Союзу Україна отримала системні економічні проблеми та стала сприйматися як держава зі слабкою економікою, низьким рівнем життя, масштабною коруп цією, політичною нестабільністю та нерозривними історичними та економічними зв’язками із Росією. Не можна стверджувати, що ці«ярлики» зовсім не відповідали реальності, але ці проблеми були характерні для всіх пострадянських республік, особливо в перше десятиліття їхньої незалежності, включно із самою РФ, яка свої економічні проблеми вирішила лише за рахунок росту цін на енергоносії. З подачі Росії, у іноземних медіа РФ часто зображалася як спадкоємиця Радянського Союзу та як головна серед держав колишнього соціалістичного табору, у той час як Україна змальовувалася як така, що була начебто нездатною побудувати власну ефективну державу та залишалася залежною від РФ. «Чому Україна, яку великоросійський письменник Олександр Солженіцин любить називати «Малоросією», так хоче бути незалежною державою? Чимало ї ї жителів, які стоять у чер гах за хлібом, мають сумніви: незалежна держава Україна на порозі економічного колапсу, і незабаром вона може розколотись на дві частини... Шлях назад – посилюються сентименти щодо Росії, де тарілка поступово наповнюється(підвищується рівень життя росіян – ред.)». 35 Ця стаття у німецькому виданні Der Spiegel ввібрала у себе всі стереотипи та російські нара тиви – про глибоку прірву, що начебто роз’єднує українське суспільство(російсько та укра їномовне населення України), про«нацистські» настрої у західних регіонах країни; однак у ній також згадувалися злочини, вчинені Росією проти української нації. Але такі статті нано сять великої шкоди через транслювання неправильного уявлення про мотивацію українців у здобутті незалежності. Автор вважав, що саме масштаби території України, ї ї багаті ґрунти та промисловість, хоча й нереформована, друга за величиною армія в Європі та третій за величиною ядерний арсенал підживлюють«національну гординю». Насправді ж, українців надихало саме бажання використати цей історичний шанс, щоб позбутися задушливого 34 Speech by the Secretary General at the"Ukraine House" Kyiv, Ukraine[Електронний ресурс] // NATO Speaches. – 1997. – Режим доступу до ресурсу: https://www.nato.int/docu/speech/1997/s970507a.htm. 35«Кінець великої держави»,[Електронний ресурс] // DER SPIEGEL. – 1994. – Режим доступу до ресурсу: https://www.spiegel. de/politik/ende-einer-grossmacht-a-f602c929-0002-0001-0000-000013686548?fbclid=IwAR0rDSGwwk8VaQqt67zByWvOC8T oR_mxbjsZuIhaNb8hgAuzzp1w4R5LyBU Розділ 2. Західна Медіоптика Та Розуміння України 23 тоталітаризму, переосмислити соціальний договір і нарешті поставити людину, ї ї права і сво боди у центр своєї системи цінностей, в той час як цей підхід є абсолютно чужим для росій ського менталітету. В іншій статті Der Spiegel стверджувалося, що більшість мешканців сходу України та Криму прагнуть повернення до Радянського Союзу та планової економіки, наводячи як доказ пере могу на президентських виборах Леоніда Кучми. 36 Варто відмітити, що подібні трактування результатів українських виборів свідчать про нерозуміння автором статті українських полі тичних процесів, адже Леонід Кучма ніколи не заявляв про бажання відновити СРСР, і, більше того, він написав книгу«Україна – не Росія», у якій підкреслив суттєву різницю між менталіте том та прагненнями українців та росіян. Тим не менше, хибні статті, подібні до цієї, зацемен товували наратив про ментальний поділ України за територіальною та мовною ознаками. Рисунок 6. Скриншот статті«Кінець великої держави», Spiegel, 19 червня 1994 року. Джерело: https://www.spiegel.de/politik/endeeiner-grossmacht-a-f602c929-00020001-0000-000013686548?fbclid=IwA R0rDSGwwk8VaQqt67zByWvOC8ToR_ mxbjsZuIhaNb8hgAuzzp1w4R5LyBU Рисунок 7. Скриншот статті: «Сучасний стан, листопад 1997 р.: Атомні електростанції в Україні», Bellona, 19 листопада 1997 року. Джерело: http://bit.ly/3ZvkdjY У той же час американські видання робили наголос на тому, що саме Москва ментально не відпускає Україну. Коментуючи розпад Радянського Союзу, журналісти The Washington Post акцентують увагу на тому, що«на відміну від балтійських республік, які також проголосили свою незалежність, Україна розглядається багатьма росіянами як частина слов’янської бать ківщини». 37 The Guardian зазначає:«Москва завжди вважала Росію та Україну нерозривно пов’язаними». 38 Журнал The Economist описував Україну того періоду так:«Україні принаймні вдалося зберегти свою незалежність, не постраждавші від Росії. Але Білорусь і Україна викликають занепокоєння на східному кордоні Європи. Було б іронією, якби саме Росія, їхній старий імперський господар, почала б підштовхувати їх у правильному напрямку». 39 У 1990-х роках та на початку 2000-х Україна сприймалася багатьма людьми у західних краї нах як Росія, тільки менша за розміром. Навіть у 2022 році, після 8 років війни між Україною та Росією, Захід не очікував такого запеклого спротиву від українців, адже вважав українців 36 Wieder Sklaven Rußlands[Електронний ресурс] // Spiegel. – 1994. – Режим доступу до ресурсу: https://www.spiegel.de/ politik/wieder-sklaven-russlands-a-487815cb-0002-0001-0000-000013683557?fbclid=IwAR1RjSJRkss3bWN23XjI4OvxdoQxmHJ TUXgj50NqklhTa6vGAH1RncisXEY 37 Antonov N. Ukraine Declares Independence, Sets Referendum[Електронний ресурс]/ Nikola Antonov // The Washington Post. – 1991. – Режим доступу до ресурсу: https://www.washingtonpost.com/archive/politics/1991/08/25/ukraine-declaresindependence-sets-referendum/ee9266e3-dd83-4568-b7e5-40715ca0c77a/. 38 Steele J. Ukrainians push USSR to brink[Електронний ресурс]/ J. Steele, D. Marta, J. Meek // The Guardian. – 1991. – Режим доступу до ресурсу: https://www.theguardian.com/world/1991/dec/02/ukraine.jamesmeek. 39 Там само. 24 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА та росіян набагато більш схожими, ніж відмінними. Цей наратив знайде своє продовження й у інших: наративах про«розкол країни»,«братні народи»,«загрозу НАТО» та позаблоковий ста тус України. Чи-то мова йтиме про«газові війни», чи-то про євроінтеграцію, чи-то про вступ до Північноатлантичного Альянсу, саме наратив про«тісні зв’язки» із Росією використовува тиметься як аргумент для пояснення повільного темпу зближення України із Заходом. Хоча насправді у площині політичних наративів«тісні зв’язки» слід розуміти виключно як евфе мізм для позначення бажання РФ зберегти контроль над Україною, не гребуючи жодними засобами примусу. Рисунок 8. Скриншот статті«Україна і Росія підписали угоду», The Economist, 5 червня 1997 року. Джерело: https://www.economist. com/leaders/1997/06/05/ ukraine-and-russia-seal-a-deal Рисунок 9. Скриншот статті «Втрачаючи Україну», The Wall Street Journal, 27 жовтня 1999 року. Джерело: https://www.wsj.com/articles/SB940 977547601510377?mod=Searchresu lts_pos3&page=1 Рисунок 10. Скриншот статті«Надія на реформи», Svenska Dagbladet, 3 квітня 2002 року. Джерело: https://www.svd. se/a/3028b826-9c19-31ac-98460681f5a5e12b/hopp-om-reformer Рисунок 11. Скриншот статті «Україна та Росія укладають мир», La Figaro 22 квітня 2010 року. Джерело: https://www.lefigaro.fr/blogs/ geopolitique/2010/0 4/la-russie-et-lukrainefont-la.html Розділ 2. Західна Медіоптика Та Розуміння України 25 УКРАЇНА МІЖ ЗАХОДОМ ТА СХОДОМ, ПРОБУДЖЕННЯ НАЦІЇ ТА ПРОЄВРОПЕЙСЬКЕ САМОУСВІДОМЛЕННЯ Завдяки своєму географічному розташуванню, Україна завжди мала важливе стратегічне значення як для РФ, так і для Заходу. Більш того, з початком демократичних перетворень у пострадянському регіоні постало питання вибору українського народу між Заходом та Сходом, а після посилення авторитаризму в РФ Україна розглядалася як арена для боротьби світоглядів. Ще у 1992 році, під час своєї передвиборчої кампанії, кандидат у президенти США Білл Клінтон сказав:«На мою думку, демократична Україна має бути важливим стабілізуючим фактором у Європі. Сприяння успішному перетворенню України на невід’ємну частину демократичної співдружності націй стане задачею адміністрації Клінтона». 40 Кілька років потому, під час свого візиту до Києва у 1997 році, Генеральний секретар НАТО сказав:«Альянс визнає, що Україна займає важливе і навіть унікальне місце в європейському порядку безпеки. Незалежна демократична і стабільна Україна є одним із ключових чинників стабільності та безпеки в Європі. Її географічне положення надає їй важливу роль і накладає на неї важливу відповідальність». 41 Процес перетворення України на справді демократичну державу був тернистим, й більше двох десятиліть країна вважалася недостатньо розвиненою, щоб без сумніву говорити про неї як про частину західного світу: недостатньо розвиненою не тільки економічно, але й з огляду на розвиток громадянського суспільства, забезпечення громадянських прав і сво бод, верховенство права тощо. Рисунок 12. Скриншот статті «Українське питання. Оскільки Леонід Кучма залишається президентом, чи може Захід зробити щось, щоб зробити Україну менш жах ливою?», The Economist, 18 листопада 1999 року. Джерело: https://www.economist. com/leaders/1999/11/18/ the-ukrainian-question Рисунок 13. Скриншот статті «Сумнів перед виборами в Україні», Svenska Dagbladet, 19 лютого 2002 року. Джерело: https://www.svd.se/a/34a1a71ce629-338a-b672-46043884ebd1/ tvivel-infor-valet-i-ukraina У той час світові видання пишуть про намагання Москви зберегти Україну в зоні свого впливу та труднощі пострадянської республіки на ідеологічному перехресті між Заходом та Росією:«Із значною російськомовною меншиною(30% населення), що проживає у східних регіонах країни, із чотирма церквами(православна, уніатська, католицька, протестантська), ця держава[Україна] прагне одного дня інтегруватися в ЄС і НАТО, при цьому маневруючи у 40 Campaign’92: Gov. Bill Clinton on the record for Ukrainian Americans.[Електронний ресурс] // Ukrainian Weekly. – 1992. – №45. – С. 3. – Режим доступу до ресурсу: http://ukrweekly.com/archive/1992/The_Ukrainian_Weekly_1992-43.pdf 41 Speech by the Secretary General at the"Ukraine House" Kyiv, Ukraine[Електронний ресурс] // NATO Speaches. – 1997. – Режим доступу до ресурсу: https://www.nato.int/docu/speech/1997/s970507a.htm. 26 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА межах своїх відносин з Росією, ї ї незамінним партнером, від якого залежить значна частина ї ї економіки». 42 The Economist зазначає, що РФ зацікавлена у збереженні контролю над Україною«...частково через бізнес-інтереси Росії в Україні; частково через військово-морську базу Росії в Криму, і занепокоєння щодо того, що може статися, якщо Україна справді приєднається до НАТО». 43 Рисунок 14. Скриншот статті «Україну приваблює Брюссель і утримує Москва», Le Monde, 12 квітня 2004 року. Джерело: https://www.lemonde.fr/archives/ article/2004/04/12/l-ukraine-attireepar-bruxelles-et-retenue-parmoscou_360809_1819218.html Рисунок 15. Скриншот статті: «Відкрийте двері Україні», Wyborcza, 21 травня 2005 року. Джерело: https://wyborcza.pl/ magazyn/7,124059, 2086886.html Помаранчева революція(22 листопада 2004 – 26 грудня 2004) стала каталізатором дискусії про цінність України для Заходу, адже український народ голосно заявив про свої наміри зро бити Україну справжньою європейською демократією. ДОВІДКА На президентських виборах в Україні 2004 року Росія активно підтримувала проросій ського кандидата Віктора Януковича, який був оголошений переможцем, незважаючи на виявлення виборчих фальсифікацій. Вияв численних порушень на виборчих дільницях призвів до початку Помаранчевої революції, коли сотні тисяч українців вийшли на масові протести по всій країні. Основним результатом революції було рішення Верховного суду про повторний другий тур президентських виборів та початок Конституційної реформи, що передбачала зменшення повноважень президента. Після переголосування президентом України став прозахідний політик Віктор Ющенко. Висвітлення революції в західних ЗМІ було різноплановим: від демонстрації продемокра тичного та проєвропейського вибору країни до спекуляцій про втручання США чи Росії та їхнє протистояння на території України. Дехто відкрито поширював російські наративи про «державний переворот, організований колективним Заходом/США» та«реванш українського націоналізму». 42 L'Ukraine attirée par Bruxelles et retenue par Moscou.[Електронний ресурс] // Le Monde. – 12.04.2004. – Режим доступу до ресурсу; https://www.lemonde.fr/archives/article/2004/04/12/l-ukraine-attiree-par-bruxelles-et-retenue-parmoscou_360809_1819218.html 43 On the border and on the brink.[Електронний ресурс] // The economist. – 28.10.2004. – Режим доступу до ресурсу: https://www.economist.com/special-report/2004/10/28/on-the-border-and-on-the-brink Розділ 2. Західна Медіоптика Та Розуміння України 27 Рисунок 16. Скриншот статті«Україна обирає шлях – на Схід чи Захід», Svenska Dagbladet, 31 березня 2002 року. Джерело: https://www. svd.se/a/bfc2fa3f-57a8-3549-aef53e3c367d012b/ukraina-valjer-vag-motost-eller-vast?fbclid=IwAR3pDF9wzMQ o25mnNMbs5boQ9IUjOTZerkFcay9bZ qSS3sODJLsqEkRU_4o Рисунок 17. Скриншот відео «Українська Помаранчева революція 2004», NBC News, 2004 рік. Джерело: https://www.youtube.com/ watch? v= 0nYAM-Jbfh4 Рисунок 18. Скриншот статті «Американська кампанія стоїть за заворушеннями в Києві», The Guardian, 26 листопада 2004 року. Джерело: https://www. theguardian.com/world/2004/nov/26/ ukraine.usa Рисунок 19. Скриншот статті «Україна встає з колін», The Guardian, 27 листопада 2004 року. Джерело: https://www.theguardian. com/world/2004/nov/27/ukraine. guardianletters Рисунок 20. Скриншот статті «Віктор Захід забиває у ворота Віктора Сходу», Wiener Zeitung, 23 грудня 2004 року. Джерело: https://www.wienerzeitung.at/ nachrichten/politik/welt/301442-WiktorWest-punktet-gegen-Wiktor-Ost. html?fbclid=IwAR0rUENukSN-PyUGa Kjz8mWZEALuVPEpYgD98ueWWJuZ p2f-Eidujr75LJ8 Рисунок 21. Скриншот статті«Дві різні українські революції», ВВС, 3 грудня 2013 року. Джерело: https://www.bbc.com/news/ world-europe-25210230 28 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Британський політичний інтернет-журнал Spiked зазначає:«Ми можемо захоплюватися запа лом натовпу, який протестував на центральній площі Києва протягом чотирьох морозних ночей. Але вони – не більше ніж сценічна армія, яка виконує роль, написану для них захід ними урядами. Запекле протистояння в Україні є результатом не стільки внутрішньої супе речки, скільки геополітичної боротьби між Сходом і Заходом. Країна має спільний кордон з Росією з одного боку та Європейським Союзом(ЄС) з іншого». 44 Видання The Guardian наголошувало на тому, що«Україна, традиційно пасивна у своїй [зовнішній – ред.] політиці, була мобілізована молодими продемократичними активістами… Кампанія є витвором Америки, витонченим і блискуче продуманим Заходом». 45 Натомість, днем пізніше на шпальтах того ж видання виходить матеріал про те, що протести викликані «...не розбіжностями між східними та західними регіонами України чи Росією та США… Сотні тисяч людей по всій Україні вийшли на вулиці через те, що їх нахабно позбавили демократич ного права на вільні та чесні вибори… Вони відчувають, що вони нація, яка встала з колін». 46 Західні журналісти широко висвітлювали деталі масових протестів. Телеканал NBC News випустив сюжет, в якому протестувальників назвав продемократичними, а протести – істо ричними. Цікаво, що Віктора Януковича телеканал називає не просто проросійським, а навіть кандидатом«радянського стилю». 47 За оцінками The Economist, Помаранчева революція«...змінила уявлення простих українців… Більшість людей просто хотіла чесної влади та чесних виборів», 48 тим самим підсилюючи думку, що рушійною силою демократизації в Україні є народ. У статті зазначалося, що«через свій розмір і розташування Україна має більше значення для Америки та Європейського Союзу, ніж більша частина колишнього Радянського Союзу». 49 Перемога Ющенка стала би серйозним ударом для Путіна, який двічі приїздив в Україну під час виборчої кампанії на підтримку Януковича(хоча він і заперечує, що їздив в Україну саме за цим). Президентові Росії стало б значно складніше продовжувати встановлювати свій контроль над колишніми радянським республіками, якби одна з них(друга за величиною) вислизнула б з його рук і стала на західний шлях. Серед європейських та американських медіа, що адекватно висвітлювали Помаранчеву революцію, спостерігається певна різниця у розстановці акцентів. В європейських медіа просувалися два наративи – про протистояння Заходу та Росії на території України, а також про європейський вибір України. Натомість, у медіа США трактування подій вибудовува лося навколо звільнення від російського авторитарного панування, боротьби за свободу та справедливість. 44 The Ukraine takes the strain.[Електронний ресурс] // Spiked. – 2004. – Режим доступу до ресурсу: https://www.spiked-online. com/2004/11/25/the-ukraine-takes-the-strain/ 45 Traynor I. US campaign behind the turmoil in Kiev[Електронний ресурс]/ Ian Traynor // The Guardian. – 2004. – Режим досту пу до ресурсу: https://www.theguardian.com/world/2004/nov/26/ukraine.usa 46 Ukraine gets off its knees, The Guardian.[Електронний ресурс] // The Guardian. – 2004. – Режим доступу до ресурсу: https://www.theguardian.com/world/2004/nov/27/ukraine.guardianletters 47 Ukraine's 2004 Orange Revolution[Електронний ресурс] // NBC News. – 2004. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=0nYAM-Jbfh4. 48 An orange victory[Електронний ресурс] // The Economist. – 2004. – Режим доступу до ресурсу: https://www.economist.com/ europe/2004/12/29/an-orange-victory. 49 Там само. Розділ 2. Західна Медіоптика Та Розуміння України 29 Перемога Помаранчевої революція дала поштовх до дискусії щодо необхідності перегляду Європейським Союзом свого ставлення до України. Зокрема, ЗМІ писали про потребу збіль шити європейські інвестиції 50 , але за умови, що ані стосунки України та РФ, ані Заходу та РФ не повинні від цього погіршитися. Через майже десятиліття після революції, відоме німецьке інформаційне видання DW у своєму аналізі подій в Україні 2004 року наголосить, що Помаранчева революція стала при кладом для наслідування громадянами інших країн – у Тунісі, Єгипті та Лівії. 51 НЕСПРОМОЖНА ДЕМОКРАТІЯ ТА ПРОВАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ Повільний темп та незначні успіхи демократичних реформ того періоду створили підґрунтя для наративу про«провальну» Помаранчеву революцію. Вже у 2006 році видання The Financial Times, описуючи результати Помаранчевої револю ції, зазначало, що«події 2004 року виявилися ніякою не революцією в сенсі фундаменталь ної зміни української держави. Помаранчева коаліція розкололася, економічне зростання різко впало, реформи стагнували, а на вільних і чесних парламентських виборах у березні цього року проросійське угруповання на чолі з усуненим кандидатом 2004 року Віктором Януковичем стало найбільшою партією. Після місяців політичного хаосу, включно з хулі ганством обох сторін в українському парламенті, пан Янукович тепер, ймовірно, очолить коаліційний уряд під керівництвом свого суперника Віктора Ющенка». 52 Рисунок 22. Скриншот статті«Що не так з Києвом?», Slate Online magazine, 27 березня 2006 року. Джерело: https://slate.com/newsand-politics/2006/03/ what-s-the-matter-withkiev.html Рисунок 23. Скриншот статті «Конкуренти зважують варіанти після українського опитування», The Guardian, 28 березня 2006 року. Джерело: https:// www.theguardian. com/world/2006/ mar/28/ukraine. tomparfitt Рисунок 24. Скриншот статті«Провал Помаранчевої революції – це мож ливість», Financial Times, 24 липня 2006 року. Джерело: https://www.ft.com/ content/9842d50a1b39-11db-b1640000779e2340 50 Ukraine: Impuls für ausländische Investoren[Електронний ресурс] // Wienner Zeitung. – 28.12.2004. – Режим доступу до ресурсу: https://www.wienerzeitung.at/nachrichten/politik/europa/301250-Ukraine-Impuls-fuer-auslaendische-Investoren. html?fbclid=IwAR1fkGgaJyCr-kdVsfY2T9gtEr78lS85piTAhnQfQBLwTXlWMMyuElKwgdQ 51 Schaeffer U. Failed revolution[Електронний ресурс]/ Ute Schaeffer // Deutsche Welle. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: https://www.dw.com/en/failed-revolution-ukraine-heads-back-to-soviet-past/a-16794088. 52 The failure of the Orange Revolution is an opportunity[Електронний ресурс] // The Wall Street Journal. – 2010. – Режим досту пу до ресурсу: https://www.ft.com/content/9842d50a-1b39-11db-b164-0000779e2340 30 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Серед головних причин розчарування українців у Помаранчевій революції журналісти нази вали те, що Віктор Ющенко не зумів провести реформи в Україні та стати на шлях трансфор мації від олігархо-капіталістичної системи до ринково-орієнтованої економічної моделі; не виконав свою революційну обіцянку викорінити корупцію і«посадити всіх бандитів за ґрати», та на додачу уклав угоду з Віктором Януковичем. 53 The New York Times наводить слова Юлії Тимошенко, що розпад демократичної коаліції від бувся«через політичні суперечки, зіткнення его і взаємні звинувачення у корупції». 54 Наратив підсилився результатами президентських виборів 2010 року, коли втомлений еко номічними негараздами та політичними сварками український народ обрав президентом Віктора Януковича, якого, незважаючи на судимість, політтехнологи презентували як ефек тивного управлінця, що здатен забезпечити стабільність та економічний розвиток. ДОВІДКА Віктор Федорович Янукович – колишній український політичний та державний діяч. Двічі прем’єр-міністр України(21 листопада 2002 – 5 січня 2005 та 4 серпня 2006 – 18 грудня 2007). Двічі був кандидатом на посаду Президента України(2004, 2010). Голова Партії регі онів(2003 – 2010). Четвертий Президент України(з 25 лютого 2010 до 22 лютого 2014 року). Час його президентства відзначається посиленням авторитаризму, розгулом корупції, зближенням з РФ та провалом євроінтеграції. В результаті Революції Гідності 2014 року, Янукович був позбавлений звання президента та визнаний винним у державній зраді. Він втік до Росії, яка надала йому підтримку. У 2022 році Росія планувала повернути Януковича в Україну як начебто легітимного президента після воєнного захоплення Києва, яке плану валося російським державним керівництвом. The Deutsche Welle у своєму аналізі подій вказує на те, що внутрішня політична боротьба, коруп ція та відсутність прогресу в інтеграції з Європою проклали шлях до перемоги Януковича на президентських виборах 2010 року.«Нездатність викорінити корупцію, прискорити процес реформ або керувати країною більш інклюзивним способом зупинила розвиток демократії та зрештою поставила опозицію до керма», 55 зазначає німецький ресурс DW. На думку жур налістів видання, провал революції привів до того, що Україна почала повертатися до свого радянського минулого. За часів президентства Януковича посилився вплив Росії в Україні. З найвизначніших подій того періоду можна виділити досягнення згоди між Україною та Росією про продовження оренди Росією порту у Севастополі до 2042 року, хоча термін дії цієї оренди мав закінчитися у 2017 році. В обмін на продовження базування Чорноморського Флоту на своїй території Україна отримала зниження ціни на російський природний газ. Газета The Guardian написала з цього приводу:«Ця угода є найбільш красномовним свідченням того, що Україна знову опи нилася під впливом Росії після перемоги Януковича на лютневих президентських виборах. Здається, це останній цвях у труну Помаранчевої революції 2004 року». 56 53 Ukraine: Why Are Ukrainians Disappointed With The Orange Revolution?[Електронний ресурс] // The Radio Free Europe. – 25 листопада 2005. – Режим доступу до ресурсу: https://www.rferl.org/a/1063129.html 54 After Vote, Ukraine Faces Uncertainty Over Coalition.[Електронний ресурс] // The New York Times. – 28 березня 2006. – Режим доступу до ресурсу: https://www.nytimes.com/2006/03/28/world/europe/after-vote-ukraine-faces-uncertainty-overcoalition.html 55 Schaeffer U. Failed revolution[Електронний ресурс]/ Ute Schaeffer // Deutsche Welle. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: https://www.dw.com/en/failed-revolution-ukraine-heads-back-to-soviet-past/a-16794088. 56 Harding L. Ukraine extends lease for Russia's Black Sea Fleet[Електронний ресурс]/ Luke Harding // Guardian. – 2010. – Режим доступу до ресурсу: https://www.theguardian.com/world/2010/apr/21/ukraine-black-sea-fleet-russia. Розділ 2. Західна Медіоптика Та Розуміння України 31 CNN так висвітлили це історичне рішення:«Президент Росії та новообраний президент України підписали в середу знакову угоду, яка означає припинення багаторічної ворожнечі між двома колишніми радянськими республіками… Україна та Росія ворогували відтоді, як Помаранчева революція привела до влади Віктора Ющенка, антиросійського попередника Януковича, у 2005 році». 57 Рисунок 25. Скриншот статті«Україна продовжила оренду Чорноморського флоту Росії», The Guardian, 21 квітня 2010 року. Джерело: https://www. theguardian.com/world/2010/apr/21/ ukraine-black-sea-fleet-russia Загалом, у західних ЗМІ у цей період Україна пройшла шлях від образу«країни-героя» до «країни-лузера», яка після Помаранчевої революції не змогла втримати проєвропейський вектор, проявила слабкість продемократичних сил та масштаби корупції. Про розчарування у результатах Помаранчевої революції західні медіа писали навіть через десять років по ї ї завершенні.«Ми розчаровані. Ми не віримо, що покращення, справедли вість і чесність, на які ми чекали, настануть», 58 – так, цитуючи українців, німецьке видання додавало, що населення звинувачує у ситуації політичну еліту країни. Рисунок 26. Скриншот статті«Telia Sonera розвивається в корум пованих країнах», SvD Näringsliv, 15 червня 2005 року. Джерело: https://www. svd.se/a/4499b8a33f74-39aa-b54de03aba9ceb16/teliasonera-vaxer-i-korruptalander Рисунок 27. Скриншот статті«Уряд України готується здати газо проводи», Wyborcza, 3 грудня 2006 року. Джерело: https://bit. ly/3JNxA9j Рисунок 28. Скриншот статті «Failed revolution», Dolce Welle, 5 серпня 2013 року. Джерело: https://www. dw.com/en/ failed-revolutionukraine-headsback-to-sovietpast/a-16794088 57 Russia, Ukraine agree on naval-base-for-gas deal. By Ivan Watson and Maxim Tkachenko[Електронний ресурс] // CNN – April 21, 2010. – Режим доступу до ресурсу: http://edition.cnn.com/2010/WORLD/europe/04/21/russia.ukraine/index.html 58 Schaeffer U. Failed revolution[Електронний ресурс]/ Ute Schaeffer // Deutsche Welle. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: https://www.dw.com/en/failed-revolution-ukraine-heads-back-to-soviet-past/a-16794088. 32 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА УКРАЇНА ПІД ЗАХИСТОМ«СТАРШОГО БРАТА», ПОЗАБЛОКОВА ДЕРЖАВА ЧИ НАСТУПНА ЦІЛЬ РФ? Одним із каменів спотикання у російсько-українських відносинах було прагнення України, яка з 1991 року стикалася із територіальними претензіями РФ, посилити свою безпеку, зокрема стати членом НАТО. Після ядерного роззброєння України та підписання Будапештського меморандуму Росія стала одним з гарантів безпеки територіальної цілісності України, що з точки зору історичної логіки є абсурдом. Хоча РФ в цьому контексті створила наратив про«старшого брата», яким підкреслюється не тільки готовність виступити на захист«молодшої» України, а й визнача ється тісний, непорушний зв’язок двох країн(у РФ цей наратив має позитивну конотацію), в західних медіа здебільшого використовується не сам цей вираз, а описовий підхід при порів нянні розміру території, економічних показників, воєнної міці, мовного питання та спільної історії. Однак, в англомовних медіа також з’являється термін«big brother», що накладає на ситуацію орвелівські сенси.«Після сотень років…українці будують нові відносини з Москвою – на рівних, подобається це Росії чи ні. Росіяни люблять називати відносини між Росією та Україною стосунками старшого і молодшого брата», – каже Анатолій Москаленко, видат ний український історик і журналіст.«Але насправді ці стосунки були як у коня та вершника. Вершник(Росія) завжди робив усе, щоб не дати коню(Україні) вийти на волю». 59 Наратив про Росію як про«старшого брата, який допомагає та захищає Україну» – суціль ний міф, який не підтверджується жодними історичними фактами. Після кількасторічної окупації України Російською імперією та СРСР, Російська Федерація, починаючи з 1991 року, періодично висловлювала територіальні претензії вже незалежній Україні. З огляду на цю ситуацію, Україна почала наполягати на підписанні договору між сторонами, який би перш за все гарантував непорушність кордонів. Ним став Договір«Про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією», який містив наступну статтю:«Високі Договірні Сторони відповідно до положень Статуту ООН і зобов’язань по заключному акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі поважають територіальну цілісність одна одної і підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів». 60 В обмін на ці домовленості Україна вимушена була підписати угоди про параметри поділу Чорноморського флоту; про статус та умови перебування Чорноморського флоту РФ на території України; і про пов’язані з цим взаємні розрахунки. Насправді ж, РФ від початку 1990-х років прагнула захопити не тільки Крим, а й набагато більші території, що входять до складу суверенної України:«Значна частина російського полі тичного спектру, одержима поверненням статусу«великої держави» та возз’єднанням коли шніх радянських республік, визнає, що Україна є ключем до ї ї планів, і відкрито виступає за реабсорбцію». 61 Ці факти не тільки заперечують моральне право РФ виступати гарантом територіальної ціліс ності України, а й ставлять під сумнів мотиви Росії як«старшого брата», історія відносин якого з Україною нагадує історію про Каїна та Авеля, та заперечують аргументи щодо виправдання агресії РФ розширенням НАТО на Схід. 59 In the Shadow of‘Big Brother’: Ukraine: Long under Russia’s thumb, the newly independent state struggles to change its relationship to one of equals.[Електронний ресурс] // Los Angeles Times – May 1, 1992. – Режим доступу до ресурсу: https://www.latimes.com/archives/la-xpm-1992-05-01-mn-1422-story.html 60 Закон України«Про ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Феде рацією» N 13/98-ВР від 14 січня 1998 року. Відомості Верховної Ради України(ВВР), 1998, N 20, ст.103. – Режим доступу: https://web.archive.org/web/20160125173425/http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/13/98-%D0%B2%D1%80 61 Mroz J. Ukraine: Europe’s Linchpin[Електронний ресурс]/ J. Mroz, O. Pavliuk // Foreign Affairs. – 1996. – Режим доступу до ресурсу: https://www.foreignaffairs.com/articles/russia-fsu/1996-05-01/ukraine-europes-linchpin. Розділ 2. Західна Медіоптика Та Розуміння України 33 Рисунок 29. Скриншот статті«У тіні «Великого брата»: Україна: нова незалежна держава, яка довго перебувала під контролем Росії, намагається змінити свої відносини на рівних» Los Angeles Time, 1 травня 1992 року. Джерело: https://www. latimes.com/archives/la-xpm-1992-0501-mn-1422-story.html Рисунок 30. Скриншот статті «Україна: стержень Європи», Foreign Affairs, травень-червень 1996 року. Джерело: https://www.foreignaffairs. com/articles/russia-fsu/1996-05-01/ ukraine-europes-linchpin Рисунок 31. Скриншот статті «Відкинувши минуле, Росія і Україна підписали Договір про дружбу», The New York Times, 1 червня 1997 року. Джерело: https://www.nytimes. com/1997/06/01/world/setting-pastaside-russia-and-ukraine-signfriendship-treaty.html Рисунок 32. Скриншот статті«Проти вітру: Курс на Європу», Wiener Zeitung, 26 червня 2002 року. Джерело: https://bit.ly/42LDyxO Рисунок 33. Скриншот статті«Україну приваблює Брюссель і утримує Москва», Le Monde, 12 квітня 2004 року. Джерело: https://www.lemonde. fr/archives/article/2004/ 04/12/l-ukraine-attiree-par-bruxelles-etretenue-par-moscou_360809_ 1819218.html Рисунок 34. Скриншот статті «НАТО обіцяє Україні, Грузії вступ одного дня»,Reuters, 3 квітня 2008 року. Джерело: https://www.reuters.com/article/ us-nato-idUSL0179714620080403 34 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА ДОВІДКА Прес-секретар президента Б. Єльцина заявив, що Росія залишає за собою право порушити нерозв’я зану, на його думку, проблему кордонів з республіками, які після розпаду СРСР стали незалеж ними державами. Його підтримав у виступі по Центральному телебаченню мер Москви Г. Попов. Висловлені у загальній формі претензії прес-секретаря президента у виступі мера було конкретизо вано: під сумнів ставився суверенітет України щодо Криму й Одеської області. Такі заяви викликали серйозні ускладнення в українсько-російських відносинах, і Б. Єльцин, щоб послабити напругу, зму шений був відрядити до Києва представницьку делегацію на чолі з віце-президентом О. Руцьким. Однак, висування територіальних претензій до України на офіційному рівні в Росії тривало. 30 січня 1992 О. Руцькой опублікував статтю в газеті«Правда», в якій звинувачував«політичних лідерів націо нал-кар'єризму» в бажанні ввігнати Росію в кордони 12 століття. У травні 1992 року було опубліковано офіційну заяву російського уряду, в якій стверджувалося, що акти про передачу Криму Україні не мають юридичної сили. У липні 1993 російський парламент вирішив надати Севастополю статус міста РФ. Б. Єльцин відмежувався від цієї постанови, а Рада безпеки Організації Об'єднаних Націй визнала її безпідставною та небезпечною. 62 Коментуючи підписання Договору«Про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією», американське видання NYT, вказує, що Росія пішла на цей крок через низку причин: розширення НАТО на схід, прагнення Росії зміцнити свою оборону та довести Заходу, що вона все ще має силу, на яку слід зважати. 63 На тлі приходу до влади Володимира Путіна(7 травня 2000 року – ред.), який розпочав агре сивну зовнішню політику по відношенню до колишніх радянських республік, та рішучості України розвиватися як демократична суверенна держава, що дивиться на Захід, напруже ність між країнами посилилась. В австрійській газеті Wiener Zeitung пишуть, що Україна зна ходиться поміж євроатлантичним пробудженням і залежністю від великого брата – Росії. Хоча Київ висловлює бажання вступити до ЄС і стати членом НАТО, такі перспективи є дов гостроковими та середньостроковими, оскільки Росія все ще має сильний вплив на свого «меншого сусіда» в енергетичному секторі. 64 Однією з таких суперечок, яка широко висвітлювалася в іноземних ЗМІ, стали події у Керченській протоці біля острова Тузла. Західні ЗМІ відзначають, що напруга між Україною та РФ була настільки високою, що загрожувала перерости у повномасштабний воєнний кон флікт. Напевно, це було перше у західному інформаційному просторі припущення про мож ливу війну між Україною та Росією. ДОВІДКА Восени 2003 року Росія почала будувати дамбу у Керченській протоці у напрямку україн ського острова Коса Тузла. Київ сприйняв це як спробу переділу кордонів та анексію своєї території. 65 Конфлікт було вирішено після особистої зустрічі президентів двох держав. Будівництво було припинено. 62 Кульчицький С.В. Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997[Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д/ Редкол.: В. А. Смолій(голова) та ін. НАН України. Інститут історії України.- К.: В-во "Наукова думка", 2004.- 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Dogovir_pro_druzhbu_Ukr_Ros_1997 63 Specter M. Setting Past Aside, Russia and Ukraine Sign Friendship Treaty/ Michael Specter. // The New York Times. – С. 13 – Режим доступу до ресурсу: https://www.nytimes.com/1997/06/01/world/setting-past-aside-russia-and-ukraine-sign-friendship-treaty.html 64 Gegen den Wind: Kurs auf Europa.[Електронний ресурс] // Wiener Zeitung. – 2002. – Режим доступу до ресурсу: https://www.wienerzeitung.at/nachrichten/welt-europa/weltpolitik/331778-Gegen-den-Wind-Kurs-auf-Europa. html?fbclid=IwAR1MO-cis2-lv6vCRdXoUfxY9EOTFpx-bZh67BFzr4cgjU5IB8IuJ_ysk64 65 Lambroschini S. Russia/Ukraine: Prime Ministers Meet Today Over Tuzla Dam Dispute[Електронний ресурс]/ Sophie Lambroschini // Radio Svoboda. – 2003. – Режим доступу до ресурсу: https://www.rferl.org/a/1104782.html. Розділ 2. Західна Медіоптика Та Розуміння України 35 Аналізуючи конфлікт у Керченській протоці, американські журналісти видання The Los Angeles Times звернули увагу на те, що«коли Україна проголосила незалежність більше десяти років тому, вона не зіткнулася з серйозними запереченнями з боку Росії щодо окрес лення свого національного кордону, що включав Тузлу та давав їй право на вузьку морську протоку, яка з’єднує Чорне море з Азовським... Після здобуття незалежності політична точка опори України зміщувалася в залежності від того, чи лежать ї ї інтереси на Сході, з Росією, чи на Заході, зі Сполученими Штатами та Європою. Зараз, схоже, баланс порушився. Члени парламенту з усього політичного спектру об’єдналися та ухвалили резолюцію, яка засу джує дії Росії як«ворожі», і закликає прискорити реалізацію прагнень України до членства в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору». 66 ДОВІДКА Україна почала діалог з НАТО в рік набуття незалежності та вступила до Ради північно атлантичного співробітництва(1991 рік) і програми«Партнерство заради миру»(1994 рік). Вже у 1997 році сторони підписали Хартію про особливе партнерство, на основі якої було започатковано Комісію«Україна – НАТО», основною задачею якої був розвиток співпраці. Варто відмітити, що РФ проводила планомірну роботу із підриву національної безпеки України та зокрема протистояла ї ї намаганням стати членом Альянсу. Про це, серед іншого, свідчать результати саміту НАТО в Бухаресті 2008 року, коли Україна та Грузія не отримали запрошення приєднатися до Плану дій щодо членства в Альянсі:«Москва наполегливо нама галася запобігти прагненню Грузії та України стати членом на саміті НАТО в Бухаресті мину лого місяця». 67 Пізніше The Guardian оцінить прагнення України вступити в НАТО як«нереа лістичні»:«Відтоді[з моменту проведення саміту – ред.] більшість країн НАТО, включаючи США та Великобританію, зрозуміли, що членство України та Грузії[в НАТО – ред.] спровокує конфлікт, зокрема з Росією». 68 ДОВІДКА 4 квітня 2008 року у Бухаресті закінчився саміт НАТО, на якому розглядалися перспективи розширення Альянсу. Через пріоритезацію інтересів Росії та економічних інтересів ЄС, 69 а також занепокоєння через зростання напруження у відносинах з РФ у безпековій сфері, рішення щодо приєднання України до Плану дій щодо набуття членства було відкладено. Британське інформаційне агентство Reuters випустило статтю авторства Девіда Бруннстрома та Сьюзан Корнуелл«НАТО обіцяє Україні та Грузії вступ – колись». 70 Автори підкреслюють позицію США:«Німеччина, Франція та менші країни НАТО витримали тиск з боку президента США Джорджа Буша щодо пропонування цим двом країнам[Україні та Грузії – ред.] Плану дій щодо членства, який є першим кроком до вступу[в НАТО – ред.], заявивши, що жодна з них не готова до цього і що Росія може бути проти[такого рішення – ред.]... Буш не говорив детально 66 Murphy K. Russia-Ukraine Ties Founder on the Shore of Tiny Isle[Електронний ресурс]/ Kim Murphy // Los Angeles Times. – 2003. – Режим доступу до ресурсу: https://www.latimes.com/archives/la-xpm-2003-nov-03-fg-ukraine3-story.html. 67 Talking Tough[Електронний ресурс] // Deutsche Welle. – 2008. – Режим доступу до ресурсу: https://www.dw.com/en/russiatalks-tough-in-response-to-natos-eastward-expansion/a-3261078. 68 Ukraine drops'unrealistic' plans for Nato membership[Електронний ресурс] // The Guardian. – 27 May 2010. – Режим доступу до ресурсу: https://www.theguardian.com/world/2010/may/27/ukraine-drops-nato-membership-plan 69 Losing Business[Електронний ресурс] // DW. – 2008. – Режим доступу до ресурсу: https://www.dw.com/en/german-industryleaders-warn-against-isolating-russia/a-3599534 70 Brunnstrom D. NATO promises Ukraine, Georgia entry one day[Електронний ресурс]/ D. Brunnstrom, S. Cornwell // Reuters. – 2008. – Режим доступу до ресурсу: https://www.reuters.com/article/us-nato-idUSL0179714620080403. 36 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА про свій провал на прощальному саміті[останньому для нього в ролі Президента США – ред.] щодо забезпечення підтримки заявки України та Грузії на отримання ПДЧ, але сказав, що НАТО має й надалі бути відкритим до розширення». 71 Не зважаючи на відмову, президенти України та Грузії сприйняли цей саміт як історичний та були налаштовані вкрай позитивно. Однак, як вказує видання, тисячі протестувальників зібралися в українських містах, щоб засудити перспективу членства в НАТО, що підкреслило глибокі розбіжності в суспільстві щодо питання, куди варто дивитися Києву – на Схід чи на Захід. Варто зазначити, що РФ вкладала значні ресурси у пропагандистську кампанію, спрямовану на українське населення, про начебто існуючу загрозу для України через зближення з Альянсом. «Згідно досліджень громадської думки, населення України також виступає проти плану. Під час холодної війни радянська пропаганда зображувала НАТО як ворога». 72 Згідно соціологіч них опитувань, станом на 2008 рік підтримка НАТО в Україні складала не більше 25%. 73 Станом на 2008-й рік західні медіа, говорячи про Україну та Грузію, все ще називають їх колишніми радянськими республіками, що підкреслює визнання впливу РФ в регіоні та ніве лює суб’єктність цих незалежних країн та їх права на самовизначення, коли мова йде про зовнішню та безпекову політики:«У західноєвропейському таборі стверджують, що оби дві пострадянські країни не зміцнять безпеку НАТО, а радше створюють загрозу безпеці Aльянсу». 74 У матеріалі DW йдеться про те, що«Путін розкритикував Захід за обіцянки Грузії та Україні членства, хоча НАТО не пішло так далеко, щоб поставити колишні радянські дер жави Грузію та Україну на шлях членства, надавши їм ПДЧ». 75 В іншій своїй публікації про результати саміту німецьке видання Deutsche Welle зробило акцент на тому, що причина відмови Україні та Грузії – РФ:«Росія виступає проти плану надання член ства на тій підставі, що такий крок створить пряму загрозу її безпеці та поставить під загрозу крихкий баланс сил у Європі. Вона також розглядає готовність НАТО розширюватися на схід як продовження політики стримування, що застосовувалась Заходом під час холодної війни. Володимир Путін заявив, що Росія розгляне можливість направити свої ракети на Україну, якщо сусідня держава коли-небудь розмістить військові об’єкти НАТО». 76 Фактично, йдеться про прямий шантаж Росією міжнародної спільноти погрозами військової агресії. Однак, слід зазначити, що вторгнення в Україну 2014 року не мало відношення до розширення НАТО на схід, тож тема НАТО завжди використовувалась РФ з метою маніпуляцій і для виправдання своєї імперіалістичної загарбницької політики. За кілька місяців після завершення саміту почалася російсько-грузинська війна(8-12 серпня 2008 року), яка створила підґрунтя для наративу про Україну, як наступну воєнну ціль РФ. 71 Brunnstrom D. NATO promises Ukraine, Georgia entry one day[Електронний ресурс]/ D. Brunnstrom, S. Cornwell // Reuters. – 2008. – Режим доступу до ресурсу: https://www.reuters.com/article/us-nato-idUSL0179714620080403. 72 Eastward Expansion[Електронний ресурс] // DW. – 18 March 2008. – Режим доступу до ресурсу: https://www.dw.com/en/ ukraine-turns-to-germany-france-to-back-nato-bid/a-3200273 73"Half of Ukrainians opposed to Ukraine's membership of NATO, poll indicates". Interfax-Ukraine. 11 February 2008. Archived from the original on 4 June 2008. – Режим доступу до ресурсу: https://web.archive.org/web/20080604014018/http://www.interfax. com.ua/en/press-center/press-conference/106882/ 74 Nato allies divided over Ukraine and Georgia[Електронний ресурс] // The Guardian. – 2008. – Режим доступу до ресурсу: https://www.theguardian.com/world/2008/dec/02/ukraine-georgia. 75 NATO Summit.[Електронний ресурс] // Deutsche Welle. – 4.04.2008. – Режим доступу до ресурсу: https://www.dw.com/en/ nato-summit-ends-on-positive-note-fails-to-heal-rifts/a-3244743 76 Talking Tough[Електронний ресурс] // Deutsche Welle. – 4.11.2008. – Режим доступу до ресурсу: https://www.dw.com/en/ russia-talks-tough-in-response-to-natos-eastward-expansion/a-3261078. Розділ 2. Західна Медіоптика Та Розуміння України 37 ДОВІДКА 1 серпня 2008 року мілітаризовані угрупування Південної Осетії, які отримали підтримку від РФ, обстріляли грузинські сили, порушуючи угоду про припинення вогню від 1992 року. 7 серпня підрозділи грузинської армії були направлені у зону конфлікту в Південній Осетії та швидко взяли під контроль більшу частину Цхінвалі, оплоту сепаратистів. У відповідь, Росія звинуватила Грузію в«агресії проти Південної Осетії», розпочавши повномасштабне вторгнення в Грузію 8 серпня 2008 року. Російські війська зайняли частину території Грузії та зупинились неподалік від столиці – Тбілісі. Москва тоді звинувачувала країну у спробі силового повернення сепаратистського регіону − Південної Осетії, та назвала свою опе рацію«примушуванням Грузії до миру». Натомість, Грузія, як і частина західних країн, наз вали війну агресією РФ. У вересні того ж року, за три дні до вторгнення Росії в Грузію, в авторитетному британському виданні The Guardian вийшла стаття Ендрю Вілсона«Україна буде наступною?» 77 За словами автора статті,«ЄС має подумати про те, як він може поширити зобов’язання щодо безпеки, демократії та процвітання на сусідів. Війна в Грузії чітко показала вакуум безпеки в регіоні, а також багато оголених нервів». 78 Стаття певним чином передбачила подальшу долю України. Автор акцентував увагу на тому, що Європейському Союзу варто консультувати Україну та допомагати їй, щоб попередити виклики ї ї територіальній цілісності та суверенітету, осо бливо з огляду на втручання РФ у президентські вибори в Україні, а також замислитись над власною енергетичною безпекою. Рисунок 35. Скриншот статті «Чи Україна наступна?» The Guardian, 3 вересня 2008 року. Джерело: https://www.theguardian.com/ commentisfree/2008/sep/05/ukraine.russia1 Обидві демократії – Грузія та Україна – були народжені внаслідок безкровних революцій та хочуть вступити до НАТО, Європейського Союзу та встановити тісні зв’язки зі Сполученими Штатами, що з часом призведе не тільки до погроз, а й до відкритої агресії РФ. Про те, що Україна може стати наступною воєнною ціллю Росії, пише й інформаційне агентство Reuters: «Короткочасна війна Росії у Грузії через Південну Осетію цього місяця викликала стурбованість в Україні, адже вона може стати наступною метою російської кампанії з відновлення впливу на країни, в яких вона довго домінувала у Радянському Союзі». 79 Макс Бут у The Los Angeles Times зазначає:«Напади Росії на Грузію, якщо їх не зупинити, легко можуть спровокувати нові конфлікти у майбутньому. Сьогодні Грузія, завтра Україна, наступного дня – Естонія?» 80 Гері Шмітт пише про ці події у The Wall Street Journal:«Мова також йде про протидію відверто 77 Wilson A. Is Ukraine next?[Електронний ресурс]/ Andrew Wilson // The Guardian. – 2008. – Режим доступу до ресурсу: https://www.theguardian.com/commentisfree/2008/sep/05/ukraine.russia1 78 Там само. 79 Elizabeth P. Ukraine condemns Russia's move on Georgia regions[Електронний ресурс]/ P. Elizabeth, Y. Kulikov // Reuters. – 2008. – Режим доступу до ресурсу: https://www.reuters.com/article/us-georgia-ossetia-ukraine-interviewidUSLR66952420080828. 80 Boot M. Stand Up to Russia[Електронний ресурс]/ Max Boot // Los Angeles Times. – 2008. – Режим доступу до ресурсу: http://www.latimes.com/news/printedition/asection/la-oe-boot12-2008aug12,0,6144433.story. 38 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА гегемоністським планам Росії щодо ї ї сусідів − включно з Україною». 81 Досить влучний прогноз на основі подій цього етапу дав журналіст Білл О'Райлі для американського Fox News:«Путін – справжній лиходій. Тепер на порозі Третя світова війна, пані та панове». 82 Не оминули медіа увагою й вплив Росії на політику ЄС і США. Тут йдеться про вплив РФ на рішення НАТО відмовити Україні у підписанні ПДЧ. Це підживлюватиме розвиток помилкової нео-східноєвропейської політики у Берліні,«спонукатиме Володимира Путіна до подальших геополітичних успіхів» та продемонструє,«що«м’яка сила» ЄС є нічим іншим, як багатослів ною слабкістю». 83 Частина аналітиків застерігали від нагнітання страхів і казали, що Україна може уникнути конфронтації, зайнявши прагматичну позицію і реформувавши свою економіку у довгостро ковій перспективі. Зокрема, у виданні Politico зазначалося, що«швидкий вступ до НАТО чи до ЄС просто нереалістичні з кількох причин, найменш значущою з яких є те, що Україна до цього не готова». 84 Згадувалась у медіа і допомога України Грузії. У 2009 році у статті Radio Free Europe, що була присвячена російсько-грузинській війні, транслюється позиція Росії, яка заявила, що українські війська та добровольці воювали за Грузію, і що це створює додаткове напру ження у відносинах між сусідами. Важливо відмітити, що видання, цитуючи російські дже рела, спекулює на темі«українського націоналізму», згадуючи про УНА-УНСО:«У збройній агресії проти Південної Осетії брали участь військовослужбовці регулярних підрозділів Міноборони України та не менше 200 осіб націоналістичної організації УНА-УНСО». 85 ДОВІДКА УНА-УНСО(Українська національна асамблея— Українська народна самооборона) – українська політична партія та громадський рух націоналістичного спрямування. Створена у 1991 році. Після приходу до влади Президента В. Януковича(2010 рік) та підписання угод про продов ження базування Чорноморського флоту в Криму напруження у відносинах країн спадає, але посилюється між проросійськими та проукраїнськими політичними групами в Україні. Американські та європейські медіа активно висвітлювали підписання Харківських угод 2010 року. ДОВІДКА Угода, яку підписали у Харкові президент України Віктор Янукович та президент РФ Дмитро Медведєв передбачала продовження дозволу на перебування Чорноморського флоту РФ у Криму щонайменше до 2042 року. Україна за це отримала знижку на російській газ у роз мірі 100 доларів США за кожні 1000 кубометрів. 81 Schmitt G. How the West Can Stand Up to Russia[Електронний ресурс]/ G. Schmitt, M. De Lorenzo // Wall Street Journal. – 2008. – Режим доступу до ресурсу: http://online.wsj.com/article/SB121850039382131705.html?mod=opinion_main_commentaries. 82 O'Railey B. On Russia world war III is on the horizon[Електронний ресурс]/ Bill O'Railey // Fox News. – 2008. – Режим доступу до ресурсу: https://archive.thinkprogress.org/oreilly-on-russia-world-war-iii-is-on-the-horizon-118386913442/. 83 Diversifying and liberalising to control the‘Heartlands’.[Електронний ресурс] // Politico. – 16.04.2008. – Режим доступу до ресурсу: https://www.politico.eu/article/diversifying-and-liberalising-to-control-the-heartlands/ 84 Time for Ukraine’s leaders to rise above politics.[Електронний ресурс] // Politico. – 9.02.2009. – Режим доступу до ресурсу: https://www.politico.eu/article/time-for-ukraines-leaders-to-rise-above-politics/ 85 Russia Says Ukrainians Fought For Georgia In 2008 War[Електронний ресурс] // RadioFreeEurope. – 2009. – Режим доступу до ресурсу: https://www.rferl.org/a/Russia_Says_Ukrainians_Fought_For_Georgia_In_2008_War/1806528.html. Розділ 2. Західна Медіоптика Та Розуміння України 39 Видання Reuters пише про те, що депутати від опозиції[проукраїнські сили – ред.] заки дали яйцями та димовими шашками залу для голосувань у Верховній Раді після ухвалення рішення про продовження перебування російських ВМС в українському порту до 2042 року: «Натовпи прихильників і противників[такого рішення – ред.] влаштували бійки біля будівлі Парламенту». 86 Reuters називає проукраїнські сили«українськими націоналістами на чолі з Юлією Тимошенко та екс-президентом Віктором Ющенком», які вважають це рішення зра дою національних інтересів України. Однак, автор наводить всі аргументи опонентів та про понентів – від загрози безпеці України до ЧФ РФ як гаранта безпеки Чорноморського регіону; від порушення Конституції України до отримання значних надходжень до бюджету та попе редження економічної кризи. Автор статті для The Guardian потрапив у пропагандистську пастку про розкіл України між російськомовним сходом і україномовним заходом, який розглядався як переважно полі тичний поділ. Тому обіцянки Віктора Ющенка вивести Чорноморський флот Росії з порту Севастополя, оскільки його присутність є потенційною загрозою суверенітету України та дестабілізуючим фактором у Криму, автор не вважає правомірними. Він заявляє, що«біль шість населення Криму – це етнічні росіяни з сильними прорадянськими настроями», забу ваючи про права та прагнення кримських татар і про те, що мова йде не про питання місце вого значення, а про безпеку регіону. 87 Значно сприяла«відлизі» у стосунках двох країн тогорічна офіційна відмова України від своєї мети вступу до НАТО:«Пан Янукович не гаяв часу на те, щоб змінити зовнішню політику України на більш дружній для Москви шлях», – каже кореспондент ВВС Девід Стерн з Києва. 88 Хоча слід зазначити, що Україна відхилила пропозицію Москви приєднатися до очолюва ної Росією Організації Договору про колективну безпеку, до якої входять Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія і Таджикистан. Президент Янукович навіть отримав схвальні відгуки від західних високопосадовців та медіа за обіцянку відмовитися від усього високозбагаченого урану до 2012 року, 89 що загалом спри яло покращенню іміджу Януковича як президента, який розуміє тогочасні тренди світового розвитку та готовий включати у них Україну. Заяву було зроблено під час Саміту з ядерної безпеки у Вашингтоні 2010 року за участю президента США Барака Обами. Рисунок 36. Скриншот статті«Президент Обама приймає світових лідерів на саміті з ядерної безпеки», Zimbio, 12 квітня 2010 року. Джерело: https://bit.ly/3O1DR3t Стаття цитує заяву Білого дому, де стверджується, що Президент Обама«оцінив рішення України як історичний крок і підтвердження лідерства України в ядерній безпеці та 86 Protests as Ukraine approves Russian base extension, by Richard Balmforth // Reuters. – April 27, 2010. – Режим доступу до ресурсу: https://www.reuters.com/article/us-ukraine-russia-fleet-idUSTRE63Q0YG20100427 87 Harding L. Ukraine extends lease for Russia's Black Sea Fleet[Електронний ресурс]/ Luke Harding // Guardian. – 2010. – Ре жим доступу до ресурсу: https://www.theguardian.com/world/2010/apr/21/ukraine-black-sea-fleet-russia. 88 Ukraine's parliament votes to abandon Nato ambitions.[Електронний ресурс] // BBC – 3 June 2010. – Режим доступу до ресурсу: https://www.bbc.com/news/10229626 89 Ukraine to get rid of'all' highly enriched uranium[Електронний ресурс] // France 24. – 2010. – Режим доступу до ресурсу: https://www.france24.com/en/20100412-ukraine-get-rid-all-highly-enriched-uranium. 40 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА нерозповсюдженні[зброї масового ураження]». 90 Прес-секретар Білого дому Р. Гіббс заявив, що такий крок –«це те, що Сполучені Штати намагалися здійснити більше 10 років», додавши, що«цього матеріалу достатньо для створення кількох видів ядерної зброї; і це демонструє незмінне лідерство України у сфері нерозповсюдження зброї масового ураження та припа дає на важливий регіон, де, як ми знаємо, зберігається багато високозбагаченого урану». 91 Слід зауважити, що таке рішення було зокрема і в інтересах РФ, яка довгий час проводила спеціальні операції для підриву обороноздатності української держави. Після військової агресії РФ проти Грузії та відтермінування перспектив вступу України до НАТО у західних медіа поширюється наратив про Україну як«буферну зону», яка має допо могти Заходу не зіпсувати відносини з Росією через українське питання, а Росії зберегти свій вплив в Україні та утримати розвинені демократії та НАТО якомога далі від своїх кордонів. В матеріалі The New York Times обґрунтовуючи позицію щодо збереження за Україною ста тусу буферної зони, зазначається, що«Вашингтон глибоко зацікавлений у припиненні цього конфлікту та збереженні України як суверенної буферної держави між Росією та НАТО. Крім того, добрі відносини з Росією є важливими, оскільки Сполученим Штатам потрібна допо мога Москви у відносинах з Іраном, Сирією, Афганістаном і, зрештою, у протистоянні Китаю, єдиному справжньому потенційному супернику Сполучених Штатів». 92 В матеріалі Politico розвінчувався наратив, що«...в кризі в Україні винен Захід», який начебто спровокував Росію, необачно та безрозсудно розширивши НАТО та Європейський Союз. Говорилося про помилковість закликів забути про Східне партнерство і думок, що«ці країни, природно, є буферною зоною для Росії». 93 УКРАЇНА: МІЖ ЄВРОПЕЙСЬКИМ ТА МИТНИМ СОЮЗОМ З приходом до влади Президента Віктора Януковича у західних медіа відлунням наративу про буферну зону в безпековому аспекті набирав сили наратив про збалансовану співпрацю України як з ЄС, так і з Росією, зокрема економічну. В матеріалах публікували заяви Януковича про те, що Україна планує підписати Угоду«Про асоціацію з ЄС» протягом 2013 року. Янукович також наголосив, що країна розвиватиме відносини з Митним союзом Росії у сферах, які не суперечать іншим«міжнародним зобов’язанням». 94 Було цілком очевидно, що Росія чинила тиск на Україну з метою ї ї приєднання до очолюва ного Росією Митного союзу замість підписання Угоди з ЄС. В матеріалах BBC зазначалося: «Президент Путін запропонував серйозні стимули: істотне зниження ціни на газ, масштабні проєкти промислової кооперації та пільгове кредитування. При цьому, він звертався до духовної єдності двох співвітчизницьких слов’янських народів, які здебільшого дотриму ються православної християнської традиції, а також до видатної ролі, яку українці відіграли в історії Російської імперії, а потім і Радянського Союзу». 95 90 Solash R. Ukraine Pledges To Dispose Of Weapons-Grade Uranium[Електронний ресурс]/ Richard Solash // RadioFreeEurope. – 2010. – Режим доступу до ресурсу: https://www.rferl.org/a/Ukraine_Pledges_To_Dispose_Of_WeaponsGrade_ Uranium_/2010420.html. 91 Там само. 92 Getting Ukraine Wrong.[Електронний ресурс] // The New York Times. – 13.03.2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.nytimes.com/2014/03/14/opinion/getting-ukraine-wrong.html 93 The wages of weakness.[Електронний ресурс] // Politico. – 15.04.2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.politico.eu/ article/the-wages-of-weakness/ 94 Ukraine wants trade agreements with EU and Russia.[Електронний ресурс] // EURACTIV. – 4.01.2013. – Режим доступу до ресурсу: https://www.euractiv.com/section/economy-jobs/news/ukraine-wants-trade-agreements-with-eu-and-russia/ 95 Analysis: Russia's carrot-and-stick battle for Ukraine.[Електронний ресурс] // BBC. – 17.12.2013. – Режим доступу до ресурсу: https://www.bbc.com/news/world-europe-25401179 Розділ 2. Західна Медіоптика Та Розуміння України 41 ДОВІДКА Митний союз(рос. Таможенный Союз) – форма міждержавної торгово-економічної інтегра ції країн Євразійського економічного союзу. В союз входять Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан та Росія. Митний союз почав роботу 1 січня 2015 року та є правонаступником Митного союзу Білорусі, Казахстану і Росії, який діяв з 1 січня 2010 року. За планами Росії, саме Україна з другою за величиною економікою в регіоні(після Росії) мала забезпечити економічну міцність Митного союзу, якої прагнув Володимир Путін. Загалом, у ретроспективі можна говорити про те, що головна помилка Януковича – не сама відмова від підписання Угоди«Про асоціацію», а широка інформаційна кампанія про швидке та успішне наближення до ЄС. Українцям було дивно спостерігати, як після стількох зусиль слабких прозахідних сил в українському політикумі, саме так званий проросійський прези дент впевнено веде країну до зближення з Заходом. Коли втілення європейської мрії бага тьох українців було вже майже осяжним, різка зміна курсу, яка сталася буквально за одну ніч, зачепила населення країни за живе. Якщо В. Янукович мав на меті всидіти на двох стільцях чи виторгувати у РФ кращі умови співпраці, йому слід було просто дотримуватись наративу, що«шлях до ЄС – довгий і тернистий», що Україна намагається йти в ЄС, але ще не виконала своє«домашнє завдання» у повному обсязі. Така стратегія була б для Януковича безпечнішою. Однак, ним навпаки проводилася інформаційна кампанія всередині країни про швидке дове дення справи про підписання Угоди до кінця. Тому коли Янукович буквально з вечора на ранок несподівано відмовився від співпраці з ЄС та почав говорити про підписання чергової угоди з РФ, це викликало очікуване обурення в українському суспільстві. Побиття студентів-проте стувальників на Євромайдані стало останньою краплею в чаші терпіння народу, який на той момент занадто втомився від наймасштабнішої за всю історію України провладної корупції, посилення авторитаризму, згортання прав та свобод та відкату від досягнень демократії. Рисунок 37. Скриншот статті«Україна хоче торгових угод з ЄС і Росією», EURACTIV, 4 січня 2013 року. Джерело: https://www. euractiv.com/section/ economy-jobs/news/ ukraine-wants-tradeagreements-with-euand-russia/ Рисунок 38. Скриншот статті«Росія за розворотом України проти ЄС», Politico, 23 листопада 2013 року. Джерело: https:// www.politico.eu/article/ russia-behind-ukraineu-turn-on-eu/ Рисунок 39. Скриншот статті «Росія краде"укра їнську наречену" біля вівтаря», Reuters, 23 листо пада 2013 року. Джерело: https://bit. ly/3O2eYVz 42 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА ДОВІДКА Хоча створювалась ілюзія, що і сам Віктор Янукович, і його партія доклали значних зусиль для виконання Україною«домашнього завдання» із євроінтеграції, відмова президента Януковича підписати Угоду«Про асоціацію» з ЄС у 2013 році спровокувала початок про тестів 21 листопада 2013 року, які переросли у Революцію Гідності після силового розгону демонстрації у Києві вночі 30 листопада 2013 року. Говорячи про причини відмови від підписання Угоди«Про асоціацію» з ЄС, окремі західні журналісти фактично повторювали створений в інтересах Росії наратив про Україну як «неуспішну, несамостійну країну», яка начебто цілком і повністю залежить від економічної підтримки, волі та рішень Росії. Вони наводили аргументи, що економічний розрив з РФ стане для України фатальним. Також рішення Віктора Януковича пояснюють зовнішніми та вну трішніми причинами: тиск президента РФ, його пропозиція щодо інтеграції до альтернатив ного геополітичного проєкту Євразійського Союзу і економічна криза в Україні. 96 Фактично ж можна говорити, що саме небажання проросійського керівництва України про водити справжні реформи, а також економічна, політична та судова корупція у державних масштабах стримували економічний розвиток України та ї ї вихід на нові ринки. Зокрема, станом на 2013 рік економічна ситуація в Україні погіршилася, тож необхідно було шукати дешеві енергоносії, підтримувати власного промислового виробника та забезпечувати ринки збуту. 97 РОЗКОЛ УКРАЇНИ ТА«ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА» Створений російською пропагандою наратив про«розкол» України за мовною та регіональ ною(територіальною) ознакою почав розповсюджуватися у західних медіа ще у перші роки після набуття Україною незалежності й не піддавався масштабній критичній переоцінці аж до початку широкомасштабного вторгнення РФ у 2022 році. Взагалі, ідея про поділ населення України на прозахідне та проросійське за мовною чи територіальною ознаками – це міф. Після століть примусової русифікації значна частина українців рідною вважала російську мову, але це не означало їх автоматичної приналежності до табору адептів«русского мира». Насправді, цей наратив було створено у привязці до територіальних претензій РФ та з метою повалення української державності. Саме глибинне нерозуміння всієї складності нової української самосвідомості довгий час служило причиною для викривленого уявлення про процеси в Україні. Але головна основа нової української свідомості – не мова, а саме воля до свободи, бажання використати чер говий історичний шанс, щоб нарешті позбутися задушливого тоталітаризму, прагнення до зміни пострадянського соціального договору і до організації свого життя відповідно до сис теми демократичних цінностей, у центрі якої – людина, ї ї права і свободи. Наратив про«розкол», спричинений начебто проросійськими чи прозахідними настоями, часто ілюструють регіональними результатами президентських виборів 2004 та 2010 років. Але насправді у цьому контексті варто прослідкувати всю історію важливих голосувань в Україні, починаючи із голосування за Незалежність. Окрім Криму, у 1991 році всі регіони проголосували«за» з дельтою від 83 до 98% голосів. Вибори Президента 1991, 1999, 2014 та 96 Українці хочуть до ЄС більше, ніж до Митного союзу[Електронний ресурс] // BBC Україна. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: https://www.bbc.com/ukrainian/politics/2013/01/130110_ukraine_eu_cu_az 97 Konończuk W. Ukraine withdraws from signing the Association Agreement in Vilnius: The motives and implications[Електро нний ресурс]/ Wojciech Konończuk // OWC. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: https://www.osw.waw.pl/en/publikacje/ analyses/2013-11-27/ukraine-withdraws-signing-association-agreement-vilnius-motives-and. Розділ 2. Західна Медіоптика Та Розуміння України 43 2019 років продемонстрували відсутність занадто великих розривів, які б давали можли вість говорити про«розкол». Скоріше, варто взяти до уваги значний вплив РФ у регіонах на сході України та той факт, що не всі українці під час виборів керуються обіцянками кандидатів щодо майбутньої зовнішньої політики України як фактором, що впливає на прийняття їхнього рішення. І хоча показові вибори 2004 та 2010 років справді мали значні регіональні відмінно сті у результатах голосування та були своєрідним протистоянням навколо дилеми зовніш ньополітичного майбутнього України, навряд чи Україну можна назвати насправді неприми ренно розділеною, як і абсолютно не можна назвати лівобережну Україну такою, що прагнула повернутися у склад Росії. Адже більшість громадян, голосуючи за кандидата, голосують за надію на краще життя, обираючи між наративами: чи рівень життя в країні зросте за рахунок глибшої співпраці із Росією, або ж за рахунок зближення із Заходом. Коли після відмови від підписання Угоди«Про асоціацію з ЄС» розпочався Євромайдан, він переріс у Революцію Гідності, що призвело до повалення режиму Януковича, але це сталося лише після побиття владою студентів-протестувальників. По своїй суті, Революція Гідності була про відстоювання надії на демократичну, а не авторитарну Україну, в якій повагаються права та свободи, що відповідало ідеї про зближення з Заходом. Коли ж на Майдані силовики у співпраці із спецслужбами РФ почали просто вбивати протестувальників(Небесна Сотня), коли Росія почала розхитувати сепаратистські настрої(успішними ці операції спецслужб РФ були тільки в частині Донецької та Луганської областей, де угруповання сепаратистів були створені та озброєнні РФ), коли сталася анексія Криму та почалася війна на сході України, багатьом стало зрозуміло, що РФ – не та країна, яка допоможе українцям жити краще. Тому і вибори 2014 року, і 2019 року показали, за що насправді голосують українці – за демокра тичні зміни, очищення влади від корупції, верховенство права. Ці вибори продемонстрували відсутність проросійського чи прозахідного«розколу». ДОВІДКА Небесною Сотнею називають 104 учасників Революції Гідності, які загинули 18-20 лютого 2014 року, коли уряд Януковича дав наказ стріляти у протестувальників. Деякі експерти вважають, що таке рішення було прийнято за підтримки або безпосередньо за наказом спецслужб РФ. Це були дні найзапеклішого протистояння українського народу і проросій ської влади, які стали переломним моментом у Революції Гідності. Після 24 лютого 2022 року Росія скоїла тисячі воєнних злочинів проти цивільного населення України, тому у питанні щодо справжнього ставлення РФ до України та росіян до українців в інформаційному просторі залишилось небагато місця для маневру. Незважаючи на регіо нальні, мовні, релігійні відмінності, українці об’єдналися для захисту своєї країни від погли нання тоталітарним режимом та у боротьбі проти геноциду. Примітно, що найбільше від дій російської армії постраждали саме ті регіони, які традиційно вважались російськомовними, а отже за логікою РФ – начебто були проросійськими. Але в публікаціях 2004 року наратив про«розкол» ще домінував. Відоме американське видання The Atlantic у своїх матеріалах наголошувало, що країна начебто розколота на схід та захід. За словами Вільяма Шнайдера, старшого політичного аналітика Cable News Network та постійного наукового співробітника Американського інституту підприємництва у Вашингтоні, Україна була внутрішньо сильно розділена. На його думку, схід України є здебільшого росій ськомовним, православним та проросійським. 44 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Рисунок 40. Скриншот статті«Україна на межі», The Economist, 25 листо пада 2004 року. Джерело: https://www. economist.com/leaders/2004/11/25/ ukraine-on-the-brink Рисунок 41. Скриншот статті «Янукович збирається стати прези дентом, оскільки спостерігачі кажуть, що вибори в Україні були чесними», The Guardian, 8 лютого 2010 року. Джерело: https://www.theguardian. com/world/2010/feb/08/viktoryanukovych-ukraine-president-election Більшість людей на заході України розмовляють українською та є прихожанами римськокатолицької церкви. Населення регіонів на заході є вкрай націоналістичним та не довіряє Росії. 98 Журналісти писали, що«за офіційними підрахунками, понад 44% виборців, переважно на російськомовному півдні та сході, підтримали пана Януковича. Небезпеку розколу країни можна перебільшувати, але вона, беззаперечно, існує». 99 Саме цей наратив використав передвиборчий штаб Януковича у 2010 році. Політичний кон сультант Пол Манафорт, пізніше засуджений у США за податкове та банківське шахрайство, радив Януковичу вибудовувати кампанію на ідеї про начебто радикальні ідеологічні, мовні, культурні відмінності та непримиренне протистояння українців за регіональною ознакою. У цій кампанії українці, які проживають у східних та південних областях, зображались як такі, що повністю підтримують зближення з Росією і відрізняються від мешканців західних регіо нів, яких характеризували як націоналістів з прозахідними настроями. Тема«розколу» активізується ще раз у 2014 році, коли РФ стала серйозно розхитувати ситуа цію в Україні, організовуючи проросійські акції та сепаратистські рухи. «Країна була поділена більш-менш рівномірно між українцями, які бачать Україну частиною Європи, і тими, хто бачить ї ї нерозривно прив’язаною до Росії. Внутрішня політична криза через цю розбіжність була неминучою». 100 Американська, російська та українська сторони закликали«припинити насильство в Україні». 101 98 Schneider W. Ukraine's'Orange Revolution'[Електронний ресурс]/ William Schneider // The Atlantic. – 2004. – Режим доступу до ресурсу: https://www.theatlantic.com/magazine/archive/2004/12/ukraines-orange-revolution/305157/. 99 The future is orange.[Електронний ресурс]/ William Schneider // The Economist. – 29.12.2004. – Режим доступу до ресурсу: https://www.economist.com/leaders/2004/12/29/the-future-is-orange 100 Everything you need to know about the 2014 Ukraine crisis.[Електронний ресурс] // Vox. – 3.09.2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.vox.com/2014/9/3/18088560/ukraine-everything-you-need-to-know 101 Ukraine crisis talks: Diplomats urge end to violence, security for all.[Електронний ресурс] // CNN. – 17.04.2014. – Режим доступу до ресурсу: https://edition.cnn.com/2014/04/17/world/europe/ukraine-crisis/index.html Розділ 2. Західна Медіоптика Та Розуміння України 45 Рисунок 42. Скриншот статті «Україна залишається розділеною після другого туру виборів», Spiegel, 8 лютого 2010 року. Джерело: https://www.spiegel.de/international/ europe/tymoshenko-vs-yanukovychukraine-remains-divided-after-runoffelection-a-676466.html Рисунок 43. Скриншот статті «Громадянська війна поширюється на сході України під час нападів київського уряду», World Socialist Web Site, 6 травня 2014 року. Джерело: https://www.wsws.org/en/ articles/2014/05/06/eukr-m06.html Рисунок 44. Скриншот статті «Конфлікт в Україні: чому схід охопив конфлікт?», BBC, 18 лютого 2015 року. Джерело: https://www.bbc. com/news/world-europe-28969784 Рисунок 45. Скриншот статті«Не називайте це громадянською війною – конфлікт в Україні є актом росій ської агресії», The Conversation, 24 серпня 2015 року. Джерело: https://theconversation.com/dont-callit-a-civil-war-ukraines-conflict-is-anact-of-russian-aggression-46280 Рисунок 46. Скриншот статті«Сирія та Україна: два фронти російської війни за вплив», Reuters, 1 жовтня 2015 року. Джерело: https://www. reuters.com/article/us-mideast-crisisukraine-idUSKCN0RV4RS20151001 Рисунок 47. Скриншот статті «Східна Україна: на передовій забутої Європи війни», The Guardian, 28 серпня 2016 року. Джерело: https://www.theguardian.com/ world/2016/aug/28/east-ukrainefrontline-europe-forgotten-war 46 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Так з'явився наратив про можливу громадянську війну. 20 лютого 2014 року видання Spiegel Online International, розмірковуючи над значенням протистояння в Україні, попереджає про можливість«громадянської війни» в Україні. 102 Насправді ж, через проштовхування наративу про громадянську війну Росія намагалася приховати факт розв’язання нею війни проти суве ренної України та свою пряму участь у воєнних діях на сході України у 2014 році і після. 103 «Дуже часто про кризу(війну в Україні – ред.) говорять так, ніби вона є виключно внутріш ньою справою України, ймовірно, спричиненою мовною політикою, зіткненнями ідентичності та історичними образами. Тому краще не зачіпати це питання. Але ні. Україна веде війну в цілях самооборони проти міжнародного агресора – Російської Федерації, поведінка якого загрожує нашій колективній безпеці. Цій війні вже 18 місяців, і нам би час це усвідомити». 104 ДОВІДКА Наратив про«громадянську війну» було створено РФ для прикриття своєї ролі у початку воєнних дій на сході України. Фактично, РФ розв’язала війну проти України у 2014 році, для визначення якої аж до 2022 року використовувалися такі евфемізми як-то«антитерорис тична операція» та«операція об’єднаних сил». Незважаючи на жваве політичне життя та активне громадянське суспільство, передумови для громадянської війни в країні створюва лись виключно силами російських спецслужб. Так само створювалось і пропагандистське трактування Росією Революції Гідності як«державного перевороту, організованого укра їнськими націоналістами за підтримки Заходу» та«нелегітимності української влади після 2014 року». Після Революції Гідності Росія організувала широкі антиреволюційні проросійські протести на півдні та сході України. Оскільки вони на більшості територій не мали успіху, то РФ вда лась до воєнного сценарію. Бойові дії на Донбасі почалися із захоплення у квітні 2014 року російськими загонами, керованими офіцерами спецслужб РФ, українських міст на Донеччині і Луганщині. Озброєні угрупування захопили українські урядові будівлі, організували«псевдо референдуми» та проголосили Донецьку та Луганську Народні Республіки(ДНР та ЛНР) незалежними державами. У відповідь на вторгнення диверсійних загонів і з метою зупинити терористів, виконуючий обов’язки президента України Олександр Турчинов сповістив про початок широкомасштабної антитерористичної операції(далі – АТО) із залученням Збройних сил України. У 2018 році її було перейменовано в Операцію об’єднаних сил. Ті події офіційно не називали російсько-українською війною, оскільки спочатку РФ не визна вала свою участь у них в якості сторони конфлікту. До 2022 року було укладено 29 угод про припинення вогню, яких фактично не дотримувалися. РФ перекидала в Україну важке озброєння та солдат, яких РФ називала добровольцями, через кордон під виглядом«гума нітарних конвоїв». Усі сторони погодилися з дорожньою картою завершення війни 1 жовтня 2019 року, але бої не припинялись. Росія офіційно визнала ДНР і ЛНР незалежними держа вами 22 лютого 2022 року у повних кордонах Донецької та Луганської областей України, хоча велика частина цих територій на той момент залишалася під контролем України. 30 вересня 2022 року Путін підписав договори про входження до складу РФ нових суб’єктів – Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей, причому не лише їх окупованих частин. До початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року на Донбасі загинуло більше 14 000 осіб(більше 6000 проросійських сил, більше 4000 українських солдат та більше 3000 цивільних осіб). 1,4 млн. українців стали вимушеними переселенцями. 102 How the EU Lost Russia over Ukraine[Електронний ресурс] // Spiegel Online International. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.spiegel.de/international/europe/war-in-ukraine-a-result-of-misunderstandings-between-europe-and-russia-a-1004706.html. 103 War, not peace[Електронний ресурс] // The Economist. – 28.08.2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.economist.com/europe/2014/08/28/war-not-peace 104 Don’t call it a civil war – Ukraine’s conflict is an act of Russian aggression.[Електронний ресурс] // The Conversation. – 24.08.2015. – Режим доступу до ресурсу: https://theconversation.com/dont-call-it-a-civil-war-ukraines-conflict-is-an-act-of-russian-aggression-46280 Розділ 2. Західна Медіоптика Та Розуміння України 47 Про те, що заворушення на сході України«мають чіткі ознаки участі Москви», у квітні 2014 року заявила і постійний представник США в ООН Саманта Пауер. 105 «Заморожування ситуації в Україні… на користь Путіну, оскільки дозволяє йому«вмикати і вимикати» конфлікт за своїм бажанням». 106 Загалом, більшість іноземних публікацій називали російсько-українську війну словом«конфлікт». Рисунок 48. Скриншот статті «Припинення війни на сході України виглядає як ніколи далеким», The Economist, 11 жовтня 2018 року. Джерело: https://www.economist.com/ europe/2018/10/11/an-end-to-the-warin-eastern-ukraine-looks-as-far-awayas-ever Рисунок 49. Скриншот статті «Пояснення: Що стоїть за конфліктом на сході України?», AP, 15 квітня 2021 року. Джерело: https://apnews. com/article/ukraine-shootings-donetskmoscow-russia-3d2e732cc1a88c0d1b3 6fe856b45a8a9 УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВИЙ РАДИКАЛІЗМ Наратив про український націоналізм народився як російське трактування бажання України стати незалежною від російського впливу державою. На жаль, цей наратив широко тиражу вали західні медіа, аж до початку повномасштабного вторгнення Росії до України 2022 року. Після відмови України від ядерної зброї під тиском міжнародної спільноти, що супроводжу валася розмовами про загрозу українського«вбивчого» націоналізму, інформаційні сплески про посилення праворадикальних настроїв частини українського населення та загроза при ходу правих радикалів до влади завжди співпадала із позитивними демократичними зру шеннями в країні, приходом до влади продемократичних та прозахідних сил. Помаранчева Революція(2004 рік), Революція Гідності(2014 рік), початок війни на сході України(2014 рік) – в ці часи наратив про український націоналізм буде знову і знову використовуватися Росією з метою маніпуляцій: антиросійські сили будуть з подачі РФ називатись«націоналістами» та «нацистами», що насправді не відповідає дійсності. 105 More US sanctions on Russia if Ukraine actions continue: Power.[Електронний ресурс] // Reuters. – 13.04.2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.reuters.com/article/us-ukraine-crisis-usa-idUKBREA3C0DM20140413 106 Syria and Ukraine: two fronts in Russian war for influence.[Електронний ресурс] // Reuters. – 1.10.2015. – Режим доступу до ресурсу:https://www.reuters.com/article/us-mideast-crisis-ukraine-idUSKCN0RV4RS20151001 48 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА З 2014 року розкручування Росією наративу про«проблеми зростання правого радикалізму» в Україні стало системним інструментом підриву довіри до України. 107 Революція Гідності об’єднала людей різних поглядів, професій, національностей тощо. Проте, для яскравості медійної картинки, закордонні медіа здебільшого акцентували увагу на протестувальниках із радикальними поглядами. Наслідком такого вибіркового підходу є викривлення дійсності і погіршення іміджу України на Заході, уповільнення євроінтеграційних зусиль, оскільки ці питання є чутливими для ЄС. У публікаціях протести демонізуються через участь у них українських праворадикалів. Зокрема, Соймас Мілн в The Guardian написав:«Останні пару місяців вуличні протести в Україні висвітлюються західними ЗМІ за добре відпрацьованим сценарієм. Прихильники демократії борються з авторитарним урядом… З більшості репортажів ви ніколи не дізнає тесь, що в осерді протестів і нападів на урядові будівлі були праворадикальні націоналісти і фашисти». 108 Слід наголосити, що радикальні угрупування становлять дуже незначну частку патріотично налаштованого населення. Не заперечуючи небезпечні тенденції ультранаціоналізму, україн ські праві сили не можна порівнювати із західноєвропейськими. Історичний фашизм, що ство рювався у Німеччині, Італії, Іспанії, прагне гегемонії власної національної держави. Натомість, український націоналізм – це націоналізм повстанський, який бореться проти окупаційної влади, тоталітарного режиму та за власну незалежність. Фактично, радикальні угрупування користуються схваленням лише тоді, коли їхні дії покликані захистити українську держав ність. Що стосується пригнічення нацменшин чи інших груп, застосування насильства, зриву заходів, то ця частина порядку денного суперечить ідеї боротьби українського народу за сво боду – не тільки України від РФ, а за свободу волі кожної окремої людини у демократичному та інклюзивному суспільстві. ДОВІДКА Всеукраїнське об’єднання«Свобода»— українська консервативно-націоналістична пар тія, яка почала діяти із 1991 року та була офіційно зареєстрована у 1995 році. Деякі з ідей цієї партії після повномасштабного вторгнення РФ набули особливої актуаль ності: досягнення енергетичної незалежності України, протидія політиці русифікації, ство рення єдиної Української помісної церкви, відновлення історичної справедливості(визнати факт окупації України більшовицькою Росією у 1918-1991 роках та геноциду українців у ХХ столітті), проведення декомунізації, зокрема заборона комуністичної ідеології як людино ненависницької, орієнтація на європейський україноцентризм, введення візового режиму з Росією, реформування ЗСУ, відновлення ядерного статусу України, розірвання Харківських угод про продовження базування ЧФ РФ в Україні до 2047 року та виведення російських військ з української території, посилена співпраця з НАТО. Сьогодні цей порядок денний нарешті визнаний на державному рівні як такий, що відповідає державним інтересам. Крім партії«Свобода» існують ще дві партії, погляди яких можна вважати праворадикаль ними. Це«Національний корпус»(голова Андрій Білецький пройшов до Парламенту як самовисуванець); і«Правий сектор»(на виборах 2014 року партія не подолала прохідний бар'єр, отримавши лише 1,8% голосів; її єдиний представник у Верховній Раді, Дмитро Ярош, вийшов із партії). 107 Matuszak S. Euro 2012 – Ukraine’s wasted opportunity?[Електронний ресурс]/ S. Matuszak, T. Olszański // OSW. – 2012. – Режим доступу до ресурсу: https://bit.ly/43kcupU 108 Milne S. In Ukraine, fascists, oligarchs and western expansion are at the heart of the crisis[Електронний ресурс]/ Seumas Milne // The Guardian. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.theguardian.com/commentisfree/2014/jan/29/ ukraine-fascists-oligarchs-eu-nato-expansion. Розділ 2. Західна Медіоптика Та Розуміння України 49 Рисунок 50. Скриншот статті «Український наці оналізм в основі «Євромайдану»», The Nation, 21 січня 2014 року. Джерело: https://bit.ly/3JNZ6Ua Рисунок 51. Скриншот статті«Ультраправа партія ставить під загрозу шлях України до демократії», The Conversation, 7 березня 2014 року. Джерело: https://bit.ly/3O21k4x Рисунок 52. Скриншот статті«Коментар: Проблема неона цизму в Україні», Reuters, 20 березня 2018 року. Джерело: https://www.reuters. com/article/us-cohenukraine-commentaryidUSKBN1GV2TY Не применшуючи необхідності критичного ставлення до праворадикальних рухів, варто зазначити, що в Україні ультраправі ідеї ніколи не користувалися всенародною підтримкою, на відміну від РФ. За всю історію українського парламентаризму лише один раз представ ники крайніх правих зайшли в Парламент, в результаті виборів у 2012 році, отримавши 10,44% голосів виборців. Це була відповідь на посилення російського авторитаризму під час пре зиденства В. Януковича. А вже після його втечі, на позачергових виборах 2014 року, партія «Свобода» набрала лише 4,71% голосів(за неї проголосували 742 022 громадян України). Не подолавши 5-відсоткового бар’єру, партія не пройшла до парламенту. В тому ж році на пре зидентських виборах балотуватися голова«Свободи» Олег Тягнибок, але він отримав лише 1,16% голосів виборців(210 476 голосів). Рисунок 53. Скриншот статті “Протести зсуваються праворуч”, DW, 2 листопада 2014 року. Джерело: https://www.dw.com/en/radical-pravysektor-group-shifts-kyiv-protests-tothe-right/a-17424914 Рисунок 54. Скриншот статті «Українські ультраправі бійці, прихильники переваги білої раси, пройшли навчання у провідній євро пейській охоронній фірмі», Bellingcat, 30 серпня 2018 року. Джерело: https:// www.bellingcat.com/news/uk-andeurope/2018/08/30/ukrainian-far-rightfighters-white-supremacists-trainedmajor-european-security-firm/ 50 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА BBC досліджувала«наскільки складною і суперечливою є тема ультраправих в масовому протестному русі України – Євромайдані… незважаючи на те, що крайні праві становлять меншість, за своєю чисельністю вони відіграють величезну, хоча й не вирішальну роль... Бандера для них(українських протестувальників на Майдані – ред.) – не що інше, як сим вол національного визволення та захисту України... Їхній всюдисущий бойовий клич«Слава Україні! Героям слава!», запозичений в УПА, наразі є значною мірою позбавлений свого фашистського та етноцентричного змісту». 109 Інший ракурс наративу про українських праворадикалів та націоналістів з’явився з початком загарбницької війни на сході, яку РФ намагалася представити як«громадянську». Висвітлення приналежності деяких військових до формувань націоналістичного характеру була покликана піддати сумніву правомірність дій української армії із захисту державного суверенітету та порів няти їх протистояння російським загарбникам до начебто порушення прав російськомовного населення(в російських медіа це називалось«геноцидом народу Донбасу»). Репрезентація українських військових як нацистів додавала негативні конотації для трактування дій україн ських захисників, проводячи паралелі із подіями Другої світової війни(детальніше ця викрив лена логіка описана в розділі, присвяченому російським медіа). «Зрозуміло, що заяви Кремля про те, що Україна – осине гніздо фашистів, неправдиві… Але Київ також змушений боротися зі зростаючою проблемою за лінією фронту: ультраправими активістами, які готові використовувати залякування та навіть насильство для просування своїх планів і які часто роблять це з мовчазної згоди правоохоронних органів». 110 Матеріали про«Азов» як неофіційну воєнізовану організацію поширювалися багатьма міжна родними виданнями. Ось лише кілька яскравих прикладів, де поняття«неонацисти» і«фашисти» використовують як стійку характеристику цього цілком офіційного українського полку: — матеріал британського The Guardian(2018), де журналісти називають«Азов»«горезвісним українським фашистським ополченням», 111 — стаття британського The Week(2018), де«Азов» фігурує як«ополчення», а голова партії «Національний корпус» Андрій Білецький фігурує як чинний командир«Азову», хоча він на той час вже давно не був військовим командиром підрозділу, 112 – матеріал у The Times (2021), де не розмежовано поняття офіційного полку«Азов» та«руху Азов»(другий не має стосунку до Національної гвардії України) та зазначено, що«Азов»— це ціла система, що складається з політичної партії,«ополчень», дитячих таборів і рекрутингу іноземних праворадикалів. 113 109 Ukraine's revolution and the far right.[Електронний ресурс] // BBC. – 7.03.2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.bbc.com/news/world-europe-26468720 110 Commentary: Ukraine’s neo-Nazi problem.[Електронний ресурс] // Reuters. – 20.03.2018. – Режим доступу до ресурсу: https://www.reuters.com/article/us-cohen-ukraine-commentary-idUSKBN1GV2TY 111 Rawlinson K. Neo-Nazi groups recruit Britons to fight in Ukraine[Електронний ресурс]/ Kevin Rawlinson // The Guardian. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://www.theguardian.com/world/2018/mar/02/neo-nazi-groups-recruit-britons-tofight-in-ukraine. 112 Britons join neo-Nazi militia in Ukraine[Електронний ресурс] // The Week. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://www.theweek.co.uk/92041/britons-join-neo-nazi-militia-in-ukraine. 113 Shuster S. Like, Share, Recruit: How a White-Supremacist Militia Uses Facebook to Radicalize and Train New Members [Електронний ресурс]/ S. Shuster, B. Perrigo // Time. – 2021. – Режим доступу до ресурсу: https://time.com/5926750/azovfar-right-movement-facebook/. Розділ 2. Західна Медіоптика Та Розуміння України 51 ДОВІДКА Тут мова йде про спробу визнання іноземною терористичною організацією«Азова»— окремого загону спецпризначення Нацгвардії України. 114 Керуючись фальшивим, про пагандистським медіа іміджем, ініціатори навіть не зрозуміли, що йдеться про офіційний підрозділ державних органів, а не про якесь неформальне воєнізоване формування. Зрештою,«Азов» так і не потрапив до переліку терористичних утворень. Насправді,«Азов» із самого початку був офіційною організацією— спершу як батальйон патрульної служби міліції особливого призначення МВС, а згодом— у складі Нацгвардії України. Створений російськими пропагандистами міф про те, що українська націоналістична пар тія«Національний корпус»— політичне крило«Азову», лишається в іноземних медіа і досі. Наприклад, британська газета The Times 21 березня 2022 року все ще апелює до«неона цистського коріння полку», а також використовує зображення мітингу прихильників полі тичної партії«Національний корпус» з підписом«волонтери правого воєнізованого форму вання«Азов», мітинг у 2018 році». У цьому підписі дезінформацією є все: і назва, і те, що партія «Національний корпус» є тотожною«Азову». 115 The Guardian вдалося розгледіти всю складність реального життя, коли мова йде про оцінку ролі праворадикальних угруповань. З одного боку, члени праворадикальних угруповань були одними з найбільш безстрашних захисників демократії на Майдані та територіальної ціліс ності України на сході. З іншого, їх радикальні погляди на внутрішню політику, зокрема став лення до національних меншин та ЛГБТ спільноти, не можуть не викликати занепокоєння. «Російська пропаганда, яка стверджує, що київська«фашистська хунта» хоче очистити східну Україну від російськомовних, є перебільшенням.«Азовці» становлять меншість серед укра їнських сил, і навіть вони, якими б неприємними не були їхні погляди, не є антиросійськими; фактично лінгва франка батальйону є російська, і для більшості російська мова є рідною… Але зростає занепокоєння, що хоча«Азов» та інші добровольчі батальйони можуть бути най потужнішою та надійною силою України на полі бою проти сепаратистів, вони також станов лять найсерйознішу загрозу для українського уряду та, можливо, навіть для держави, коли конфлікт на сході закінчиться.«Азов» викликає особливе занепокоєння через ультраправі, навіть неонацистські, ухили багатьох його членів». 116 Наразі, тривалість війни із Росією – відкрите питання, та навіть після підписання мирної угоди Україна вже ніколи не зможе дозволити собі сподіватися на довгі періоди мирного співіснування із східним сусідом, якщо в РФ не відбудуться«тектонічні» соціально-політичні зрушення, що в середньостроковій перспективі малоймовірно. Однак, можна з упевненістю очікувати зростання в суспільстві радикальних антиросійських настроїв, при чому однако вою мірою серед україномовного та російськомовного населення. Україна, що пережила найжорстокіші звірства з часів Другої світової війни, ще багато років не буде готова до«діа логу примирення» з росіянами, особливо з огляду на туманну перспективу покарання воєн них злочинців, починаючи із керівництва РФ. 114 Полк"Азов": про нас[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://azov.org.ua/pro-nas/. 115 Fighting Russia takes focus off Azov Battalion’s Nazi roots[Електронний ресурс] // The Times. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.thetimes.co.uk/article/fighting-russia-takes-focus-off-azov-battalions-nazi-roots-x07lkjl7r. 116 Azov fighters are Ukraine's greatest weapon and may be its greatest threat.[Електронний ресурс] // The Guardian. – 10.09.2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.theguardian.com/world/2014/sep/10/azov-far-right-fighters-ukraine-neo-nazis 52 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА ОКУПАЦІЯ, АНЕКСІЯ ТА ФЕДЕРАЛІЗАЦІЯ Після 2014 року РФ впроваджувала свою політику із розділення України та абсорбції україн ських територій двома шляхами: воєнне втручання та інформаційна операція із просування ідеї федералізації. І якщо у західних медіа наратив про невизнання окупації Криму та росій ський слід у подіях на сході України швидко перебили російський наратив про«законний референдум» у Криму та«громадянську війну», то розкручування наративу про федераліза цію протягом восьми наступних років становило для України загрозу. Окупація та анексія Автономної республіки Крим – непересічна історична та політична подія: «анексія Криму Росією в 2014 році не тільки стала найсерйознішим порушенням кордонів Європи з часів Другої світової війни, але й підірвала глобальні зусилля щодо стримування поширення ядерної зброї,» 117 цитує CTV News Христю Фріланд, міністерку закордонних справ Канади(2017-2019). Протягом 2014-2018 років медіа писали, що Крим − це порохова бочка, 118 пояснювали безпекові загрози, 119 намагалися розібратися, чому він такий важливий для РФ 120 , та досліджували історію півострову, 121 перевіряючи правдивість заяв керівництва РФ про історичне право на цю територію та«помилку Хрущова», 122 писали про реакцію Заходу 123 та вплив санкцій. 124 «Для Путіна та для багатьох росіян Крим був невеликою частиною Росії, із вагомим істо ричним і символічним значенням, що опинився у пастці чужої країни після розпаду СРСР у 1991 році, коли він став частиною незалежної України». 125 Американське видання The New York Times наголошує на тому, що Росія має значні військово-стратегічні інтереси в Криму, а також пише про те, що«глибокі історичні зв’язки» Росії з Кримом і ї ї зацікавленість у крим ських військово-морських базах пояснюють, чому президент Володимир Путін і Кремль були настільки рішуче налаштовані проти зусиль Європи зміцнити зв’язки з Україною. 126 Західна преса багато писала про невизнання незаконного референдуму про входження Криму у склад Росії, організованого під дулами автоматів російської армії. Авторитетне видання The Economist у своїх публікаціях, присвячених анексії Криму, наголошує, що Росія фактично окупувала Крим, частину суверенної України, під фальшивим приводом захисту російськомовного населення. 127 117 Mike Blanchfield,«Freeland’s view of global clash of ideologies has Putin, Russia at its heart»[Електронний ресурс] // CTV News.- 20.04.2018.- Режим доступу до ресурсу: https://www.ctvnews.ca/politics/freeland-s-view-of-global-clash-of-ideolo gies-has-putin-russia-at-its-heart-1.3894893 118 Black Sea Powder Keg.[Електронний ресурс] // Radio România Actualitați. – 9.12.2018. – Режим доступу до ресурсу: https://www.romania-actualitati.ro/news-in-english/black-sea-powder-keg-id118073.html 119 West warns Russia amid rising tensions in Crimea.[Електронний ресурс] // BBC. – 27.02.2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.bbc.com/news/world-europe-26366700 120 Crimea, a symbol of Russian identity vital for Putin's legacy.[Електронний ресурс] // Reuters. – 12.03.2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.reuters.com/article/ukraine-crisis-crimea-putin-idINDEEA2C08H20140313 121 Applying history in Crimea.[Електронний ресурс] // DW. – 3.08.2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.dw.com/en/ caucasus-history-almost-repeats-itself-in-crimea/a-17482549 122 Why Putin’s wrong to blame my great-grandfather Khrushchev.[Електронний ресурс] // CNN. – 21.03.2014. – Режим доступу до ресурсу: https://edition.cnn.com/2014/03/21/opinion/putin-khrushchev/index.html 123 Crimea an‘inseparable’ part of Russia, Putin tells parliament.[Електронний ресурс] // France 24. – 18.03.2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.france24.com/en/20140318-crimea-inseparable-part-russia-vladimir-putin-tells-parliament-ukraine 124 Crimea: The cost of sanctions and the risk of retaliation.[Електронний ресурс] // EURACTIV. – 4.10.2016. – Режим доступу до ресурсу: https://www.euractiv.com/section/global-europe/opinion/crimea-the-cost-of-sanctions-and-the-risk-of-retaliation/ 125 Crimea, a symbol of Russian identity vital for Putin's legacy.[Електронний ресурс] // Reuters. – 12.03.2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.reuters.com/article/ukraine-crisis-crimea-putin-idINDEEA2C08H20140313 126 Herszenhorn D. Crimea’s Bloody Past Is a Key to Its Present[Електронний ресурс]/ David M. Herszenhorn // The New York Times. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.nytimes.com/2014/02/28/world/europe/crimeas-bloody-past-is-akey-to-its-present.html. 127 The end of the beginning?[Електронний ресурс] // The Economist. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.econo mist.com/briefing/2014/03/06/the-end-of-the-beginning. Розділ 2. Західна Медіоптика Та Розуміння України 53 Рисунок 55. Скриншот статті «Чорноморська порохова бочка», Radio România Actualitați, 9 грудня 2018 року. Джерело: https://www. romania-actualitati.ro/news-in-english/ black-sea-powder-keg-id118073.html Рисунок 57. Скриншот статті«Путін заявив, що Крим є«невіддільною» частиною Росії», France 24, 18 березня 2014 року. Джерело: https:// www.france24.com/en/20140318crimea-inseparable-part-russia-vladimirputin-tells-parliament-ukraine Рисунок 56. Скриншот статті«Крим, символ російської ідентичності, життєво важливий для спадщини Путіна», Reuters, 12 березня 2014 року. Джерело:https://www.reuters. com/article/ukraine-crisis-crimea-putinidINDEEA2C08H20140313 Рисунок 58. Скриншот статті«Початок кінця», The Economist, 6 березня 2014 року. Джерело: https://www. economist.com/briefing/2014/03/06/ the-end-of-the-beginning Рисунок 59. Скриншот статті«Чому Путін не правий, звинувачуючи мого прадіда Хрущова», CNN, 21 березня 2014 року. Джерело: https://edition. cnn.com/2014/03/21/opinion/putinkhrushchev/index.html 54 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Оглядачі багато писали про структуру населення півострова, акцентуючи факт переваги етнічних росіян та російськомовних на території Криму. Це можна розцінювати як підігру вання російському наративу про захист російськомовного населення України. Зустрічались навіть закиди про те, що рано чи пізно доведеться визнати Крим російським.«США та Євросоюз можуть хотіти врятувати кримчан від самих себе. Але кримчани щасливі там, де вони є. Через рік після анексії українського півострова в Чорному морі опитування за опи туванням показують, що місцеві жителі— українці, етнічні росіяни чи татари— переважно всі погоджуються: життя з Росією краще, ніж життя з Україною. За останні 12 місяців мало що змінилося. Незважаючи на величезні зусилля з боку Києва, Брюсселя, Вашингтона та Організації з безпеки та співробітництва в Європі, основна частина населення півострова вважає референдум про вихід зі складу України законним. У якийсь момент Заходу дове деться визнати право Криму на самовизначення. Хіба що ми всі віримо, що місцеві жителі, опитані Gallup і GfK, зробили це під дулом вогнепальної зброї, яку тримало ФСБ». 128 Зважаючи на те, що РФ занадто довго проводив політику русифікації населення, геноциду етнічного населення, а також на статус півострова, який мав широку автономію до анексії, можна розцінювати такі коментарі як намагання примирити світову спільноту з фактом агре сії та швидшого повернення до business as usual, при тому, що санкції, введені після проти Росії 2014 року, майже не мали ефекту та розцінювались частиною експертів як занадто помірко вані.«Берлін відіграв провідну роль у введенні санкцій, незважаючи на протести німецького бізнес співтовариства… Штайнмаєру та канцлеру Ангелі Меркель спочатку вдалося запо бігти швидкому введенню санкцій. Вони хотіли спробувати вирішити кримську кризу шляхом переговорів. Зрештою, ця стратегія провалилася через непоступливість Путіна». 129 В цьому контексті зустрічається й контрнаратив:«Відомий наратив кремлівських ЗМІ про нібито майже одностайну підтримку населення Криму, а також про нібито глибоке історичне обґрунтування анексії має багато прихильників не лише в Росії, а й серед багатьох захід них політиків, журналістів, експертів і дипломатів. Часто ці коментатори вважають себе – на відміну від«ідеалістичних» захисників міжнародного права – геополітичними«реалістами» або навіть – на відміну від своїх надто емоційних колег – більш«збалансованими» спостері гачами. Ще більшою мірою ця проблема актуальна для дискурсу різних німецьких та інших так званих Russland- або Putinversteher(ті, хто розуміють Росію/Путіна), тобто тих публіцис тів, які цікавляться Східною Європою і вважають себе винятково чуйними інтерпретаторами російської«душі». Ґрунтуючись на їхніх нібито глибоких знаннях про природу, минуле та долю Росії, Russland-/Putinversteher зазвичай говорять про значне розуміння та озвучують детальні виправдання поточної зовнішньої політики Кремля». 130 Значна увага приділялася порушенню прав кримських татар, які ще у 1944 році постраж дали від рук Москви, що організувала масову депортацію корінного населення півострову (2015 року Верховна Рада України визнала цю депортацію геноцидом кримського-татар ського населення). Репресований за часів Сталіна народ знову став жертвою російського тоталітаризму за правління Путіна:«Приєднання Криму вітали як предмет вселюдної гордо сті в Росії. Але зараз ентузіазм закінчився. Через два роки інша сторона російської інтегра ції Криму стала більш очевидною: постійне стійке відчуття напруги, санкції Заходу, блокада, нетерпимість до інакомислення, а також вигнання та переслідування кримських татар». 131 128 One Year After Russia Annexed Crimea, Locals Prefer Moscow To Kiev.[Електронний ресурс] // Forbes. – 20.03.2014. – Режим доступу до ресурсу: https://bit.ly/3XP9cdi 129 A High Price for German Business.[Електронний ресурс] // Spiegel. – 17.03.2014. – Режим доступу до ресурсу: https://bit.ly/3XJREz9 130 Там само. 131 Abalkin L. Crimea: Russia’s stronghold in the Black Sea[Електронний ресурс]/ L. Abalkin, R. Bari Urcosta // European Council of foreign relations. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: https://ecfr.eu/article/essay_crimea_russias_stronghold_in_the_black_sea/. Розділ 2. Західна Медіоптика Та Розуміння України 55 The Washington Post висвітлює референдум так:«...військові дії… були розпочаті 27 лютого із захоплення будівлі парламенту Криму озброєними людьми. Крим був остаточно анексова ний Росією». 132 Видання акцентує увагу, що Росія завдала удару, коли Україна була найслаб шою— оплакувала загиблих на Майдані Незалежності у Києві демонстрантів і намагалася сформувати новий уряд. Аналітики видання вірно вбачали, що Путін має намір використати Крим як дестабілізуючий фактор і важіль для подальшого розколу України. Кінцевою метою Росії може бути перетворення України на федерацію з жорстким контролем РФ над східними областями, щоб зупинити євроінтеграцію. Із 2014 року РФ вимагала від нового уряду України проведення конституційної реформи для перетворення держави з унітарної на федеративну. Така зміна адміністративного устрою дала б змогу Москві посилити вплив на регіони лівобережної України і тиснути на центральну владу України через них. Вони отримали б право безпосередньо обирати свою законодавчу та виконавчу владу, формувати політики щодо економіки, соціальної сфери, мови, освіти та зовнішніх міжрегіональних зв’язків, що нібито відображали б культурно-історичну специфіку кожного регіону. Ці вимоги аргументували захистом національних меншин. Москва наполягала на створенні Конституційної асамблеї, що гарантувало б схвалення про диктованих Росією рішень. Фактично, Росія в ультимативній формі вимагала від України від мовитися від одного з фундаментальних прав суверенної держави – права вільно визначати свій державний устрій та хотіла зробити Україну нездатною проводити внутрішню та зов нішню політики як такі. Крім того, Росія вимагала надання російській мові статусу другої дер жавної(питання загрози такого рішення для України розглянуто в двох наступних розділах). «Але ті, хто намагається розібратися у мотивах Росії, побоюються, що справжній намір поля гає у послабленні центральної київської влади. Це(федералізація – ред.) може перетвори тися на механізм, який дозволить регіонам відокремлюватися та приєднуватися до Росії, або прийняття рішень постійно підлягатиме схваленню регіональними урядами, деякі з яких Росія, можливо, сподівається, будуть тісно пов’язані з Москвою, що дозволить їй впливати на прихильність і політику України». 133 Однак, були й ті, хто готовий був підтримувати ідею РФ:«Територіальна цілісність України може бути збережена лише в тому випадку, якщо(таке рішення – ред.) запропонують територіям з російською більшістю. Розумна концепція федералізації здається єдиним можливим шля хом», 134 – цитує віцеканцлера Німеччини Зігмара Габріеля Reuters. Це повторення висловленої ще 2012 року думки проросійського політика та олігарха, по сумісництву кума Путіна Віктора Медведчука:«Федералізація— єдині ліки від розпаду України, альтернативи немає». 135 Але після анексії Росією Автономної республіки Крим, категорична відмові від федералізації та натомість проведення децентралізації були для України єдиним шляхом збереження сувере нності та захисту територіальної цілісності, та одночасного надання більшої свободи регіонам. 132 Nakashima E. Inside a Russian disinformation campaign in Ukraine in 2014[Електронний ресурс]/ Ellen Nakashima // The Washington Post. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: https://www.washingtonpost.com/world/national-security/in side-a-russian-disinformation-campaign-in-ukraine-in-2014/2017/12/25/f55b0408-e71d-11e7-ab50-621fe0588340_story.html. 133 What is Russia's vision of a federal Ukraine?[Електронний ресурс] // BBC. – 1.04.2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.bbc.com/news/world-europe-26828625 134 Germany's vice-chancellor backs'federalization' in Ukraine.[Електронний ресурс] // Reuters. – 23.08.2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.reuters.com/article/us-ukraine-crisis-germany-gabriel-idUSKBN0GN08X20140823 135 Plan'F'.[Електронний ресурс] // DW. – 15.04.2014. – Режим доступу до ресурсу:https://www.dw.com/en/putins-plan-f-forukraine/a-17571704 56 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Рисунок 60. Скриншот статті “Федеральний варіант для України?”, Open Canada, 13 березня 2014 року. Джерело: https://opencanada. org/a-solution-for-ukraine-federalism/ Рисунок 61. Скриншот статті«Яке російське бачення федеративної України?», BBC, 1 квітня 2014 року. Джерело: https://www.bbc.com/news/ world-europe-26828625 Рисунок 62. Скриншот статті«Віцеканцлер Німеччини підтримує «федералізацію» в Україні», Reuters, 23 серпня 2014 року. Джерело: https://www.reuters.com/article/ us-ukraine-crisis-germany-gabrielidUSKBN0GN08X20140823 Рисунок 63. Скриншот статті “Справжнім українським рішенням є федералізм”, The Nation, 30 червня 2017 року. Джерело: https://www. thenation.com/article/archive/the-realukrainian-solution-is-federalism/ Ідея перетворення України на федеративну державу є неприйнятною, перш за все через мотиви ультиматумів Росії: підрив суверенітету України.«Після створення федералістської структури, були б створені автономні регіони…що є кроком до того, щоб росіяни змогли про вести референдум за зразком Криму, який потім може призвести до відколу(територій – ред.)». 136 З метою захисту свого суверенітету Україна провела успішну реформу з децентралі зації. Правильність такого підходу підтверджується рішенням РФ 2022 року про приєднання окупованих частин Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей до складу Росії.«Ця подія перегукується з анексією Криму Росією в 2014 році, яка також відбулася 136 9 questions about Ukraine.[Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: https://edition.cnn.com/2014/04/16/world/ europe/ukraine-questions/index.html Розділ 2. Західна Медіоптика Та Розуміння України 57 після невизнаного референдуму. Після цього послідувало підписання акту про приєднання у Кремлі, а потім президентська«переможна промова» у парламенті. Та анексія ніколи не була визнана більшістю міжнародної спільноти, і ця також визнаною не буде». 137 Рисунок 64. Скриншот статті“Росія офіційно анексує ще чотири території України”, BBC, 29 вересня 2022 року. Джерело: https://www.bbc.com/news/ world-europe-63072113 Рисунок 65. Скриншот відео«Путін незаконно анексує 4 окуповані області, посилюючи війну, оскільки Україна подає заявку на вступ до НАТО», NB, 30 вересня 2022 року. Джерело: https://www.nbcnews.com/news/world/ putin-annex-ukraines-donetsk-luhanskkherson-zaporizhzhia-rcna50133 Рисунок 66. Скриншот статті“Після фіктивних референдумів Росія анексує чотири області України”, Financial Times, 29 вересня 2022 року. Джерело: https://www.ft.com/ content/2a2243cb-d386-4e34-9c343ddbbd84acc9 Рисунок 67. Скриншот статті“Путін підписує анексію українських облас тей, оскільки втрати зростають”, AP, 6 жовтня 2022 року. Джерело: https://apnews.com/article/ russia-ukraine-putin-international-lawdonetsk-9fcd11c11936dd700db94ab7 25f2b7d6 ПРОТИСТОЯННЯ РОСІЇ ТА ЗАХОДУ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ Наратив про«протистояння Росії та Заходу на території України» з’явився у відповідь на поси лення демократичних процесів в Україні. Він є варіацією наративу про«роздоріжжя України між Заходом та Сходом». Цей наратив набув справжнього поширення після Помаранчевої 137 Russia to formally annex four more areas of Ukraine.[Електронний ресурс] // BBC. – 29.09.2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.bbc.com/news/world-europe-63072113 58 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА революції 2004 року та став одним із провідних у поясненні подій в країні після Революції Гідності 2014 року. Події Майдану західні журналісти часто називають«українською кризою», що означає не лише внутрішньополітичну битву, але й геополітичну боротьбу між Росією та Заходом. В іноземних медіа простежується наратив про те, що українські революції, як-то Помаранчева революція і Революція Гідності, є лише площадками протистояння Росії та Західного світу, який начебто розколює Україну. До речі, той самий наратив активно експлуа тується РФ для виправдання повномасштабного вторгнення 2022 року. 138 Цікаво, що наратив має різну конотацію, в залежності від проросійської чи прозахідної пози ції авторів матеріалів, обидві з яких транслювались західними виданнями. У проросійському трактуванні наратив означає намагання західних країн, в першу чергу США, посилити свій вплив в регіоні, при чому такий вплив зображується як згубний для України та загрозли вий для безпеки Росії. Зокрема, за підтримки Заходу в Україні ніби то посилюються націо налістичні настрої. Тут підміняються поняття, оскільки проукраїнська частина суспільства названа націоналістами, змішуються поняття націоналізм та нацизм. Слід розуміти, що проукраїнська позиція насправді полягає у бажанні звільнитися від згубного впливу РФ, яка весь період незалежності намагалась підірвати демократичні інституції, зробити Україну економічно, політично, культурно слабкою та залежною. А оскільки саме західні партнери підтримували розвиток демократії в Україні, де суспільство обрало мрію про життя не у тоталітарній, корумпованій державі як РФ, а вирішило побудувати країну, в якій поважа ються права людини, гарантуються економічна та політична свобода, є верховенство права та створені умови для реалізації людського потенціалу. У прозахідному трактуванні, Захід допомагав демократичному розвитку пострадянської країни, але часто наголошувалося на аналізі ризиків щодо загострення відносин з РФ через українське питання. В західних медіа можна зустріти російські пропагандистські тези про те, що українська влада начебто знаходиться під безпосереднім контролем США:«Єдиним реальним джерелом влади в Україні є не електорат, тобто народ, а посольство США». 139 «Минуло п’ять років відтоді, як Помаранчева революція в Україні, яка розпочалася з Майдану, призвела до київського пере вороту та підштовхнула донецькі території до відриву від батьківщини заради збереження російської ідентичності, якій загрожував новий курс«маріонеткового» уряду Києва, відда лено контрольованого Вашингтоном». 140 Також автор наголошує на тому, що посилення впливу Заходу в Україні − це те, чого західні лідери, можливо, не хочуть визнавати, боячись відродження напруженості часів Холодної війни та підживлення давньої параної Росії, що Захід начебто ї ї оточує та загрожує їй. У першому випадку, українцям вдалося за допомогою мирних протестів добитися чесних виборів замість фальсифікованих, а у другому— запустити системні реформи для утвер дження України як демократичної європейської держави. 141 Значна частина провідних світових медіа вбачали в анексії Криму конфлікт між Росією та Заходом. 138 Bilefsky D. The Roots of the Ukraine War: How the Crisis Developed[Електронний ресурс]/ D. Bilefsky, R. Pérez-Peña, E. Nagourney // The New York Times. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.nytimes.com/article/russia-ukraine-na to-europe.html. 139"Völkisches" Gesetz in der Ukraine? Selenskij will Sonderrechte für"einheimische Völker"[Електронний ресурс] // RT.de. – 2021. – Режим доступу до ресурсу: https://archive.today/2022.04.11-205015/https://de.rt.com/europa/118309-voelkischesgesetz-in-der-ukraine-selenskij-will-sonderrechte-fuer-einheimische-voelker/. 140 Donbass Trincea D’europa. 5 Anni Dalla Proclamazione Della Repubblica Di Donetsk[Електронний ресурс] // Contro. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: https://archive.today/2022.04.14-223859/https://www.controinformazione.info/don bass-trincea-deuropa-5-anni-dalla-proclamazione-della-repubblica-di-donetsk-2/. 141 Огляд проросійських наративів у ЗМІ Німеччини та Італії про контроль та використання України Заходом у власних інтересах[Електронний ресурс] // Вокс Україна. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://voxukraine.org/oglyad-pro rosijskyh-naratyviv-u-zmi-nimechchyny-ta-italiyi-pro-kontrol-ta-vykorystannya-ukrayiny-zahodom-u-vlasnyh-interesah/. Розділ 2. Західна Медіоптика Та Розуміння України 59 Британське видання ВВС зазначало, що це найбільша криза між Росією та країнами Заходу з часів Холодної війни. 142 Медіа вірно трактують події, що відбуваються, вказуючи на те, що тисячі російських військових контролюють Крим. Москва заперечує, що ці«ввічливі зелені люди» є російськими солдатами, називаючи їх силами кримської«самооборони», хоча корес понденти зазначають, що вони надто добре навчені та оснащені, щоб бути нерегулярним ополченням. Однак, пізніше Росія визнала, що ввела війська в Україну для начебто захисту російськомовного населення, і це також знайшло відображення у світових медіа. 143 Рисунок 68. Скриншот статті“Українська криза: чи є у Росії аргументи?” ВВС, 5 березня 2014 року. Джерело: https://www. bbc.com/news/world-europe-26415508 За спостереженнями ВВС, спочатку Росія заперечувала порушення Будапештського мемо рандуму. Але згодом Москва заявляє, що ситуація в Україні продовжує погіршуватися після захоплення влади«радикальними екстремістами», що загрожує життю та безпеці жителів Криму та південно-східних регіонів. Також медіа зазначає, що Росія вважає нинішню владу «антиконституційною та нерепрезентативною» для«корінного» російськомовного насе лення, і вимагає розпуску«екстремістських угруповань». Наратив про«геополітичне протистояння» набрав нових обертів у 2022 році. Так, окремі угор ські медіа пишуть, що США використовують Україну для затягування Кремля у тривалу війну і продовження«американської глобальної гегемонії» 144 (ред.— з огляду на енергетичну залеж ність Угорщини від РФ та тісні відносини цих двох країн, Угорщина активно використовує проросійські наративи). Росія у такому сценарії виступає в ролі держави, що начебто прагне сформувати багатополярний, більш справедливий світ. Угорські медіа також поширюють хрестоматійні для російської пропаганди фейки. ДОВІДКА Слід звернути увагу, що події із 2014 по 2022 рік майже ніколи не називались війною. Такі звороти як«українська криза» чи«український конфлікт» лише відводили фокус уваги від агресора. Україна була вимушена називати події на сході«антитерористичною операцією». Росія й досі називає своє вторгнення«спеціальною воєнною операцією» та 4 березня 2022 року криміналізувала використання слова«війна». Відповідальність за поширення «завідомо неправдивої інформації про діяльність Збройних сил РФ» та«дискредитацію російських військ» передбачає покарання – від штрафів до позбавлення волі строком до 15 років. За перші три дні дії цього закону в Росії за цими звинуваченнями було затримано 60 людей. Ці приклади свідчать, що використання евфемізмів лише ускладнює аналіз реальної ситу ації та шкодить процесу прийняття рішень. 142 Ukraine crisis: Does Russia have a case?[Електронний ресурс] // ВВС. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.bbc.com/news/world-europe-26415508. 143 Там само. 144 Hidegkuti K. Bevetné az atomfegyvert Zelenszkij[Електронний ресурс]/ Konstantin Hidegkuti // mostkvater. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://moszkvater.com/bevetne-az-atomfegyvert-zelenszkij/. 60 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Так, в одному з матеріалів згадали вигадку, що саме США начебто стояли за організацією Євромайдану у 2014 році. 145 За результатами моніторингу VoxCheck, у західних ЗМІ лише протягом жовтня 2022 року було виявлено 373 випадки дезінформації про Україну у медіа Італії, Німеччини, Чехії, Словаччини, Польщі та Угорщини. 146 Зокрема, у численних повідомленнях німецьких медіа війну в Україні називають«проксі-війною». 147 -149 1 , 481 , 49 Заходу, США чи НАТО проти Росії, і вказують на те, що війну в Україні спровокувало саме НАТО, 150 а продовжує та розпалює ї ї колективний Захід, 151 постачаючи Україні зброю. В інших повідомленнях стверджують, 152 що ЄС бере пряму участь у«конфлікті з Росією». У німецьких проросійських медіа є значна кількість повідомлень про те, що США та НАТО є фактичними учасниками війни з Росією в Україні. 153 The Fix дослідили висвітлення подій російсько-української війни агенцією Reuters. 154 Авторка матеріалу Софія Падалка розповідає історію співпраці інформагентств, наводячи приклади, що доводять: у Reuters є матеріали, що грають на руку РФ, зокрема у повномасштабній війні. The Fix звертає увагу на лексику матеріалів Reuters, яка викривляє реальність війни. Коли йдеться про укра їнські території, часто замість формулювання«окуповані Росією» їх називають«території, які підтримує Росія» або«які підтримує Москва». Це створює ілюзію, начебто в Україні відбува ється громадянська війна, а не повномасштабна агресія однієї країни проти іншої. Окрім Reuters, звісно, є й інші впливові медіа, які показують ситуацію в Україні через криве дзеркало. У матеріалах міжнародних ЗМІ про російсько-українську війну часто бракує кон тексту через те, що журналісти не знають історію та специфіку відносин України та РФ, не сприймають Росію як країну-терористку з імперськими амбіціями, а росіян не вважають від повідальними за підтримку дій керівництва їхньої країни. Коли для пояснення політичної ситуації провідні світові медіа транслюють проросійські нара тиви, але не використовують проукраїнські, необізнаним читачам важко скласти для себе об’єктивну та повну картину подій. На початку російського вторгнення в Україну, світова спільнота мала надію, що ця війна завершиться швидко за столом перемовин, тому провідним наративом у західних ЗМІ був наратив про«путінську війну»: мовляв, наказ про вторгнення віддав Путін особисто і лише він повинен нести за це відповідальність. Президент США Джо Байден публічно оголосив:«...ти, 145 Hamis Zászlók Alatt[Електронний ресурс] // Democrata – Режим доступу до ресурсу: https://demokrata.hu/velemeny/ hamis-zaszlok-alatt-597820/. 146 Маркова М. Propaganda diary: огляд російської дезінформації в європейських медіа у жовтні 2022 року[Електронний ресурс]/ М. Маркова, К. Перевощиков // Вокс Україна. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://voxukraine.org/propa ganda-diary-oglyad-rosijskoyi-dezinformatsiyi-v-yevropejskyh-media-u-zhovtni-2022-roku/. 147 Johnstone C. Die mächtigste Waffe, die der Westen der Ukraine gegeben hat: Notizen vom Rand der narrativen Matrix [Електронний ресурс]/ Caitlin Johnstone // Uncut-news. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://uncutnews.ch/diemaechtigste-waffe-die-der-westen-der-ukraine-gegeben-hat-notizen-vom-rand-der-narrativen-matrix/. 148 Elon Musks übergroße Rolle im Ukraine-Konflikt bietet einzigartige Chancen[Електронний ресурс] // Uncut-news. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://uncutnews.ch/elon-musks-uebergrosse-rolle-im-ukraine-konflikt-bietet-einzigartige-chancen/. 149 Stern J. EU-Außenminister beschließen, 15.000 ukrainische Soldaten für Krieg gegen Russland auszubilden[Електронний ресурс]/ J. Stern, A. Lantier // Wsws. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.wsws.org/de/articles/2022/10/18/npmb-o18.html. 150 Äthiopien entlarvt die westliche Heuchelei über die Ukraine[Електронний ресурс] // Uncut-news. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://uncutnews.ch/aethiopien-entlarvt-die-westliche-heuchelei-ueber-die-ukraine/. 151 Der Westen verstößt gegen den Vertrag zur Nichtverbreitung von Atomwaffen[Електронний ресурс] // https://www.anti-spie gel.ru/2022/der-westen-verstoesst-gegen-die-vertrag-zur-nichtverbreitung-von-atomwaffen/?doing_wp_cron=1666479098.5357 229709625244140625 152 Stern J. EU-Außenminister beschließen, 15.000 ukrainische Soldaten für Krieg gegen Russland auszubilden[Електронний ресурс]/ J. Stern, A. Lantier // Wsws. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.wsws.org/de/articles/2022/10/18/npmb-o18.html. 153 Margolis E. Den Dritten Weltkrieg stoppen- jetzt[Електронний ресурс]/ Eric Margolis // Antikrieg. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.antikrieg.com/aktuell/2022_10_28_dendritten.htm. 154 Padalko S. What’s wrong with Reuters coverage of the war in Ukraine[Електронний ресурс]/ Sofiia Padalko // The Fix. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://thefix.media/2022/6/16/whats-wrong-with-reuters-coverage-of-the-war-in-ukraine. Розділ 2. Західна Медіоптика Та Розуміння України 61 російський народе, нам не ворог. Я відмовляюся вірити, що ти вітаєш вбивство невинних дітей, бабусь і дідусів, або згоден з тим, що лікарні, школи й пологові відділення піддаються ударам російських ракет та бомб; або погоджуєшся з оточенням міст, коли мирні жителі не можуть вийти з них; або з припиненням постачання та спробами підкорити українців голо дом». 155 Проте, реальні настрої російського народу відображені в опитуванні російського аналітичного центру«Левада-Центр», проведеного спільно з Chicago Council on Global Affairs. Це опитування показало, що 81% росіян повністю або частково підтримують дії Кремля і війну Росії проти України. 156 Рисунок 69. Скриншот статті «Ревізіоністська історія Росії та України Володимира Путіна» New Yorker, 23 лютого 2022 року. Джерело: https://www.newyorker.com/news/qand-a/vladimir-putins-revisionisthistory-of-russia-and-ukraine Рисунок 70. Скриншот статті «Опитування показують, що більшість росіян підтримують вторгнення в Україну. Але з путінськими інструмен тами«страху та корупції» чи справді це правда?» AВС, 4 березня 2022 року. Джерело: https://www.abc.net.au/ news/2022-03-05/russian-support-forputin-ukraine-invasion/100881316 Хоча західні медіа часто не заперечують, що росіяни підтримують війну проти України, деякі ЗМІ все ж називають їх жертвами пропаганди і закликають не вдаватися до русофобії у куль турі чи освіті. 157 Варто зазначити, що послаблення«м’якої сили» Росії є важливою задачею, адже це допоможе зменшити вплив Росії на громадську думку у західних країнах та захи стити їх населення під пропаганди. Слід підкреслити, що не дивлячись на цензуру, в РФ все ще можна отримувати інформацію з першоджерел через Інтернет, зокрема через VPN. До того ж, багато росіян мали можливість отримувати інформацію про події в Україні з перших рук – від родичів чи друзів, які проживають там, але у багатьох випадках вирішували ігнору вати некомфортну правду, почуту напряму з перших вуст. Цей феномен потребує подальшого ретельного дослідження. 155 Виступ Президента Байдена щодо об’єднання зусиль вільного світу, спрямованих на підтримку народу України [Електронний ресурс] // US Embassy in Ukraine. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://ua.usembassy.gov/uk/re marks-by-president-biden-on-the-united-efforts-of-the-free-world-to-support-the-people-of-ukraine/. 156 Smeltz D. Russians think they’re engaged in a heroic struggle with the West[Електронний ресурс]/ D. Smeltz, L. Wojtowicz // The Washington Post. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.washingtonpost.com/politics/2022/04/14/rus sia-public-opinion-putin-ukraine/. 157 Буцко Д. Чого західні медіа не розуміють про російсько-українську війну?[Електронний ресурс]/ Діана Буцко // Детектор медіа. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://detector.media/infospace/article/198697/2022-04-28-cho go-zakhidni-media-ne-rozumiyut-pro-rosiysko-ukrainsku-viynu/. 62 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Рисунок 71. Скриншот статті«Чому так багато росіян кажуть, що підтри мують війну в Україні?» New Yorker, 29 березня 2022 року. Джерело: https://www.newyorker.com/news/ news-desk/why-do-so-manyrussians-say-they-support-the-warin-ukraine Рисунок 72. Скриншот статті««Путін проти народу»: наскільки росіяни насправді підтримують свого пре зидента та війну в Україні?» GRID, 8 жовтня 2022 року. Джерело: https://www.grid.news/story/ global/2022/10/07/putin-vs-the-peoplehow-much-do-russians-really-supporttheir-president-and-the-war-in-ukraine/ УКРАЇНА НА ЗАХИСТІ ВСЬОГО ДЕМОКРАТИЧНОГО СВІТУ Від самого моменту російського вторгнення увага всіх світових ЗМІ була прикута до подій в Україні. Від початку повномасштабного вторгнення РФ 24 лютого 2022 року українці та українки своєю кров’ю переписували наративи про свою країну, які мали визначити їхнє подальше життя на кілька поколінь наперед. Від оцінок про падіння Києва за 72 години до сприйняття України як такої, що стоїть на захисті всього демократичного світу. Рисунок 73. Скриншот репортажу «Мир у Європі«зруйновано», коли Росія вторглася в Україну» CNN, 24 лютого 2022 року. Джерело: https://edition.cnn.com/2022/02/24/ europe/ukraine-russia-invasionthursday-intl/index.html Рисунок 74. Скриншот статті «Українці прокинулися від звуків вибухів, але коли завили бойові сирени, було майже пізно йти» AВС, 24 лютого 2022 року. Джерело: https://www.abc.net.au/ news/2022-02-25/as-russia-invadedkyiv-woke-up-to-the-sound-ofexplosions/100856216 Розділ 2. Західна Медіоптика Та Розуміння України 63 Рисунок 75. Скриншот статті«Як російське вторгнення в Україну, «житницю Європи», може вдарити по мережах поставок» CNВС, 23 лютого 2022 року. Джерело: https://www. cnbc.com/2022/02/23/impact-of-russiaukraine-on-supply-chains-food-metalscommodities.html Рисунок 76. Скриншот статті«Україна бореться, щоб зупинити«нову залізну завісу» після російського вторгнення» The Gardian, 24 лютого 2022 року. Джерело: https://www. theguardian.com/world/2022/feb/24/ russia-attacks-ukraine-news-vladimirputin-zelenskiy-russian-invasion Рисунок 77. Скриншот статті«Україна і Росія на війні, київські діти в школі з групою крові на рукаві. Батьки: Ми боїмося» LEGG, 24 лютого 2022 року. Джерело: https://www.leggo.it/mondo/ guerra_ucraina_bambini_scuola_ cosa_sta_succedendo_news_ultime_ notizie-6525243.html?refresh_ce Рисунок 78. Скриншот статті«Чому перші дні війни в Україні пройшли погано для Росії» VOX, 28 лютого 2022 року. Джерело: https://www.vox. com/22954833/russia-ukraine-invasionstrategy-putin-kyiv Думки експертів змінювалися з кожним днем героїчної боротьби українського народу проти російських загарбників, які розпочали неспровоковану і безжальну агресію. На початку вторгнення були популярні думки на кшталт опублікуваної у DW – видання цитувало Павла Фельгенгауера, московського аналітика з питань оборони:«Генерали Пентагону вірили, що за 72 години український організований опір впаде, і тоді він, можливо, переросте в парти занську війну». 158 158 What next as Russia's military offensive stalls.[Електронний ресурс] // DW. – 27.02.2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.dw.com/en/putin-eyes-next-phase-as-military-advance-held-up-by-ukrainian-resistance/a-60937071 64 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Рисунок 79. Скриншот репортажу “Ексклюзив: США очікують падіння Києва за кілька днів, оскільки джерело попереджає про оточення України” News Week, 24 лютого 2022 року. Джерело: https://www.newsweek. com/us-expects-kyiv-fall-days-ukrainesource-warns-encirclement-1682326 Рисунок 80. Скриншот репортажу “Західні союзники бачать, що Київ впав під руки російської армії про тягом кількох годин” Bloomberg, 24 лютого 2022 року. Джерело: https://bit. ly/3D6x1DF Рисунок 81. Скриншот статті «Німецькі ЗМІ погоджуються: напад на Україну – це лише початок. «Темрява над Європою триватиме роками»» Wyborcza, 25 лютого 2022 року. Джерело: https://bit.ly/3JQqG2U Рисунок 82. Скриншот статті“Війна в Україні: харчова промисловість зазнає великого потрясіння Le Figaro, 28 лютого 2022 року. Джерело: https://www.lefigaro.fr/societes/guerreen-ukraine-la-filiere-alimentaire-face-aun-choc-majeur-20220228 Рисунок 83. Скриншот статті “Україна вже відплачує нам” Politico, 1 квітня 2022 року. Джерело: https://www.politico.com/news/ magazine/2023/01/04/ukrainedemocracy-investment-00076180 Рисунок 84. Скриншот статті«Війна в Україні на шляху до того, щоб стати однією з найкривавіших у сучасній історії» The Washington Post, 23 червня 2022 року. Джерело: https://www.washingtonpost. com/outlook/2022/06/23/ ukraine-war-deaths-soldiers-history/ Розділ 2. Західна Медіоптика Та Розуміння України 65 Рисунок 85. Скриншот статті “«Ядерний шантаж»: деконструкція останньої стратегічної авантюри Путіна в Україні” CBC, 22 вересня 2022 року. Джерело: https://www. cbc.ca/news/politics/ukraine-russianuclear-crimea-1.6590669 Рисунок 86. Скриншот статті“Україна звинувачує Росію в«ядерному шан тажі» навколо Запорізької АЕС” US News, 6 жовтня 2022 року. Джерело: https://www.usnews.com/news/world/ articles/2022-10-06/ukraine-accusesrussia-of-nuclear-blackmail-overzaporizhzhia-plant Рисунок 87. Скриншот статті “Боротьба за весь світ: демонстранти звертають увагу на те, що Україна продовжує боротьбу, захист демокра тії” Washington, 15 жовтня 2022 року. Джерело: https://bit.ly/3NJfoyQ Рисунок 88. Скриншот статті «Викрадені діти: як Росія привласнює дітей України» Nicola Porro, 18 жовтня 2022 року. Джерело: https://bit.ly/3O6kZQT Рисунок 89. Скриншот статті“Росія стверджує, що Україна саботувала зернову угоду, щоб«додати їжу до ядерного шантажу»” AA, 30 жовтня 2022 року. Джерело: https://www. aa.com.tr/en/europe/russia-claimsukraine-sabotaged-grain-deal-to-addfood-to-nuclear-blackmail-/2724916# Рисунок 90. Скриншот статті “«Шантаж» Росії щодо зернової угоди провалився, каже Україна” NDTV, 2 листопада 2022 року. Джерело: https://www.ndtv.com/ world-news/russia-ukraine-war-russianblackmail-over-grain-deal-failed-saysukraine-3484069 66 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Пізніше дискусія вже будувалася навколо неспроможності Росії досягти своїх офіційно неза декларованих цілей.«Але в ці перші кілька днів війни швидкий колапс України починає вигля дати все більш віддаленою можливістю, і якщо Росія таки здобуде перемогу, то зробить це значно дорожчою ціною, ніж, схоже, очікував президент Володимир Путін». 159 «Путін не зміг досягти своєї мети та швидко розтрощити українську армію, незважаючи на перевагу у озброєні та чисельності. Росіяни були погано підготовлені до українського опору, вияви лися неспроможними пристосуватися до невдач, не змогли ефективно поєднати повітряні та сухопутні операції, неправильно оцінили здатність України захищати своє небо та не вико нали основні функції із забезпечення армії». 160 Успіхи на полі бою дали підґрунтя для обговорення важливого питання – що саме є для України перемогою і що для Росії є поразкою.«Київ став російською поразкою на віки». 161 Щодо окреслення перемоги України, висувалися різні варіанти: від відбиття атаки на Київ та збереження незалежності на частині територій до повернення Україною територій, які вона контролювала станом до 24.02.2022, або навіть до 2014 року. Найчастіше лунала думка про «невелику перемогу» України – поступове відновлення контролю над територіями, втраче ними після 24 лютого, тоді як відновлення контролю над Кримом і Донбасом називалося малоймовірним через велике символічне значення Криму для Росії і відсутності наступаль них потужностей і вмінь у ЗСУ. 162 Тема ведення воєнних дій на території РФ залишається табу, хоча починають лунати ідеї про необхідність демілітаризації РФ та сподівань щодо продовження поділу Російської нео-імперії на незалежні держави. Все гучніше звучить думка про майбутню«контрольо вану» поразку Росії. Тим не менш, загроза Третьої світової війни, яка по факту почалась у 2014 році, загроза застосування ядерної зброї, голоду в африканських країнах, інфляція та інші виклики, що постали перед людством через агресію РФ, використовувались деякими представниками експертної спільноти як аргументи про необхідність вирішення питання за столом перемовин до деокупації захоплених РФ українських територій, припинення поста чання Україні зброї та недопущення поразки РФ та приниження особисто В. Путіна. Якби між народна спільнота піддалась на ці умовляння, це стало б такою ж історичною помилкою, як і відсутність адекватної реакції на агресію РФ у 2014 році, адже сторона, яка виграє цю війну, визначатиме новий світовий порядок. Використовуючи західних спікерів та медіа, кремлівська пропаганда намагалась просувати наратив про необхідність мирних перемовин з Росією на умовах країни-агресорки. У виданні The American Conservative полковник армії США у відставці Дуглас Макґреґор заявив, що єди ним рішенням«українського конфлікту» є«мирні переговори та визнання законних інтересів безпеки Росії в регіоні». 163 В інших публікаціях цього видання також просуваються наративи про недоцільність надання Україні зброї, 164 про«нову ескалацію через підтримку України» тощо. 165 159 Why the first few days of war in Ukraine went badly for Russia.[Електронний ресурс] // Vox. – 28.02.2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.vox.com/22954833/russia-ukraine-invasion-strategy-putin-kyiv 160 Russia’s failure to take down Kyiv was a defeat for the ages[Електронний ресурс] // AP – 7.04.2022. – Режим доступу до ресурсу: https://apnews.com/article/russia-ukraine-war-battle-for-kyiv-dc559574ce9f6683668fa221af2d5340 161 Там само. 162 What If Ukraine Wins? Victory in the War Would Not End the Conflict With Russia[Електронний ресурс] // Foreign affairs. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.foreignaffairs.com/articles/ukraine/2022-06-06/what-if-ukraine-wins 163 Douglas Macgregor Washington Is Prolonging Ukraine's Suffering.[Електронний ресурс] // The American Conservative. – 20.12.2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.theamericanconservative.com/washington-is-prolonging-ukraines-suffering/ 164 Rod Dreher. Ukraine: Whose War Is This Anyway?[Електронний ресурс] // The American Conservative. – 11.01.2023. – Режим доступу до ресурсу:https://www.theamericanconservative.com/ukraine-whose-war-is-this-anyway/ 165 Sohrab Ahmari. Laurels for Sanity on Ukraine.[Електронний ресурс] // The American Conservative. – 24.01.2023. – Режим доступу до ресурсу: https://www.theamericanconservative.com/laurels-for-sanity-on-ukraine/ Розділ 2. Західна Медіоптика Та Розуміння України 67 Рисунок 91. Скриншот статті «Україна може перемогти, кажуть США, оскільки відбій руйнує план Путіна щодо швидкої перемоги» The Guardian, 5 березня 2022 року. Джерело: https://www.theguardian. com/world/2022/mar/05/ukraine-claimsbattlefield-successes-as-mariupolevacuation-falls-apart-russia Рисунок 92. Скриншот статті “Білл Акман каже, що напад Росії на Україну означає, що Третя світова війна, швидше за все, вже почалася” CNBC, 7 березня 2022 року. Джерело: https://www.cnbc. com/2022/03/07/russia-ukraine-billackman-says-world-war-iii-likelyalready-started.html Рисунок 93. Скриншот статті«Ноам Хомський про те, як запобігти третій світовій війнії», Current Affairsn, 13 квітня 2022 року. Джерело: https:// www.currentaffairs.org/2022/04/noamchomsky-on-how-to-prevent-worldwar-iii Рисунок 94. Скриншот статті“Що насправді означала б перемога зараз для України – і для Європи?” The Gardian, 2 травня 2022 року. Джерело: https://www.theguardian. com/commentisfree/2022/may/02/ russia-defeat-ukraine-vital-peacesecurity-europe Рисунок 95. Скриншот статті “Готуйтеся до зникнення Росії” The Hill, 13 травня 2022 року. Джерело: https://thehill.com/opinion/ international/3483799-prepare-for-thedisappearance-of-russia/ Рисунок 96. Скриншот статті«Україна розлючена, коли Макрон каже"Не принижуйте Росію"», BBC, 4 червня 2022 року. Джерело: https://www.bbc. com/news/world-europe-61691816 68 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Рисунок 97. Скриншот статті“Настав час запитати, що«перемога» в Україні означатиме для інтересів Росії” Wire, 1 серпня 2022 року. Джерело: https://thewire.in/world/itstime-moscow-debated-what-a-victoryin-ukraine-will-mean-for-russiasinterests Рисунок 98. Скриншот статті «Настав час готуватися до української перемоги» The Atlantic, 11 вересня 2022 року. Джерело: https://www.theatlantic. com/ideas/archive/2022/09/ ukraine-victory-russia-putin/671405/ Рисунок 99. Скриншот статті«Як Україна визначає перемогу?» Forbes, 13 вересня 2022 року. Джерело: https://www.forbes.com/ sites/katyasoldak/2022/09/13/ how-does-ukraine-define-victory/ Рисунок 101. Скриншот статті“США в приватному порядку просять Україну продемонструвати свою готовність до переговорів з Росією” The Washington Post, 5 листопада 2022 року. Джерело: https://www.washingtonpost. com/national-security/2022/11/05/ ukraine-russia-peace-negotiations/ Рисунок 100. Скриншот статті“Путін попереджає, що зіткнення між НАТО і Росією призведе до«глобальної катастрофи», оскільки мобілізація завершиться через два тижні” LBC, 14 жовтня 2022 року. Джерело: https://www.lbc.co.uk/news/putinwarns-nato-russia-clash-would-bringglobal-catastrophe/ Рисунок 102. Скриншот статті«Будь яка поразка Росії«єдиний спосіб» покласти край війні: екс-міністр Португалії» AA, 10 грудня 2022 року. Джерело: https://www.aa.com.tr/en/ europe/some-kind-of-russian-defeatonly-way-to-end-war-portugals-exminister/2760470 Рисунок 103. Скриншот статті «Американські чиновники вважають, що Україна могла б домовитися з Росією. Деякі європейці не дуже впевнені. NBC, 18 листопада 2022 року. Джерело: https://bit. ly/3JVhmLd Розділ 2. Західна Медіоптика Та Розуміння України 69 Під час першої фази повномасштабної війни серед західних науковців та експертів часто лунали заклики віддати Росії Крим і виконати ї ї вимоги щодо автономії на Донбасі, лякаючи початком Третьої світової війни 166 та покладаючи на США відповідальність за«блокування переговорів», 167 що було б фатальною помилкою для всього демократичного світу. Такі наративи створювали підґрунтя для примушування України до миру, але на умовах, вигідних РФ – з відмовою України від Криму і ОРДЛО, щоб не створювати«принизли вої поразки» 168 для Росії, оскільки це може підірвати європейську стабільність. З часом дискусії прихильників ідеї«неприниження Росії» та прихильників того, що Захід повинен подолати свій страх 169 і піти«аж так далеко», лише загостряться. Наратив про дилему між необхідністю допомогти«сміливим українцям» та«загрозу переро стання обмеженого конфлікту у Третю світову та ядерну війну» поширював відомий науко вець, німецький філософ Юрґен Габермас. Він висунув тезу, що війну проти ядерної держави не можна виграти за допомогою військової сили, тому, на його думку, будь-якою ціною слід уникати прямого зіткнення Заходу з РФ та ретельно зважувати кожен додатковий ступінь військової підтримки. 170 Генрі Кіссінджер також закликав країни Заходу схилити Україну до переговорів з Росією та повернутися до статусу кво станом на момент повномасштабного російського вторгнення. 171 Хоча й говорять, що Україна об’єднала Захід, 172 ця єдність весь час піддається випробуванню, особливо коли йдеться про постачання Україні зброї.«Ця війна може затягнутися… Перед західними державами постане кілька важких дилем, через які їм буде важко зберігати єдність у прийнятті рішень». 173 Незважаючи на те, що партнери поступово постачають зброю, яка раніше вважалася такою, що спровокує ескалацію, або яку неможливо поставити з цілого ряду причин(можна згадати болісний шлях Німеччини 174 від надання 5000 шоломів до танків Leopard), цього недостатньо, щоб забезпечити остаточну перемогу та не допустити нових смертей українців та знищення суверенної країни. Але, як справедливо зауважив президент Зеленський у перший день вторгнення:«Якщо ви, шановні європейські лідери, не допомо жете нам сьогодні, завтра війна постукає у ваші двері». 175 166 Noam Chomsky on How To Prevent World War III[Електронний ресурс] // Current Affairs. – 13.04.2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.currentaffairs.org/2022/04/noam-chomsky-on-how-to-prevent-world-war-iii 167 Noam Chomsky: The War in Ukraine Has Entered a New Phase.[Електронний ресурс] // TRUTHOUT. – 22.09.2022. – Режим доступу до ресурсу: https://truthout.org/articles/noam-chomsky-the-war-in-ukraine-has-entered-a-new-phase/ 168 Russia’s defeats in Ukraine have strategists worried about Moscow’s next move.[Електронний ресурс] // CNBC. – 13.09.2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.cnbc.com/2022/09/13/how-russia-could-react-after-its-humiliating-de feats-in-ukraine.html 169 The West shouldn’t fear‘humiliating’ Russia. Vladimir Putin has done that all on his own.[Електронний ресурс] // The Tele graph. – 3.06.2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.telegraph.co.uk/news/2022/06/03/west-shouldnt-fear-humili ating-russia-vladimir-putin-has-done/ 170 War and Indignation. The West’s Red Line Dilemma[Електронний ресурс] // Reset. – 06.05.2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.resetdoc.org/story/jurgen-habermas-war-indignation-west-red-line-dilemma/ 171 Kissinger says Ukraine should cede territory to Russia to end war[Електронний ресурс] // The Washington Post – 24.05.2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.washingtonpost.com/world/2022/05/24/henry-kissinger-ukraine-rus sia-territory-davos/ 172 There Is a West.[Електронний ресурс] // The Foreign Policy – 7.03.2022. – Режим доступу до ресурсу: https://foreignpoli cy.com/2022/03/07/there-is-a-west/ 173 Ukraine war: The West is united for now- but what if it splits?[Електронний ресурс] // BBC – 27.04.2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.bbc.com/news/world-61237762 174 Germany struggles to adjust to a new era.[Електронний ресурс] // Politico – 12.10.2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.politico.eu/article/germany-struggle-adjust-new-era/ 175 Zelensky calls for world leaders to help Ukraine or'tomorrow war will knock on your doors'.[Електронний ресурс] // The Week – 24.02.2022. – Режим доступу до ресурсу: https://theweek.com/russo-ukrainian-war/1010583/zelensky-calls-for-worldleaders-to-help-ukraine-or-tomorrow-war-will 70 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Рисунок 104. Скриншот статті«Війна в Україні: Захід поки єдиний, але що, якщо він розколеться?», BBC, 27 квітня 2022 року. Джерело: https://www.bbc.com/news/ world-61237762 Рисунок 105. Скриншот репортажу “Україна в гіршому стані, ніж ви думаєте”, Time, 14 травня 2022 року. Джерело: https://time.com/6176748/ ukraine-war-economy/ Рисунок 106. Скриншот статті«Чому Захід досі не допомагає Україні мак симально» New Eastern Europe, 10 жовтня 2022 року. Джерело: https://neweasterneurope. eu/2022/10/10/why-the-west-is-stillnot-yet-helping-ukraine-as-much-aspossible/ Рисунок 107. Скриншот статті “Всередині монументальних спроб озброїти Україну”, The Washington Post, 23 грудня 2022 року. Джерело: https://www.washingtonpost.com/ national-security/2022/12/23/ ukraine-weapons-biden/ «Різниця між очікуваннями(швидка окупація України – ред.) та дивовижною стійкістю укра їнської армії може легко ввести в оману при оцінці поточної ситуації на користь України. Але не виграти означає лише одне – не виграти. Україна перебуває в набагато гіршому стані, ніж прийнято вважати, і потребує і потребуватиме надалі приголомшливих об'ємів допомоги та підтримки, щоб справді перемогти». 176 Ще до завершення першого року повномасштабної війни, Україна закарбувала у світовій історії імідж cильної, волелюбної, сміливої країни, яка об’єднала продемократични сили та сміливо захищає цінності всього західного світу. Президент Байден назвав опір українців 176 Ukraine Is in Worse Shape than You Think.[Електронний ресурс] // Time. – 14.05.2022. – Режим доступу до ресурсу: https://time.com/6176748/ukraine-war-economy/ Розділ 2. Західна Медіоптика Та Розуміння України 71 «пламенем свободи». 177 «...президент Володимир Путін намагався похитнути основи віль ного світу, вважаючи, що зможе зламати та підкорити його. Але він сильно прорахувався. Він думав, що повалить Україну, і світ перевернеться. Натомість, він наткнувся на стіну сили, яку ніколи не міг собі уявити. Він наткнувся на український народ. Від президента Зеленського до кожного українця – їхня безстрашність, їхня мужність, їхня рішучість нади хають світ. Групи громадян зупиняють собою танки. Усі – від студентів до пенсіонерів-вчи телів – стали солдатами на захисті рідної землі». 178 Рисунок 108. Скриншот статті «Зеленський закликав світових ліде рів допомогти Україні, інакше«завтра війна постукає у ваші двері» The Week, 24 лютого 2022 року. Джерело: https://bit.ly/3rjTE54 Рисунок 109. Скриншот статті «Байден підписав законопроєкт про допомогу Україні по лендлізу» Reutars, 10 травня 2022 року. Джерело: https://www.reuters.com/ video/watch/biden-signs-lend-leaseukraine-aid-bill-id747031240 Прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон неодноразово говорив, що захоплюється героїзмом і відвагою українського народу. 179 «Ми ніколи не зможемо зробити достатньо у порівнянні із тими жертвами, які приносять українці... але ми можемо вам сказати, що ваші європейські друзі будуть поруч з вами стільки, скільки буде потрібно», 180 – заявила пре зидентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. Президент Європейської Ради Шарль Мішель, високо оцінюючи мужність українського народу, зазначив:«Ви не самі… Ми з вами, і зро бимо все можливе, щоб підтримати вас і переконатися, що Україна виграє війну». 181 Українці приносять цю жертву, оскільки розуміють, що за умови програшу їх чекає повто рення сталінських репресій, геноцид, втрата всіх прав та свобод. Це насправді поворотний момент в історії України, яка без допомоги знову може втратити державність на десятки років, а ї ї населення опиниться за залізною завісою, після того як вже пізнало справжній дух свободи. Це може бути ще одна велика трагедія української нації. Тому західні партнери 177 2022: The Year the Good Guys Struck Back.[Електронний ресурс] // Foreign Policy. – 19.12.2022. – Режим доступу до ресурсу: https://foreignpolicy.com/2022/12/19/russia-ukraine-war-democracy-2022-authoritarianism-xenophobia/ 178 Remarks of President Joe Biden – State of the Union Address[Електронний ресурс] // The White House – Режим доступу до ресурсу: https://www.whitehouse.gov/briefing-room/speeches-remarks/2022/03/01/remarks-of-president-joe-biden-state-ofthe-union-address-as-delivered/. 179 UK PM Boris Johnson salutes Ukrainian courage in surprise visit to Kyiv[Електронний ресурс] // The Economic Times. – 10.04.2022. – Режим доступу до ресурсу // https://economictimes.indiatimes.com/news/international/world-news/uk-pmboris-johnson-salutes-ukrainian-courage-in-surprise-visit-to-kyiv/videoshow/90756800.cms?from=mdr 180 Europe will'stand by your side' says von der Leyen on visit to Ukraine.[Електронний ресурс] // RFI. – 15.09.2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.rfi.fr/en/europe/20220915-europe-will-stand-by-your-side-says-von-der-leyen-on-visit-to-ukraine 181 EU's Michel tells Ukrainians during Kyiv visit:«History will not forget»[Електронний ресурс] // Reuters. – 20.04.2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.reuters.com/world/europe/eu-councils-michel-makes-surprise-visit-kyiv-2022-04-20/ 72 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА мають йти до кінця, до поразки Росії, примусу ї ї до демілітаризації, скорочення ї ї ядерного арсеналу, до зміни фашистського режиму В. Путіна, виплати Україні репарацій, прийняття України до ЄС та НАТО, причому не в далекосяжній, а короткостроковій перспективі. «Зараз Україна має сильні державні інституції— настільки сильні, що вони продовжували функціонувати під час нападу Росії в найбільшій війні в Європі з 1940-х років. Український народ створив незалежну демократичну альтернативу васальній державі, якої прагне Путін, і за таку країну варто боротися… Українці ведуть боротьбу…, щоб захистити вільний світ від безглуздої агресії, яка може зруйнувати очолюваний США світовий порядок, для захисту якого існує НАТО». 182 ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ Образ України у західних медіа змінювався з огляду на карколомні моменти ї ї тридцятиріч ної історії становлення як незалежної демократичної країни. Інколи цей образ відображав реальний стан справ в країні, інколи ж формувався під впливом російської пропаганди. Після здобуття Україною незалежності, світ з обережністю придивлявся до нової держави, розмірковуючи: якою буде ця країна, які цінності вона матиме, як визначатиме своє майбутнє? Світ не мав впевненості щодо вибору українців, а також знаходився під впливом російського наративу про«український націоналізм», тому в обмін на розвиток міжнародних відносин та економічну допомогу Україну змусили відмовитися від ядерного статусу. Як показала істо рія, гарантії безпеки ядерних держав не спрацювали, адже варіант, що один з гарантів без пеки України сам і порушить домовленості, напавши на неї, не розглядався серйозно. Під впливом російської пропаганди, тема націоналізму буде з’являтися ще не раз, коли мова заходитиме про Україну. Лише після початку повномасштабного вторгнення нарешті нара тив про те, що український націоналізм має виключно визвольний(а не екстремістський чи ізоляційний) характер, отримає достатнього висвітлення. Весь історичний шлях незалежної України проходив на роздоріжжі між Заходом та Росією. Хоча українці ніколи не полишали мрії про свою країну як суверенну демократичну державу, втілити цю мрію в життя виявилось непросто, адже після розвалу СРСР РФ швидко пере лаштувалася на нео-імперську політику, постійно втручаючись у внутрішні справи України. Більш того, з того моменту, як Україна отримала незалежність, Росія почала висувати пре тензії на різні українські території, кінець кінцем вдавшись до спочатку локальної, а потім і повномасштабної війни з метою відновлення Радянської Імперії. Україна часто розглядалася у західних ЗМІ через призму інтересів Росії, у ракурсі політичних, економічних, культурних та інших зв’язків з нею. Саме через такі наративи, створені Росією, формувався імідж України як корумпованої, слабкої держави, не здатної визначати своє теперішнє та майбутнє. Це враження підсилювалося через повільні темпи демократичних та євроінтеграційних процесів. Хоча Помаранчева Революція і була за президентства Ющенка оцінена як провальна, у той історичний момент саме вона створила сприятливі умови для того, щоб все ще слабка українська демократія зміцнилась і щоб Україна не пішла шляхом Росії та Білорусі. Тож навіть із приходом проросійського та авторитарного президента Віктора Януковича, українське суспільство не допустило повної узурпації ним влади. Події Революції Гідності показали світові Україну як державу, що визначилася із своїми пріоритетами та була готова захищати демократичні цінності. Однак, напад РФ на Україну 2014 року, втрата Криму та частини територій Донецької та Луганської областей, а також 182 Ukraine Is Already Paying Us Back.[Електронний ресурс] // Politico. – 1.04.2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www. politico.com/news/magazine/2023/01/04/ukraine-democracy-investment-00076180 Розділ 2. Західна Медіоптика Та Розуміння України 73 небажання західних партнерів йти на конфронтацію із Росією знову створили умови для російських маніпуляцій та пропагандистських заяв про начебто існуючий ідеологічний роз кол в українському суспільстві за мовною, релігійною та територіальною ознаками. Взагалі, ідея про поділ населення україни на прозахідне та проросійське за мовною чи територіаль ною ознаками – міф. Після століть русифікації значна частина українців рідною вважала російську мови, але це не означало автоматичну приналежність російськомовних громадян до табору адептів«русского мира». Саме глибинне нерозуміння всієї складності поєднання різних складових нової української самосвідомості, головна з яких – не мова, а воля до свободи, бажання використати черговий історичний шанс, нарешті позбутися задушливого тоталітаризму, прагнення до зміни постра дянського соціального договору і організації життя відповідно до системи демократичних цінностей, у центрі якої – людина, ї ї права і свободи. Саме це й відрізняє українську та росій ську ментальність. Після початку повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року Україна здивувала світ, адже багато хто очікував ї ї поневолення Росією у найкоротший термін. Важкими зусил лями Україні вдалося здобути ряд перемог на фронті та на дипломатичній арені. Україна стала країною, що об’єднала Захід, країною, що відбулася. Деякі впливові світові медіа на своїх порталах навіть створили окремі вкладки та рубрики, присвячені перебігу війни в Україні. Закордонні медіа все рідше транслюють образ України як пострадянської країни, чи такої, що бореться із внутрішнім розколом і не визначилася із век тором зовнішньої політики. Тепер Україна сприймається як об’єднана країна, частина євро пейської сім’ї та цивілізованого світу та як символ свободи та демократії. 74 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА РОЗДІЛ 3. РОСІЙСЬКІ МЕДІА ПРО УКРАЇНУ: ВІЙНА ЗА СВІДОМІСТЬ Наратив є головним структурним елементом російської пропаганди та інформаційної війни. Маніпуляція, селективний підхід до відбору фактів, пересмикування, нагнітання використо вуються російськими медіа у гібридній війні. Російські медіа фундаментально змінили парадигму новин, які часто використовують реальні події, які, однак, свідомо невірно інтерпретують у ЗМІ і використовують для проду маних маніпуляцій. Таким чином, російська аудиторія не має можливості отримати факти, а отримує лише їх викривлену інтерпретацію. Більш того, російська пропаганда не нехтує й створенням повністю вигаданих історій з настільки неправдоподібними сюжетами, що вони б мали сприйматися як нонсенс, але, на диво, сприймаються частиною російського насе лення як реальний факт(наприклад, такі пропагандистські сюжети, як вигадка про«розіп’я того націоналістами хлопчика» та«російськомовних рабів, обіцяних українським націоналіс там новою владою»). Новини про Україну займають значну частину ефірного часу у Росії. Такий прийом спрямо ваний на формування негативної думки про українців та Україну, а також для відволікання уваги росіян від внутрішніх проблем, консолідуючи населення навколо необхідності проти стояти зовнішнім ворогам. Російські медіа є важливою частиною політичної пропагандистської системи, а сама меді асистема авторитарного типу, де відсутня свобода слова, демонструє«зразкові» технології впливу на масову свідомість. Тому після розпаду СРСР характер взаємодії між ЗМІ та держа вою, як-то контроль держави над медіа та просуванням через ЗМІ вигідних уряду наративів, в РФ по суті мало змінився. У сучасній РФ, як і в Радянському Союзі, медіа виконують функції ідеологічного і політичного впливу на внутрішню аудиторію та просування гранд-наративів серед зовнішньої аудиторії. Протягом останніх 30-ти років російська держава масово поширює наративи про те, що Україна начебто історично належить Росії, а також системно повторює тоталітарну та авто ритарну пропаганду 1920-1930-х років, змальовуючи українців як менш вартісних,«малоро сів», зрадників тощо. Також у російських наративах прослідковується ностальгія за СРСР, наративи про«священну війну» із культурою Заходу та наративи про спільну об’єднуючу релі гію— православ’я. У цьому важливу роль відіграють російські медіа, які є гвинтиками пропа гандиської машини. Встановлення тотального контролю над російськими медіа та перетворення їх на пропаган дистську машину відбувалося поетапно. На початку 1990-х років почали з’являтися перші комерційні компанії та медіахолдінги(НТВ, ОРТ тощо), розвивалась незалежна журналістика, принцип свободи слова поступово втілювали у життя після жорсткої цензури радянських часів. Проте, вже в середині 1990-х розпочалося згортання свобод та посилення контролю з боку держави над російськими ЗМІ(згадаємо вбивство генерального директора телеканалу ОРТ Влада Лістьєва), хоча більшість з них залишалися у приватній власності. Державний контроль за комерційними медіа пояснюється залежністю російського олігархату від влади. Хоча російський приватний капітал значною мірою і контролює інформаційний простір, його наративи та зміст визначає саме російська влада. Зрощення медіаринку та влади, а також посилення контролю за усіма джерелами інформа ції(особливо Інтернет-медіа) почалися за каденції Володимира Путіна. Так, у 2012 році було Розділ 3. Російські Медіа Про Україну: Війна За Свідомість 75 дозволено блокувати веб-сайти. 183 У результаті, було заблоковано значну кількість сайтів і веб-сторінок, і з року в рік кількість заборонених сайтів, внесених у спеціальний реєстр, зро стала: у 2020 році заблокованими були 4931 сайтів, у 2021— 7018 184 . Проте, окремим опози ційним медіа все ж вдається працювати, хоча їх журналісти та власники піддаються систем ним переслідуванням. З початком 2022 року влада РФ закриває або блокує в Росії так звані «ліберальні медіа»—«Эхо Москвы»,«Новая газета»,«Дождь»,«Медуза»,«Настоящее время», DOXA,«Голос Америки», а також представництва міжнародних та іноземних агенцій— BBC, Deutsche Welle,«Крым.Реалии» тощо, і блокує Twitter, Facebook та Instagram. ДОВІДКА Наразі всі медіа, які належать іноземним холдингам чи отримують фінансування від закор донних організацій, навіть у випадках, коли йдеться просто про монетизацію Youtube кана лів, мають вказувати у своїх матеріалах, що вони є«іноземними агентами». За законом, такими вважаються юридичні особи, зареєстровані за кордоном, або іноземні структури без створення юридичної особи, які розповсюджують друковані, аудіовізуальні та інші матеріали та фінансуються з іноземних джерел. Закон про ЗМІ-іноагентів в Росії було прийнято у 2017 році, невдовзі після того, як Міністерство юстиції США вимагало від RT America(філії пропагандистської російської телекомпанії) зареєструватися в якості іноземного агента на території Сполучених Штатів. За словами прес-секретаря президента РФ Дмитра Пєскова, ухвалення закону стало «дзеркальною реакцією» на дії американської сторони. 185 Слід зазначити, що так звані ліберальні російські медіа інколи потрапляють у ситуа ції, що ставлять під питання їх неупередженість та підтримку демократичних цінностей. Наприклад, у грудні 2022 року журналіст каналу«Дождь» Коростильов, говорячи про мобі лізацію в РФ, наголосив про надану допомогу багатьом військовослужбовцям із оснащен ням та«елементарними зручностями на фронті». 186 Журналіста звільнили. В знак його підтримки звільнилось ще кілька журналістів каналу. Гендиректорка каналу за якийсь час записала відео, у якому просить журналістів повернутися та називає звільнення журналіс тів«помилкою» та«підступністю». 187 Цей випадок не був першим: раніше канал показав карту, на якій Крим було позначено російським. На засідання Національної ради Латвії з електронних ЗМІ(NEPLP) представ ники каналу прийшли без перекладача та вимагали виступати російською мовою, хоча вона не є державною мовою Латвії і не використовується для документообігу і офіційних засідань. Ліцензію каналу було анульовано. На початку 2023 року канал отримав ліцензію на мовлення у Нідерландах. В міжнародній мережі Інтернет діють російські тролі та боти, які ведуть активну пропаганду вигаданої«історії» Росії та України в коментарях до новин у соцмережах, намагаючись мані пулювати свідомістю Інтернет-користувачів. 183 Закон РФ"Про інформацію, інформаційні технології та про захист інформації"[Електронний ресурс]. – 2021. – Режим доступу до ресурсу: https://base.garant.ru/12148555/. 184 Динамика блокировок сайтов Роскомнадзором: судебная практика и ключевые аспекты.[Електронний ресурс] Режим доступу до ресурсу: https://rtmtech.ru/research/website-blocking-research/ 185 СМИ-иноагенты. Порядок признания и статус[Електронний ресурс] // ТАСС. – 2021. – Режим доступу до ресурсу: https://tass.ru/info/11230889 186"Дождь" уволил ведущего за слова о помощи российским военным с"оснащением на фронте"[Електронний ресурс] // BBC News Русская служба. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.bbc.com/russian/news-63836217 187«Это была ошибка, никакого злого умысла». Гендиректор«Дождя» Наталья Синдеева попросила вернуться на телеканал уволенного ведущего Алексея Коростелева[Електронний ресурс] // Meduza. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://meduza.io/news/2022/12/06/eto-byla-oshibka-nikakogo-zlogo-umysla-gendirektor-dozhdya-natalya-sindee va-poprosila-vernutsya-na-telekanal-uvolennogo-veduschego-alekseya-korosteleva 76 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Рисунок 110. Скріншот статті «Российские эксперты в области медиа анализируют механизм действия«Фабрики троллей» и ее попыток манипулировать обще ственным». Голос Америки. Россия, 21 лютого 2018 року. Джерело: https://www.golosameriki.com/a/ ai-prigozhin/4263958.html Рисунок 111. Скріншот статті «Генеральний директор Міжнародного інформаційного агентства«Россия сегодня» Дмитро Кисельов і головний редактор теле канала RT і МІА«Россия сегодня» Маргарита Симоньян:«Неонацисты планировали покушение на Киселева и Симоньян по указанию Киева», РИА Новости, 25 квітня 2022 року. Джерело: https://bit.ly/3JRLc34 Рисунок 112. Скріншот публікації «Воскресный вечер с Владимиром Соловьевым»— російська пропа гандистська передача, соціальна мережа Твіттер, 7 лютого 2016 року, Джерело: https://twitter.com/ vesti_news О. Дугін- російський пропагандист Рисунок 113. Скріншот статті «Политолог Дугин предсказал неминуемый распад украинского государства». Внешнеэкономические связи. 17 грудня 2021 року. Джерело: https://bit.ly/3O6J2iB ДОВІДКА «Фабрика тролів»— умовна назва російської структури, агенції зі штаб-квартирою у СанктПетербурзі, що займається дезінформацією у соціальних мережах з метою формуванням громадської думки на користь російської влади, дискредитацією російської опозиції тощо. Працівники агентства, так звані«тролі» чи«кремлеботи» використовують фейкові акаунти у соціальних мережах та онлайн-виданнях, на форумах і відеохостингах для просування інтересів замовника— владної верхівки РФ, поширюючи прокремлівський політичний погляд, здебільшого у коментарях. Організацію спонсорують компанії російського бізнес мена Євгена Пригожина— засновника ПВК«Вагнер». Розділ 3. Російські Медіа Про Україну: Війна За Свідомість 77 Але основним джерелом розповсюдження російської пропаганди є державні телеканали РФ, їхні програми новин та ток-шоу. Останні відіграли велику роль у підготовці громадян РФ до вторгнення в Україну, формуванні підтримки дій по знищенню цивільної інфраструктури та виправданню геноциду українського народу. Російські пропагандисти, такі як Кисєльов, Соловйов, Скабєєва, Симоньян в рамках міжнародного трибуналу мають бути притягнутими до відповідальності за підбурювання до вчинення воєнних злочинів та геноциду й понести відповідне покарання. Російські пропагандисти обрали формат ток-шоу саме тому, що він дозволяє транслювати одні й ті самі меседжі різними людьми, лояльними до режиму, яких запрошують в якості «експертів». Підігріваючи градус ненависті до українців, такі пропагандистські шоу діють методами, схожими на методи Radio Télévision Libre des Mille Collines(Вільне радіо та телеба чення тисячі пагорбів— ред.) або«радіо геноциду», яке підбурювало населення Руанди до винищення тутсі та поміркованих хуту, у результаті чого 1994 року було вбито більше 800 000 людей. 11 жовтня 2022 року в Гаазі почався суд над власником вищезазначеного радіо та телебачення Фелісьєном Кабугою, який звинувачується у підбурюванні до геноциду. 188 Волонтерська ініціатива з інформаційної гігієни«Як не стати овочем» сформувала базу росій ських пропагандистів та публічних осіб, які підтримали повномасштабну війну проти України та були залучені до поширення антиукраїнських наративів протягом останніх восьми років. Наразі база включає 1800 осіб та буде доповнюватися щоквартально. 189 Можна виділити наступні групи російських пропагандистів, які транслюють антигуманні меседжі у медіа: Політики: представники російського політикуму разом із медіа формують гранд-наративи, легітимізують їх та кроки для їх реалізації у медіа просторі. ЗМІ, журналісти: визначають наративи та розповсюджують їх на широку цільову аудиторію, передусім середнього та старшого віку. Блогери: такі блогери як Анатолій Шарій, Артемій Лєбєдєв та інші є провідниками пропаган дистських наративів в інформаційному полі в РФ та за кордоном на власних інформаційних майданчиках в Instagram, YouTube, Telegram, TikTok, Facebook. Їх цільова аудиторія— молодь та вузькі цільові групи, які не охоплені телебаченням. «Експерти»: це спікери, запрошені для участі у різних talk-show, радіопередачах, телеефірах тощо. Вони покликані надати«фахову»,«експертну» оцінку чи коментарі з чітко вираженою прокремлівською інтонацією. Пул таких«експертів» можуть складати«спеціалісти» з різних галузей знань: філософії, політології, економіки, соціології тощо. Їх задача— поширення, пов торення та закріплення в інформаційному просторі центральних російських наративів. Колаборанти(Є. Мураєв, І. Кива та інші): це громадяни України або особи, що були позбавлені громадянства України(за державну зраду чи колабораціонізм— ред.), які виконують роль «інсайдерів», адже часто у минулому працювали на державних або виборних посадах, та тепер покликані продемонструвати підтримку«русского миру» в Україні. Варто підкреслити, що більшість таких осіб виїхали в РФ після початку повномасштабного вторгнення, а до того отримували підтримку РФ задля просування російських інтересів в Україні. Військові(наприклад, І. Конашенков): їх завдання— підтримувати віру у російські збройні сили, висвітлювати зручну версію про хід«спеціальної воєнної операції»(далі— СВО) з метою військової мобілізації населення. 188 Радио геноцида: за что в Гааге судят мультимиллионера из Руанды[Електронний ресурс] // Forbes. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.forbes.ru/forbeslife/480057-radio-genocida-za-cto-v-gaage-sudat-mul-timillionera-iz-ruandy 189 База російських пропагандистів[Електронний ресурс] // YouControl. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://youcon trol.com.ua/articles/baza-propahandystiv/. 78 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Актори, музиканти, спортсмени(І. Охлобистін): виконують завдання із закріплення месе джів та переведення їх у формат міфів, сприяють просуванню пропагандистських наративів у сфері російської культури, якій не притаманне критичне мислення. Наукові діячі, дослідники, викладачі(О. Дугін): вони покликані науково обґрунтовувати про пагандистські наративи, такі як-то історична велич РФ, ідеї«русского мира» тощо. Їх мето дами часто є переписування історії чи суб’єктивне трактування фактів. Церква(Патріарх Кирил): забезпечує освячення наративів, переводячи їх у сферу віри та святості. ДОВІДКА Є. Мураєв— проросійський український політик, власник проросійського телеканалу «НАШ», депутат Верховної Ради України 2014-2016 років. І. Кива— колишній проросійський політик з України, колаборант із Росією, сепаратист, укра їнофоб. Був народним депутатом України від проросійської політичної партії Опозиційна Платформа«За Життя». І. Конашенков— російський військовий діяч, генерал-лейтенант, офіційний представник Міністерства оборони Російської Федерації. Став відомим 2015 року під час висвітлення військової операції Росії у Сирії і російського вторгнення в Україну 2022 року. І. Охлобистін— російський актор, режисер, сценарист і журналіст. Активний прихиль ник«русского мира» і політики В. Путіна. Поширює російську пропаганду та виправдовує збройну агресію РФ. О. Дугін— російський філософ, політик, політолог, публіцист фашистського толку, ідеолог неоєвразійства та рашизму, засновник та лідер«Міжнародного євразійського руху». Патріарх Кирил— російський релігійний діяч, єпископ Російської православної церкви, з 2009 року— Патріарх Московський, предстоятель Російської православної церкви. Таким чином, в умовах авторитаризму, відсутності свободи слова, переслідування за«іна кодумство», кожний суб’єкт виконує специфічну місію у створенні, просуванні та закріпленні наративів. З 1990-х років в РФ поступово створювалася єдина система пропаганди— фабрика нарати вів. На початкових етапах становлення незалежної Росії ця«фабрика» виконувала внутріш ньополітичні завдання, але із зміцненням авторитаризму поступово перейшла до виконання геополітичних стратегічних завдань. Цікаво, що поза межами РФ найефективніше працюють пропагандистські«незалежні аналітичні центри» та«експерти»,«дослідники», які насправді залежать від російського фінансування. До цього кола пропагандистів належить і російська православна церква. Всі вони розповсюджують пропаганду через свої інформаційні канали та платформи. Окремо варто наголосити на цивілізаційних особливостях формування російських наративів. 190 У концептуальному просторі сучасної російської ідеології звичним стало вико ристання конструкту«офіційний історичний наратив Росії». Його можна зрозуміти як смис лову схему,«що описує генеалогію макрополітичної спільноти, котра стоїть за російською державою, і пояснює, яким чином ї ї минуле визначає ї ї сьогодення і майбуття. Офіційним може вважатися наратив, представлений у промовах і документах, що відображають точку 190 Дугин А.Г. Ноомахия: войны ума. Русский Логос I. Царство Земли. Структура русской идентичности. Москва: Академический проект, 2019. 959 с. Дугин А.Г. Ноомахия: войны ума. Русский Логос II Русский историал Народ и государство в поисках субъекта. Москва: Академический проект, 2019. 462 с. Розділ 3. Російські Медіа Про Україну: Війна За Свідомість 79 зору держави». 191 Іншими словами, це офіційна цензурована версія історії РФ, яка покликана виправдати її імперіалістичні амбіції, про що детально писав професор Тімоті Шнайдер у книзі«Шлях до несвободи». 192 Підсумовуючи вищесказане, можна стверджувати, що сьогодні офіційні російські медіа не дотримуються принципу свободи слова та журналістських стандартів у своїй роботі. Натомість, вони створюють альтернативну реальність для виправдання злочинів тоталітар ного режиму РФ та підриву демократичних цінностей. УКРАЇНА ТА РОСІЯ ПОВ’ЯЗАНІ СПІЛЬНОЮ ІСТОРІЄЮ, АЛЕ БУДУВАТИМУТЬ РІВНОПРАВНІ ВІДНОСИНИ На етапі розпаду СРСР домінув наратив про дружбу Росії та України як союзних респу блік. Москва позиціонувала себе як спільний центр прийняття рішень, а політика Михайла Горбачова та конфедеративні перспективи давали змогу говорити про відносну паритетність у російсько-українських відносинах. Борис Єльцин, виступаючи у стінах Верховної Ради України 1990 року, зазначав, що«відно сини Росії та України можуть розвиватися тільки на принципах рівності. Росія сьогодні не претендує на якусь особливу роль. Росія не прагне стати центром якоїсь нової імперії». 193 Рисунок 114. Виступ Бориса Єльцина у Верховній Раді України. Скріншот відео«Єльцин у Раді:"Наші відно сини можуть розвиватися лише на принципі рівності"», сервіс YouTube, 19 листопада 1990 року. Джерело: https://bit.ly/3NOH0Cm Рисунок 115. Скріншот статті«Павел Борисов: Россия и Украина имеют многовековую общую историю» // Заря Єфремов. 28 травня 2022 року. Джерело: https://bit.ly/43hkOXy Проте, вже у 1992 році на прес-конференції у Москві, згадуючи події проголошення незалеж ності України та путч в Росії, Єльцин наголосив, що вірить у майбутнє СНД, оскільки колишні радянські республіки пов’язані спільною економікою та історією. 194 Загалом, тема терито ріальних претензій, погрози їх вирішення військовим шляхом і економічний шантаж з боку 191 Малинова О. Ю. Кто и как формирует официальный исторический нарратив? Анализ российских практик. Полития. 2019. № 3(94). С. 103-126. 192 T.Snyder. The Road to Unfreedom, 2018. 360p. URL: https://www.timothysnyder.org/books/the-road-to-unfreedom-tr/the-roadto-unfreedom-hc 193 Виступ Б. Єльцина перед депутатами Верховної Ради України[Електронний ресурс] // YouTube. – 1991. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=0GwknzCCyss. 194 Прес-конференція Володимира Єльцина[Електронний ресурс] // YouTube – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=KMZmh5pvmzY&t=148s. 80 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Росії супроводжували відносини двох країн після розпаду СРСР. Чим більш прозахідними ставали настрої українського народу та політика України, тим більше загострювалися відно сини двох держав. Рисунок 116. Скріншот статті“Россия и Украина в битве за историческую правду. Российский Совет по меж дународным делам”. 18 травня 2015 року. Джерело: https://russiancouncil.ru/ analytics-and-comments/analytics/rossiyai-ukraina-v-bitve-za-istoricheskuyu-pravdu/ У російській геополітичній думці не існує концепцій щодо визначення власних природних кордонів та масштабів; у ній переважають такі категорії, як«сфера виняткових інтересів», «зони впливу»,«ареал розселення російськомовного населення». Наслідками цього стало формування російського агресивного націоналізму та імперіалістична позиція при форму ванні політик щодо сусідніх країн, які розглядаються перш за все як республіки колишнього Радянського Союзу, а не як незалежні від Москви держави. Хоча під час першого президент ського строку Б. Єльцина домінувала антикомуністична риторика і відбувався процес пере осмислення історії СРСР, зокрема репресій та інших злочинів радянського керівництва, про сувалися ідеї демократії, свободи та примирення із Заходом, невдовзі ці ідеї були зведені нанівець. Зміст неофіційної, проте реальної стратегії Росії щодо України багато у чому пояснює концеп ція«лідерство замість прямого контролю», викладена у«Стратегічному курсі Росії з держа вами-учасницями СНД»: 195 це не пряме поновлення політичного стану, що існував до розпаду СРСР, а вигідна Росії модернізація таких відносин з метою зберігання численних переваг свого колишнього геостратегічного положення і, водночас, створення більш вигідних умов для Росії у Співдружності держав. Така стратегія Москви спрацьовувала досить ефективно у 1990-і роки. Незважаючи на фор мальне міжнародне визнання, Україна залишалась значною мірою ізольованою у євра зійському просторі, в якому домінувала Росія. 195 Указ Президента РФ"Об утверждении Стратегического курса Российской Федерации с государствами- участниками Содружества Независимых Государств"[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://kremlin.ru/acts/ bank/8307/print. Розділ 3. Російські Медіа Про Україну: Війна За Свідомість 81 СЛАБКА ТА ЕКОНОМІЧНО-НЕСПРОМОЖНА ДЕРЖАВА З перших років української незалежності у російських медіа поширювалися наративи про економічну неспроможність України та ї ї тотальну залежність від Росії. Акцентувалася увага і на начебто неспроможності України утримувати флот та виконувати боргові зобов’язання перед іноземними інвесторами. 196 В середині 1990-х років активно просувається ідея, що Україні не потрібен власний військо во-морський флот і що їй буде вигідна військово-стратегічна співпраця з РФ. Рисунок 117. Постанова Верховної Ради РФ«Про статус міста Севастополь» 197 197 Після поділу Чорноморського флоту, російські медіа поширюють наративи, що це не поділ, а начебто втрата флоту для Росії, що Україна не зможе його утримувати і що їй взагалі не потрі бен флот.«Військово-морських сил в України немає, і їх не буде. Україні потрібні мінімальні ВМС. Інтересів у Середземному морі в України немає. Є лише інтереси у близькій зоні. Україна економічно не здатна створити ВМС. Це утопія. Україна без Росії нічого не створить. У кожної нації є свої особливості. Особливість української нації—«не з’їм так понадкушую»». 198 Так Москва почала створювати образ України як економічно та політично невдалого, слабкого територіального формування та відкрито претендувати на визнання особливого статусу РФ та пріоритетності ї ї інтересів. 199 Так само гостро стояло питання погодження державних кордонів. Російські політики заяв ляли, що Росія не може погодитись на втрату геополітичних позицій і гарантувати територі альну цілісність України, роблячи акцент на тому, що кордони України можуть бути змінені мирним шляхом. До того ж, у воєнній доктрині Росії було зазначено, що неоформленість у договірному відношенні ряду ділянок державного кордону РФ і незавершеність врегулю вання правового статусу військ Російської Федерації за ї ї межами підвищує ступінь загрози 196 Новости за 10.05.1996[Електронний ресурс] // ОРТ. – 1996. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/ watch?v=lOoHTtyppSU&t=270s. 197 Правовой статус Крыма и Севастополя с 18-го века до наших дней.[Електронний ресурс] // https://statehistory.ru/4536/ Pravovoy-status-Kryma-i-Sevastopolya-s-18-go-veka-do-nashikh-dney/ 198 Каким был Российский Черноморский флот в правление Бориса Ельцина[Електронний ресурс] // YouTube. – 1996. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=UHcLWJcGxdE. 199 Гарань О. Україна та Крим у російських геополітичних концепціях/ О. Гарань, Я. Коваль, А. Шевчук. // Політична думка. – 1994 р. – С. 93–97. 82 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА воєнній безпеці РФ. 200 Як зізнався А. Козирєв в одному із своїх інтерв’ю,«у Верховній Раді з квітня 1992 року вже почалися розмови про те, що потрібно силою, і не тільки в Таджикистані (пам’ятаєте, Руцкой і компанія). Ми були на межі, ми весь 1992 рік справді були на межі югос лавського сценарію, тобто застосування сили проти республік, а по суті війни у колишньому Радянському Союзі. Я літав у різні точки для того, щоб сказати:«Так, я проти початку війни за мілошевицьким сценарієм». Тобто проти того, щоб Росія пробувала військовим шляхом встановити контроль, не знаю, скажімо, над Кримом». 201 Рисунок 118. Скріншот статті «Мистер Да: за что ненавидели и презирали экс-главу МИДа России». Экспресс газета. 14 листопада 2017 року. Джерело: https://www.eg.ru/politics/414982/ Рисунок 119. Скріншот статті«При каких условиях Россия готова к интеграции территорий бывшей Украины». Военное обозрение. 20.07.2022. Джерело: https://topwar. ru/199209-pri-kakih-uslovijah-rossijagotova-k-integracii-territorij-byvshejukrainy.html ДОВІДКА У 1992 році президент України Леонід Кравчук видав указ про приналежність Чорноморського флоту Україні. Наступного дня президент Росії Борис Єльцин оголосив флот власністю Росії. Державна Дума РФ визнала приналежність Криму Україні незакон ним, а у 1993 році ухвалила рішення щодо«російського статусу» міста Севастополя. 202 Щоб уникнути відкритої конфронтації, обидва президенти відкликали свої укази. Після цього країни почали поділ флоту за столом переговорів, підписавши угоду про виве дення Чорноморського флоту зі складу стратегічних сил СНД та про його підпорядку вання президентам Росії та України. У 1993 році флот було розподілено порівну. Поряд з цим у російських медіа ширилося інтерв’ю президента України Л. Кравчука, яке він дав російським журналістам. 203 Основні тези цього інтерв’ю були такі: яке майбутнє бачить 200 Военная доктрина Российской Федерации[Електронний ресурс]. – 1993. – Режим доступу до ресурсу: http://www.kremlin.ru/acts/bank/4747; Военная доктрина Российской Федерации[Електронний ресурс]. – 2010. – Режим доступу до ресурсу: http://kremlin.ru/supplement/461; Закон Российской федерации"Об обороне"[Електронний ресурс]. – 1996. – Режим доступу до ресурсу: http://pravo.gov.ru/proxy/ips/?docbody=&prevDoc=102018636&backlink=1&&nd=10204158 201 Андрей Козырев: настоящий камикадзе[Електронний ресурс] // Forbes Росія. – 2011. – Режим доступу до ресурсу: https://www.forbes.ru/ekonomika/lyudi/74501-andrei-kozyrev-nastoyashchii-kamikadze. 202 Постановление Верховного Совета Российской Федерации"О статусе города Севастополя"[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://sevkrimrus.narod.ru/ZAKON/sewastop.htm 203 Леонид Кравчук. Диалог в прямом эфире[Електронний ресурс] // 1-й канал«Останкино». – 1994. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=FREFqRxzpXM&t=1254s. Розділ 3. Російські Медіа Про Україну: Війна За Свідомість 83 для себе Україна; як будуть вибудувані відносини України та Росії; як буде вирішуватися питання Криму та Чорноморського флоту. Зокрема, Л. Кравчуком зазначалося, що проблема Криму стоїть дуже гостро. Проросійські політичні сили у Криму, очолювані Юрієм Мєшковим, форсували подвійне управління півостровом[українсько-російське], а також не відкидали думку про включення півострова до складу РФ. Але така позиція була неприйнятною для України, про що й наголосив Кравчук. Він вкотре зауважив, що півострів напряму залежить від України(економічно, інфраструктурно, історично, соціокультурно) і є ї ї невід’ємною скла довою, не зважаючи на російські маніпуляції та спекуляції. ДОВІДКА Юрій Мєшков— кримський політик і юрист, перший та єдиний президент Республіки Крим. Відомий своїми українофобськими поглядами. Підтримку частково здобув завдяки зв’яз кам з шовіністично налаштованими російськими політиками. Його політичною платфор мою був курс на максимальне зближення з Росією, аж до входження Криму до її складу. Мєшков планував введення на півострові рубльової валюти, укладання військово-політич ної угоди з Росією, надання жителям Криму російського громадянства тощо. Поширювалася думка, що Україна скористалась наслідками історичних зусиль Російської імперії, зовнішньополітичними успіхами СРСР і начебто отримала«забагато» у процесі здо буття незалежності. Територіальні претензії та амбіції РФ були сформовані під впливом проголошення програми «Держава ХХІ століття» з розбудови«Великої Росії», 204 в якій фактично були закріплені реван шистські мотиви. ДОВІДКА Програма«Держава XXI століття»— це історичний проєкт, спрямований на утвердження нової системи суспільних відносин у Росії: національну консолідацію та інтеграцію суспіль ства. У програмі було затверджено державно-патріотичну ідею«величі і могутності» росій ської держави. Ці та інші ідеї покладені в основу концепції«русского мира». Як зазначено на інформаційному порталі фонду«Русский мир»,«русский мир»— це не тільки росіяни у Росії, а й у країнах ближнього і далекого зарубіжжя, російські емігранти, що проживають у інших країнах світу, а також їхні нащадки. Це також й іноземні громадяни, які розмовляють російською мовою, вивчають або викладають її та всі ті, хто щиро цікавиться Росією і кого хвилює її майбутнє. Усі пласти«русского мира»— поліетнічного, багатоконфесійного, соці ально та ідеологічно неоднорідного, мультикультурного, географічно сегментованого— об’єднуються через усвідомлення причетності до Росії. Формуючи такий«русский мир» як глобальний проєкт, Росія набуває нової ідентичності, нових можливостей співробітництва з рештою світу і додаткових імпульсів власного розвитку. 205 Російський політикум зображав Україну як штучне, слабке, аморфне утворення, приречене на перманентну кризу та безплідну руйнівну внутрішню боротьбу. На думку російських мож новладців, Україна не має перспектив як незалежна держава, і рано чи пізно або розпа деться, або буде змушена відмовитись від самостійної стратегії і стане на шлях економічної та військово-політичної реінтеграції з Росією; 206 отже, варто тільки почекати і не створювати зайвих правових перешкод для реалізації такого сценарію. 204 Национальная программа«Держава XXI век»- возрождение Великой России[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://derzhava21.ru/program. 205 Фонд«Русский мир». Идеология[Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: https://russkiymir.ru/fund/ 206 Русский стержень Державы. Статья-манифест Председателя ЦК КПРФ Г.А. Зюганова[Електронний ресурс]. – 2020. – Режим доступу до ресурсу: https://kprf.ru/party-live/cknews/194458.html. 84 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА О. Дугін сформулював і обґрунтував метанаратив євразійства, що став визначальним для формування інших наративів сучасної Росії. З-поміж іншого, у своїй програмній роботі «Основи геополітики» 1997 року(зверніть увагу на час публікації) О. Дугін висловлювався і про Україну. Зокрема, він писав таке:«Суверенітет України являє собою настільки негативне для російської геополітики явище, що, в принципі, може спровокувати збройний конфлікт... Україна як самостійна держава з якимись територіальними амбіціями являє собою вели чезну небезпеку для всієї Євразії, і без вирішення української проблеми говорити про кон тинентальну геополітику взагалі безглуздо... Стратегічно Україна має бути тільки проєкцією Москви». 207 Подібно до аргументації щодо неспроможності України утримувати флот, Росія стверджу вала, що Україна неспроможна забезпечити належне утримання ядерних запасів. Цей нара тив використовувався для обґрунтування необхідності ядерного роззброєння України. Росія, вимагаючи негайно передати їй запаси ядерної зброї, які залишились на території України після розпаду СРСР, звинувачувала Україну у затягуванні процесу. Роззброєння України дозволило РФ вивезти на свою територію ядерні компоненти вартістю в декілька мільярдів доларів, знищити ядерний потенціал держави-сусіда і послабити обороноздатність України. РОЗДІЛЕНІ КРОВНІ НАРОДИ На початку 2000-х років із приходом до влади В. Путіна у РФ почався значний відкат демо кратизації та віддалення від Заходу як партнера. Змінюється і риторика Росії щодо України. Російський аналітик Дмітрій Трєнін відзначає:«Зміни, спричинені українською кризою[акції протестів опозиції в Україні у 2000-2001 роках, відомі як«Україна без Кучми»— прим. ред.]— не територіальні, а радше стратегічні й ментальні. Росія нарешті відмовилася від спроб інте груватися із Заходом і стати частиною євроатлантичної системи. Вона повернулася до своєї рідної гавані в Євразії та визначила як пріоритетні зв’язки з незахідними країнами». 208 Поряд із цим, у російських медіа Володимир Путін запускає меседж про розділені кровні народи.«Це є абсолютно неприпустимим, коли два етнічно, культурно, історично близьких народи— кровні родичі— виявилися розділені. І ця тріщина розширюється через«незрозу мілість»(помаранчеву). Разом з цим, ми разом із Віктором Ющенком будемо працювати над спрощенням перетину[україно-російського] кордону. Ми надалі будемо спільно вирішувати ці проблеми». 209 Майже з самого початку свого правління В. Путін впроваджує політику, що базується на істо ричному наративі великодержавності. Своєму попереднику В. Путін закидав відповідальність за«розвал» СРСР, вважаючи цю подію найтрагічнішою помилкою ХX століття. Під час своїх перших двох каденцій, Путін розпочав фрагментарну реконструкцію радянських символів та цінностей, а протягом двох наступних— намагався їх системно актуалізувати. У Росії 1990-х років відбувалася криза цінностей: йшла боротьба політичних еліт, кримінальних угруповань та новоспечених олігархів за ресурси під час процесу приватизації та становлення так зва ного вільного ринку на фоні слабкості та корумпованості державних інституцій, судів та пра возахисних органів. Тому в основі суспільного договору закладався патерн—«хто сильніший, той і правий», і у суспільства сформувався запит на«сильну руку, яка наведе порядок». Ідея про«сильну руку» врешті-решт призвела до повернення культу Йосипа Сталіна, як«ефек тивного менеджера» країни, що здобула перемогу у Другій світовій війні. Крім того, важкі 207 Дугин А. Основы геополитики/ Александр Дугин. – Москва: Арктогея, 1997. – 928 с. – Режим доступу до ресурсу: https://vector-eurasia.ru/books/Dugin.Geopolitika.pdf 208 Кузьо Т. Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет/ Пер. з англ. Андрія Павлишина. – Київ: Дух і Літера, 2018. – С. 53 209 Прямая линия: Владимир Путин[Електронний ресурс] // YouTube. – 2005. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=-EOdtvgBtIw. Розділ 3. Російські Медіа Про Україну: Війна За Свідомість 85 умови життя та відсутність можливості для більшості росіян покращити своє соціальноекономічне становище створили сприятливі умови для провладних маніпуляцій на настроях населення. Так з’являється наратив про необхідність повернення власної гідності. А оскільки РФ не стала на шлях реформ, розбудови громадянського суспільства і боротьби з корупцією, то народним масам була запропонована химерна ідея«вічної величі та духовності» росій ського народу, винятковості його історичного значення та образу Росії, оточеної зусібіч воро гами, яким необхідно давати гідну відсіч. 210 Ідея відновлення умовного Радянського Союзу стала державною доктриною Росії. На найви щому політичному рівні такі заяви в Росії вперше прозвучали 25 квітня 2005 року у посланні Путіна Федеральним зборам:«Крах Радянського Союзу був найбільшою геополітичною катастрофою століття; для російського ж народу він став справжньою драмою». Путін осо бливо акцентував увагу на тому, що[з розпадом СРСР— прим. ред.]«25 мільйонів етнічних росіян опинилися за кордоном поза своєю волею, і... відразу... російський народ виявився найбільш розділеним народом у світі. І це, безперечно, трагедія». 211 «Історична» основа, на якій В. Путін вибудовує свої політичні плани, зводиться до того, що держави, які отримали незалежність після розпаду СРСР, начебто не мають суб’єктності, а Росія має відродитися чи-то як Радянський Союз, чи-то як Російська імперія. Рисунок 120. Скріншот статті «Путин поздравил Януковича с победой на выборах президента Украины». NEWSru.com. 22.11.2004. Джерело: https://www.newsru.com/ russia/22nov2004/pozdravil.html Рисунок 121. Скріншот статті«Путин назвал распад СССР трагедией и «распадом исторической России»». РБК. 12.12.2021. Джерело: https:// www.rbc.ru/politics/12/12/2021/61b5e7 b79a7947689a33f5fe Однак, на міжнародній арені РФ все ще намагалася зберегти вплив над Україною через не військове, а політичне, економічне, культурне, мовне втручання у внутрішні справи країни. Володимир Путін на президентських виборах 2004 року підтримував кандидатуру Віктора Януковича і поздоровив його з перемогою ще до проголошення остаточних результатів. 212 В офіціальній риториці Росії«обрання» В. Януковича президентом висвітлюється як вибір на користь стабільності, зміцнення державності і подальшого демократичного та економічного розвитку України. Путін підкреслив своє схвалення політики добросусідських відносин В. Януковича з Росією та державами СНД. У такий спосіб російський президент недвозначно підкреслював небажаність для Кремля приходу до влади прозахідного та проукраїнського кандидата Віктора Ющенка. У заяві МЗС РФ 2009 року зазначалось, що публічна риторика на тему української мови як дер жавної мови України і українського погляду на історію націлена на конфронтацію, демонтаж 210 Указ Президента РФ от 12 мая 2009 г. № 537"О Стратегии национальной безопасности Российской Федерации до 2020 года" 211 Послание Федеральному Собранию Российской Федерации 25 апреля 2005 года[Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://kremlin.ru/events/president/transcripts/ 212 Путин поздравил Януковича с победой на выборах президента Украины[Електронний ресурс] // RIA. – 2010. – Режим доступу до ресурсу: https://ria.ru/20100215/209337092.html. 86 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА російсько-українського добросусідства, культурно-мовну асиміляцію російськомовних регіонів країни в інтересах«західноукраїнської меншості», розрахована на протиставлення України і Росії на догоду планам євроатлантистів. 213 У тому ж 2009 році В. Путін сказав, що багато українців розраховували на краще життя після Помаранчевої революції, проте у результаті були начебто жорстоко розчаровані. 214 Крім того, російський президент продовжував описувати процеси, що відбулись в Україні, не як протест проти фальсифікації результатів президентських виборів, і не як прагнення до демократиза ції ї, а як боротьбу кланів за доступ до фінансових ресурсів держави. 215 ДОВІДКА Цікаво, що у своїх промовах про Україну В. Путін часто використовує звороти, які прово дять паралель між примусом України до зближення з РФ із згвалтуванням:«треба дів чину позбавити ілюзій— у залицяльників є вибір» 216 або«подобається чи не подобається, терпи, моя красуне». 217 Останню фразу В. Путін використав у ході спільної прес-конференції з президентом Франції Еммануелем Макроном 8 лютого 2022 року, коментуючи заяву президента України Володимира Зеленського про несправедливість Мінських угод, які Україна змушена була підписати після нападу Росії на Крим та Донбас.«Подобається, не подобається – терпи, моя красуне. Треба виконувати»,— сказав Путін. Пізніше, на цю заяву Зеленський відповів, що Україна справді є красунею і виявляє тер піння, що є ознакою мудрості. Щодо слова«моя», то це«невеликий перебір», продовжив Зеленський. Він висловив думку, що Україна поводиться дуже гідно, бо не відповідає на «провокації» та захищає власну територію. Фактично, такі заяви Путіна яскраво демонструють зневажливе ставлення РФ до України, відсутність поваги до неї як до незалежної країни та підкреслюють готовність Росії силою примусити Україну підкорятися волі Москви. В Росії активно проводиться пропагандистська кампанія, націлена на дискредитацію демократичних здобутків Помаранчевої революції. Зокрема, депутат Державної думи Росії В. Ніконов зазначав, що окрім виступів народних мас на Майдані велике значення у розвитку подій мала зацікавленість представників діючої на той час влади в тому, щоб не допустити В. Януковича до керування державою, і звертав увагу на потужний зовнішній чинник на вибо рах. Також Ніконов наголошував на начебто значній підтримці В. Ющенка з боку російських лібералів(у тому числі фінансовій). 218 Такі вислови формують посил, що Україна не має дос віду державності і не здатна вирішувати власну долю. 213 Киев назвал деструктивными заявления об ущемлении прав русскоязычных[Електронний ресурс] // RIA. – 2009. – Режим доступу до ресурсу: https://ria.ru/20090709/176823393.html. 214 Путин:"Девушку Украину надо лишить иллюзий- лидеры оранжевой революции не оправдали надежд и паразитируют"[Електронний ресурс] // Цензор НЕТ. – 2009. – Режим доступу до ресурсу: https://censor.net/ru/ news/81712/putin_quotdevushku_ukrainu_nado_lishit_illyuziyi__lidery_oranjevoyi_revolyutsii_ne_opravdali_nadejd. 215 Сологубенко А. Украина: клАнированная демократия[Електронний ресурс]/ Алексей Сологубенко // ВВС Русская служба. – 2010. – Режим доступу до ресурсу: https://www.bbc.com/russian/international/2010/01/100104_ukraine_cloned_democracy. 216 Путин:"Девушку Украину надо лишить иллюзий – лидеры оранжевой революции не оправдали надежд и паразитируют"[Електронний ресурс] // Цензор НЕТ. – 2009. – Режим доступу до ресурсу: https://censor.net/ru/ news/81712/putin_quotdevushku_ukrainu_nado_lishit_illyuziyi__lidery_oranjevoyi_revolyutsii_ne_opravdali_nadejd. 217 Путин объяснил слова«терпи, моя красавица»[Електронний ресурс] // Ведомости. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.vedomosti.ru/politics/news/2022/02/10/908783-putin-obyasnil-slova 218 Линия раскола 15 лет назад началась«оранжевая революция». Она стала первым шагом к войне в Донбассе[Електронний ресурс] // Лента.РУ. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: https://lenta.ru/articles/2019/11/22/maydan_kak_sudba/. Никонов В. Украина перешла под внешнее управление[Електронний ресурс]/ Вячеслав Никонов // Вести.ру. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: https://www.vesti.ru/article/1752830. Розділ 3. Російські Медіа Про Україну: Війна За Свідомість 87 Доволі часто у російських ЗМІ з’являлась інформація про фінансування виборчої кампа нії В. Ющенка російським олігархом-емігрантом Б. Березовським та про ї ї фінансування Сполученими Штатами Америки через неурядові організації та екс-прем’єр-міністром Грузії Б. Іванішвілі. 219 Рисунок 122. Скріншот статті“США опро вергают информацию о финансировании Ющенко”. РБК. 14.12.2004. Джерело: https://www.rbc.ru/society/14/12/2004/5703c 4dc9a7947dde8e0cc47 «РУССКИЙ МИР» ТА ЗАГРОЗА ЗАХОДУ У 2006 році Путін представив нову ідеологічну доктрину«Русский мир» або Pact Rusikas. Згідно цієї доктрини, обов’язок Росії полягає у захисті всіх людей, які належать до«русского миру», іншими словами— усіх російськомовних мешканців світу, незалежно від території їхнього проживання. За часів Російської імперії та СРСР на історичних українських терито ріях проводилася жорстка політика русифікації. Подібну політику відчули на собі всі колишні радянські республіки та країни, що знаходились у сфері впливу СРСР. Наразі РФ використо вує російську мову як зброю і елемент виправдання військової агресії, тому мовне питання для України є питанням із сфери безпеки. «Русский мир»— це бажання росіян вийти за межі власних кордонів. Люди, що сповідують принципи«русского мира», впевнені, що за межами Росії існує міфічний«русский мир», який треба відвойовувати і приєднувати до Росії.«Русский мир»— це наратив, спрямований на від новлення імперського домінування РФ. Це концепція, породжена державою у стані занепаду, яка марить своєю колишньою величчю. Архаїчність— наймасштабніша проблема адептів «русского мира». І навіть культурні явища переважно просуваються не сучасні, а з давнини, як-то класика російської літератури та музики. Реваншистська політика Путіна почалася з 2005 року, коли він заявив, що розпад Радянського Союзу був найбільшою геополітичною катастрофою століття, тому що«десятки мільйонів співгромадян і співвітчизників опинилися за межами Російської Федерації». Таким чином, «русский мир»— це товар на експорт, концепція, яка дозволяє обґрунтовувати зовнішню екс пансію. За межами Росії знаходиться 25-30 мільйонів етнічних росіян і ще більше носіїв росій ської мови. Те, що з роками зменшується кількість таких людей, сприймається як велика загроза. Способи просування«русского мира» бувають різні. Одні наративи використовуються для держав, де є російські етнічні чи російськомовні меншини. Перш за все, йдеться про кра їни, які росіяни називають«ядром» цього світу— окрім Росії, вони вносять до цього списку Україну та Білорусь. Тут найбільший фокус робиться на мовній і культурній спорідненості. Зовсім інші наративи використовуються для країн Африки, Азії, Латинської Америки, які не 219 Линия раскола 15 лет назад началась«оранжевая революция». Она стала первым шагом к войне в Донбассе[Електронний ресурс] // Лента.ру. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: https://lenta.ru/articles/2019/11/22/maydan_kak_sudba/. 88 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА мають з російською культурою нічого спільного:«русский мир» туди йде через ностальгічні дискурси часів Радянського Союзу, коли СРСР підтримував ці країни зброєю і грошима у «боротьбі зі світовим капіталізмом». Деякі країни у цих регіонах і досі сприймають російську політику і культуру як антиамериканську, антизахідну, антиколоніальну. В країнах, які погано знайомі з російською культурою, це фактично єдиний дискурс, який може застосовуватися росіянами. Якщо подивитися на прихильників«русского мира», стає очевидною їх тяжіння до радянської номенклатури, яка нікуди по суті й не зникла— ротації еліт у російській дер жаві немає і не передбачається. Директор Інституту Європи РАН Олексій Громико— автор статті, де він структурово описує, що таке«русский мир». 220 Серед інших цінностей йдеться про«мультикультурність з російською домінантою» і«мультиконфесійність з православною домінантою». Рисунок 123. Виступ В. Путіна (президент Росії) на Мюнхенській конференції, 2007 р. 221 Скріншот публікації«Як і Гітлер, Путін заздалегідь сказав Заходу, що він буде робити, і Захід проігнорував його», видання Вести RU, 10 февраля 2022 р. Джерело: https://www.vesti.ru/ article/2675429 Рисунок 124. Скріншот статті «Алексей Громыко: В настоящее время интерес к русскому языку в Германии самый высокий». Русский мир. Информационный портал фонда Русский мир. 25.01.2013. Джерело: https://russkiymir.ru/publications/88117/ Російська держава підтримує просування російської мови через систему грантів. Інший напрям— проєкти з підтримки та популяризації російської культури, приміром, видання «Антології малої прози Срібного віку російської літератури» китайською, фестиваль «Чайковський— душа Росії» у Мексиці, фестиваль російського кіно«Російське відродження» в Австралії тощо. У такий спосіб засобами«м’якої сили» відбувається поширення меседжів російської імперської пропаганди та шовінізму про«єдність» та«дружбу». Ці проєкти покли кані закріпити панування Росії у регіонах, які вона вважає частиною«русского мира» та сфе рами свого геополітичного впливу. 221 220 Громыко А. Русский мир: понятие, принципы, ценности, структура // Русский мир. Информационный портал фонда Русский мир[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://russkiymir.ru/publications/190922/ 221 В. Путин.Выступление на Мюнхенской конференции[Електронний ресурс] // YouTube. – 2008. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=4tjGcYRmyDo. Розділ 3. Російські Медіа Про Україну: Війна За Свідомість 89 ДОВІДКА З метою централізації влади, Російська Імперія, починаючи з часів Катерини ІІ, система тично намагалася русифікувати народи, які проживали на її території, щоб укріплювати відчуття приналежності до Росії. 222 Для досягнення цієї мети використовувалася цен зура, зокрема у Росії було видано кілька постанов, що забороняли друк та розповсю дження книг українською мовою, наприклад, у 1863 та 1876 роках. Хоча Радянський Союз формально визнавав існування української мови, а«Велика радянська енциклопедія» вказувала, що«українська мова за царизму зазнавала обмежень та офіційної заборо ни», 223 але все ж радянський уряд вважав, що українська мова на етнічних українських територіях має бути другорядною. Українська мова називалася мовою селян і сільської місцевості, у той час як російська мова начебто була мовою міст та промислових центрів, хоча за часів правління Петра І у всіх великих українських містах переважала україн ська. Отже, штучно створювався образ української мови як мови народних ремесел, а не такої, на якій може створюватися наука чи культура. Натомість, російська вважалася мовою великого та могутнього багатонаціонального союзу. Політика русифікації супро воджувалась переслідуваннями, ув’язненнями та розстрілами представників української інтелігенції, насадженням російської та радянської культур, асиміляцією українського населення. Всі ці дії із знищення української мови та культурної ідентичності українців можна оцінити як культурний геноцид, або етноцид. Навіть після здобуття Україною незалежності тривалий час продовжувалася русифіка ція, адже в Україні продовжували працювати російськомовні телевізійні канали, а кіль кість російського музичного контенту, кіно, друкованих видань, книжок тощо була непро порційно високою у порівнянні із україномовним контентом. Така політика культурного впливу цілеспрямовано проводилася РФ. Після вторгнення РФ до Донбасу і анексії Криму у 2014 році, які Росія виправдовувала як«захист російськомовного населення», Україна стала впроваджувати механізми захисту української мови, наприклад, через квоти на українську музику в ефірах радіостанцій чи вимогу перекладати російськомовні фільми для показу на телебаченні або додавати до них українські субтитри. Російські ЗМІ нази вали такі дії«агресивним українським націоналізмом» та«утиском прав російськомов ного населення». Кремль використовує альтернативну історію, щоб виправдати свою агресію, пояснити ї ї причини. Тому для кожного акту агресії РФ створювала той чи інший історичний наратив, який мав довести ї ї право на цю агресію і виправдати ї ї. Наприклад, незаконну анексію Криму обґрунтовують тим, що Крим начебто«завжди був російським»; російську агресію на Донбасі— тим, що Донбас, мовляв, опинився у межах України«випадково», і що там живуть винятково російськомовні громадяни. Такі заяви є вигадкою і фальсифікацією історичних фактів. Переписи населення 1896, 1900, 1926 років засвідчують, що переважна кількість мешканців Донбасу ідентифікували себе як українці. 224 Спроби принести«русский мир» в Одесу чи Харків обґрунтовували тим, що від XVIII століття існує міфічна«Новоросія», і що ці території не були б українськими, якби не російські царі. 222 Hosking, Geoffrey. Russia: People and Empire 1552-1917 // London, HarperCollins, 1997, 576pp. 223 БСЭ, том 26, статья„Украинский язык«[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://niv.ru/doc/encyclopedia/ bse/articles/11162/ukrainskij-yazyk.htm 224 Дудник І. Переписи населення в Україні: карти, цифри, міфи та їх спростування[Електронний ресурс]/ І. Дудник // Історична правда. – 2011. – Режим доступу до ресурсу: https://www.istpravda.com.ua/articles/4edca73ec8b44/. 90 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА ДОВІДКА «Новоросія»— штучна російська імперська назва, що застосовувалася для позначення південних територій сучасної України: Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської, Херсонської, Кіровоградської, Одеської і Донецької областей. Частину цих територій було приєднано до Російської Імперії внаслідок російсько-турецьких воєн(1735-1739, 17681774 рр.). Назва«Новоросія» є збірною, і застосувалася також і до південних земель РФ (Кубань).«Новоросія», тобто«Нова Росія»— це данина тогочасній колоніальній тенденції у найменуванні захоплених земель. За цим принципом називали свої колоніальні воло діння й інші європейські країни. Наприклад, так з’явилися Нова Англія, Нова Каледонія, Нова Зеландія, міста Нью-Амстердам і Новий Орлеан тощо. Щоб освоїти новоприєднані до Росії території, а також з метою асиміляції українців та кримських татар, почалася«колоні зація Новоросії», у результаті чого на ці території цілеспрямовано заселили чимало росіян. Але туди прибували й німці, серби, греки, євреї та представники інших народностей, які часто отримували привілеї за заселення цих земель. З 2007 року РФ перейшла в активну фазу просування власної геополітичної стратегії. На Мюнхенській конференції з безпеки В. Путін розкритикував однополярність світу, політику США і НАТО щодо Росії.«Вважаю, що для сучасного світу однополярна модель є не тільки неприйнятною, але й взагалі неможливою… Росія— країна із понад тисячолітньою історією, і практично завжди вона користувалася привілеєм проводити незалежну зовнішню політику… Думаю, очевидно: процес натівського розширення не має жодного стосунку до модернізації самого Альянсу або до забезпечення безпеки у Європі. Навпаки, це є серйозно провокуючим фактором, який знижує рівень взаємної довіри». 225 Тобто таким чином РФ негативно висло вилася стосовно членства України у НАТО. Також Росія наголошувала на тому, що всі«кольорові революції» було начебто інсценовано, і що такі протести проводяться не з метою демократизації суспільства, а задля боротьби за владу. 226 227 Слабка реакція Заходу на мюнхенський виступ Путіна та на вторгнення Росії у Грузію 8 серпня 2008 року, рішення відмовити Грузії та Україні у Плані дій для членства у НАТО сьогодні вигля дають як трагічні історичні помилки, які призвели до анексії Криму та повномасштабної війни на європейському континенті. ДОВІДКА Початок 2010 року у військово-політичній сфері Росії був ознаменований підписанням важливого документа—«Нової військової доктрини». 228 Ця доктрина проголошує, що для Росії існує військова загроза— можливість розв’язання проти неї військових і збройних конфліктів, локальної, регіональної та великомасштабної воєн. Згідно цієї доктрини, ракет но-ядерна міць є гарантом безпеки російської держави. Нова військова доктрина Росії знаменує закінчення пострадянського періоду, коли Росія намагалася співпрацювати з НАТО, а не протистояти йому. Доктрина 2010 року визна чила розширення НАТО як загрозу національній безпеці Росії і підтверджувала її право на застосування ядерної зброї для оборони, але все ж не проголошувала НАТО головним ворогом Москви і не передбачала попереджувального ядерного удару, як це було за часів Холодної війни. 225 В. Путин.Выступление на Мюнхенской конференции[Електронний ресурс] // YouTube. – 2008. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=4tjGcYRmyDo. 226 Цветные революции[Електронний ресурс] // – Режим доступу до ресурсу: https://bit.ly/3O7ZNtU 227 15 лет Мюнхенской речи Путин[Електронний ресурс] // Вести.ру. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://ww29w.vesti.ru/article/26754. 228 Новая военная доктрина Российской Федерации – 2010 // http://www.kremlin.ru/supplement/461 Розділ 3. Російські Медіа Про Україну: Війна За Свідомість 91 Посилити роль Росії у світі мала й«Концепція зовнішньої політики Російської Федерації». ДОВІДКА Основні принципи, механізми та напрями сучасної зовнішньополітичної активності Російської Федерації були визначені указом президента РФ від 30 листопада 2016 року, яким вводилася у дію«Концепція зовнішньої політики Російської Федерації». 229 Ця кон цепція визначає РФ як«один із впливових центрів сучасного світу», а її пріоритетом стає «посилення ролі Росії у світовому гуманітарному просторі, поширення і зміцнення позицій російської мови у світі, популяризація досягнень національної культури, національної істо ричної спадщини…, російської освіти і науки, консолідація російської діаспори». Невід’ємною складовою нової концепції стає використання інструментів«м’якої сили», насамперед інформаційно-комунікаційних, гуманітарних та інших технологій. Це, зокрема, виражається у закордонній діяльності російських центрів впливу, наприклад, фонду «Русский мир» та інших з метою«сприяння вивченню і поширенню російської мови як невід’ємної частини світової культури та інструменту міжнародного і міжнаціонального спілкування, підтримки і розвитку системи російських освітніх організацій за кордоном, надання підтримки філіям і представництвам російських освітніх організацій, розташова ним на територіях іноземних держав». У Концепції просувалися наративи про роль Росії у підтриманні безпеки у світі,«протидії спро бам окремих держав або груп держав піддавати ревізії загальновизнані принципи міжна родного права; спробам здійснюваного на догоду політичній кон’юнктурі та інтересам окре мих держав довільного тлумачення найважливіших міжнародно правових норм і принципів; спробам видати порушення міжнародного права за його творче застосування». Важливе місце у досягненні вищезазначених завдань—«зміцнення позицій російських засобів масо вої інформації та масових комунікацій у глобальному інформаційному просторі, та доведення до широких кіл світової громадськості російської точки зору на міжнародні процеси». 230 Можемо констатувати, що подібні заяви звучать досить цинічно, особливо у контексті роз вʼязаної РФ війни проти Грузії та України, ведення проксі війн для дестабілізації ситуації у певних регіонах, проведення деструктивної зовнішньої політики у цілому. Цинічною є й пози ція Росії, яка«розглядає боротьбу з міжнародним тероризмом як найважливіше державне завдання і ключовий пріоритет». Згадаймо у цьому контексті неконвенційні(по суті— теро ристичні) засоби ведення Росією війни проти України, з обстрілами цивільної та критичної інфраструктури. Росія створює новий геополітичний полюс, а у російському суспільстві створюється образ, що Росія— це унікальна держава, власна цивілізація, яка має важливу ціль— стримувати Захід. Отже, якщо Росія претендує на статус полюсу, то їй потрібні держави-сателіти. Саме тому російсько-українська війна та«завоювання» України стала фактично державною стра тегічною ціллю Росії. ГЕЇ, РАДИКАЛИ, НАЦІОНАЛІСТИ/ НАЦИСТИ, ФАШИСТИ ЗАХОПИЛИ ВЛАДУ В УКРАЇНІ Події Революції Гідності в Україні висвітлювались російською пропагандою як такі, в яких основними їх учасниками були«геї»,«фашисти», асоціальні елементи та маргінали. На той час тема секс-меншин була однією з основних у російських ЗМІ. 229 Концепция внешней политики Российской Федерации 2016 года // http://kremlin.ru/acts/bank/41451 230 Там само. 92 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Вибудовувалася«однозначна» асоціація між травневими президентськими виборами 2014 року в Україні та запланованим на цей же день«гей-парадом», 231 який російські медіа нази вали«першим здобутком Євромайдану». Дісталося і тогочасному політичному керівництву України: незмінним керманичем і учасником українських гей-парадів російські пропаганди сти називали Олександра Турчинова. ДОВІДКА Олександр Турчинов виконував обов’язки Президента України після втечі президента В. Януковича. Президентський термін: 23 лютого 2014  – 7 червня 2014. Він є проповідни ком євангельсько-баптистської церкви. Гомофобія, як і несприйняття всього, що стосується теми прав людини, давно стали одним з елементів російської державної політики та ідеології«русского мира». Рисунок 125. Скріншот статті «Таджики, согнанные на площадь с плакатами за Путина, просто цве точки по сравнению бомжами-геями в Киеве». Каспаров RU. 25.11.2013. Джерело: http://www2.kasparov.ru/ material.php?id=529390342AEE2 Рисунок 126. Скріншот статті «Украинские нацисты заявили, что гитлеровцы считали украин цев«арийцами»». News-Front. info. 24.02.2021. Джерело: https:// news-front.info/2021/02/24/ukrainskienaczisty-zayavili-chto-gitlerovczyschitali-ukrainczev-arijczami/ ДОВІДКА У Росії з 2013 року діє закон про заборону так званої«пропаганди гомосексуалізму». Ця заборона є начебто спрямованою на«захист дітей від інформації, яка шкодить їхньому здоров’ю та розвитку». Фактично, закон унеможливив видиму репрезентацію ЛГБТ-людей у медіа, а також мирні зібрання та публічні кампанії, спрямовані на захист прав ЛГБТ-людей. Також гомофобію використовували для дискредитації опозиційних рухів. Наприклад, у 2020 році у Росії було голосування за внесення змін до Конституції, яка закріпила захист «традиційних» сімейних цінностей на державному рівні. Реклама на підтримку зміни до цього закону містила чіткий гомофобний меседж, де ЛГБТ-люди зображувалися як загроза майбутньому Росії. У контексті теми забезпечення рівності та захисту«традиційних(патріархальних) ціннос тей» цікаво відмітити декриміналізацію домашнього насильства у РФ— федеральним законом побутові побої перекваліфікували із кримінальних злочинів в адміністративні правопорушення. 232 231 Майже щорічна акція«Марш рівності»— традиційна правозахисна хода на підтримку рівних прав для ЛГБТ+. 232 Путин подписал закон о декриминализации домашних побоев[Електронний ресурс] // Іnterfax. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: https://www.interfax.ru/russia/548888 Розділ 3. Російські Медіа Про Україну: Війна За Свідомість 93 Права ЛГБТ у Росії ототожнюються із«шкідливим впливом Заходу, що загниває». ЛГБТ-людей описують як«загрозу для традиційних цінностей і дітей», що також пов’язується із втратою Європою«духовності», а отже і«правильного» шляху розвитку. Це протиставляється«чистоті і святості» Росії як давнього духовного центру, у той час як Захід демонізується. Таким чином, Росія зображується як захисниця Добра та останній оплот у боротьбі зі Злом. Стратегія залякування росіян геями, лесбійками та іншими представниками ЛГБТ спільноти була запущена одночасно із наративом про«розкол українського суспільства» на умовний «схід» та«захід», де проукраїнізації, євроінтеграції та вступу у НАТО протиставлялися ідеї Митного союзу та братських стосунків з Росієї та Білоруссю. Варто відзначити, що у росій ському інформаційному просторі негативно подавалися не лише європейські прагнення українців, а й самі європейські цінності, наприклад, інклюзивне та рівне ставлення до різних груп населення, повага до гідності кожної людини, а толерантність у цьому контексті опи сувалася як«збочення». Цікавим є підхід російської пропаганди до зображення української ЛГБТ спільноти та праворадикальних угруповань як союзників. Резонанс полягав у тому, що хоча російські ЗМІ і називали українців прихильниками«загниваючого Заходу», Учасники Революції Гідності одночасно описувалися як такі, що не сповідували європейських цін ностей— ними керував виключно прагматичний інтерес, оскільки так званий«протест» був наскрізно«проплачений». ДОВІДКА Революція Гідності є важливою історичною подією України, яка стала успішною спробою інтенсифікації демократичних і євроінтеграційних процесів та звільнення держави з-під руйнівного впливу Росії. Революція продемонструвала цивілізаційний вибір країни. На вулиці українських міст вийшли мільйони людей, а багато хто за власний кошт приїхав до Києва, який став центром політичних подій. Більшість громадян розглядали протести як усвідомлену боротьбу за свої громадянські права. Студенти, громадські активісти, пра возахисники, лікарі, викладачі, священики УПЦ, футбольні фанати, актори, музиканти, представники бізнесу— майже всі соціальні, вікові, професійні прошарки населення були представлені серед учасників та учасниць Революції. Революція Гідності відкрила вікно можливостей для найважливіших змін в Україні – про цесу декомунізації та розвитку громадянського суспільства, яке потужно заявило про себе на Майдані у вигляді численних громадських ініціатив і волонтерського руху на розбудову війська і захист держави, подальших процесів трансформації посттоталітарного суспіль ства в демократичне. 233 З’являється наратив про необхідність«вбивати київську хунту», який активно поширювали російські пропагандисти з часів Революції Гідності 2013-2014 років. Він є частиною росій ського наративу про те, що революція в Україні була«фашистським переворотом», після якого до влади прийшла«хунта». 233 Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності.[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://www.maidanmuseum.org/uk/storinka/revolyuciya-gidnosti 94 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА ДОВІДКА Слово«хунта» означає уряд військових. Це різновид політичного режиму, що прийшов до влади внаслідок військового перевороту, незаконно захопивши владу, а для збереження влади вдається до терору проти населення країни. Російські пропагандисти застосовували це поняття щодо українського уряду: начебто після втечі Віктора Януковича з України внас лідок подій на Майдані(Революції Гідності) країну очолили сили, які«незаконно позбавили влади легітимного президента» Януковича та почали утискати людей, які розділяють ідеї «русского мира». Тож Росія, як«втілення священних цінностей», не має морального права не стати на захист«праведних» або«своїх». Використання терміну«хунта» у даному випадку некоректне, адже армія так і не стала стороною протистояння. Росія, однак, використовувала цей термін, створюючи брехню про те, що реакційні терористичні угруповання начебто захопили владу в Україні та репре сують населення. Насправді ж, Революція була волевиявленням українського народу, а у 2014 році відбулися демократичні міжнародновизнані президентські вибори, на яких пере могу здобув Петро Порошенко. У контексті презентації українських революціонерів як агресивних націоналістів, нацистів, фашистів та«укрофашистів», популяризується також і термін«бандерівці». Знищення«бан дерівців», або«денацифікацію України», було пізніше визначено однією з офіційних цілей початку«спеціальної воєнної операції» у 2022 році. ДОВІДКА Бандерівці та їхній лідер Степан Бандера— це підпільне військове об’єднання, яке діяло проти СРСР та нацистської Німеччини у середині XX століття і боролося за визволення України від двох тоталітарних режимів: нацистського та комуністичного. Степан Бандера— ідеолог українського національного визвольного руху. Його погляди боротьби з окупан тами були радикальними: орієнтація на власні сили, створення збройних підпільних військ та здобуття незалежності України. Російська влада використала неодноразово апробований у минулому політичний прийом— різку зміну вектору ціннісних пріоритетів росіян: переорієнтацію з проблеми внутрішніх нега раздів на зовнішні збудники у вигляді образу спільного для всієї нації ворога та ейфорії пере моги над ним. Такою загрозою було оголошено Україну, на яку стали припасовувати образ нацистської Німеччини— колишній«братній народ» несподівано трансформувався у медій ному просторі у«бандерівців»,«нацистів» та«укрофашистів». Проте, звинувачення у начебто прихильності українців до фашистських ідей більшою мірою стосуються самих росіян, що ґрунтовно довів відомий інтелектуал, професор Єльського уні верситету, фахівець з історії Східної Європи, зокрема України, Польщі та Росії Тімоті Снайдер у своїй статті«We Should Say It. Russia Is Fascist». 234 234 Snyder Т. We Should Say It. Russia Is Fascist[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://www.nytimes. com/2022/05/19/opinion/russia-fascism-ukraine-putin.html Розділ 3. Російські Медіа Про Україну: Війна За Свідомість 95 Таблиця: Ознаки фашизму в Росії Ідеї фашизму Росія Україна Культ ірраціональності Так Ні та насильства Культ єдиного лідера Так: Путін та путінізм Ні Культ мертвих Так: культ мертвих створений навколо подій Другої Ні світової війни Міф про минулий Так:«золотий вік» має бути відновлений за допо- Ні золотий вік імперської могою війни зцілюючого насильства— війна проти величі Грузії, України Ксенофобія У ставленні до громадян РФ, які не є етнічними Ні росіянами Міф про невинність і Так: Росія повинна користуватись монополією на Ні втрачену велич жертовність та перемогу, бо сама воювала з нацист ською Німеччиною Політика з визначення Так: колективний Захід та Україна— вороги ворога Ні(до початку війни) Культ волі, що Так: Росія як наддержава має нав’язувати свою Ні продукує вигадки волю країнам, що входять у сферу ї ї геополітичних інтересів Мова ворожнечі, ненависті Так: пропаганда, заклики до геноциду українців Мова ворожнечі стрімко посилилась як відповідь на агресію РФ Через те, що Путін говорить про фашистів як про ворогів, декому може бути важко осягнути, що при цьому він сам може бути фашистом. У війні Росії з Україною«нацистський» озна чає«ворога-недолюдину», якого росіянам дозволено вбивати. Промови, сповнені ненависті до українців, виправдовують вбивство, як це ми бачимо на прикладі Бучі, Маріуполя та кож ної частини України, що перебувала під російською окупацією. Братські могили – не пооди нокі випадки, а очікувані наслідки фашистської війни на знищення. Фашисти, що називають інших людей«фашистами»— це фашизм, доведений до абсолюту у своїй нелогічності, культ безглуздості, де мова ненависті міняє місцями реальність та вигадку. Це апогей фашизму. Називати інших фашистами, будучи самому фашистом— суть путіністської практики,«шизо фашизм», 235 «рашизм». 236 З початком розгорнутої у 2014 році пропагандистської кампанії, головними виконавцями якої стали російські і проросійські ЗМІ, тема химерного, видуманого Росією«українського фашизму» стала однією з найважливіших, оскільки вона дозволяла використовувати для опису подій в Україні дискурс Великої вітчизняної війни. Революція Гідності змальовува лася як«фашистський переворот», тема«боротьби з фашизмом» була використана для 235 Snyder Т. The Road to Unfreedom: Russia, Europe, America. Random House, 2019. 368 р. 236 Snyder Т. The War in Ukraine Has Unleashed a New Word.[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://www.nytimes.com/2022/04/22/magazine/ruscism-ukraine-russia-war.html Mackintosh Е. Russian tanks emblazoned with‘Z’ were first spotted on Ukraine’s border. Here’s how the letter became a pro-war symbol.[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://edition.cnn.com/2022/03/07/europe/russia-z-symbol-ukraine-war-cmd-intl/index.html 96 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА виправдання окупації Криму та збройної російської агресії на сході України. Застосовуючи риторику часів Великої вітчизняної війни(такі слова як«карателі»,«нацисти»,«ополченці») для опису подій в Україні, російська пропаганда намагалася зобразити українську владу «фашистами», 237 знаючи, наскільки глибоко в історичній пам’яті російського народу сидить травма, спричинена Другою світовою війною і міф про те, що начебто саме Росія самотужки, без всякої допомоги, перемогла гітлерівську Німеччину. У цей період Росія активно просуває пропаганду, що«влада в Україні захоплена радикаль ними націоналістами(фашистами)», і«якби Крим і Донбас не вийшли з-під контролю Києва, їх населення стало б жертвою націоналістичного(фашистського) терору». 238 Мета таких істо рій— забезпечити підтримку агресивної російської політики. Наративи про«фашистів» пере кликаються з міфами, створеними ще за часів Радянського Союзу, де«визволителі» боро лись проти фашистів, бандерівців, карателів. Укорінені у підсвідомості радянські військові міфи унеможливлюють для пересічної російської людини раціональне спростування таких абсурдних міфічних«фактів» про події в Україні, адже сприйняття інформації негайно пере водиться із площини раціонального на емоційний ґрунт. Фактично, прирівнюючи українців до фашистів, російська влада закладає у населення думку про те, що українців можна та потрібно вбивати. Найбільш радикальними серед українців пропагандисти називали активіс тів«Правого сектору», прищеплюючи їм образ садистів та насильників. 239 ДОВІДКА «Правий Сектор»— це громадсько-політичний рух, який виступає за національне україн ське відродження, вибудовуючи свою діяльність на принципах національної єдності, патрі отизму тощо. Лідер руху Дмитро Ярош відкидає усі звинувачення у прихильності«Правого сектору» до нацистської ідеології, пояснюючи, що до руху входять люди усіх національ ностей і немає значення, якого людина етнічного походження, якою мовою розмовляє й яку релігію сповідує. 240 Верховний суд Росії визнав«Правий сектор» екстремістською органі зацією і заборонив її діяльність у Росії, хоча жодного представництва«Правого сектору» на її території ніколи і не існувало. Згодом, російська пропаганда вигадала міфи про«злодіяння»«Правого сектору», наприклад, про«масові вбивства» російськомовного населення. Російська пропаганда стигматизувала «Правий сектор» та інші патріотичні формування в Україні як«націоналістичні», особливо радикалізуючись по відношенню до святкувань уродин Степана Бандери, Романа Шухевича та інших лідерів національно-визвольних воєн, які Україна вела у ХХ столітті. У той час російська пропаганда ще не називала всіх без виключення українців«нацистами», тому пояснювала росіянам, що такі настрої не є панівними в українському суспільстві, а лише демонструють силу певних«націоналістичних банд», які загрожують життю і спокою пересіч них українців. З цього невдовзі виникне ще один пропагандистський наратив— начебто Росія має«врятувати» українців від їх власної влади, навіть якщо для цього знадобиться військове втручання. 237 Розумний О. Російська політика пам’яті як складова гібридної агресії проти України: технологія, результативність, способи протидії/ О.М Розумний. // Стратегічні пріоритети. – 2017. – №3. – С. 67–77. 238 Yermolenko V. Introduction», Re-Vision of History. Russian Historical Propaganda and Ukraine/ V. Yermolenko, O. Iliuk. // KIS. – 2019. – С. 4–6. 239 Гейтхауз Г. Правый сектор": революция на Украине не завершена?[Електронний ресурс]/ Гэбриэл Гейтхауз // BBC Rus sian. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=BzbkArHFMNY. 240 Штогрін І. Правий сектор: хто такі і чого хочуть[Електронний ресурс]/ І. Штогрін // Радіо свобода. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.radiosvoboda.org/a/25297508.html. Розділ 3. Російські Медіа Про Україну: Війна За Свідомість 97 ДОВІДКА Степан Бандера і Роман Шухевич— українські патріоти та лідери національно-визвольних змагань українського народу проти поневолення нацистською Німеччиною та СРСР. Їх головною метою було відродження суверенної української держави. Вони бачили досяг нення цієї мети насамперед у консолідації всіх українських політичних сил. Імена цих видатних українських діячів, як і інших провідників українського народу, котрі закликали українців до боротьби за свою свободу і державну незалежність, завжди паплюжилися офіційною ро­сійською владою, а події, пов’язані з ними, фальси­фікувалися, перекручува лися, перетворювалися на повну протилежність. Варто звернути увагу на те, що Нюрнберзький трибунал, що судив головних нацистських злочинців у війні 1939-1945 років, відкинув спроби представників Радянського Союзу засу дити діяльність українських збройних формувань під керівництвом Степана Бандери і Романа Шухевича. Міжнародний суд кваліфікував цю діяльність як рух опору українців проти збройної агресії чужоземних військ на їхній етнічній території у Другій світовій війні і не знайшов у їхніх діях ніяких ознак фашизму чи нацизму. Саме 2014 рік став переломним для російської пропаганди, адже у цей час російські ЗМІ від маніпуляцій та напівправди активно перейшли до використання брехні— створення фей ків, більшість яких були просто абсурдними. На жаль, навіть гіпертрофовані та примітивні вигадки про Україну, які самим українцям видавалися смішними через їх очевидну абсурд ність, знаходили відгук у російському суспільстві, підтверджуючи, що ми живемо у світі пост-правди. Класичним мемом російської пропаганди того часу стала вигадана історія про «розіпʼятого хлопчика із Словʼянська», яка мала стати уособленням«кривавої, насильницької натури українських нацгвардійців». Вперше ця вигадка прозвучала 11 липня 2014 року на «Першому каналі» російського телебачення. Сюжет полягав у наступному: російські журна лісти начебто зустріли жінку у таборі для біженців у Ростовській області. Ця жінка розповіла, буцімто на власні очі бачила, як на центральній площі міста Слов’янська українські військові розправилися з дитиною, а потім і з ї ї матір’ю. Наступного дня на тому ж«Першому каналі» вийшло ще одне інтерв’ю з цією жінкою, Галиною Пишняк. Жодних доказів у цьому сюжеті представлено не було. 241 Ще одним наративом в антиукраїнській риториці російської пропаганди був наратив«масової втечі» нажаханих«звірствами нацистів» мешканців східної України, які знайшли прихисток у РФ. За повідомленнями російських ЗМІ, кількість біженців з України до Росії досягла таких масштабів, що у Ростовській області РФ начебто мусили запровадити надзвичайним режим. Одним з найабсурдніших фейків російської пропаганди став фейк про«російськомовних рабів». Він полягав у тому, що українським нацгвардійцям за участь у війні проти«свободного Донецка и Луганска» були обіцяні земельна ділянка і«двоє рабів», яких вони начебто могли обрати з російськомовних мешканців Донбасу. Пропагандисти наголошували, що від«звірств» та«націоналістичної істерії» українців потер пають не тільки люди, а й тварини та птахи. Зокрема, російські ЗМІ стверджували, що укра їнці знищують снігурів через те, що вони мають червоний(а отже проросійський) колір пір’я, і що начебто цьому вчать дітей в українських школах їх українські вчителі. 241 Дудар О. Історія однієї брехні: що сталося із закарпаткою, яка розповіла фейк про«розіп’ятого хлопчика»[Електронний ресурс]/ О. Дудар // Дивись Info. – 2021. – Режим доступу до ресурсу: https://dyvys.info/2021/04/12/istoriya-odniy eyi-brehni-shho-stalosya-iz-zakarpatkoyu-yaka-rozpovila-fejk-pro-rozip-yatogo-hlopchyka/. 98 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Рисунок 127. Скріншот статті «Ростовская область разместила у себя почти 14 тыс украинских беженцев. Пункт пропуска и лагерь для беженцев из Украины в Ростовской области». РИА Новости. 22.06.2014. Джерело: https://ria. ru/20140622/1013077110.html Рисунок 128. Скріншот статті«В эфире телеканала Россия-1 заявили, что в украинских школах учат кормить желто-синих синиц и охо титься на пророссийских снегирей». Корреспондент. 15.12.2014. Джерело: https://bit.ly/3pAN6hY Рисунок 129. Скріншот статті «Президент принял участие в акции «Бессмертный полк»». Официальный сайт президента России. 9 мая 2017. Джерело: http://kremlin.ru/events/ president/news/60495 Рисунок 130. Скріншот статті «Американские биолаборатории на Украине: почему волнуются Россия и Китай». Газета.Ru. 09 апреля 2021. Джерело: https://www.gazeta.ru/ politics/2021/04/09_a_13552772.shtml Рисунок 131. Скріншот статті «Каждому украинцу пообещали "по два русских раба"». Царьград. 14.01.2022. Джерело: https://bit. ly/44iHFDm Розділ 3. Російські Медіа Про Україну: Війна За Свідомість 99 Ці абсурдні пропагандистські заяви являють собою лише кілька прикладів фейків, які активно поширювалися у російських ЗМІ у той час. Популярною пропагандистською темою, яку розвивали російські медіа ще до повномасш табного вторгнення, була вигадка про секретні біолабораторії, які начебто функціонують в Україні і безпосередньо фінансуються західними країнами, передусім США. Пропагандисти розповідали публіці абсурдну історію про птахів з українських біолабораторій, які, мігруючи через Росію, начебто розносять вірус, що вражає виключно етнічних росіян на основі їхньої ДНК. Тут паралельно прослідковується російський наратив про зброю масового ураження та начебто прагнення України відновити свій ядерний потенціал у відповідь на неефективність Будапештського меморандуму. Отже, як бачимо, на цьому етапі російські медіа починають просто вигадувати історії, пода ючи їх за факти. Як ми вже згадували у вступі до цієї статті, сам В. Путін на зустрічі з між народною делегацією раввінів сказав, цитуючи гітлерівського соратника і пропагандиста Ґеббельса:«Чим неймовірнішою є брехня, тим швидше у неї повірять». 242 Те, що Путін цитує нацистського пропагандиста Ґеббельса, винного у геноциді і злочинах проти людяності, також є досить показово. УКРАЇНА ЯК НЕІСНУЮЧА ДЕРЖАВА 21 грудня 2021 року у розмові з канцлером Німеччини Олафом Шольцем, який, задля зняття міжнародної напруги, запевняв російського президента, що протягом найближчих 30 років Україна не стане членом НАТО, Путін сказав:«Україна, Білорусь не повинні існувати як окремі держави». 243 Як невдовзі з’ясувалося, це звернення було своєрідним маніфестом Путіна щодо обґрунтування ним повномасштабної війни проти України. 12 липня 2021 року, під час державного свята РФ, яке умовно називається Днем незалеж ності Росії, В. Путін виступив зі статтею«Про історичну єдність росіян та українців», у якій він презентував перекручене, пропагандиське та колоніальне бачення історії України і зробив висновок про те, що«сучасна Україна— цілком і повністю дітище радянської доби. Ми знаємо та пам’ятаємо, що значною мірою вона створювалася за рахунок історичної Росії. Достатньо порівняти, які землі возз’єдналися з російською державою у ХVІІ столітті та з якими територі ями УРСР вийшла зі складу Радянського Союзу. …Росія фактично була пограбована». 244 Таким чином Путін обґрунтував громадянам своє рішення«негайно визнати незалежність та суверенітет Донецької Народної Республіки та Луганської Народної Республіки». Путін наз вав чинну українську владу«породженням державного перевороту 2014 року» і звинуватив ї ї у тому, що вона«не визнавала і не визнає жодного іншого вирішення питання Донбасу, крім воєнного», вимагаючи від українців«негайно припинити бойові дії». 245 Російсько-українська війна поклала початок розповсюдженню нових пропагандистських наративів, які зокрема викладені і у статті В. Путіна: 246 242 Встреча с представителями международных общественных и религиозных организаций[Електронний ресурс]/ События. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: http://www.kremlin.ru/events/president/news/46180 243 Див.: Шольц розповів про розмову з Путіним перед повномасштабною війною. Той казав, що Україна і Білорусь не мають бути незалежними[Электронный ресурс].- Режим доступа: https://www.welt.de/politik/ausland/article240586497/ Ukraine-Krieg-Scholz-Biden-Macron-und-Johnson-fordern-Inspektion-des-AKW-Saporischschja.html. 244 Путин В. Об историческом единстве русских и украинцев.[Електронний ресурс]/ В. Путин // Офіційний сайт Президента Росії. – 2021. – Режим доступу до ресурсу: http://kremlin.ru/events/president/transcripts/66181. 245 Обращение В. Путина к гражданам России[Электронный ресурс].- Режим доступа: http://kremlin.ru/events/president/ news/67828. 246 Путін В. Про історичну єдність росіян та українців[Електронний ресурс]/ В. Путін // Кремль. – 2021. – Режим доступу до ресурсу: http://kremlin.ru/events/president/news/66182. 100 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Рисунок 132. Скріншот статті««Путин послан судьбой и Господом»: так говорил Владислав Сурков». 25 января 2020 г. Forbes Россия. Джерело: https://bit.ly/46FP7Kk Рисунок 133. Скріншот статті «Звернення Президента Російської Федерації». Офіційний сайт прези дента Росії. 21.02.2022 р. Джерело: http://kremlin.ru/events/president/ news/67828 Вигадка 1. Українці, білоруси та росіяни— це один народ. Цей наратив заперечує попередній (радянський) наратив про«три братні, але окремі народи». ДОВІДКА Україна— окрема країна з тисячолітньої історією, власною державністю та суверенітетом. Українці— це окремий народ із своєю власною мовою, культурою, традиціями, фолькло ром, менталітетом тощо. 1 грудня 1991 року за«Акт проголошення незалежності України» схвально проголосували 90,32% громадян, які взяли участь у референдумі. Українці одностайно бажали суверені тету і відділення як від Радянського Союзу, так і від Росії. Тому міф про«єдиний народ» є пропагандистською вигадкою, яка заперечує очевидні історичні, культурологічні та інші наукові факти. Вигадка 2. Радянська влада утворила Україну:«Саме радянська національна політика— замість великої російської нації, триєдиного народу, що складається з великоросів, мало росів і білорусів,— закріпила на державному рівні положення про три окремі слов’янські народи: російський, український і білоруський. Остаточне оформлення«триєдиного росій ського народу» не могло піти«американським шляхом», оформившись у підсумку в держа вотворчу«надетнічну» націю». 247 ДОВІДКА Насправді, Ленін не створював Україну. У 1918 році він розпочав війну проти УНР, незалеж ної української держави, яку створили українці після падіння Російської імперії. Після захо плення УНР, Ленін ввів її до складу СРСР у якості Української Радянської Соціалістичної Республіки(УРСР). Український національний рух у листопаді 1917 року проголосив незалежну Українську Народну Республіку(УНР), але УНР зазнала більшовицької агресії, та після кількох років нерівної боротьби була знову окупована Росією. Неправдою є й те, що якісь землі були«подаровані» українцям більшовиками.«Україна до окупації більшовиками в 1919-1920 роках була на 200 тисяч квадратних кілометрів біль шою за ті розміри, в яких вона вийшла з Радянського Союзу». 248 247 Бовт Г. Украина – порождение сталинизма? О триедином русском народе.[Электронный ресурс].- Режим доступа: https://www.gazeta.ru/comments/column/bovt/13699742.shtml 248 Червоненко В."Ленін створив сучасну Росію, а не Україну". Історики про скандальну промову Путіна[Електронний ресурс] // BBC News. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.bbc.com/ukrainian/features-60480944 Розділ 3. Російські Медіа Про Україну: Війна За Свідомість 101 Вигадка 3. Про вихід України та Росії зі складу СРСР та розмови про те, що Росія буцімто не виходила зі складу СРСР. Правда полягає у тому, що ще за часів СРСР був прийнятий«Закон про порядок розгляду питань, пов’язаних із виходом союзної республіки із складу СРСР» 249 від 3 квітня 1990. Україна була єдиною з колишніх радянських республік, яка діяла відповідно до цього закону під час виходу зі складу Радянського Союзу. «Суміш невігластва та агресії»— так охарактеризували історики вищезгаданий текст Путіна, розвінчуючи усі його фальшиві«висновки». 250 Вчені звертають увагу на те, що за ленін сько-сталінських часів Україна приростила територіально не за рахунок міфічних«крем лівських подарунків», а за рахунок власних етнічних земель, які тимчасово знаходилися у межах інших країн внаслідок воєн та інших історичних подій, що відбувалися на європей ському континенті. 251 У своєму дослідженні формування путінського політичного режиму Тімоті Снайдер виокрем лював два різновиди політики, розвиваючи ідеї«кінця історії» Френсіса Фукуями як апофеозу демократії та безконфліктності. 252 Таким різновидами є«політика неминучості», як відчуття того, що майбутнє несе більше ніж минуле. Цій політиці послідовно слідують країни ЄС, США та інші демократії. 253 Крах«політики неминучості» актуалізує«політику вічності», що харак теризується«нормалізацію грандіозних нерівностей, заміну політик пропагандою», відсут ністю візій теперішнього і майбутнього через політику історичної пам’яті, що постає як зна ряддя пропаганди. 254 Саме такий шлях обрала путінська Росія.«Політика вічності», як наго лошує Тімоті Снайдер, породжує«великі» ідеї(гранд-наративи), такі як наратив про«великий народ»,«велику перемогу» тощо. Таким чином, Снайдер виділяє наступні особливості«політики вічності», які притаманні Росії: —«людина, якій належить влада, стерла майбутнє, а теперішнє стало вічним»; 255 —«політика вічності» вимагає створення проблем, які неможливо розв’язати, бо ці проблеми уявні; 256 —«політика вічності» знищує історію. 257 249 Закон«О порядке решения вопросов, связанных с выходом союзной республики из СССР»[Електронний ресурс]. – 1990. – Режим доступу до ресурсу: https://base.garant.ru/6335629/. 250«Суміш невігластва та агресії»: російські та українські історики- про статтю Путіна[Електронний ресурс] // BBC News. – 2021. – Режим доступу до ресурсу: https://www.bbc.com/ukrainian/features-57825840. 251 Українське століття(1921-2021): витоки, уроки, перспектива державотворення. Нариси/ авторський колектив: Тетяна Водотика, Володимир Головко, Станіслав Кульчицький, Лариса Якубова; відповід. ред. Валерій Смолій; наук. конс. Геннадій Боряк. Друге видання.- Київ: ТОВ"Видавництво"Кліо", 2022.- С. 543. 252 Українське століття(1921-2021): витоки, уроки, перспектива державотворення. Нариси/ авторський колектив: Тетяна Водотика, Володимир Головко, Станіслав Кульчицький, Лариса Якубова; відповід. ред. Валерій Смолій; наук. конс. Геннадій Боряк. Друге видання.- Київ: ТОВ"Видавництво"Кліо", 2022.- С. 543. 253 Снайдер Т. Шлях до несвободи: Росія, Європа, Америка. – Львів: Човен, 2020. С. 15. 254 Снайдер Т. Шлях до несвободи: Росія, Європа, Америка. – Львів: Човен, 2020. С. 18 255 Снайдер Т. Шлях до несвободи: Росія, Європа, Америка. – Львів: Човен, 2020. С. 59 256 Снайдер Т. Шлях до несвободи: Росія, Європа, Америка. – Львів: Човен, 2020. С. 59 257 Снайдер Т. Шлях до несвободи: Росія, Європа, Америка. – Львів: Човен, 2020. С. 66 102 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Владислав Сурков узагальнив порядок денний російської держави та пропаганди, 258 виокремивши 4 моделі російської держави: держава Івана ІІІ(XV-XVII ст.), держава Петра І(Російська імперія, XVIII-XIX ст.), держава Володимира Леніна(СРСР, ХХ ст.), держава Володимира Путіна(РФ, XXI ст.). Зробимо вибірку цитат із праці Суркова, щоб подивитись, якими здобутками, на думку автора, характеризується путінська держава: 259 —«За часів правління Путіна відкрилися нові можливості для державного будівництва, що визначається«не імпортованими химерами, а логікою історичних процесів». 260 —«Найбільша геополітична катастрофа ХХ століття», тобто розпад СРСР, а за тим і«неможли вий, протиприродний і контрісторичний розпад Росії був, нехай і запізно, але зупинений». 261 — Путінський режим є саме тим режимом, коли«органічно сформована модель політичного устрою буде ефективним засобом виживання і піднесення російської нації на найближчі не тільки роки, а й десятиліття, а найімовірніше і на все майбутнє століття». 262 — Путінізм в далекосяжний перспективі лишиться ідеологією майбутнього. —«Чужоземні політики приписують Росії втручання у вибори та референдуми по всій пла неті. Насправді, справа ще серйозніша— Росія втручається у їхній мозок, і вони не знають, що робити з власною зміненою свідомістю»— ця фраза звучить як відкрите зізнання у маніпулятивних та пропагандистських практиках. 263 —«Саме з Росії пролунало протверезливе запитання до обдуреного людства: А хто ми у сві товому павутині— павуки чи мухи...?» 264 —«Коли гегемонію«гегемона» ніхто не заперечував і велика американська мрія про світове панування вже майже збулася і багатьом привидівся кінець історії з фінальною ремаркою «народи мовчать», раптом впевнено прозвучала Мюнхенська промова». 265 —«Досить трохи змінити кут зору... і мешканець заходу починає крутити головою у пошуках інших зразків і способів існування. І бачить Росію». 266 —«Глибинної держави у Росії немає, зате є глибинний народ... Уміння чути і розуміти народ, бачити його наскрізно, на всю глибину, і діяти відповідно— унікальна і головна пере вага держави Путіна. Вона адекватна народові, попутна йому, а отже... вона ефективна і довговічна». 267 —«У нашої нової держави у новому столітті буде довга і славна історія. Вона[держава] не зламається. Буде чинити по-своєму, здобувати й утримувати призові місця у вищій лізі геополітичної боротьби. З цим рано чи пізно доведеться змиритися всім тим, хто вимагає, аби Росія«змінила поведінку». Адже це тільки здається, що вибір у них є». 268 258 Сурков В. Долгое государство Путина[Електронний ресурс]/ В. Сурков // Политикус. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: https://politikus.info/v-rossii/116858-vladislav-surkov-dolgoe-gosudarstvo-putina.html. 259 Сурков В. Долгое государство Путина[Електронний ресурс]/ В. Сурков // Политикус. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: https://politikus.info/v-rossii/116858-vladislav-surkov-dolgoe-gosudarstvo-putina.html. 260 Там само 261 Там само 262 Там само 263 Там само 264 Там само 265 Там само 266 Там само 267 Там само 268 Там само Розділ 3. Російські Медіа Про Україну: Війна За Свідомість 103 ДОВІДКА Владислав Сурков— російський політик. Помічник президента Російської Федерації(20042008 рр.); помічник президента Російської Федерації з питань соціально-економічного співробітництва з державами СНД, Абхазією і Південною Осетією(2013-2020). Заступник голови уряду Російської Федерації. Ідеолог проекту«Новоросія». ДЕНАЦИФІКАЦІЯ ТА ДЕМІЛІТАРИЗАЦІЯ УКРАЇНИ Безпосередньо перед початком повномасштабної війни проти України В. Путін провів засі дання Ради безпеки РФ(21 лютого 2022 року) 269 та звернувся до росіян(21 лютого 2022 270 та 24 лютого 2022 року). 271 У цих зверненнях Путін виправдовував початок«спеціальної воєнної операції» в Україні, говорячи про необхідність«звільнення народів Донбасу» і«денацифікації та демілітаризації» України. На першому етапі повномасштабного вторгнення російська пропаганда продовжувала про сувати наративи про«єдиний народ»,«звільнення» українців від«неонацистів» та«захист» мешканців Донбасу. Отже, російська пропаганда описувала воєнні цілі як«гуманістичні». Але невдовзі наратив про«братерство народів» поступається наративу про«війну із Заходом». Коли російські війська були змушені відступити з Київщини, Чернігівщини та Сумщини, росій ському населенню це подалося як добровільний відхід з воєнних позицій, щоб перекинути армію на Донбас, начебто з метою зупинити«воєнні злочини» українських військових та захистити російськомовних мешканців. Зі збільшенням втрат на війні постає потреба їх виправдання в очах пересічного росіянина. З цією метою просувається наратив«священного обовʼязку» та сакральності російських жертв у російсько-українській війні, яку пропаганда продовжує називати«спеціальною воєн ною операцією». У цьому контексті проводяться паралелі між«подвигами російського сол дата» у війні проти України та у Великій вітчизняній війні з героїзацією учасників цих війн. З точки зору російських пропагандистів,«перемога через подвиг» у війні проти України має свої переваги, і аби узвичаїти явище війни та додати в нього конотацій про«турботливу державу», пропагандистська машина постійно повторює інформацію про пільги та значні виплати для учасників СВО та сімей загиблих солдат. Щоб нав’язати масам своє бачення світу та подій, пропаганда має контролювати інформа ційний простір. Саме тому активно просувається наратив про шкідливість та ненадійність соцмереж, щоб населення сприймало будь-яку альтернативну, неофіційну інформацію як фейкову, а відтак— довіряло виключно офіційним прокремлівським медіа. Так створюється новий наратив— інфоголоду. Він просувається разом із намаганням влади начебто зачистити інформаційний простір від«фейків», у тому числі за допомогою засобів адміністративного та кримінального переслідування. Також Росія продовжує просування наративу failed state(держава, що не відбулася— прим. ред.) щодо України, постійно висвітлюючи у ЗМІ внутрішніх проблеми України, які не стосуються теми війни: корупція, питання євроінтеграції, етнічне походження політичного 269 Путин провел заседание Совбеза[Електронний ресурс]. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/ watch?v=3xmVH_veYZQ. 270 Обращение Путина к россиянам[Електронний ресурс]. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/ watch?v=VQDrFG5Ynf0. 271 Обращение президента РФ[Електронний ресурс]. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/ watch?v=taYTXHsUU5w. 104 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА керівництва України та інше. Україна зображується маріонеткою Заходу, який вже начебто давно виношував ідею«знищення Росії». Показовим у цьому аспекті є слова про те, що«війна із Заходом буде продовжуватись до останнього українця», якщо колективний Захід проігно рує«мирні устремління Росії» і нівелює всі ї ї потуги до врегулювання конфлікту. Російському населенню розповідають, що Захід свідомо озброював і продовжує озброювати«україн ський режим», щоб його руками чинити насилля на Донбасі та в Криму з метою послабити Росію. 272 Таким чином, СВО подається населенню як логічна відповідь Росії на загрози з боку Заходу і як превентивний крок, щоб уникнути глобальної війни. Рисунок 134. Засідання Радбезу РФ напередодні вторгнення в Україну. Скріншот відео«Путін провів засідання ради безпеки», ресурс YouTube, 21 лютого 2022 року, джерело: https://www.youtube.com/ watch?v=3xmVH_veYZQ Рисунок 135. Звернення В. Путіна до росіян напередодні втор гнення в Україну. Скріншот відео «Беріть владу у свої руки», сервіс YouTube, 25 лютого 2022 року, джерело: https://www.youtube.com/ watch?v=Qm_1JmoqUwM&t=2s У російському інформаційному полі все частіше лунають повідомлення про можливе розши рення ареалу бойових дій Росії, які можуть перекинутися на території країн НАТО(Польща, країни Балтійського регіону). Україну намагаються не згадувати як окрему і єдину державу, використовуючи фрази на кшталт«західні області України згодом окупує Польща». На думку Путіна, в Україні немає з ким вести перемовини, адже він не визнає українського керівництва та армії, повторюючи, що Україною правлять«неонацисти» та«банди злочинців». 273 Таким чином, основними наративами цього періоду були такі: — виправдання та популяризація війни(СВО); —«священна» роль політичного керівництва РФ(Путіна) та росіян у проведенні СВО; — переорієнтація суспільної свідомості: від внутрішніх труднощів в економіці на зовнішні подразники у вигляді«загрози Заходу»; — героїзація СВО; — демонізація України та Заходу; — гіперболізація страждань мешканців Донбасу внаслідок«воєнних злочинів нацистів»; — стигматизація неросійських медіа як джерел дезінформації та фейків. 272 Данилин П. Война до последнего украинца – это взгляд, навязываемый Западом[Електронний ресурс]. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://vz.ru/opinions/2022/3/30/1151266.html 273 На Украине не с кем вести переговоры- Кадыров.[Електронний ресурс]. ИА Красная Весна. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://rossaprimavera.ru/news/c25fb109 Розділ 3. Російські Медіа Про Україну: Війна За Свідомість 105 Апофеозом шовіністичних наративів В. Путіна є його порівняння себе з першим імператором Росії Петром І, як«собирателем земель русских». 274 Рисунок 136. Скріншот статті «России приходится защищать свое будущее. Как сказал президент России Владимир Путин, нам не оставили шансов поступить иначе». Комсомольская правда. 2 марта 2022. Джерело: https://www.kp.ru/ daily/27371/4553170/ Рисунок 137. Скріншот відео. В. Путін підтримав ідею ство рення мультимедійних історичних парків«Россия- моя история», сервіс YouTube, 9 червня 2022 року, джерело: https://www.youtube.com/ watch?v=cNvfcuu2iVk У такій війні, що рекламувалася як війна«за праведне діло», РФ потрібна була швидка пере мога. Керівництво РФ запевняло своїх солдат, що СВО буде короткостроковою і що україн ська держава буде«підірвана зсередини»: влада втратить довіру населення, керівництво кра їни і збройних сил буде дезорієнтоване, оскільки будь-яке управлінське рішення буде викли кати саботаж населення, і що російську армію зустрічатимуть як армію визволителів. Навіть якщо українська армія й збереже морально-психологічну стійкість і бойову міць, вона, через брак підтримки населення, зможе здійснити лише частковий опір, організований окремими командирами на свій страх і ризик. 275 Але такі розповіді виявилися далекими від реального перебігу подій. «ВІД’ЄМНИЙ НАСТУП»,«ЖЕСТИ ДОБРОЇ ВОЛІ» ТА ІНШІ ТВОРЧІ ЗДОБУТКИ РОСІЙСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ Через провал бліц-кригу, жорстку відсіч українців та українок, а потім і успіхи ЗСУ на фронті російська пропаганда була вимушена штампувати пояснення тим подіям, що розгорнулись після лютого 2022 року і не йшли за початковим планом Росії. Невдачі РФ на фронті спо нукали російських пропагандистів до створення насправді неординарних евфемізмів на кшталт«від’ємний наступ»(по суті— здача територій) та«жест доброї волі»(вимушене відве дення військ). 276 З початком воєнних дій на території України змінюється і тематика, і риторика російської пропаганди. Про війну в Україні російські медіа здебільшого писали у перші місяць-півтора після початку повномасштабного вторгнення, тоді як починаючи з квітня-травня 2022 року 274 Путин назвал"возвращение земель" своей задачей и сравнил себя с Петром I[Електронний ресурс] // Euronews порусски. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=cNvfcuu2iVk. 275 Radikov I. The new essence of war in the 21st century and its reflection in the military doctrine of the Russian Federation/ Radikov. // Vestnik Sankt-Peterburgskogo Universiteta. Politologija. Mezhdunarodnye Otnoshenija[Bulletin of St. Petersburg University. Political Science. International Relationships]. – 2015. – №2. – С. 39–51. 276 Негативний наступ на Херсон: як Кремль пояснив росіянам чергову поразку.[Електронний ресурс] // ГРОШІ. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=K66k3xb6-Ws 106 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА акценти робилися на«гуманітарній допомозі біженцям з України» та жителям«звільнених» (а насправді тимчасово окупованих РФ) українських територій. Цей наратив досить активно використовується російською пропагандою для демонстрації«гуманності» окупаційної влади. Проте, як ми розуміємо, це робиться з метою створити хибне уявлення про реаль ність, передусім у внутрішнього російського обивателя. Насправді, українці на тимчасово окупованих територіях часто відмовляються отримувати з рук окупантів будь-яку допомо гу. 277 Аби створити потрібну пропагандистам картинку, росіяни вдаються до постановочних відео, в яких використовують не місцеве населення, а завезених російських«активістів». 278 Рисунок 138. Скріншот публікації «Националисты по заданию СБУ пытаются сорвать выдачу гуманитар ной помощи РФ в Херсоне». ТРК Звезда. 05.03.2022. Джерело: https://tvzvezda.ru/news/20223520344ytFO.html Рисунок 139. Скріншот статті «Отступление из Херсона— часть большого плана: просчитан следую щий шаг». Царьград. 10 ноября 2022. Джерело: https://tsargrad.tv/news/ otstuplenie-iz-hersona-chast-bolshogoplana-proschitan-sledujushhijshag_661861 Варто підняти й тему вимушених переселенців. Після початку повномасштабного втор гнення російська влада почала депортацію українців на територію РФ та у так звані ДНРЛНР, контрольовані Росією, називаючи цю примусову депортацію«евакуацією населення». Особливо цинічною ця ситуація виглядає по відношенню до українських дітей, примусово вивезених з окупованої території України та відданих на усиновлення російським сім’ям, у той час як на території України у них часто залишаються кровні родичі, які не можуть отри мати доступ до фактично викрадених дітей. 279 Згідно з Конвенцією ООН«Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» від 1948 року, такі дії російської влади з примусо вого вивозу дітей з території України є геноцидом. 280 Зокрема, Стаття друга цієї Конвенції наголошує, що до геноцидних дій з-поміж інших відноситься«насильницька передача дітей [однієї національної, етнічної] групи іншій групі». 281 277 В окупованих районах Харківщини українці відмовляються від ворожої«допомоги» // https://novynarnia. com/2022/04/24/v-okupovanyh-rajonah-harkivshhyny-ukrayinczi-vidmovlyayutsya-vid-vorozhoyi-dopomogy/ 278 РФ не вдалося роздати"гумдопомогу" у Херсоні // https://www.pravda.com.ua/news/2022/03/4/7328208/ 279«Примусове переміщення» з окупації. Навіщо Росії українські діти? // https://bit.ly/44BVJHN 280 Snyder T. Six steps to prove Russian genocide in Ukraine. Putin and Hitler act similarly[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=5wUWN2am8QI 281 Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide, 1948 // https://www.un.org/en/genocidepreven tion/documents/atrocity-crimes/Doc.1_Convention%20on%20the%20Prevention%20and%20Punishment%20of%20the%20 Crime%20of%20Genocide.pdf Розділ 3. Російські Медіа Про Україну: Війна За Свідомість 107 Після початку повномасштабної війни Росії проти України деякі країни ввели економічні санкції проти РФ. Ця тема також представлена у російському інформаційному просторі. Головним меседжем російських ЗМІ є те, що від санкцій найбільше постраждає Європа, ніж РФ. Цікавою в цьому контексті є серія російських кринжевих відео про Європу, яка начебто замерзла зимою. 282 Рисунок 140. Скріншот статті«Европа больше других страдает от антироссийских санкций, заявил Лавров». РИА Новости. 18.07.2022. Джерело: https://ria.ru/20220718/ sanktsii-1803106104.html Цей наратив просувається разом із повідомленнями про«реальний стан російської еконо міки». Населенню РФ розповідають, що російська економіка має досить міцний фундамент, як-то накопичені золотовалютні резерви, обсяг державного боргу тощо, і здатна протистояти «намаганням Заходу поставити Росію на коліна». Російська пропаганда переконує, що західні санкції принесуть короткострокові втрати і не матимуть значного негативного ефекту. Тому заради перемоги варто перетерпіти тимчасові труднощі. Наратив імпортозаміщення пояс нює, що санкції створять нові шанси для внутрішнього російського виробника, але ігнорує наріжні принципи глобальної економіки. ДОВІДКА З початку війни міжнародні партнери України схвалили декілька санкційних пакетів, які обмежили доступ Росії до міжнародної торгівлі, заблокували її резерви та змусили між народні компанії повністю або частково виходити з російського ринку. Разом з тим, про гнози деяких економістів щодо економіки РФ не були занадто песимістичними. Вірогідно, це відбувалося через те, що санкції запроваджувалися поступово і недостатньо швидко. Хоча країни G7 і наклали санкції на певні галузі російської економіки, наприклад, нафту та вугілля, аналітики Київської школи економіки переконані, що без додаткових санкцій наслідки схвалених заходів можна буде побачити не раніше кінця 2023 року. 283 282 Рождественский хомяк наглядно показал европейцам их мрачное будущее[Електронний ресурс] // Life. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://life.ru/p/1547758 283 Impact of sanctions on the russian economy // https://kse.ua/wp-content/uploads/2022/08/RFEconomy_-review-3.pdf 108 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ Невід’ємною складовою російських пропагандистських наративів є постулат про«особли вий шлях розвитку» Росії, ї ї унікальність як цивілізаційного явища, неприйняття Європи та всього«західного» як бездуховного та вищість своєї цивілізації порівняно з усіма іншими світовими культурами. РФ формує наративи на основі принципів спадкоємності та непе рервності власного державотворення, тому до складу таких наративів включаються іде ологеми та міфологеми всіх попередніх режимів: золотоординського, царського, імпер ського та радянського. Не здатна наразі нічого запропонувати сучасному світові, Росія апелює до минулого, як до моделі майбутнього. Проте, ця модель має будуватись на цінностях та принципах, запропо нованих Росією. Таким чином, модель сучасної російської ідентичності базується на наступній тетраді: свої – чужі – спокутування страждання –«джерело зла». Саме«джерело зла» і є причиною«страж дань» своїх/ чужих(православних сербів, російськомовних українців тощо), які потребують колективного спасіння. Цікавим є те, що«джерело зла» саме має стати жертвою і бути пока ране, бо це є викликом для совісті та моралі. І якщо фігура страждання, що начебто потре бує спасіння, є позасуб’єктною та абстрактною, то винуватець має всі ознаки суб’єктності (наприклад, члени«Правого сектора», ІДІЛ, представники української влади, американського чи британського урядів тощо). При цьому принципи, цінності, мотиви такого«винуватця» не є важливими— його діяльність оцінюється як позаморальна, тому він має бути знище ний. Одним із прикладів є інтерпретація Росією подій Великої вітчизняної війни та їх місця у системі колективного уявного сучасної Росії— створення наративу про сакральну війну та сакральну перемогу. Таким чином, сучасна модель російської ідентичності цілком базується на ментальних конструктах минулого і є еклектичним поєднанням іноді зовсім несумісних між собою наративів: православ’я, сталінізму, комунізму, імперського шовінізму тощо. Які висновки ми можемо зробити з цього? Демократія, на думку російської політичної еліти, яка транслює ці ідеї на загал— це тільки ілюзія вибору, а путінізм— і більш чесний, і більш перспективний. Російський народ вірить Путіну, як богу. Демократія для Росії небезпечна, а у путінської держави є місія: поширити путінізм і його військово-поліцейську систему управ ління на весь світ. Путінізм являє собою«глобальний політичний лайфхак», метод володарю вання, що добре працює. В цілому, це вельми агресивний текст із погрозами і доробком на майбутнє. Маніпулюючи свободою слова, правом на доступ до інформації, правом на мирні збори, росіяни зробили демократію вразливою. В. Сурков, безумовно, має рацію, кажучи про змінений кут зору на демократію— вся російська пропаганда працює на це. Його мрії про Росію як альтернативу демократії явно засвідчують комплекс недоімперії.«Довга держава Путіна»— це і є той«рус ский мир», який мав би прийти на наші землі. Розділ 4. Оптика Вітчизняних Медіа: Від Тиражування Російських Наративів До Формування Самосвідомості 109 РОЗДІЛ 4. ОПТИКА ВІТЧИЗНЯНИХ МЕДІА: ВІД ТИРАЖУВАННЯ РОСІЙСЬКИХ НАРАТИВІВ ДО ФОРМУВАННЯ САМОСВІДОМОСТІ Електронні ЗМІ, до яких відносять телебачення, радіо та Інтернет, є лідерами в Україні за поширенням і впливом на громадськість та у формуванні наративів. Перші 20 років після розпаду СРСР та отримання незалежності найбільшою популярністю та довірою населення користувалося саме телебачення, а соціальні мережі та новинні сайти почали входити у повсякденне інформаційне життя українців приблизно 2005 року. З 1991 року кількість телерадіоорганізацій України збільшувалася. Зі здобуттям незалеж ності Україна мала лише один державний телеканал, але вже протягом 1990-х років створю ються такі нові канали як УТ-2 та УТ-3 і розпочинається видача ліцензій приватним компа ніям. Поряд з цим, до другої половини 1990-х років в українському ефірі домінувало російське телебачення з відповідними змістовими навантаженнями. З 1996 року в Україні почав працювати телеканал « Інтер», який спочатку орієнтувався більше на російськомовне населення. У той самий період з’являється телеканал « 1+1», який позиці онував себе як український. Саме ці два канали через постійну взаємну конкуренцію почали створювати та поширювати часто протилежні наративи, які формувалися як під внутрішнім, так і під зовнішнім впливом. З 1991 року розвивається медіахолдинг Віктора Пінчука, який нині об’єднує такі телеканали, як « Новий канал», ICTV, СТБ та М1. До групи найрейтинговіших також входить медіахолдинг SCM Ріната Ахметова, канал ТРК « Україна», який вийшов на загальнонаціональний ринок 2004 року. В Україні часів незалежності сформувалася певна«мода», коли кожен олігарх хотів мати свій телеканал, що було певним символом статусу. ДОВІДКА Віктор Пінчук— український підприємець, політик, мільярдер та олігарх, зять другого пре зидента України Леоніда Кучми. Засновник компанії EastOne та Фонду Пінчука. Власник медіагрупи StarLightMedia. Посів 4 місце у топ-20 найбагатших українців 2022 року. 284 Рінат Ахметов— український бізнесмен, підприємець, банкір, економіст і політик татар ського походження, народний депутат України від проросійської Партії Регіонів(2006-2007, 2007-2012), найбагатша людина України, 1 місце в топ-20 найбагатших українців 2022 року. 285 З 2014 року активно розвивається незалежний від політичних та олігархічних структур суспільний мовник. 284 Інформація про Віктор Пінчук. 20 найбагатших українців 2022.[Електронний ресурс] // Forbes.ua. – 27.12.2022. – Режим доступу до ресурсу: https://forbes.ua/profile/viktor-pinchuk-5 285 Інформація про Рінат Ахметов. 20 найбагатших українців 2022.[Електронний ресурс] // Forbes.ua. – 27.12.2022. – Режим доступу до ресурсу: https://forbes.ua/profile/rinat-akhmetov-1 110 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Багато хто з засновників друкованих та електронних ЗМІ в Україні має іноземне похо дження, у тому числі— російське. У 2019 році бізнесмен та політик Тарас Козак у співпраці з Віктором Медведчуком створив проросійський медіахолдинг«Новини», до якого ввійшли інформаційні канали NewsOne, 112 канал, ZIK та згодом«Перший незалежний». На початку лютого 2021 року президент України Володимир Зеленський видав указ, впроваджуючи рішення РНБОУ«Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обме жувальних заходів(санкцій)». 286 Цим рішенням у тому числі було припинено мовлення в Україні трьох проросійських пропагандистських інформаційних каналів, які належать сорат никові Віктора Медведчука Тарасові Козаку. 4 лютого 2021 року провайдери вимкнули ці канали в усіх регіонах України. Вони зникли з ефірів українського телебачення й перейшли в YouTube. Санкції проти зазначених телеканалів є питанням безпеки, а не свободи слова, оскільки канали займалися проросійською пропагандою та підривали інформаційну без пеку України. ДОВІДКА Віктор Медведчук— колишній український проросійський політик, державний та гро мадський діяч, бізнесмен. Один з керівників забороненої партії Опозиційна платформа «За життя». До повномасштабного вторгнення знаходився під домашнім арештом за підозрою у держзраді, а після вторгнення— втік з‑під арешту. СБУ затримала Медведчука та після п’яти місяців ув’язнення обміняла з Росією на 200 полонених захисників«Азовсталі». Відповідно до Указу Президента України, у січні 2023 року Медведчук був позбавлений українського громадянства. З метою розвитку свободи слова та вільних медіа, які здатні надавати об’єктивну інформа цію, вичерпний аналіз, дотримуватимуться стандартів журналістики, в Україні працюють програми підтримки медіасфери багатьох великих міжнародних донорських організацій— Агентства США з міжнародного розвитку, USAID, Європейського Союзу та Ради Європи, Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні, Міжнародного фонду«Відродження», Посольства Федеративної Республіки Німеччина та інших посольств та фондів. Варто зауважити, що, незважаючи на певні вади українських медіа, таких, як випадки матері алів на замовлення(«джинси»), загалом, навіть у періоди посилення авторитаризму за часів Януковича, в Україні завжди забезпечувався принцип свободи слова та плюралізм думок. ДО НЕЗАЛЕЖНОСТІ МИРНИМ ШЛЯХОМ На початку 1990-х років у вітчизняних медіа активно обговорюється здобуття Україною незалежності. Боротьба за незалежність відображається як результат історичної боротьби народу, який зараз має скористатися шансом без війни отримати власну державу. У жовтні 1990 року Леонід Кравчук(на той час— голова Верховної Ради УРСР) в інтерв’ю «Радіо Свобода» заявляє, що Верховна Рада здатна працювати конструктивно і розсуд ливо. Вона увійде до історії, бо розпочала шлях до незалежності України. Свою місію Л. Кравчук вбачав у тому, щоб уникнути громадянської війни між різними етнічними групами. Він наголошував, що Україна— багатонаціональна держава, тому важливо рухатися 286 Указ Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26 лютого 2021 року«Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів(санкцій)»[Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – 2021. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/81/2021#Text. Розділ 4. Оптика Вітчизняних Медіа: Від Тиражування Російських Наративів До Формування Самосвідомості 111 еволюційним, поступальним шляхом. Важливо не допустити війну на національному ґрунті. Україна має стати європейською державою— мирною і цивілізованою. 287 Рисунок 141. Скриншот відео «Інтерв’ю Президента України Леоніда Кравчука для«Радіо Свобода»», YouTube, 24 жовтня 1990 року(опубліковано 27 жовтня 2013 року). Джерело: https://www.youtube. com/watch?v=39SeEHdGDyg Рисунок 142. Скриншот відео«ВР проголошує незалежність України 24.08.1991 р»., YouTube, 24 серпня 1991 року(опубліковано 19 серпня 2010 року). Джерело: https://www. youtube.com/watch?v=UePyV4s67iE ДОВІДКА Політика Леоніда Кравчука у 1990-ті роки була спрямована на пошук компромісів та домов леностей із представниками різних політичних та ідеологічних таборів. Тому йому вдалося отримувати підтримку як представників компартії, так і частини націонал-демократів, пози ціонуючи себе прихильником незалежності та поміркованим комуністом. Розпад СРСР презентувався як доконаний факт, що став наявним через відсутність союз ної вертикалі влади, колапс економіки та небезпеку громадянської війни. Підписання «Біловезької угоди» зображалося як спроба попередження югославського варіанту роз витку подій. Меседжі Л. Кравчука були направлені як на внутрішню, так і на західну аудиторію. Для укра їнців важливою була ідея мирного врегулювання питання національного державотворення, тоді як західним партнерам репрезентували Україну як демократичну, правову та цивілізо вану державу, в якій діють державні інституції та громадянські права і свободи. «Наданий історією черговий шанс вперше був використаний. Національна ідея зберегла українців від небезпеки розчинитись в татарах, литовцях, поляках, московитах і росіянах». 288 287 Кравчук Л. Інтерв'ю Леоніда Кравчука для Радіо Свобода[Електронний ресурс]/ Леонід Кравчук // Радіо Свобода. – 1990. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=39SeEHdGDyg. 288 ВР проголошує незалежність України 24.08.1991 р.[Електронний ресурс] // YouTube.- 24 серпня 1991 року (опубліковано 19 серпня 2010 року). – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=UePyV4s67iE 112 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Поряд з цим, Л. Кравчук не заперечував підписання угоди про утворення СНД, яку Верховна Рада України ратифікувала 12 грудня 1991 року, застережуючи, однак, про можливі спроби перетворення співдружності в єдину державу. 289 Рисунок 143. Скриншот статті «Живи у віках, незалежна Україно!», Голос України, 27 серпня 1991 року. Джерело: http://www.golos.com.ua/ edition_archive/1991-08 Рисунок 144. Скриншот статті «Росія: народ і держава», Голос України, 26 березня 1992 року. Джерело: http://www.golos.com.ua/ edition_archive/1992-04 ДОВІДКА «Статут СНД» ухвалили у Мінську 22 січня 1993 року. Але у Києві його не ратифікували. Зокрема, Київ визнав неприйнятною Статтю 30-ту тієї угоди«Про головне командування об’єднаних збройних сил» країн, чиї керівники утворили СНД. А також Статтю 31-шу: про те, що«рада командувачів Прикордонними військами є органом Ради глав держав із питань охорони зовнішніх кордонів держав-членів і забезпечення стабільного положення в них». 20 грудня 1991 року«Заява ВРУ з приводу укладення Україною Угоди про співдружність неза лежних держав» застерігала про небезпеку можливого перетворення СНД у державне утво рення зі своїми органами влади й управління та зі статусом суб’єкта міжнародного права. Верховна Рада України наполягала на недоторканності кордонів України. 290 289 Пресс-конференция Леонида Кравчука[Електронний ресурс] // ТВ-Информ. – 1991. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=ja0KzAxFlLI. 290 Заява Верховної Ради України з приводу укладення Україною Угоди про співдружність незалежних держав [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – 1992. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2003-12#Text. Розділ 4. Оптика Вітчизняних Медіа: Від Тиражування Російських Наративів До Формування Самосвідомості 113 Про небезпеку зближення з Росією та ї ї радянський імперіалізм писали у матеріалах найбіль шої української газети того часу«Голос України». 291 Л. Кравчук просував ідею взаємовигідної співпраці держав у складі СНД, у тому числі під час телемосту«Київ-Москва» у 1992 році. 292 На телемості обговорювалося і питання відмови від ядерної зброї. Леонід Кравчук стверджу вав про готовність добиватися реалізації ліквідації всіх видів ядерної зброї, повного ядерного роззброєння, що назвав спільною ціллю. Також заявив про готовність створення механізмів гарантів невикористання ядерних сил. Рисунок 145. Скриншот відео«Леонід Кравчук.«Телемост Москва-Киев»», YouTube, 1992 року(4 серпня 2013 року). Джерело: https://www.youtube. com/watch?v=_tH4CFramu8&t=322s Рисунок 146. Скриншот статті «Флот доведеться ділити», Голос України, 9 квітня 1992 року. Джерело: http://www.golos.com.ua/ edition_archive/1992-04 Домовленості в межах СНД змушували Україну до передачі частини флоту РФ. Фактично бачимо, що Україна часів Л. Кравчука власну безпекову політику бачила у контексті збереження військового стратегічного співробітництва з РФ. При цьому просувалася ідея про повне ядерне роззброєння України, адже молода українська держава з перехідною еко номікою прагнула стати партнером в очах західних країн, які вимагали роззброєння. НЕДОТОРКАНІСТЬ КОРДОНІВ УКРАЇНИ З перших років незалежності продовжувався територіальний та економічний терор України з боку російської політичної еліти. Росією просувалася ідея про право порушити питання про перегляд кордонів. У 1992 році Росія сприяла підтримці сепаратистських настроїв у Криму, і місцеве управління проголосило власну незалежність та призначило референдум з цього питання, а згодом обрало президента Криму. Фактично, із сприянням Росії готу вався ґрунт для виводу Криму зі складу України та його приєднання до Російської Федерації. 291 Росія: народ і держава».[Електронний ресурс] // Голос України.- 26 березня 1992.- Режим доступу до ресурсу: http://www.golos.com.ua/edition_archive/1992-04 292 Кравчук Л. Телемост Москва-Киев[Електронний ресурс]/ Леонид Кравчук. – 1992. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=_tH4CFramu8&t=322s. 114 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА На мітингах у Севастополі залунали заклики:«Не віддамо Крим татарам і українцям!»«Крим завжди був російським»,«Рухівці – фашисти та націоналісти». 293 ДОВІДКА У 1992 році Верховна рада Росії визнала указ президії Верховної ради СРСР від 1954 року, яким Крим було включено до складу Української РСР, таким, що не має юридичної сили. У грудні 1992 року З’їзд народних депутатів РФ доручив Верховній Раді РФ розглянути питання про статус міста Севастополя, і 9 липня 1993 року, виконуючи це доручення, ВР РФ постановою«Про статус міста Севастополя» надала місту російський федеральний статус. У 1990-х роках російська пропаганда широко використовує фальсифікацію історичних фак тів щодо Криму, робить спробу ревізії історичних подій. Набір політичних міфів залишається стабільним: неправомірність передачі Криму до складу УРСР, волюнтаризм М. Хрущова, який начебто«зробив Україні подарунок без будь-яких підстав». ДОВІДКА Куратором етнічних діаспор на предмет втягування їх в антидержавну діяльність у країнах пострадянського простору був Інститут проблем СНД під керівництвом К. Затуліна. Затулін і його команда вели значну за обсягом організаційну проросійську роботу безпосередньо й в Україні: за їх підтримки були створені такі проросійські організації як«Союз православ них громадян України»,«Російська партія Криму»,«Російська громада Криму»,«Конгрес російських громад Криму»,«Конгрес російського народу», партія«Союз»,«Союз молоді Криму»,«Слов’янська партія»,«Русское движение Севастополя» та інші організації. 294 Колишній мер Москви Ю. Лужков взяв шефство над Севастополем як центром консолідації «п’ятої колони» в Україні, маючи успіх серед певних прошарків місцевого населення завдяки фінансуванню проєктів з розбудови інфраструктури міста. Ця розбудова супроводжувалася гаслами:«Росія вас пам’ятає! Росія вас не забуде!» 295 Рисунок 147. Скриншот відео«Вячеслав Чорновол про сепаратизм в Криму», YouTube, 13 травня 1992 року(28 березня 2014 року). Джерело: https://www.youtube. com/watch?v=hWs9rNr6arI 293 Буджурова Л. А я в Россию, домой хочу/ Л. Буджурова // Авдет. – 1991. – 4 октября. – № 22(33). – С. 2. 294 Туранський М. Пропагандистська кампанія Росії у підготовці до анексії Кримського півострова[Електронний ресурс]/ Микола Туранський // Військово-історичний науковий журнал"Меридіан". – 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://vim.gov.ua/pages/_journal_files/04.10.2017/pdf/VIM_17_2017-67-80.pdf. 295 Рущенко І.П. Російсько-українська гібридна війна: погляд соціолога: монографія/ І.П. Рущенко. – Х.: ФОП Павленко О.Г., 2015. – 268 с. Розділ 4. Оптика Вітчизняних Медіа: Від Тиражування Російських Наративів До Формування Самосвідомості 115 Київ практично не втручався у перебіг цих етнополітичних процесів, намагаючись зберегти мир у регіоні та статус-кво Криму як адміністративно-територіальної автономії. Саме у такій атмосфері на початку 1993 року голова«Народного Руху України» В. Чорновіл виступив у Верховній Раді України зі своєю знаменитою кримською промовою проти спроб Росії від’єд нати Крим від України, назвавши спробу Москви провести референдум у Криму авантюрою. Звернення Чорновола було адресоване кримчанам, тому проголошувалося російською мовою. Чорновіл стверджував, що відєднання Криму перетворить його на Кубу— відірваний від цивілізації комуністичний регіон. Зазначалось також, що самостійний Крим не є еконо мічно життєздатним, і Росія також не здатна допомогти цьому регіону, оскільки сама пере живає економічні негаразди. 296 УКРАЇНА— НЕЙТРАЛЬНА, ПОЗАБЛОКОВА І БЕЗ’ЯДЕРНА ДЕРЖАВА Питання про ядерну зброю постало одразу після проголошення Україною незалежності, проте сам процес роззброєння тривав близько шести років. Президент Л. Кравчук, а пізніше і президент Л. Кучма говорили, що одним з ключових аспектів становлення зовнішньої полі тики України в умовах незалежності та реалізації стратегії суб’єктності у міжнародних відно синах є курс на без’ядерний статус. Цілком очевидно, що знищення ядерної зброї і прийняття українським урядом такого рішення відбувалося під потужним тиском на Київ з боку США та Росії. Окрім того, Україні було важко обслуговувати весь свій ядерний арсенал через високу вартість його утримання. Рисунок 148. Скриншот статті«За згодою керівників СНД, на зустрічі в Мінську, з території України почали вивозити ядерну зброю…», Голос України, 18 січня 1992 року. Джерело: http://www.golos.com.ua/ edition_archive/1992-01 Рисунок 149. Скриншот статті «Завершено виведення тактичної ядерної зброї з території України», Голос України, 7 травня 1992 року. Джерело: http://www.golos.com.ua/ edition_archive/1992-05 Ще у 1990 році було укладено«Декларацію про державний суверенітет України», 297 в якій УРСР проголошувала свій намір стати нейтральною державою та не приймати, не виробляти 296 Вячеслав Чорновол про сепаратизм в Криму[Електронний ресурс]. – 1992. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=hWs9rNr6arI. 297 Декларація про державний суверенітет України[Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/55-12#Text. 116 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА й не набувати ядерної зброї. У«Заяві про без’ядерний статус» 298 йшлося про намір України у мінімальні строки повністю знищити ядерну зброю та компоненти ї ї базування на території української держави. В«Угоді співдружності незалежних держав щодо стратегічних сил» 299 закріплювалося таке ядерне розукомплектування до кінця 1994 року. ДОВІДКА 1994 року президентами США, України та Росії було підписано так звану«Тристоронню заяву», 300 в якій йшлося про вивезення ядерних боєзарядів і надання компенсації Україні у формі паль ного для атомних електростанцій. 16 листопада 1994 року Україна приєдналася до договору«Про нерозповсюдження ядерної зброї», 301 а 5 грудня 1994-го вже новий президент Л. Кучма підписав «Будапештський меморандум», 302 у якому було задекларовано неядерний статус України в обмін на безпекові гарантії партнерів. Повністю ядерний статус Україна втратила 2 червня 1996 року, коли з її території вивезли останні ядерні боєголовки, знищили шахтно-пускові установки для балістичних ракет та стратегічні бомбардувальники, а деякі компоненти зброї передали музеям. На Україну неформально чинився міжнародний тиск з погрозою економічної та політичної її ізо ляції. Термін обслуговування ядерних боєголовок спливав 1996-1997 року, і Україні, за словами президента Л. Кравчука, потрібно було 10 річних державних бюджетів для створення і встанов лення власних боєголовок на існуючі носителі. Великий вплив на ядерне роззброєння України здійснювало США, які не знали, чого очікувати від молодої української держави. У вітчизняних ЗМІ поширювалася ідея, що з проголошенням наміру України стати у майбут ньому нейтральною, позаблоковою і без’ядерною державою створювалось підґрунтя для виходу з СРСР. Проте, Юрій Костенко піддає сумніву обґрунтування цієї тези, зазначаючи, що в СРСР були лише чотири республіки, на території яких розміщувалась ядерна зброя. Але жодна з 11 республік так і не скористалась своєю«без’ядерністю» для виходу з Союзу, а про голосили свою незалежність лише після його розпаду. 303 На фоні тиску Росії на Україну у питаннях Криму гарантії недоторканності українських кордонів були вкрай потрібні тодішньому українському керівництву. Тому підписання «Будапештського меморандуму» 304 вважали перемогою української дипломатії.«У 1994, коли я підписав«Будапештську угоду», нам гарантували безпеку США, Великобританія, Росія, а потім ще й Китай. Мені здавалося, що ми вже будемо жити як у Бога за пазухою. Нам і армії не треба», 305 — стверджував Леонід Кучма. 298 Заява про без'ядерний статус України[Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-12#Text. 299 Угода між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав щодо Стратегічних сил[Електронний ресурс]. – 1991. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_082#Text. 300 Тристороння заява Президентів України, США та Росії[Електронний ресурс]. – 1994. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998_300#Text. 301 Договір про нерозповсюдження ядерної зброї[Електронний ресурс] // Вікіпедія – Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Договір_про_нерозповсюдження_ядерної_зброї. 302 Будапештський меморандум[Електронний ресурс] // Вікіпедія – Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/ Будапештський_меморандум. 303 Костенко Ю. Історія ядерного роззброєння України.- К.: Ярославів Вал, 2015.- С. 16. 304 Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї [Електронний ресурс]. – 1994. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998_158#Text. 305 Кучма Л. Президент Франції попереджав, що Будапештський меморандум- обман[Електронний ресурс]/ Л. Кучма. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://bit.ly/3pMaIzZ Розділ 4. Оптика Вітчизняних Медіа: Від Тиражування Російських Наративів До Формування Самосвідомості 117 УКРАЇНА МІЖ РОСІЄЮ ТА КРАЇНАМИ ЄС І НАТО Другий Президент України Леонід Кучма проводив політику багатовекторності, стверджуючи, що держава з розвиненою мережею економічних відносин із сусідніми країнами, зокрема Росією, є більш вигідною Заходу. При цьому західний вектор зовнішньої політики Кучма вважав більш пріоритетним. У книзі «Україна— не Росія» 306 Леонід Кучма виклав тези про відмінності в українському та росій ському національних характерах і поглядах на історичні події. Незважаючи на декларацію багатовекторності, в українських медіа поширювався наратив про протистояння країн Заходу і Росії та підштовхування України до вибору вектору співп раці з огляду на економічні переваги. У виданнях часто зустрічалися навіть діаметрально протилежні тези та думки стосовно вигоди такої співпраці. Зокрема, суперечливою зображали співпрацю України з ЄС, а співробітництво Європи з Україною малювали символічним, зазначаючи, що Україна підписала у 1994 році типову угоду про партнерство й співробітництво між Україною та ЄС. 307 Уся подальша співпраця часто зводилася до«політичної торгівлі» та боротьби за фінансову підтримку, яка в медіа зображалася дуже неоднозначно. 308 309 Рисунок 150. Скриншот статті «Прийшов час Україні відмовитися від двох стільців, а то сидіти навіть на одному буде нікому», Дзеркало тижня, 4 листопада 1994 року. Джерело: https://bit.ly/44F3oVG 307 Рисунок 151. Скриншот статті «Леонід Кучма: україно-російські зустрічі на вищому рівні необхідні», Дзеркало тижня, 21 жовтня 1994 року. Джерело: https://bit.ly/3Oafely 308 Рисунок 152. Скриншот статті «Нова Росія очима українського президента», Українська правда, 21 червня 2000 року. Джерело: https://www.pravda.com.ua/ news/2000/06/21/2980767/ Рисунок 153. Скриншот статті «Україна знову розривається між Москвою і Заходом», Українська правда, 23 липня 2003 року. Джерело: https://www.pravda.com.ua/ news/2003/07/23/2994771/ 306 Кучма Л. Україна— не Росія[Електронний ресурс]/ Леонід Кучма. – 2003. – Режим доступу до ресурсу: https://bookson line.com.ua/view.php?book=172389. 307 Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами [Електронний ресурс]. – 1994. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998_012#Text. 308 Бала В. Пришло время Украине отказаться от двух стульев. Не то сидеть даже на одном будет некому[Електронний ресурс]/ В. Бала // Зеркало недели. – 1994. – Режим доступу до ресурсу: https://bit.ly/44F3oVG. 309 Кучма Л. Украино-российские встречи на высшем уровне необходимы[Електронний ресурс]/ Л. Кучма // 1994 – Режим доступу до ресурсу: https://zn.ua/international/leonid_kuchma_ukraino-rossiyskie_vstrechi_na_vysshem_urovne_neobhodimy.html 118 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Рисунок 154. Скриншот статті «Євросоюз ошукує надії Києва», Корреспондент.net, 10 листо пада 2000 року. Джерело: https:// ua.korrespondent.net/ukraine/230099evrosoyuz-oshukue-nadiyi-kieva Рисунок 155. Скриншот статті «Європа дружитиме з Україною», Корреспондент.net, 10 листо пада 2000 року. Джерело: https:// ua.korrespondent.net/ukraine/230089evropa-druzhitime-z-ukrayinoyu У вітчизняних проросійських виданнях поширювався наратив, що«на Заході нас ніхто не чекає», а економічна допомога залежатиме від відмови України від національних інтересів у сфері безпеки. Росію зображали як країну, яка реально готова гарантувати українську безпеку у рамках СНД. Тому єдино правильною зображалася ідея відмовитися від«сидіння на двох стільцях» та рухатися у бік зближення з Росією. Наприкінці 1990-х років напруга між Україною та ї ї західними партнерами зростає. Це було викликано занепокоєнням західних країн станом української демократії у зв’язку із зникненням та смертю низки політичних діячів та журналістів: Вадима Гетьмана (1998 р.), В’ячеслава Чорновола(1999 р.), Георгія Гонгадзе(2000 р.), а також у зв’язку з появою громадського протестного руху. 310 У відповідь на це наративи уряду Л. Кучми змінюються. Напередодні президентських виборів, в інтерв’ю російському журналісту С. Доренко, Л. Кучма використовував такі ідеї, як«ми братський народ»,«я люблю Росію»,«ми всі з однієї купелі»,«ми потрібні один одному»,«ми ніколи не будемо ворогами». 311 В ЗМІ також активно просувається ідея вигоди співпраці із Росією. Зокрема, у критичному ракурсі зображувалася співпраця із Міжнародним валютним фондом(начебто МВФ прово дить нечесну політику по відношенню до України, що тягне за собою закріплення за Україною ролі периферійної країни з безперспективною економікою), натомість економічна співпраця з Росією висвітлювалася як вигідна та корисна. Наголошувалося на«вдячності» України Росії за реструктуризацію українського боргу за газ—«ми повинні бути вдячні Росії за те, що вона фактично дала нам безпроцентний кредит». 310 Кучма щодо російської брехні[Електронний ресурс]. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://bit.ly/3rlxY8v. 311 Кучма Л. Об отношении Украины и России[Електронний ресурс]/ Л. Кучма. – 1999. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=_bpAVde7ksY. Розділ 4. Оптика Вітчизняних Медіа: Від Тиражування Російських Наративів До Формування Самосвідомості 312 313 119 Рисунок 156. Скриншот статті «Леонід Кучма вдячний Росії», Корреспондент.net, 14 листо пада 2000 року. Джерело: https:// ua.korrespondent.net/ukraine/230123leonid-kuchma-vdyachnij-rosiyi 312 Рисунок 157. Скриншот статті“Кучма звинуватив МВФ у дискримінації України”, Корреспондент.net, 16 листопада 2000 року. Джерело: https://ua.korrespondent.net/ ukraine/230167 313 Початок 2000-х ознаменувався посиленням громадського руху«Україна без Кучми». Поширюється ідея про«народження громадянського суспільства, яке асоціюється із народ женням української держави, європейської держави»(«Там, де влада була глухою, у всі часи рішення приймала вулиця»). 314 Одночасно з’являлися й акції з підтримки президента Кучми, які зображувалися у деяких ЗМІ як«організовані владою технології». Після призначення у 2001 році проросійського політика та згодом кума В. Путіна Віктора Медведчука головою Адміністрації Президента, владні темники почали надходити усім про відним телеканалам країни, а не лише тим, що контролювалися асоційованою з Медведчуком партією СДПУ(о). Це викликало обурення та критику з боку журналістської спільноти щодо маніпулятивних цензурованих новин, які транслювалися з телеканалів. Однією з найпомітні ших публікацій того часу стала стаття телеведучого Романа Скрипіна«Так жити не можна?» 315 , в якій він запропонував колегам об’єднатися задля протистояння тиску влади та«корпора тивним інтересам» власників ЗМІ. Акція«Україна без Кучми» стала предтечею Помаранчевої революції(2004), де вже чітко артикулювалися такі наративи:«розкол України»,«Україна — європейська держава»,«організований Майдан»,«злочинна українська влада»,«заколот націоналістів» тощо. Тобто це були наративи, спрямовані на розкол суспільства. Медіа, пра цюючи на різні політичні табори, тим самим загострювали протиріччя. 316 312 Леонід Кучма вдячний Росії[Електронний ресурс] // Кореспондент. – 2000. – Режим доступу до ресурсу: https://ua.korre spondent.net/ukraine/230123-leonid-kuchma-vdyachnij-rosiyi. 313 Кучма звинуватив МВФ у дискримінації України[Електронний ресурс] // Кореспондент. – 2000. – Режим доступу до ресурсу: https://ua.korrespondent.net/ukraine/230167-kuchma-zvinuvativ-mvf-u-diskriminaciyi-ukrayini. 314 Обличчя протесту – Документальний фільм про акцію"Україна без Кучми"[Електронний ресурс]. – 2003. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=tCwPf6UPGBk. 315 Як жити можна?[Електронний ресурс] // Детектор медіа. – 2002. – Режим доступу до ресурсу: https://bit.ly/44FfNsD. 316 Механізм організації"всенародної" підтримки Кучми[Електронний ресурс] // Українська правда. – 2001. – Режим доступу до ресурсу: https://www.pravda.com.ua/news/2001/01/9/2981617/. 120 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Рисунок 158. Скриншот статті «Механізм організації«всенарод ної» підтримки Кучми, Українська правда, 9 січня 2001 року. Джерело: https://www.pravda.com.ua/ news/2001/01/9/2981617/ 314 Рисунок 159. Скриншот статті«Як жити можно?», Детектор медіа, 4 жовтня 2002 року. Джерело: https://detector.media/community/ article/2313/2002-10-04-yak-zhytymozhna-onovleno/ ШТУЧНИЙ РОЗКОЛ УКРАЇНИ Під час президентської виборчої кампанії в Україні 2004-го року вперше була задіяна тех нологія штучного розколу країни. Політтехнологічне втручання Росії ставило за мету ідео логічну поляризацію українського суспільства, яке надалі поглиблювалося російською вла дою. Наративи про«розкол України»,«страх перед націоналістами», поділ українців на«своїх» і«чужих» підвищували градус мовного питання, протиріччя у трактування історії та баченні геополітичних перспектив. Маніпулювання темами релігії, мови, історії, соборності, геополітики формувало наративи про«дві України»,«розкол України», які активно використовувався двома політичними вибор чими штабами кандидатів у президенти— В. Ющенка та маріонетки Кремля В. Януковича. Створювався образ«титульного представника національно-демократичного табору» для В. Ющенко та образ«захисника» російськомовної України для В. Януковича. Щоб розпалити міжрегіональні суперечності, Януковича навмисно позиціювали як кандидата від сходу та півдня України, а Ющенка – від заходу. 317 Складні сторінки в історії держави— Голодомор, Друга світова(Велика Вітчизняна) війна, боротьба УПА, діяльність ОУН почали активно екс плуатуватися у медіа для поглиблення ідеологічного розколу серед виборців. ДОВІДКА Вибори 2004 року— єдиний випадок у виборчій системі України, коли вибори українського президента пройшли у три тури. У другому турі Національний екзит-пол показав перемогу Ющенка з відривом в 11%(54% голосів проти 43% у Януковича), однак згодом ЦВК оголо сила переможцем Януковича(49,42% голосів проти 46,69%). Як протест проти результа тів виборів, які відбулися з масштабними порушеннями та фальсифікаціями, спалахнула Помаранчева революція. Під час масових демонстрацій на Майдані, центральній площі Києва, Верховний суд України визнав результати другого туру виборів недійсними і при значив третій тур, в якому переміг Ющенко, набравши 52% голосів виборців. Також проросійськими ЗМІ широко пропагувалася ідея«захисту російської мови та росій ської культури». Взагалі проблема двомовності у той час порушується в українських медіа регулярно і є темою постійних політичних спекуляцій і провокацій. В. Янукович під час 317 Дебати Ющенка і Януковича[Електронний ресурс]. – 2004. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/ watch?v=tsN3JyyIsf8. Розділ 4. Оптика Вітчизняних Медіа: Від Тиражування Російських Наративів До Формування Самосвідомості 121 парламентських виборів 2006 року заявляв:«Ми— за надання російській мові статусу дер жавної. Наше гасло: дві мови— один народ». 318 Він наголошував, що після парламентських виборів його партія підніматиме питання про надання російській мові статусу другої держав ної, а також заявляв про можливість проведення референдуму і наступного внесення змін до Конституції України[Конституція України закріплює за українською мовою статус єдиної державної мови— прим. ред.]. Насправді, на той момент російська мова ніяк не утискалася українською державою. В Україні діяли тисячі державних російськомовних шкіл, російською друкувалася левова частка книжок та періодичних видань, мовили числені телеканали та радіостанції тощо. Рисунок 160. Скриншот статті «Розкол України як головна передви борча технологія влади», Українська правда, 2 листопада 2003 року. Джерело: https://www.pravda.com.ua/ news/2003/11/3/2996278/ Рисунок 161. Скриншот статті«Брати «за язык» кого і чи потрібно?», Газета «День», 29 січня 2005 р. Джерело: https://day.kyiv.ua/uk/article/polemika/ brati-za-yazyk ДОВІДКА За даними сайту Апостроф 319 (2020 рік), 1 093 280 учнів в Україні навчалися російською мовою у 2006-2007 роках, а кількість російськомовних шкіл складала 1480. Суттєве зменшення кількості російськомовних навчальних закладів відбулося тільки після збройної агресії РФ проти України у 2014 році. Заяви Януковича, як політика, якого підтримував Кремль, відображають прагнення Росії створити наратив про гостру мовну проблему та притискання російськомовного населення України, хоча такої проблеми насправді не існувало. Пропозиція Януковича внести зміни до Конституції та закріпити за російською мовою статус державної є явним продовженням багаторічної російської імперіалістичної політики з русифікації України з метою розхитування ї ї державності та створення сприятливих умов для етноциду та поглинання України Росією. 318 Віктор Янукович обіцяє винести питання про статус російської мови на загальнонародний референдум[Електронний ресурс] // Радіо Свобода. – 2004. – Режим доступу до ресурсу: https://www.radiosvoboda.org/a/922426.html. 319 Як змінилося вивчення в школах української та російської мов з 2014 року: цікав дані.[Електронний ресурс] // Апрстроф. – 2020. – Режим доступу до ресурсу: https://apostrophe.ua/ua/news/society/2020-06-06/kak-izmenilos-izuche nie-v-shkolah-ukrainskogo-i-russkogo-yazyikov-s-2014-goda-interesnyie-dannyie/199453 122 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА ДОВІДКА На території Автономної Республіки Крим, Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської, Луганської, Одеської, Харківської, Херсонської областей за останнім все українським переписом населення 2001 року проживало 22 мільйона 664 тисячі осіб, у тому числі 14 млн. 135 тис. українців(67%), 6 мільйонів 194 тисячі росіян(29,9%), решта – інші етнічні групи. З українців цього регіону 9,6 млн., тобто більшість, рідною мовою наз вали українську, інші 4 млн. 532 тис. українців— російську мову, тобто були русифікова ними. Лише в Автономній Республіці Крим із майже 350 тисяч етнічних українців лише 40,4%(меншість) рідною мовою вважали українську, а інші українці були русифіковані. 320 Цей перепис показує, що хоча етнічні українці домінували у регіоні чисельно, певний про цент із них вважав російську мову рідною. До такого занепаду і знищення української мови у південно-східних регіонах України призвела політика Радянського Союзу, спрямована на русифікацію. Як результат, у більшості міст Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Одеської, Харківської, Херсонської областей та Автономної Республіки Крим були одиниці шкіл з українською мовою навчання. Так, у 1990 році у майже мільйонному місті Запоріжжі, в якому проживало понад 70% етнічних українців, була тільки одна єдина українська школа та ще дві— на територіях сіл, які були приєднані до облас ного центру. У місті Бердянську з населенням у 130 тисяч шкіл з українською мовою нав чання взагалі не було. Фактично, починаючи з 2004 року, політична спекуляція навколо історичних, мовних та куль турних тем закріпила наратив про розкол України за регіональною ознакою. Розпалювання ворожнечі відбулося через навмисне розповсюдження російської пропагандистської інфор мації про те, що начебто порушуються права жителів Донбасу через систему розподілу податків, що така система є несправедливою, що люди у регіоні живуть бідно, оскільки Київ забирає у них гроші і під час розподілу коштів віддає перевагу західним регіонам, жителі яких не працюють, а здебільшого ледарюють, на відміну від працьовитого населення Луганщини та Донеччини. Поширюється наратив, що начебто«Донбас годує Україну». ДОВІДКА Донбас[скорочено від Донецький вугільний басейн— прим. ред.]— неофіційна назва частин Донецької та Луганської областей зі значними запасами корисних копалин(насам перед вугілля) та потужним виробничим потенціалом. Регіон також має найбільші показ ники урбанізації в Україні. У 2004 році було популяризовано міф, що начебто Донбас годує всю Україну, хоча фак тична статистика свідчить, що Донецька та Луганська області були для України дотацій ними регіонами. 321 Помаранчева революція зображалася штабом проросійської«Партії регіонів» як«шабаш» та «путч», який режисується Заходом. 322 320 Федералізація і двомовність= дестабілізація та крах України?[Електронний ресурс] // Універсум. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://universum.lviv.ua/magazines/universum/2014/3/federal.html. 321 Тарута розвінчав міф про те, що Донбас годує Україну[Електронний ресурс] // Українська правда. – 27.03.2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.pravda.com.ua/news/2014/03/27/7020492/ 322 Людмила Янукович, наколотые апельсины и американские валенки[Електронний ресурс]. – 2004. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=oicOHnK9ihM. Розділ 4. Оптика Вітчизняних Медіа: Від Тиражування Російських Наративів До Формування Самосвідомості 123 Також з’явилася російська пропагандистська теза про«три сорти українців». 323 Кольорами та гаслами візуалізація тези про«три сорти українців» мімікрувала стиль реклами пар тії В. Ющенка«Наша Україна». 324 У Донецьку розповсюджувалися плакати із зображенням Ющенка в есесівський формі, випускалися листівки зі словом«нашизм»(партія Ющенка «Наша Україна»+ фашизм). Саме у цей період Росією було апробовано сценарій сепаратизму в Україні. ДОВІДКА У 2004 році Росія вперше розіграла карту«східноукраїнського» сепаратизму. 28 листо пада 2004 року, у місті Сєвєродонецьк Луганської області, на з’їзді депутатів із 17 регіо нів України, переважно східних і південних, обговорювалося створення Південно-східної федеративної держави зі столицею у Харкові. На цьому з’їзді була присутня делегація із Росії на чолі з мером Москви Ю. Лужковим. Саме з цього часу російськими політтехнологами починають створюватися псевдоцінності, які подаються як ніби-то«традиційні» та такі, що визначають непримиренні розбіжності між українським населенням різних регіонів. Маніпуляції, відсутність сформульованої протилежної точки зору, фіктивні експерти та неправдиві заголовки створювали альтернативну реальність для прихильників обох полі тичних таборів. Поряд з цим, події Помаранчевої революції стали стимулом розвитку нових ЗМІ та свободи слова. Зокрема, комерційні канали 1+1, 325 ICTV,«Інтер»,«Новий канал»,«Тоніс», НТН підписали документ про захист журналістських стандартів.«Українські журналісти про тестують проти цензури і темників. Репортери провідних телеканалів виступили з заявою проти того, як мас-медіа висвітлюють виборчу кампанію. Журналісти заявляють, що віднині у своїй роботі будуть дотримуватися прийнятих в усьому світі стандартів[журналістської етики— прим. ред.]». 326 Наратив про розкол населення України також експлуатувався у 2014 році під час Революції Гідності. У проросійських медіа пропагувалася ідея, що«українці— аморфна маса, яка не здатна домовлятися. Ви розвалили державу на Майдані, а потім довалили на сході. Державні інституції неможливо відновити». 327 На телеканалі«Наш» розповідали, що через Євромайдан Україна начебто втратила незалежність. Всеволод Степанюк, якого у даному телесюжеті називають політичним та економічним експертом, заявляє, що Україна 30 років деградує, і що це є наслідком«зовнішнього управління». 328 Основні наративи в ефірах українських телеканалів, таких як NewsOne, 112 канал, ZIK та «Перший незалежний», якими володіли проросійські олігархи, були наступні:«Україна знахо диться під зовнішнім управлінням США»,«Україна— країна-руїна, недодержава»,«в Україні поширюється нацизм»,«в Україні йде громадянська війна»,«Україні треба помиритися з Росією»,«Майдан був помилкою та поразкою для українських громадян». Переважно, ці 323 Марциновський А. Українців поділили на три сорти[Електронний ресурс] // Gazeta UA. – 2011. – Режим доступу до ресурсу: https://gazeta.ua/ru/articles/marcinovskij-anatolij/_ukrayinciv-podilili-na-tri-sorti/372555 324 Політична реклама в Україні: президентські вибори-2004 – три сорти українців, розкол та"нашизм"[Електронний ресурс] // 24 канал. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://bit.ly/3PQ2y4l. 325 Колектив 1+1 просить вибачення за участь в інформаційній війні проти народу України![Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=NfUr_S6m1Lk. 326 Протести українських журналістів[Електронний ресурс]. – 2004. – Режим доступу до ресурсу: https://bit.ly/3JMBy1F. 327 Татьяна Монтян| Люди. Hard Talk[Електронний ресурс]. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/ watch?v=-bUqVPzM2Ng. 328 30 лет деградации Украины, почему всё пошло не так, итоги[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=99tYqphsXOU. 124 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА наративи поширювали гості, запрошені на ефіри, такі як проросійські політики-втікачі з ото чення В. Януковича та російські політичні коментатори. Рисунок 162. Скриншот статті «Політична реклама в Україні: президентські вибори-2004 – три сорти українців, розкол та"нашизм"», 24 канал, 12 вересня 2018 року. Джерело: https://24tv.ua/politichna_ reklama_v_ukrayini_prezidentski_ vibori_ 2004__tri_sorti_ukrayintsiv_ rozkol_ta_nashizm_n1029351. Рисунок 163. Скриншот статті «Вибори-2004: агітпроп за Януковича», Історична правда, 21 листопада 2010 року. Джерело: https://www.istpravda.com.ua/ artefacts/2010/11/21/5476/ Рисунок 164. Скриншот статті «Вибори-2004: агітпроп за Януковича», Історична правда, 21 листопада 2010 року. Джерело: https://www.istpravda.com.ua/ artefacts/2010/11/21/5476/ Основними внутрішніми джерелами поширення фейкових новин про Україну були україн ські новинні канали, що спонсорувалися Росією, такі як«Новостное агентство Харькова», «Обозреватель», РИА Новости Украина. 329 У всі роки своєї незалежності Україна була предметом особливої уваги спецслужб РФ, які під тримували проросійські політичні партії і різного роду організації(релігійні, неурядові, куль турні, професійні та інші), які через засоби масової інформації наполегливо переконували 329 Третина новин на російському телебаченні присвячена Україні – дослідження УКМЦ Оригінал статті – на сайті Українського кризового медіа-центру: https://uacrisis.org/uk/66976-grupa-z-analizu-gibridnih-zagroz-ucmc[Електронний ресурс]. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://uacrisis.org/uk/66976-grupa-z-analizu-gibridnih-zagroz-ucmc. Розділ 4. Оптика Вітчизняних Медіа: Від Тиражування Російських Наративів До Формування Самосвідомості 125 суспільство у тому, що українцям жилося б краще не в унітарній, а у федеративній країні, не з однією державною мовою, а з двома. Це була системна і цілеспрямована робота, якій, на жаль, українські спецслужби та політичні еліти не протидіяли у необхідному обсязі. З огляду на масштаб і фінансування такого пропагандистсько-інформаційного втручання, тим більше дивовижним постає запекле протистояння жителів усієї України російській агресії, у тому числі мешканців тих регіонів, де під час вищезгаданого перепису населення домінувало російськомовне населення. Це демонструє справжню єдність української нації, яка стала до боротьби з ворогом-окупантом і не бачить у середині свого суспільства ані історичних, ані мовних, ані культурних розбіжностей, які б завадили справжній згуртованості. Навпаки— сьогодні українська нація спирається на спільні цінності та цілі. Отже, ми стали свідками того, де насправді проходить ціннісний розкол— він проходить по кордону України та Росії. ДОВІДКА Перепис населення СРСР 1926 року зафіксував, що на території Донбасу більшість насе лення складали саме етнічні українці. Ми свідомо використовуємо перепис 1926 року з наступних причин: 1.Цей перепис відбувся до Голодомору 1932-1933 років. Недивно, що наступний перепис, який стався 1939 року, після Голодомору та через десять років після попереднього пере пису, засвідчив відсутність приросту населення України. 2. Індустріалізація в Україні лише набирала обертів у той час, а тому масові переселення росіян до промислового Донбасу почалися лише у 1930-ті роки, коли радянський уряд почав заселяти росіян на спустілі під час Голодомору українські території. Це спричинило суттєве збільшення російськомовного населення на сході та півдні України. Ці дані демонструють збільшення питомої ваги росіян у порівнянні з українцями як по всій Україні(9,2% з усього населення України у 1926 р. до 13,5% у 1939 р. і до 22,1% у 1989 р.), так і на сході України. Таким чином, можемо констатувати той, факт, що це була свідома політика радянського керівництва щодо зменшення генофонду українців. Необхідність федералізації України активно розкручувалась російською пропагандою, мов ляв, інтереси регіонів не враховуються центром в унітарній державі. Насправді, Кремль планував регіоналізацію України як передумову ї ї майбутньої дезінтеграції. З метою просу вання цього наративу, спецслужбами РФ організовувались сепаратиські акції-постановки та самопроголошення«народних республік». У проросійських вітчизняних ЗМІ розповсюджу валися тези про захист«русского мира» в уособленні так званих ЛНР/ДНР. Російську агресію на Донбасі обґрунтовували тим, що Донбас опинився у межах України«випадково», і що там живуть винятково«російськомовні». ЕКОНОМІЧНО ВИГІДНА ТА ЖИТТЄВО НЕОБХІДНА ДРУЖБА 2004 року в ефірі«Інтера», 1+1 та«Першого національного» відбулося спілкування українських телеглядачів із президентом РФ В. Путіним. В ефірі Путін хвалив уряд Януковича та проголо шував свою підтримку цього кандидата на виборах. Путін озвучив такі ідеї, як«збереження стабільності» та вигідність співпраці Росії та України:«Здавалося б, віддалення від Москви гарантуватиме Україні західні інвестиції, але це не так. Навпаки, лише співпраця дозволить забезпечити національні інтереси кожної з країн». 330 Основний аргумент Путіна— скорочення оподаткування на газ для України. 330 Пряма лінія з Володимиром Путіним на Україні»,[Електронний ресурс] // YouTube. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=SOTdAIb2TT8 126 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Деякі тодішні українські політики також поширювали наратив про«економічно вигідну та життєво необхідну» співпрацю з Росією, особливо в енергетичній сфері. Провладна«Партія регіонів» роками переконувала своїх виборців, що їхній прихід до влади означатиме негайне повернення«українсько-російської дружби», а ця дружба, своєю чергою, швидко обернеться матеріальними вигодами для простих громадян. Саме як вигідну угоду з росіянами В. Янукович охарактеризував так звані«Харківські угоди». 331 Янукович заявляв, що підписання цих угод доз волить уникнути підвищення цін на газ для населення та житлово-комунального господарства, а«тимчасове» перебування в Україні ЧФ РФ«не є викликом національній безпеці». 332 Рисунок 165. Скриншот відео«Пряма лінія з Володимиром Путіним на Україні», YouTube, 26 жовтня 2004 року(опубліковано 8 грудня 2017 року). Джерело: https://www.youtube. com/watch?v=SOTdAIb2TT8 Рисунок 166. Скриншот відео «Бійка у Верховній Раді: Харківські угоди», YouTube, 28 квітня 2010 року. Джерело: https://www.youtube.com/ watch?v=xCP24ZwXX-0 ДОВІДКА Президент України В. Янукович і президент Росії Д. Медведєв підписали так звані«Харківські угоди», що продовжили термін перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на українській території на 25 років і водночас надавали Україні знижку на ціну російського газу у розмірі 30%. Підготовка та підписання цих угод стали одним з перших кроків ослаблення українського суверенітету та створили умови, за яких Росія зважилася на військові дії проти України. Умови цього договору були невигідними для України, навіть з огляду на знижку на газ. Фактично, підписанням цієї угоди Янукович поставив під удар український суверенітет. «Харківські угоди» викликали бурхливе обурення в українському суспільстві. Під стінами Верховної Ради зібрався багатотисячний мітинг з вимогами до уряду не ратифікувати цей документ. Противники ратифікації говорили про потенційне ослаблення суверенітету дер жави і відсутність суттєвої вигоди для України. Опозиція звинувачувала Януковича у зраді національних інтересів. 333 331 Протести проти угод Януковича-Медведєва[Електронний ресурс] // 5 канал. – 2010. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=52vV-fp2xP4. 332 Пресс-конференция c Виктором Януковичем[Електронний ресурс]. – 2010. – Режим доступу до ресурсу: https://www. youtube.com/watch?v=DQOaRDRWt9w. 333 Бійка у Верховній Раді: Харківські угоди[Електронний ресурс] // 5 канал. – 2010. – Режим доступу до ресурсу: https:// www.youtube.com/watch?v=xCP24ZwXX-0. Розділ 4. Оптика Вітчизняних Медіа: Від Тиражування Російських Наративів До Формування Самосвідомості 127 Очевидно, що«Харківські угоди» закріпили присутність РФ у Криму, а розташування Чорноморського флоту у Севастополі посприяло анексії півострова у 2014 році. Зобов’язання перед Україною, які Росія взяла на себе у 2010 році, не були виконані, а Москва в односторон ньому порядку розірвала угоду у березні 2014 року. БАГАТОВЕКТОРНА ПОЛІТИКА ТА ПОЗАБЛОКОВИЙ СТАТУС Віктор Янукович також активно експлуатував тезу про позаблоковий статус України, демон струючи, що він не є прихильником вступу країни до НАТО. ДОВІДКА Президент В. Янукович підписав Закон«Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», 334 яким передбачено позаблоковий статус України та унеможливлено вступ України до НАТО. Серед головних засад у документі значаться забезпечення повноправної участі України у загальноєвропейській та регіональних системах колективної безпеки, набуття членства у Європейському Союзі при збереженні добросусідських відносин і стратегічного партнер ства з Російською Федерацією, іншими країнами СНД, а також з іншими державами світу. Таку свою позицію В. Янукович обґрунтовував тим, що умовою вступу до НАТО має бути під тримка цієї політики населенням України. 335 Ухваливши рішення про позаблоковість, Київ і справді на певний час збив градус напруги у своїх відносинах з Москвою, проте— погіршив відносини з ЄС і США. Також ускладнився про цес реформування української армії, оскільки забезпечення колективної системи безпеки тепер мусило спиратися на власні фінансові ресурси й технічні можливості. Таким чином, Україна не мала зовнішніх гарантій ї ї суверенітету та територіальної цілісності. Не входячи до жодного з військово-політичних союзів, Україна не тільки продовжувала бути об’єктом міжнародної політики, а й фактично залишалася наодинці з потенційними загрозами. Рисунок 167. Скриншот статті «Держсекретар США не робить трагедії з відмови України від НАТО»,«Львівський портал», 3 липня 2010 року. Джерело: https://portal.lviv.ua/news/2010/07/03/120048 Ще у 2008 році у програмі Савіка Шустера«Свобода слова» російський політик В. Жириновський поширював ідею, що Україні варто залишатися нейтральною державою і 334 Закон України Про засади внутрішньої і зовнішньої політики[Електронний ресурс]. – 2010. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2411-17#Text. 335 Янукович про Україну і НАТО[Електронний ресурс]. – 2010. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/ watch?v=BTj9i9OPqMM. 128 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА зближуватися з Росією. Він наголосив, що якщо росіяни у Криму будуть просити допомоги у Росії, якщо їх«будуть знищувати», якщо обмежуватимуть російську мову, тоді РФ доведеться втрутитися. 336 Одночасно, В. Путін поширював наратив, що українці виступають проти вступу до НАТО, проте українська влада не рахується із своїм населенням, і тому РФ змушена буде захищати свої національні інтереси. 337 Частково, ця позаблоковість на даному етапі дозволяла і Сполученим Штатам, і Європейському Союзу не загострювати стосунки з РФ через питання членства України в НАТО:«Якщо сьо годні Україна вирішила, що ї ї не цікавить членство в НАТО— то це ї ї право, і ми поважаємо це рішення,[адже]... це питання мають вирішувати самі українці». 338 Таким чином, у той історичний момент Україна залишалася буферною зоною між Європейським Союзом і Росією, так і не зробивши остаточного цивілізаційного вибору щодо свого шляху розвитку. АСОЦІАЦІЯ З ЄС— ЕКОНОМІЧНИЙ КРАХ УКРАЇНИ Поряд з наративом про«вигідну співпрацю з Росією» також поширювалася теза про неви гідні умови Угоди«Про Асоціацію України з ЄС». За тиждень до запланованого підписання цієї угоди, Віктор Янукович почав публічно ставити ї ї під сумнів, пояснюючи, що очікує рішень європейських політиків про надання Україні компенсацій через втрати, яких Україна могла зазнати після набуття чинності цього документу. Президент Янукович заявив, що Угода є начебто невигідною для України:«Це рішення було спричинене усвідомленням величезних економічних втрат, які могла понести Україна». 339 Він заявляв, що домовленості з ЄС можна досягти лише ціною банкрутства половини української промисловості і неминучим значним падінням рівня життя населення:«Мені не потрібна була влада такою ціною…». 340 Колишня членкиня«Партії регіонів» та міністерка юстиції Олена Лукаш на своїй сторінці у Facebook наголошувала, що з 2013 року відбувалося«знищення країни заради економіч них інтересів іноземних циніків та українських мародерів», і що Угода«Про асоціацію» є невигідною. 341 Подібний меседж озвучив й політичний коментатор Михайло Чаплига на телеканалі NewsOne. На його переконання, політична частина угоди була корисною для України; водночас еконо мічна не була вигідною взагалі.«Польща, Угорщина та Словаччина створили Вишеградську групу, щоби роками лобіювати власні інтереси. А що зробила Україна? Підписала[Угоду«Про асоціацію»] за три хвилини і здала все?» 342 Важливо, що подібні тези фактично співпадали з основними наративами російської пропа ганди, яка зображувала Угоду«Про асоціацію» як«контракт з дияволом». 336 Жириновский на украинском ток шоу 2008 год. Прогнозы будущего пути Украины и исход[Електронний ресурс]. – 2008. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=fVM651yTtog. 337 Путін погрожує Україні ракетами[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/ watch?v=DBHmhrPu2h4. 338 Держсекретар США не робить трагедії з відмови України від НАТО[Електронний ресурс] // Львівський портал. – 2010. – Режим доступу до ресурсу: https://portal.lviv.ua/news/2010/07/03/120048. 339 Янукович пояснив ситуацію з євроінтеграцією[Електронний ресурс] // ТСН. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=yd1wI2qAh2g. 340 Янукович назвав причину відмови від підписання асоціації з ЄС[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://zaxid.net/yanukovich_nazvav_prichinu_vidmovi_vid_pidpisannya_asotsiatsiyi_z_yes_n1334962. 341 Пост Олени Лукаш[Електронний ресурс] // соціальна мережа Facebook. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.facebook.com/Lukash.ua/posts/1143438479355766. 342 Зовнішнє управління контролює українські банки»,«асоціація з ЄС не вигідна для України»: ключові антизахідні наративи минулого тижня[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://www.radiosvoboda.org/a/30620819.html Розділ 4. Оптика Вітчизняних Медіа: Від Тиражування Російських Наративів До Формування Самосвідомості 129 ДОВІДКА Януковичу вдалося довго маніпулювати перспективою підписання Угоди«Про асоціацію», переговори щодо якої розпочалися ще за президентства Ющенка. Угоду мали підписати восени 2013 року. У цей час Росія, знову на чолі з президентом Володимиром Путіним, розпочинає активне просування власного економічного та політичного проєкту— Митного союзу. Росії вдалося відмовити Януковича від підписання угоди з ЄС, погрожуючи торго вою війною та пропозицією вигідного кредиту. Але основним фактором було те, що Росія не хотіла, щоб в Україні проводилися демократичні реформи і відбувалася боротьба з коруп цією. Фактично, РФ використала вплив на свого ставленика Януковича і«дала хабар» йому та його партії для посилення та розширення свого впливу в Україні. Янукович приїхав у Вільнюс на Саміт східного партнерства, що проходив 28-29 листопада 2013 року, але в останній момент відмовився підписати Угоду. Це рішення викликало різний спектр емоцій у населення: від сильного здивування до відвертого обурення. Деякі укра їнці, що покладали сподівання на збереження європейського зовнішньополітичного век тора, розпочинають акцію протесту на Майдані Незалежності, центральній площі Києва, ввечері 21 листопада 2013 року. Віктор Янукович спробував придушити цей протест. Вночі 30 листопада правоохоронці жорстоко розігнали демонстрантів, більшість з яких були сту дентами. Проте, невеликий студентський Євромайдан переріс у масовий протестний рух, що отримав назву Революція Гідності. Протести у Києві тривали протягом грудня 2013 та січня 2014 року, а також перекинулися на інші міста країни. 16 січня 2014 року парламент приймає так звані«диктаторські закони», які лише загострили протистояння влади і протестувальників. Апогеєм протистояння стали події 18-20 лютого 2014 року, коли правоохоронці відкрили по протестувальниках вогонь на ураження. 20 лютого Верховна Рада засуджує насильство зі сторони президент ської влади. Президент Янукович, після того, як парламент виступив проти нього, уночі 21 лютого тікає з країни. Виконуючим обов’язки президента стає спікер Верховної Ради Олександр Турчинов. Рисунок 168. Скриншот статті «Відмова від підписання Угоди Про асоціацію з ЄС: економічно доцільне рішення чи державна зрада» VoA, 21 листопада 2013 року. Джерело: https://ukrainian.voanews.com/a/ ukraine-comments/1795052.html Рисунок 169. Скриншот відео«Віктор Янукович: на Донбасі відбувається геноцид», YouTube, 23 червня 2015 року. Джерело: https://www.youtube. com/watch?v=Jfty4bJxxKY 130 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА В. Янукович після втечі з країни, поширював фейки, що Україна начебто«проводить політику геноциду щодо жителів Донбасу», а Майдан налякав Крим і Донбас своїми праворадикаль ними поглядами, тому населення і почало створювати самооборону. Насправді, такою брех нею маріонетка Кремля Янукович намагався виправдати перед світовою спільнотою від верту російську воєнну агресію. ДОВІДКА 2014 року, під час спланованого Росією мітингу про відокремлення від України, бойо вики підняли у Донецьку російський прапор, а керівні посади обійняли громадяни РФ. Так званий«прем’єр-міністр» ДНР у 2014 році росіянин Олександр Бородай заявляв, що якби не Путін, його політика, рішення та дії, то не було б і«російського Донбасу»: ДНР та ЛНР. З 2014 року у Донецькій та Луганській областях працювали близько 600 спостерігачів спеціальної моніторингової місії ОБСЄ з більш ніж 40 країн, у тому числі й з Росії. За вісім років роботи ці міжнародні представники ОБСЄ не виявили жодного свідоцтва про систематичні вбивства мирних жителів на Донбасі, про які розказувала російська пропаганда. Крім того, мешканці Донбасу не є представниками якоїсь окремої само стійної нації чи етносу, тобто, говорячи науковою мовою, такої етнічної чи національної групи як«народ Донбасу» просто не існує. І Україна, і тимчасово окуповані терито рії на Донбасі зазнали жертв і руйнувань внаслідок бойових дій, які проводить сама Російська Федерація з 2014 року на території незалежної України. Натомість, Україна веде боротьбу за територіальну цілісність власної держави. Основними майданчиками ведення інформаційної війни Росії в Україні стають соцмережі. Для поширення дезінформації розгорталася діяльність широкої мережі ботів, які лишали чис лені пропагандистські коментарі у популярних соціальних мережах, сіючи сумніви та страх. Рівень довіри до коментарів зазвичай вищий, ніж до публікацій— велика кількість комен тарів з однотипною ідеєю створює ілюзію правдивості інформації. Однак, ці спроби впли нути на українське суспільство не мали очікуваного Кремлем результату. Революція Гідності перемогла, але ціною більше сотні загиблих—«Небесної Сотні». РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ ТА БОРОТЬБА ЗА СВОБОДУ Відмова від підписання Угоди«Про Асоціацію» спричинила обурення громадськості, наслід ком якого став протестний рух під назвою Євромайдан. Пізніше, після побиття студен тів-протестувальників силовими структурами за наказом ставленика Кремля президента Януковича, мирний протест переріс у Революцію Гідності, коли люди вийшли на вулиці, виступаючи проти свавілля влади та за демократичну країну, в якій дотримуються права людини. Проукраїнські ЗМІ зображали події на Майдані як громадський рух непокори, спровоко ваний незаконними діями влади щодо відмови від підписання Угоди«Про асоціацію» з Євросоюзом, а також корупцією, порушенням прав і свобод людини. У журналіських мате ріалах того періоду зазначалося, що Україна заплатила надто високу ціну за звільнення від диктатури і свій демократичний вибір, прагнучи бути частиною Європи. Герої«Небесної Сотні»— українці й іноземці, які віддали життя під час Революції Гідності, захищаючи іде али демократії, відстоюючи права і свободи людини та європейське майбутнє України. Євромайдан зображувався як продовження Помаранчевої революції 2004 року та процес формування української нації. Розділ 4. Оптика Вітчизняних Медіа: Від Тиражування Російських Наративів До Формування Самосвідомості 131 В Україні створювалися документальні фільми та новинні сюжети, в яких зображалися«про сті герої Майдану», 343 музичні кліпи, які надихали на боротьбу і перемогу, 344 а також виходили книги пам’яті«Небесної Сотні». 345 Рисунок 170. Скриншот статті «Дискредитацією Майдану та ЗМІ керував особисто Захарченко» LB.ua, 3 квітня 2014 року. Джерело: https://lb.ua/ news/2014/04/03/261815_diskreditatsiyu_ maydana_smi.html ДОВІДКА Під час нового Майдану у російських ЗМІ знову з’являються ті наративи, які вже використову валися пропагандистами у 2004 році, а саме наративи про«розкол України» та«державний переворот». Однак, насправді, Революція Гідності не має жодної ознаки державного пере вороту. Метою державного перевороту є захоплення влади замовниками у власних інтер есах, тоді як Революція Гідності розпочалася з громадських акцій на підтримку підписання Угоди«Про асоціацію з ЄС». Після того, як влада застосувала насилля, акція незадоволення переросла у масові протести, спрямовані на захист демократичних цінностей, прав та свобод людини та громадянина. Після того, як події у Києві набули трагічного характеру, а президент Янукович та його уряд самоусунулися від керівництва, Верховна Рада України взяла на себе відповідальність за управління державою та почала ухвалювати рішення у демократичний і передбачений законом спосіб. 20 лютого 2014 о 16.00 заступник голови Верховної Ради Руслан Кошулинський відкрив засі дання депутатів. Вночі Рада проголосувала за виведення силовиків з центру Києва, а такожу у першому читанні підтримала постанову«Про засудження застосування насильства проти громадян України». 21 лютого, під час парламентського голосування, 386 голосами було прийнято рішення повер нутися до редакції Конституції, якою вона була станом на 2004 рік. За ці рішення голосу вали також і депутати від фракції«Партії регіонів», які не втекли з країни після втечі Віктора Януковича та його оточення. Фактично Верховна Рада залишилась єдиним легітимним орга ном влади в країні і ухвалювала всі рішення у межах своєї компетенції та згідно діючого законодавства. Будь-які спроби представити Майдан та голосування про відсторонення Януковича від влади державним переворотом не мають жодного підґрунтя, адже рішення приймалися чинним, легітимним парламентом, відповідно до діючих у країні законів. 343 Документальний фільм«П’ять портретів Майдану»[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=lSNyAZnnz4o. 344 ЯрмаК ft. Tof- 22[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=8SqTaE4-5a4. 345 Вийшла друком Книга пам'яті"Небесна сотня"[Електронний ресурс]. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://kurs. if.ua/news/vyyshla_drukom_knyga_pamyati_nebesna_sotnya_4819.html/. 132 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Після трагічних подій, пов’язаних з розстрілом мітингувальників, з’явився величезний сус пільний запит на справедливість та покарання винуватців. Тому нова влада доносила до гро мадян через ЗМІ інформацію щодо проведення відповідних розслідувань. 346 У рамках цього наративу головним гаслом українців стала фраза«я— крапля в океані», яка означала, що кожен громадянин може зробити щось задля держави і необхідних у ній змін. Наприклад, велика кількість малих та середніх бізнесів надавали допомогу протестуваль никам; власники машин та водії таксі безкоштовно підвозили людей; інші добровольці ство рювали групи медичної, юридичної та гуманітарної допомоги, а також культурної та інфор маційної підтримки. Можна було навіть отримати духовну підтримку від священнослужите лів різних конфесій. 347 З’являються наративи, які допомагають згуртовувати суспільство на спільну боротьбу та вселяють віру у перемогу. Також у якості інформаційної зброї почали використовувати меми. У мемі«Путін-х*йло» закладена історія, 348 яка була запакована у два слова і просту мелодію. Після подій Революції Гідності 2013-2014 років і з початком російської війни проти України у 2014 році поширюються наративи про війну України за незалежність. 349 У своїй інавгураційній промові президент Петро Порошенко зазначив, що«за незалежність полягли Герої Майдану», стверджуючи, що він прийшов до влади, щоб«зберегти єдність України, забезпечити мир та гарантувати безпеку» та запропонував мирний план. 350 Війну, що почалася у 2014 році, в українських медіа позиціонували як антитерористичну операцію(АТО), а основна увага була зосереджена на поверненні миру, відновленні українського суверенітету та територіальної цілісності. 351 ДОВІДКА Росія вирішила скористатися внутрішньою нестабільністю в Україні і розпочала військову агресію проти неї. Наприкінці лютого 2014 року біля парламенту та уряду Криму з’явля ються«зелені чоловічки»— військові у формі без розпізнавальних знаків. Вони блокують українські військові частини та розпочинають підготовку до окупації півострова. 16 березня 2014 року окупаційна влада організовує так званий«референдум» про приєднання Криму до Росії. Референдум пройшов без дотримання основних вимог до організації демократич ного волевиявлення і не був міжнародно визнаним. За результатами, які оголосили орга нізатори, 97% кримчан висловилися за приєднання півострова до Російської Федерації. 18 березня за поданням президента РФ, російські законодавчі органи затверджують анексію Криму Росією— незаконно приєднують до себе українську територію, захоплену військоми шляхом. Україна та більшість світових держав не визнали Крим російським. Паралельно з тим, навесні 2014 року, Росія розпочинає дестабілізацію політичної ситуа ції в Україні та стимулює розвиток сепаратиських рухів на Донеччині, Луганщині, а також у Харкові, Одесі та інших обласних центрах країни. У травні сепаратистські організації, утворені російськими спецслужбами, проголосили створення так званих Донецької та Луганської народних республік(ДНР та ЛНР) та організували псевдореферендум на їхню підтримку. У відповідь, Україна розпочинає антитерористичну операцію(АТО). 346 Дискредитацією Майдану в ЗМІ керував особисто Захарченко,- Аваков[Електронний ресурс] // Лівий берег. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://lb.ua/news/2014/04/03/261815_diskreditatsiyu_maydana_smi.html. 347 Спільне та відмінне: дослідження наративів у суспільній свідомості Німеччини, Росії та України/[С. Акопов, Ю. Біденко, Г. Альберс та ін.]. – Київ, Берлін, 2020. – 49 с. 348‘Khuilo’: The offensive term that has attached itself to Putin[Електронний ресурс] // THe Washington Post. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://wapo.st/3XMWsDZ. 349 Воробйов Є. Війна-2014: Найбільші героїчні перемоги і трагічні поразки[Електронний ресурс]/ Є. Воробйов. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=krxdi8kHpyU. 350 Інавгурація Президента Петра Порошенка[Електронний ресурс]. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=bgOEWSs9ckQ. 351 Прес-конференція Петра Порошенка[Електронний ресурс]. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=9XfcP-rBm0g. Розділ 4. Оптика Вітчизняних Медіа: Від Тиражування Російських Наративів До Формування Самосвідомості 133 Такі феномени інформаційного простору як, скажімо, легенда про«кіборгів», з’явилися в інформаційному полі як народна легенда, і продовжують існувати у ньому. Держава(у тому числі Міністерство цифрової політики) долучилася до створення фільму«Кіборги», 352 що про славляє і героїзує воїнів, які захищали Україну у зоні АТО. ДОВІДКА Кіборги— українські військові, учасники оборони Донецького аеропорту імені Сергія Прокоф’єва під час бойових дій на сході України(26 травня 2014— 22 січня 2015), які муж ньо протистояли російським військовим та сепаратистським угрупуванням. Аеропорт мав особливе значення для забезпечення логістики ЗСУ. Революція Гідності дала міцний поштовх до амбітних та структурних реформ. З різним ступе нем успішності було проведено реформи поліції, системи освіти, медицини, газового та бан ківського секторів, пенсійну, податкову реформи тощо. Серед успіхів варто окремо виділити формування сильного громадянського суспільства, яке було учасником та навіть ініціато ром позитивних змін за останні роки. Воно впливає на порядок денний держави, контролює діяльність влади, а також формує власні пропозиції щодо реформ. На шляху до євроінтегра ції Україна не втрачає своєї національної ідентичності, а навпаки посилює ї ї. Православна церква України офіційно позбулася залежності від Московського патріархату, під контролем якого вона перебувала понад 300 років. Українська церква отримала Томос про автокефа лію, посівши своє місце у диптиху— офіційному переліку православних автокефальних та автономних церков. Реформа децентралізації надала місцевій владі більше фінансової автономії та поклала більше відповідальності за планування розвитку своїх локальних громад. Україна все ж уклала угоду«Про асоціацію з ЄС», яка підкреслила цивілізаційний вибір укра їнців і відкрила для українських товарів один з найбільших у світі ринків. Відмовившись від позаблокового статусу, Україна закріпила курс на вступ до ЄС і НАТО у своїй Конституції. Для країни в цілому перехід від російського поля тяжіння до європейського став доконаним і незворотним. 353 Війна на Донбасі та окупація Криму протривали вісім років і переросли у повномасштабне російське вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року. 21 лютого 2022 року президент Росії В. Путін визнав незалежність самопроголошених ДНР та ЛНР, заявивши, що до цих утворень належать всі території Донецької та Луганської областей України, навіть ті, які залишаються під контролем України. 24 лютого 2022 року глава російської держави оголосив про початок «спеціальної воєнної операції» проти України, головною метою якої він назвав«демілітари зацію» країни. Збройні сили РФ почали завдавати ракетних та авіа ударів по містах України. 352«Кіборги»— повнометражний художній фільм режиссера Ахтема Сеітаблаєва[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=EmZRNkbhgQU. 353 Звіт«Шість років після Революції гідності: що змінилося?»[Електронний ресурс]/ В.Дубровський, К. Міжеї, К. ІващенкоСтаднік, М. Винницький // Підготовлено CASE Україна за фінансової підтримки Міжнародного фонду«Відродження». – 2020. – Режим доступу до ресурсу: https://case-ukraine.com.ua/content/uploads/2020/06/6-years-of-the-Revolution-of-Dignity_UA.pdf. 134 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Український президент Володимир Зеленський заявив у звернені до народу 24 лютого 2022, що«український народ— вільний і хоче сам визначати і будувати свою історію мирно. Народ і влада України хочуть миру. Але якщо у нас захочуть забрати державу, свободу— ми будемо захищатися». 354 Це екзистенційна війна, війна проти тиранії,«війна добра і зла». 355 Рисунок 171. Скриншот відео «Звернення Президента Зеленського до народів України та Росії— 23 лютого 2022 року, YouTube, 23 лютого 2022 року. Джерело: https://www.youtube.com/ watch?v=QsPP-q-ZhnQ Рисунок 172. Скриншот статті «Московські плани геноциду українців- не перебільшення, це всерйоз», Укрінформ, 5 квітня 2022 року. Джерело: https://www. ukrinform.ua/rubric-polytics/3449324moskovski-plani-genocidu-ukraincivne-perebilsenna-ce-vserjoz.html ДОВІДКА Конвенція ООН від 1948 року«Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» визначає геноцид як«дії, вчинені з наміром знищити, цілком чи частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу через: a) вбивство членів такої групи; b) заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи психологічної шкоди членам такої групи; c) навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове її фізичне знищення; d) міри, розраховані на запобігання дітородіння у середовищі такої групи; e) насильницька передача дітей з однієї етнічної чи національної групи в іншу». 356 Таким чином, злочинні дії росіян в Україні підпадають не тільки під класифікацію військо вих злочинів, а й кваліфікуються як геноцид через цілеспрямоване знищення українців як національної групи. Системна і масштабна робота над збором доказів злочинів російської армії, їх ана лізом і надання їм правової оцінки є одним з основних завдань влади в умовах росій сько-української війни. 354 Звернення президента Зеленського до народів України та Росії[Електронний ресурс] // ТСН. – 2022.— Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=QsPP-q-ZhnQ. 355 Промова Володимира Зеленського під час отримання Премії Вінстона Черчилля за лідерство[Електронний ресурс]. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=Vvj5Gdyu97Y. 356 Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://bit.ly/3NNUazC. Розділ 4. Оптика Вітчизняних Медіа: Від Тиражування Російських Наративів До Формування Самосвідомості 135 Повномасштабна війна надихнула українських митців на творчість, яка спрямована на згур тування громадян. 357 -358 3583 , 59 Головний меседж у ЗМІ— війна Росії проти України є несправедли вою та загарбницькою, а метою воєнної російської агресії є знищення українського народу, його самобутності та позбавлення його права на самовизначення та самостійний розвиток. Верховна Рада України закликає весь світ визнати дії РФ геноцидом українського народу. 360 У відповідь на агресію українці об’єдналися та спільно дають відсіч російському загарбнику. Бачимо, що наратив«боротьби за свободу», який набув масовості саме у 2014 році під час Майдану, переріс у«війну за свободу». УКРАЇНА ПРОТИ РАШИЗМУ Американський історик Тімоті Снайдер розмірковує про нове слово, яке використовують українці— рашизм. У колонці«The War in Ukraine Has Unleashed a New Word» для The New York Times Снайдер пише, що українці за останнє десятиліття помітили схильність Росії до фашизму. Російський режим має наступні ознаки фашизму: культ лідера і мертвих, корпора тивна держава, міфічне минуле, цензура, теорії змови, централізована пропаганда, загарб ницька війна:«Навіть коли ми справедливо обговорюємо, наскільки цей термін може бути застосований до західних діячів і партій, ми схильні не помічати центральний приклад відро дження фашизму, яким є режим Путіна у Російській Федерації». 361 Після отримання Україною незалежності, Росія, спочатку обережно, а потім активно мані пулюючи фактами, створювала та насаджувала логічний зв’язок між українськими патрі отами(проукраїнськи налаштованими громадянами) та націоналістами. Поняття патріотизму змішувалось із поняттям«нацисти» і«фашисти». З 2014 року ця маніпуляція розкручується й в українських ЗМІ, що були у власності проросійського олігархату. Вони тиражували пові домлення про те, що прихильники Євромайдану начебто сповідують«фашистську ідеологію» та«фашистські методи», а після Майдану в Україні домінують націоналістичні настрої і вона, за словами російських пропагандистів, перетворюється на місце, де відроджується фашизм. Подібні ярлики навішувалися на багатьох українських політиків: А. Парубія(«Парубій любить Гітлера»), У. Супрун(«фашистка»). ДОВІДКА Андрій Парубій— український політик. Голова Верховної Ради України з 14 квітня 2016 року по 28 серпня 2019 року. Уляна-Надія Супрун— українська громадська та державна діячка, лікарка, виконувачка обов’язків Міністра охорони здоров’я України(серпень 2016— серпень 2019). 357 Бумбокс Ой у лузі червона калина[Електронний ресурс]. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/ watch?v=GBcJcdNqhhw. 358 Без обмежень- вільні люди[Електронний ресурс]. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/ watch?v=nl8wThsEbKE. 359 Макс Барских— Буде весна[Електронний ресурс]. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/ watch?v=RMO0xQdnfBI. 360 Верховна Рада України[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://www.facebook.com/verkhovna.rada.ukraine. 361 Снайдер про новий термін«рашизм»: Українська ідентичність пов’язана зі здатністю жити між двома мовами [Електронний ресурс]. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://chytomo.com/snajder-pro-novyj-termin-rashyzmukrainska-identychnist-pov-iazana-zi-zdatnistiu-zhyty-mizh-dvoma-movamy/. 136 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Рисунок 173. Скриншот статті“Чому і як кадебістами було створено міф про“бандерівців”— посібник “нацизму””, Укрінформ, 30 березня 2022 року. Джерело: https://www. ukrinform.ua/rubric-ato/3444141comu-i-ak-kedebistami-bulo-stvorenomif-pro-banderivciv-posibnikivnacizmu.html Рисунок 174. Скриншот статті «Поняття«рашизм» пропону ють внести до Оксфордського та Кембриджського словників» Суспільне. Культура, 10 травня 2022 року. Джерело: https://suspilne. media/237768-ponatta-rasizmproponuut-vnesti-do-oksfordskogo-takembridzskogo-slovnikiv/ «Бойовий дух» донецьких та луганських«ополченців» підживлювали тезою про те, що Україна забула про перемогу над нацизмом у Другій світовій війні і сама стала«фашистською», а отже— до неї слід застосовувати ту саму ненависть, яку застосовували до«німецькофашистських загарбників» майже 80 років тому. ДОВІДКА Насправді, в Україні, як і в Росії, і у багатьох розвинених країнах є представники крайніх правих сил. Проте, ці організації нечисленні і не мають великої підтримки в українському суспільстві чи органах управління, як це намагаються зобразити прокремлівські медіа. Під час Євромайдану абсолютну більшість мітингувальників складали громадяни з широ ким спектром політичних уподобань, а учасників правих груп, таких як«Правий сектор», налічувалося не більше тисячі осіб на вісім мільйонів людей, що вийшли на протести. На президентських виборах 2014 року кандидат від партії«Правий сектор» отримав всього 0,7% голосів. Натомість, сама Росія має риси фашиської держави, про що писали Тімоті Снайдер, 362 С. Липовецький, 363 А. Мельниченко. 364 362 Тімоті Снайдер про російський посібник з геноциду[Електронний ресурс] // Texty org. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://bit.ly/3PPZiWE. 363 Липовецький С. Рашизм як одне з облич фашизму. 14 ознак фашизму від Умберто Еко, які можна застосувати до сучасної Росії[Електронний ресурс]/ Святослав Липовецький // Texty org. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://texty.org.ua/articles/106752/rashyzm-yak-odne-z-oblych-fashyzmu-14-oznak-fashyzmu-vid-umberto-eko-mozhna-zas tosuvaty-do-suchasnoyi-rosiyi/. 364 Мельниченко А. 14 ознак фашистського режиму в Росії за Лоуренсом Бріттом. Перевірте самі[Електронний ресурс]/ Анастасія Мельниченко // Zmina. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://bit.ly/3OjzG3v. Розділ 4. Оптика Вітчизняних Медіа: Від Тиражування Російських Наративів До Формування Самосвідомості 137 Рисунок 175. Скриншот статті «Фашизм повертається в країну, яку колись зруйнував», Історична правда, 23 травня 2013 року. Джерело: https://www.istpravda.com. ua/columns/2014/05/23/142887/ Рисунок 176. Скриншот відео «Порошенко: Росія створює фашистський образ України», YouTube, 9 травня 2015 року. Джерело: https://www.youtube.com/ watch?v=iOSxmuzQ2eY Російську пропаганду підживлювало те, що в українському суспільстві точилася дискусія про заміну свята Дня перемоги у Другій світовій війні, яке відзначалося 9 травня, на День пам’яті, який би святкувався 8 травня, як це робиться в інших країнах світу. Такі символічні дати мають не тільки глибокий історичний сенс, але й суспільно-політичний. Відзначення Дня пам’яті разом із європейськими країнами робило наголос на скорботі через найбільшу траге дію ХХ століття та на історичній пам’яті з метою не допустити таку трагедію у майбутньому. Натомість, парад 9 травня до Дня перемоги в РФ давно перетворився на демонстрацію сили та інструмент залякування воєнною міццю. Гасло«можемо повторити» росіяни часто вико ристовують для залякування Німеччини, яка сьогодні у риториці російських пропагандистів також зображується нациською. В українському інформаційному просторі навіть з’явився термін«побєдобєсіє», яким передається нездорова і дуже агресивна атмосфера Дня пере моги в РФ. Український президент П. Порошенко зазначив, що побудова образу України як фашистської держави є просто спробою Росії обґрунтувати власну агресію. Після окупації Росією Криму в українських ЗМІ все частіше з’являються публікації, що фашиські ідеї поширюються в Росії і що її політична риторика стає небезпечною для всього світу. Тімоті Снайдер у колонці«Історична правда» також звертає увагу, що ідеї фашизму захо плюють Росію. Автор наголошує, що«Путін сьогодні виставляє себе лідером крайніх правих сил в Європі, і лідери європейських правих партій присягають йому на вірність. Тут є оче видна суперечність: російська пропаганда, адресована Заходові, наполягає, що проблема з Україною полягає у тому, що ї ї уряд перебуває занадто далеко у правій частині політичного спектру— і, водночас, Росія будує коаліцію з європейськими ультраправими». 365 На саміті у Мюнхені, напередодні повномасштабного російського вторгнення, президент В. Зеленський закликав світ відмовитися від політики«умиротворення», навівши паралелі між європейською позицією«заспокоєння» у російсько-українському конфлікті та ї ї політикою на початку Другої світової війни:«Ми знаємо, до чого призводить політика умиротворення». 365 Снайдер Т. Фашизм повертається в країну, яку колись зруйнував[Електронний ресурс]/ Тімоті Снайдер // Історична правда. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.istpravda.com.ua/columns/2014/05/23/142887/. 138 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Також Зеленський пригадав події 2008 року, коли Україні було відмовлено у вступі до НАТО, що пояснювалося страхом деяких європейських політиків перед Росією:«Вони думали, що, відмовивши Україні, можуть заспокоїти Росію». 366 Численні матеріали українських журналістів, які з’явилися після повномасштабного росій ського вторгнення, показували, що сучасний режим Путіна успадкував багато рис від тоталі тарних режимів та гітлерівської Німеччини. Зокрема, йдеться про те, що: — пропаганда та перепис історії є головними стовпами Путінського режиму у досягненні політичних цілей, як-то відновлення втраченої величі, повернення територій-колоній; 367 — культ особи Путіна почав формуватися з перших років його правління; — націоналізм проявляється у дискримінації інших народностей в РФ через насильницьке насадження російської культури; 368 — державою надаються переваги для військових та військової сфери, адже щороку Росія витрачає на військові сили близько 40–60 мільярдів доларів. У Росії на одного поліцей ського припадає 195 осіб, у порівнянні з 479 осіб у США та 280 осіб в Україні. 369 Рисунок 177. Скриншот відео«Виступ Президента Володимира Зеленського на безпековій конференції у Мюнхені», YouTube, 19 лютого 2022 року. Джерело: https://www.youtube.com/ watch?v=cz6ffTXMJ9Y Серед багатьох інших ознак приналежності російського режиму до фашизму можна назвати й численні факти воєнних злочинів, скоєних російськими військовими у Київській області та на інших тимчасово окупованих територіях України. 370 «На нашій землі побувало концентроване зло. Вбивці. Кати. Ґвалтівники. Мародери. Які нази вають себе армією.[…] За ці вбивства, за ці катування, за відірвані вибухами руки, які лежать на вулицях. За постріли у потилицю людям із зав’язаними руками. От так тепер буде сприйма тися російська держава. Це ваш образ». 371 366 Виступ президента Володимира Зеленського на безпековій конференції у Мюнхені[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=cz6ffTXMJ9Y. 367 Рашизм, или почему россияне – новые нацисты[Електронний ресурс] // Youtube-VoxUkraine. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=XStjncR4jBo. 368 Мельниченко А. 14 ознак фашистського режиму в Росії за Лоуренсом Бріттом. Перевірте самі[Електронний ресурс]/ Анастасія Мельниченко // Zmina. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://zmina.info/columns/14-oznak-fashystsko go-rezhymu-v-rosiyi-za-lourensom-brittom-perevirte-sami/. 369 Скільки правоохоронців припадає на душу населення в країнах світу.[Електронний ресурс] // Слово і діло – 2020. – Режим доступу до ресурсу: https://www.slovoidilo.ua/2020/02/14/infografika/suspilstvo/skilky-pravooxoroncziv-prypa daye-dushu-naselennya-krayinax-svitu 370 У чому відмінності рашизму та фашизму[Електронний ресурс]. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=8Et_QvaKon4. 371 Зеленський: На нашій землі побувало концентроване зло[Електронний ресурс] // Укрінформ. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3447798-zelenskij-na-nasij-zemli-pobuvalo-koncentrovane-zlo.html. Розділ 4. Оптика Вітчизняних Медіа: Від Тиражування Російських Наративів До Формування Самосвідомості 139 НА ЗАХИСТІ ВСЬОГО ДЕМОКРАТИЧНОГО СВІТУ Війна в Україні об’єднала Європу. Протягом багатьох років держави демократичного світу марно намагалися досягти спільної думки про формат співпраці із РФ та стримування агре сії Путіна. Існували суперечності між однією групою європейських держав(наприклад, Німеччина, Франція), які вважали, що економічна співпраця із РФ здатна«умиротворити» авторитарний режим, та іншими(наприклад, Велика Британія, Польща), які стверджували, що тільки рішучий опір може зупинити РФ від реалізації експансіоністських планів. Розбіжності вдалося подолати лише після повномасштабного вторгнення Росії до України. Ставка Путіна на те, що, обмежуючи постачання енергоносіїв до Європи, він може послабити допомогу європейських країн Україні та запобігти введенню санкцій проти Росії, не виправдалася. Російський напад на Україну, включаючи спробу захопити Київ, численні повідомлення про воєнні злочини та регулярні ракетні обстріли українських міст підштовхнули майже всі євро пейські країни до введення санкцій проти Росії. Рисунок 178. Скриншот статті “Вторгнення Росії в Україну— це не просто вторгнення, це початок війни проти Європи— Зеленський”, Дзеркало тижня, 25 лютого 2022 рокую Джерело: https://zn.ua/ukr/ POLITICS/vtorhnennja-rosiji-v-ukrajinutse-ne-prosto-vtorhnennja-tse-pochatokvijni-proti-jevropi-zelenskij-.html Рисунок 179. Скриншот статті«Се ж остання війна. Се до бою Чоловіцтва зі звірством стає», Дзеркало тижня, 27 лютого 2022 року. Джерело: https://zn.ua/ukr/internal/se-zhostannja-vijna-se-do-boju-cholovitstvozi-zvirstvom-staje.html В об’єднанні Європи неабияку роль відіграла сама Україна. Оповідачем української історії сьогодні передусім є офіційна влада України, зокрема— президент Володимир Зеленський. Виступаючи перед міжнародною публікою, Зеленський пояснює українське бачення подій, які складаються в одну розповідь. З перших хвилин повномасштабного вторгнення Росії українська влада почала закликати європейські держави та весь світ виступити єдиним фронтом проти російського агресора. У відеозверненні до Європейської Ради Володимир Зеленський заявив:«Україна обʼєдналася заради миру— і заради миру наша країна обʼєднує світ… Хочу подякувати— ви об’єднані, об’єднані навколо нас». 372 У посланні«Про основи внутрішньої та зовнішньої політики» укра їнський президент заявив:«За десять місяців цього року ми допомогли Заходу віднайти себе знову, повернутися на глобальну арену і відчути наскільки Захід переважає. 372 Зеленський виступив із зверненням до Європи.[Електронний ресурс] // Укрінформ. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/3439107-zelenskiy-vistupiv-zi-zvernennyam-do-evropi.html 140 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Ніхто на Заході вже не боїться і ніколи не буде боятися Росії. Ми допомогли Євросоюзу набути справжньої субʼєктності». 373 Таким чином, систематичні промови Президента впливають на політичні рішення. Наприклад, невдовзі після його виступу на засіданні Європарламенту 1 березня 2022 року Україна отри мала статус кандидата на членство в Євросоюзі, а після презентації української формули миру на Генасамблеї ООН було ухвалено резолюцію про виплату репарацій Росією Україні. Єдність цивілізованих держав і потужна підтримка України країнами-партнерами також є результатом просування добре побудованих наративів про Україну. Українська влада, політики та громадські діячі наголошують на тому, що російська агресія матиме для Європи глобальні наслідки та просувають аргументи, чому самій Європі вигідно підтримувати Україну, як на полі бою, так і на ї ї шляху до євроінтеграції. Вони пояснюють, що перспективи членства України в ЄС та НАТО— це, передусім,«нові можливості посилення потенціалу європейської і євроатлантичної спільноти», які дозволять зміцнити безпеку Європи. 374 У ситуації, коли існують різні погляди на гостре питання безпеки, Євросоюз більше не може бути роз’єднаним. Загроза від Росії, яка завжди існувала, стала очевидною, і сама ця загроза нікуди не зникне. Євроінтеграційний процес також став центром уваги українських медіа. Багато років Європейський Союз намагався задовольнити інтеграційні прагнення українців проєктами, які насправді не містили конкретної перспективи вступу до організації. Політика сусідства, привілейоване партнерство, східне партнерство не містили перспективи вступу до ЄС. В угоді«Про асоціацію Україна-ЄС» від 2014 року хоча і були зафіксовані прагнення українців до європейського майбутнього, але перспектива вступу до ЄС залишалася вельми абстрак тною. Невдовзі після початку повномасштабного російського вторгнення президент України Володимир Зеленський підписав заявку на вступ до Європейського Союзу. Рисунок 180. Скриншот статті«Володимир Зеленський підписав заявку на членство України у Європейському Союзі», офіційне інтернет-представництво Президент України, 28 лютого 2022 року. Джерело: https://www. president.gov.ua/news/volodimir-zelenskijpidpisav-zayavku-na-chlenstvo-ukrayini-u-73249 373 Україна об'єднала Євросоюз – послання Зеленського Раді.[Електронний ресурс] // Interfax-Україна. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://interfax.com.ua/news/general/881130.html 374 Чому Україна потрібна Євросоюзу і НАТО: нова конфігурація сил і шлях до миру.[Електронний ресурс] // Радіо свобода. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayina-vstup-yes-prypynennya-viyny/31901643.html Розділ 4. Оптика Вітчизняних Медіа: Від Тиражування Російських Наративів До Формування Самосвідомості 141 Українці переконані, що повномасштабна війна не повинна стати перешкодою для євроінте грації, адже українська влада є спроможною просувати необхідні реформи. Також на шпальтах українських медіа звучать вимоги до європейських партнерів України спільно впроваджувати санкції проти Росії, наприклад, припинити купівлю енергоресурсів із РФ. 375 Це має стати переконливим доказом єдності Європи та запорукою миру на європей ському континенті. В медіа широко висвітлюється військова підтримка України різними європейськими держа вами, особливо зазначаючи тих, хто ставиться до України прихильно, та тих, хто не поспішає з допомогою. 376 Улюбленцями українців стали британський прем’єр-міністр Борис Джонсон 377 та польський президент Анджей Дуда 378 через їх самовіддану підтримку України. Натомість, політика Віктора Орбана та уряду Угорщини обурює українців. 379 Експерти все частіше звертають увагу на трансформацію у самому ЄС та вплив війни на розклад сил серед європейських країн. У журналістських матеріалах зазначається, що саме Польща та країни Балтії, які рішуче надавали допомогу Україні у перші місяці війни, коли Франція та Німеччина виглядали паралізованими, посилили свій вплив на глобальній полі тичній арені. 380 Злочини, які вчиняє РФ в Україні, такі як геноцид та вбивство цивільних, масштабні руйну вання міст, селищ, житлових масивів, будинків для літніх людей, лікарень, об’єктів енерге тичної та іншої критичної інфраструктури розкривають Європі очі на справжню, неофашист ську Росію. Хоробра боротьба українців об’єднала європейців, надала їм почуття єдності та сформувала спільне бачення щодо допомоги Україні. Допоки підтримка Заходу залишається сильною, Україна зможе повернути всю або більшу частину окупованих Росією територій вже у 2023 році. 375 Україна допоможе Європі закрутити російський газовий вентиль.[Електронний ресурс] // Останній бастіон. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://bastion.tv/ukrayina-dopomozhe-yevropi-zakrutiti-rosijskij-gazovij-ventil_n46892 376 Підтримка України у світі: які країни схвалюють надання зброї та санкції проти РФ.[Електронний ресурс] // Європейська правда. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.eurointegration.com.ua/articles/2022/06/20/7141506/ 377 Що чекає на улюбленця українців Бориса Джонсона у майбутньому- обіцяв повернутись.[Електронний ресурс] // Факти ICTV. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=gRaM6imgN1Y 378 Українці влаштували овації Дуді на вулицях Львова.[Електронний ресурс] // Українська правда. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.pravda.com.ua/news/2023/01/11/7384463/ 379 Політика Віктора Орбана та його уряду змушує обурюватися увесь Євросоюз.[Електронний ресурс] // Європейська правда. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.eurointegration.com.ua/articles/2022/12/5/7151898/ 380 Війна в Україні підвищила вплив країн Центральної та Східної Європи.[Електронний ресурс] // Інформаційний портал«The Page». – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://thepage.ua/ua/politics/yak-vijna-v-ukrayini-zminila-sferi-vplivu-u-yevropi 142 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА НЕЗЛАМНИЙ НАРОД НЕЗЛАМНОЇ КРАЇНИ Десятки тисяч загиблих і поранених цивільних та військових, знищені міста і села, небачена досі міграційна криза, економічні збитки на сотні мільярдів доларів— такими є наслідки 11-ти місяців повномасштабного російського вторгнення. ДОВІДКА Станом на 4 лютого 2023 року, внаслідок повномасштабної збройної агресії РФ проти України 460 українських дітей загинули, 919 отримали поранення різного ступеня тяжкості; 349 дітей зникли, а 16,222 дитини були депортовані в РФ. 381 Через російські бомбардування та обстріли було пошкоджено 3,126 закладів освіти, 337 з них зруйновано повністю. 382 В управлінні Верховного комісара ООН з прав людини підрахували, що наразі відомо про 18,096 жертв серед цивільного населення України, які постраждали від російської агресії. Станом на 9 січня 2023 року окупанти вбили 6,952 українців, поранено 11,144 людини. Найбільше жертв— на Донеччині та Луганщині.«Більшість зафіксованих жертв серед цивільного населення загинуло внаслідок застосування вибухової зброї з широким раді усом дії, зокрема, від обстрілів з важкої артилерії, реактивних систем залпового вогню, ракетних та авіаударів». 383 Реальне число жертв є набагато більшим, оскільки затримується інформація з тих місць, де тривали інтенсивні бойові дії. Невідома точна кількість жертв у Маріуполі, Лисичанську, Попасній та Сєвєродонецьку. Експерти кажуть, що лише у місті Маріуполі кількість заги блих може становити понад 20 тисяч людей. В Україні створено платформу пам’яті«Меморіал», 384 яка розповідає історії вбитих Росією цивільних та загиблих українських військових. Тисячі трагічних історій переповідають укра їнські медіа, серед яких: історія сім’ї Прийменків з міста Суми— чоловік, дружина та троє їх синів загинули в одну мить у власному будинку внаслідок російського авіаудару; 13-ти річного хлопчика з Харкова, який загинув внаслідок обстрілів«Градами» на зупинці громад ського транспорту; втрати дітей внаслідок обстрілів житлових будинків у Одесі, Києві, Дніпрі та інших містах України. Українські журналісти висвітлюють злочини та порушення прав людини та звичаїв війни з боку РФ. Кожний злочин і кожний обстріл, які війська Російської Федерації здійснюють проти україн ців, згуртовують українців ще більше та посилюють їх впевненість у продовженні боротьби. «Якщо залишиться хоча б частка захопленої[Росією— прим. ред.] території України, це буде постійне місце провокацій»,— пояснює Михайло Подоляк, радник офісу українського прези дента.«Не може бути такого, що ми підпишемо якийсь, умовно кажучи,«Мінськ-3», бо тоді ми повинні будемо визнати, що за рік ми знову матимемо війну». 385 Загарбницькі плани Путіна було розбито спротивом ЗСУ, волею й духом українців, підтрим кою партнерів з усього світу, завдяки чому Росії не вдалося швидко окупувати Україну, як то було сплановано Кремлем. 381 Діти війни.[Електронний ресурс] // Офіс Генерального прокурора. – 2023. – Режим доступу до ресурсу: https://t.me/ pgo_gov_ua/9316 382 Жертви війни: в Україні оновили дані про дітей.[Електронний ресурс] // Офіс Генерального прокурора. – 2023. – Режим доступу до ресурсу: https://podrobnosti.ua/2466472-zhertvi-vjni-v-ukran-onovili-dan-pro-dtej.html 383 ООН зафіксувала понад 18 тисяч жертв російської агресії серед цивільного населення.[Електронний ресурс] // LВ.ua. – 2023. – Режим доступу до ресурсу: https://lb.ua/society/2023/01/10/542119_oon_zafiksuvala_ponad_18_tisyach_zhertv.html 384 Платформа пам'яті Меморіал.[Електронний ресурс] // Меморіал. – 2023. – Режим доступу до ресурсу: https://www.victims.memorial/ 385 Михайло Подоляк:"Воювати ми будемо до останнього росіянина на території України».[Електронний ресурс] // BBC. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.bbc.com/ukrainian/features-62468750 Розділ 4. Оптика Вітчизняних Медіа: Від Тиражування Російських Наративів До Формування Самосвідомості 143 Рисунок 181. Скриншот статті “Правозахисники почали докумен тувати військові злочини окупантів в Україні”, Слово і Діло, 3 квітня 2022 року. Джерело: https://bit.ly/44jwtWX Рисунок 182. Скриншот статті“В Україні створили онлайн-архів воєнних злочи нів, скоєних Росією”, Укрінформ, 9 квітня 2022 року. Джерело: https://bit.ly/43iXbh6 Рисунок 183. Скриншот статті “Парламент Канади визнав геноцидом воєнні злочини РФ в Україні”, Новинарня, 28 квітня 2022 року. Джерело: https://novynarnia.com/2022/04/28/ parlament-kanady-vyznav/ Рисунок 184. Скриншот статті“Батько 2 години читав молитви над загиблим сином: росіяни вбили 13-річного хлопчика і подружжя в Харкові”, ТСН, 20 липня 2022 року. Джерело: https://bit. ly/3O51kRw Рисунок 185. Скриншот статті“Історії п’яти українських дітей, яких убила Росія”, Радіо Свобода, 8 жовтня 2022 року. Джерело: https://www. radiosvoboda.org/a/istoriyi-pyatyukrayinskykh-ditey-yakykh-ubylarosiya/32068586.html Рисунок 186. Скриншот статті “Військові злочини РФ в Україні: яке майбутнє чекає на скарги українців до ЄСПЛ”, Дзеркало тижня, 29 листо пада 2022 року. Джерело: https://bit. ly/46TxQxs 144 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Рисунок 187. Скриншот статті“Злочини РФ проти мирного населення”, Ukraїner, 15 березня 2022 року. Джерело: https://ukrainer.net/zlochyny-rf/ ДОВІДКА За 10 місяців війни українці зуміли знищити понад 100 тис. окупантів, тисячі одиниць військової техніки та ракет, кораблі та літаки, числені центри базування росіян, їх аеро дроми та склади з боєприпасами. Збройні Сили України звільнили вже більш ніж половину територій, які Росія захо пила після 24 лютого 2022 року. Станом на листопад 2022, українські сили звільнили майже 78 тис. км² своєї території. Ключовими етапами звільнення території України стали: витіснення росіян з-під Миколаєва; вихід ЗС РФ під загрозою розгрому й оточення з-під Києва, а також з усієї території Житомирської, Київської, Чернігівської та Сумської областей; виграна битва за Харків; вибиття росіян з острова Зміїний; Балаклійсько-Куп’янська офензива; звільнення Святогірська та Лимана і перехід у наступ на Сватове-Кремінну; звільнення Херсона, героїчна оборона Бахмута. ЗСУ показали себе найбільш креативною сучасною армією світу. Деякі дії наших армій ців стали унікальним взірцем військової справи. Приміром, фахівцям ЗСУ вдалося при стосувати американські високошвидкісні протирадіолокаційні ракети з дальністю понад 100 км AGM-88 HARM до вітчизняних винищувачів. Крім того, в руках українських армійців цивільні коптери й дрони стали потужним елементом асиметричної війни з ворогом, доз волили здійснювати вогневі атаки далеко за межами можливостей наявної зброї, зокрема, на території окупованого Криму. ЗСУ провели першу у світі масштабну операцію у вигляді атаки рою морських дронів на потужні та дорогі військові кораблі супротивника. 386 Піднесений бойовий дух народу та зміцнення довіри населення до Збройних сил України відо бражені і в матеріалах українських медіа за допомогою позитивних наративів:«Україна— непе реможна країна»,«незламний народ»,«згуртована нація»,«віримо ЗСУ»,«віримо Залужному [командувачу збройними силами— прим. ред.]». Україна за період великої війни стала символом боротьби за свободу та створила символи незламності. Одним із таких символів є відповідь захисника острова Зміїний«Русский вое нный корабль …» на вимогу військового російського корабля здатися у полон. Фраза захис ника Зміїного набула великого резонансу.«Укрпошта» навіть випустила в тираж однойменну марку. 387 Після розгрому флагмана російського морського флоту«Москва», було також випу щено поштову марку«Русский военный корабль… ВСЕ!», які мали величезний попит серед покупців. 386 2023- стане роком звільнення всієї території України від російських загарбників.[Електронний ресурс] // Армія FM. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.armyfm.com.ua/ua/2023-%E2%80%94-stane-rokom-zvilnennya-vsiyei-terito rii-ukraini-vid-rosijskih-zagarbnikiv/ 387 Укрпошта випустила фінальні поштові марки серії«РУССКІЙ ВОЄННИЙ КОРАБЛЬ …».[Електронний ресурс] // Укрпошта. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.ukrposhta.ua/ua/news/57660-ukrposhta-vipustila-finalni-poshtovi-mar ki-serii-russkij-vonnij-korabl- Розділ 4. Оптика Вітчизняних Медіа: Від Тиражування Російських Наративів До Формування Самосвідомості 145 Рисунок 188. Скриншот відео«За день Укрпошта продала близько 800 тисяч марок Русский военный кора бль… Все!», YouTube, 24 травня 2022 року. Джерело: https://www.youtube. com/watch?v=G7dNHsPizF8 Рисунок 189. Скриншот статті“Війна і Крим”, Дзеркало тижня, 8 жовтня 2022 року. Джерело https://zn.ua/ukr/ internal/vijna-i-krim.html ДОВІДКА Атаки Росії на український острів Зміїний розпочалися 24 лютого 2022 року з ракетного обстрілу крейсером«Москва» українського прикордонного гарнізону на острові із подаль шим його захопленням. 30 червня 2022 року російський гарнізон було поспіхом евакуйовано з острова Зміїного, а 4 липня українські військові встановили на острові український прапор. Вже 13 квітня 2022 року цей самий російський ракетний крейсер«Москва» було потоплено українськими військовими. Металургійний комбінат«Азовсталь» став справжньою цитаделлю опору російським оку пантам під час блокади Маріуполя, а також символом української стійкості. 388 Слова«Міцний, як Азовсталь» набули сакрального значення для кожного українця, а захисники«Азовсталі» стали гордістю українського воїнства. ДОВІДКА Оборона«Азовсталі»— бойові дії, що тривали з 18 березня до 20 травня 2022 року на тери торії маріупольського металургійного комбінату«Азовсталь» і на прилеглій до нього території, та відбувалися в рамках боїв за Маріуполь під час російського вторгнення в Україну. Тоді у підземеллі промислового гіганта опинилися тисячі людей, серед яких були цивільні, медики та майже 3 тисячі українських бійців з різних підрозділів, зокрема нацгвардійці, прикордонники, десантники, працівники СБУ та«азовці». Бої вели Збройні Сили України з одного боку і окупаційні збройні сили РФ з іншого. Росіяни вдень і вночі атакували комбінат з неба, моря і землі; обстрілювали його та скидали чи то запа лювальні снаряди, чи то фосфорні бомби, намагаючись послабити оборону українських бійців. 388 Азовсталь – нове мірило української стійкості.[Електронний ресурс] // YouTube. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=tF8oAY3hdTM 146 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Іншим символом єдності стало слово«паляниця». 389 Воно стало своєрідним«паролем», за допомогою якого українці відрізняють«своїх» від«чужих»— росіянам важко правильно вимовити це слово, тому його використовували, щоб виявити російських диверсантів та російських солдат. ДОВІДКА Загалом, паляниця— це українська традиційна хлібина, переважно з пшеничного борошна. В Україні будь-яке свято чи обряд колись не обходились без паляниці, вона була символом гостинності, прихильності, ритуальним та обереговим знаком. Також паляницею традиційно зустрічали важливих гостей. На початку повномасштабного вторгнення російське керівництво запевняло своїх солдат, що«звільнені» від«укрофашистів» українці радо зустрічатимуть їх хлібом-сіллю. Натомість, українці дали відсіч окупантам, а слово«паляниця» замість символу гостинності стало своєрідним кодом для виявлення ворожих диверсантів: мовляв, хотіли захо пити українців, але обломали об них свої зуби. Кухонна шафка з керамічним півником, зробленим у техніці васильківської майоліки, що вці лів на стіні одного із зруйнованих будинків Бородянки після авіаудару, стала справжнім сим волом стійкості українців перед масовими злочинами російських окупантів. 390 Крах міфів про непереможність російської армії, якими годували світ і росіян, відбувся у результаті серії успішних українських контратак, серед яких був і підрив на Кримському мосту. Підтримувати дух українців також допомагають щоденні звернення Володимира Зеленського, завдяки яким українці дізнаються про новини та отримують підтвердження, що влада«на місці». Промови українського президента є простими та водночас метафо ричними. Наскрізною стала метафора світла і темряви, яку він повторює з виступу до виступу, але щоразу наповнює ї ї новим змістом. Наприклад, під час Різдвяної промови, Зеленський зазначив, що українці, можливо, зустрічатимуть свято при свічках, але не тому, що це романтично, а тому, що, швидше за все, не буде світла, додавши:«Однак, світло нашої віри не погасити». 391 Кожне щоденне звернення Президента України до народу розпочинається зі слів«Незламний народе непереможної країни», 392 «Слава усім нашим героям! Слава нашому незламному народу!», 393 «Вистояти цієї зими— це відстояти все». 394 Наратив«незламна країна» підхопили українські журналісти. Зокрема,«5 канал» започаткував спецпроєкт«Незламна країна», 395 де публікують інтерв’ю з військовими та волонтерами. У новинах більшості каналів та 389"Кажи слово"паляниця": українець безстрашно пішов на озброєних окупантів.[Електронний ресурс] // YouTube – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=RqieD9sl4ss 390 Історія популярності керамічного півника з Бородянки.[Електронний ресурс] // YouTube – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=JazJ-ru5tUQ 391 Зеленський звернувся до українців у Святвечір.[Електронний ресурс] // YouTube – 2023. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=QofXC2X0UQo 392 Звернення Зеленського до незламного народу України[Електронний ресурс] //Youtube. – 3.03.2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=qmam-tp17Tg 393 Слава усім нашим героям! Слава нашому незламному народу! Звернення Президента.[Електронний ресурс] //Youtube. – 24.09.2022 – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=dkBDDyr9kKE 394 Вистояти цієї зими – це відстояти все. Звернення Володимира Зеленського.[Електронний ресурс] //Youtube. – 04.12.2022 – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=iFoVrmIkRz0&t=3s 395 Спецпроєкт«Незламна країна».[Електронний ресурс] //Youtube. – 2023 – Режим доступу до https://www.youtube.com/ playlist?list=PL5eQ15vxDEVxIKHIL279bUM5Gey1ILNzO Розділ 4. Оптика Вітчизняних Медіа: Від Тиражування Російських Наративів До Формування Самосвідомості 147 інформаційних агентств транслюють історії про життя 396 та боротьбу в окупації, 397 допомогу та згуртування, 398 створюється соціальна реклама, що призвана об’єднати народ. 399 В медіа з’являються дослідження, 400 аналітика 401 та історичні розвідки 402 про природу незламності українського народу. Вся Україна та світ спостерігали за героїчними акціями протесту херсонців у період окупації міста російськими військами. 403 З перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну Херсонщина опинилась в окупації. Не дивлячись на небезпеку, місцеві жителі виходили на мітинги з українськими прапорами, розвішували жовто-блакитні стрічки по місту та області, виступали проти псевдореферендуму за приєднання до Росії. Мітинги відбувалися щодня, і на них приходили тисячі херсонців. Проти них окупанти використали зброю, газові і світлошу мові гранати, відстежували активістів та заарештовували їх. Звільнення захоплених російськими військами населених пунктів наповнювали новинні стрічки всіх вітчизняних медіа. В рамках Єдиного телемарафону запустили інформаційні відеоролики про міста-герої 404 з історією кожного з них та про їхнє значення у становленні незалежної України та їхньої участі у воєнних діях від початку повномасштабного вторгнення. Ці сюжети свідчать про незлам ність і витривалість міст і їх мешканців, які на собі відчули агресію та пережили російську окупацію, але не здалися, не втратили віру у перемогу. Наратив«Слава ЗСУ!»,«Слава героям!» популяризується у всіх медіа та соціальних мережах. Наприклад, на порталі Army Inform 405 викладається інформація про захисників України, їх життєві історії та перемоги армії. Наратив спрямований на посилення довіри населення до ЗСУ та його керівництва. Зокрема, у соціальних мережах поширювали флеш-моб з подя кою командуючому ЗСУ В. Залужному, до якого приєдналися також українські зірки. 406 Відомі медійні особистості висловлюють слова вдячності та підтримки ЗСУ, зазначаючи, що саме від українських воїнів«залежить майбутнє України», що українські воїни є«справжньою 396 Народила доньку у підвалі свого будинку під обстрілами ворога: як жили люди на окупованій Херсонщині. [Електронний ресурс] // Факти. – 30.10.2022 – Режим доступу до ресурсу: https://health.fakty.com.ua/ua/novyny/narody la-donku-u-pidvali-svogo-budynku-pid-obstrilamy-voroga-yak-zhyly-lyudy-na-okupovanij-hersonshhyni/ 397 Херсон: масові акції проти вторгнення російських військ.[Електронний ресурс] // Радіо Свобода. – 2022 – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=nnJEAStYzzA 398 Сергій Притула: Ми будемо далі битися, а росіяни далі будуть здихати на нашій землі.[Електронний ресурс] // Українська правда. – 12.05.2022 – Режим доступу до ресурсу: https://www.pravda.com.ua/articles/2022/05/12/7345753/ 399 Великий український народ незламний та непереможний! Наша зброя- доброта, чесність, справедливість та жага до волі і незалежності.[Електронний ресурс] // Головне управління ДСНС України у Дніпропетровській області. – 24.03.2022 – Режим доступу до ресурсу: https://www.facebook.com/watch/?v=842174693847439 400 Соціальна стійкість територіальних громад в умовах воєнного стану: спроможність до відновлення та розбудови: аналітичний звіт.[Електронний ресурс] // Центр соціальних досліджень Сумського державного університету. – 2022 – Режим доступу до ресурсу: https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream-download/123456789/90540/1/Kostenko_2022_2.pdf 401 Формула української стійкості.[Електронний ресурс] // Дзеркало тижня – 17.12.2022 – Режим доступу до ресурсу: https://zn.ua/ukr/SOCIUM/formula-ukrajinskoji-stijkosti.html 402 В чому полягає таємниця непереможності й незламності Українського козацького духу.[Електронний ресурс] // Укрінформ. – 30.01.2023 – Режим доступу до ресурсу: https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/2544632-v-comu-polagae-taem nica-neperemoznosti-j-nezlamnosti-ukrainskogo-kozackogo-duhu.html 403"Херсон— це Україна": з такими гаслами місцеві жителі протистояли військовим РФ з перших днів в окупації. [Електронний ресурс] // Укрінформ. – 30.01.2023 – Режим доступу до ресурсу: https://suspilne.media/274538-herson-ceukraina-z-takimi-gaslami-miscevi-ziteli-protistoali-vijskovim-rf-z-persih-dniv-v-okupacii/ 404 Міста-герої України.[Електронний ресурс] //Youtube. – 2022 – Режим доступу до ресурсу https://www.youtube.com/ watch?v=9J0EJsqJTJ4 405 Хто автор гаслі«Слава Україні»[Електронний ресурс] //Youtube. – 2022 – Режим доступу до ресурсу https://armyinform. com.ua/tag/geroyam-slava/ 406 Ніна Матвієнко захотіла заміж за Залужного: головнокомандувач ЗСУ несподівано відповів[Електронний ресурс] // 24 Shiwbiz – 8/01/2023 – Режим доступу до ресурсу https://showbiz.24tv.ua/nina-matviyenko-hoche-zamizh-za-zaluzhno go-yak-vin-vidreaguvav_n2232749 148 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА силою, стіною», а український народ довіряє їх професіоналізму, витривалості та спокою, що «країна молиться, працює та підтримує ЗСУ». 407 Рисунок 190. Скриншот відео“Херсон знову вийшов на багатотисячний мир ний протест проти російських окупан тів”, OBOZREVATEL TV, 20 березня 2022 року. Джерело: https://www. youtube.com/watch?v=DAyCN9jadyo Рисунок 191. Скриншот статті“Всі ми— трошки ця шафка: сим вол стійкості на стіні будинку у Бородянці”, Суспільне, 8 квітня 2022 року. Джерело: https://suspilne. media/226370-vsi-mi-troski-ca-safkasimvol-stijkosti-na-stini-budinku-uborodanci/ Рисунок 192. Скриншот статті “Гідність— наша суперсила”, Укрінформ, 18 квітня 2022 року. Джерело: https://www.ukrinform.ua/ rubric-ato/3460354-gidnist-nasasupersila.html Рисунок 193. Скриншот статті “Генштаб: продовжується звільнення населених пунктів на Харківщині і Південнобузькому напрямку”, Радіо Свобода, 10 вересня 2022 року. Джерело: https://www.radiosvoboda. org/a/news-henshtab-zvilnennianaselenykh-punktiv/32027802.html 407 Українські зірки висловили подяку ЗСУ[Електронний ресурс] //Youtube. – 2022 – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=pkLU4_-2iLw Розділ 4. Оптика Вітчизняних Медіа: Від Тиражування Російських Наративів До Формування Самосвідомості 149 ДОВІДКА У липні 2021 року Володимир Зеленський призначив головнокомандувачем ЗСУ Валерія Залужного. Залужний пройшов усі щаблі військової служби, від командира взводу(31 людина) до командира батальйону(до 1000 людей). За свої 48 років Залужний служив у керівництві всіх чотирьох Оперативних командуваннях(ОК) Сухопутних військ ЗСУ: заступник коман дувача військ з бойової підготовки ОК«Схід», заступник командувача військ ОК«Південь», начальник штабу— перший заступник командувача військ ОК«Захід». Посаду коман дувача військ ОК«Північ» Залужний змінив на головкома. Від 2014 року він воював на Донбасі, згодом очолював штаб Операції об’єднаних сил. Валерій Залужний, Головнокомандувач Збройних сил України, має авторитет як і серед військових і цивільних українців, так і на світовому рівні за свою відкритість, бойовий досвід та повагу до звичайних бійців. В своїх нечисленних інтерв’ю ще до початку масштабного вторгнення РФ Головнокомандувач зазначав, що ЗСУ змінилися—«совок» та радянський підхід залишився у мину лому, у спільній з агресором історії, а молоді офіцери, що приходять на службу, змінять армію вже у найближчі п’ять років. ДОВІДКА «Совок»(похідне від російської«Советский Союз»)— сленг, який використовується у кри тичному та саркастичному значенні по відношенню до спадщини Радянського Союзу. Прикладами«совка» в армії є таке традиційне для радянського війська явище, як дідів щина— знущання старших солдат над новобранцами. Однією з головних статтей Головнокомандувача ЗСУ стала його спільна публікація із Першим заступником голови парламентського комітету з питань нацбезпеки, оборони і розвідки Михайлом Забродським про те, як можуть надалі розвиватися події в контексті широкомасштабного російського вторгнення. 408 В матеріалі йдеться про те, що«засоби ураження Збройних сил України мають досяжність майже в 20 разів меншу, ніж засоби противника». Вирішити цю проблему можуть лише партнери України, надавши їй«сис теми озброєння або певні найменування боєприпасів із відповідною дальністю дії». У протилежному випадку—«ця війна може тривати роками». 408 Перспективи забезпечення воєнної кампанії 2023 року: український погляд.[Електронний ресурс] // Укрінформ. – 2022 – Режим доступу до ресурсу https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3566162-ak-zabezpeciti-voennu-kampaniu-u-2023-rociukrainskij-poglad.html 150 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА Рисунок 194. Скриншот статті “Щодня— півкілометра: Гайдай повідомив подробиці звільнення Луганщини”, ТСН, 5 листопада 2022 року. Джерело: https://tsn.ua/ ato/schodnya-piv-kilometra-gaydaypovidomiv-podrobici-zvilnennyaluganschini-2195596.html Рисунок 195. Скриншот статті “Перспективи забезпечення воєнної кампанії 2023 року: український погляд”, Укрінформ, 7 вересня 2022 року. Джерело: https://www.ukrinform. ua/rubric-ato/3566162-ak-zabezpecitivoennu-kampaniu-u-2023-rociukrainskij-poglad.html Цей текст вийшов напередодні засідання контактної групи з питань оборони України у фор маті«Рамштайн», тому експерти вважають, що метою статті було переконати союзників в ефективності України на полі бою, а також заохочення їх до поставок потужнішої зброї. 409 Війна в Україні триває вже 11-й місяць. Росіяни захопили частину українських земель та нама гаються їх утримати, стирають з лиця землі населені пункти, знищують об’єкти енергетики й не полишають спроб деморалізувати населення. Попри це все, Україна вистояла та продов жує свою боротьбу на полі бою, дипломатичному, економічному та інформаційному фронтах. ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ Таким чином, наративи, які поширюються у вітчизняних медіа протягом останніх років, змі нюють свою направленість у бік«суб’єктності» України. Тобто, якщо до 2014 року наративи про Україну в більшості своїй формувалися під впливом зовнішніх чинників, то з початком війни Росії проти України українські наративи починають виходити із власного, внутрішнього контексту і намагаються впливати на образ Росії. Сьогодні Україні вдається частково пере хопити на себе ініціативу у формуванні власного образу як у внутрішньому, так і у зовніш ньому медіапросторі. Більш того, активна інформаційна кампанія, чітка міжнародна позиція та внутрішньодержавне згуртування дозволяють впливати на формування образу Росії на міжнародній арені. 409 Війна буде на території Росії? Експерти пояснюють статтю Залужного і Забродського.[Електронний ресурс] // Радіо Свобода. – 2022 – Режим доступу до ресурсу: https://www.radiosvoboda.org/a/stattia-zaluzhnyi-zabrodskyi-viy na/32024032.html Післямова 151 ПІСЛЯМОВА Наратив може бути засобом інтерпретації чи конструювання загальної картини минулого, теперішнього та майбутнього, з метою формування бажаної моделі поведінки та шаблонів мислення індивідів та соціальних груп. Розглянуті нами наративи про Україну, що розповсю джувались західними, російськими та вітчизняними медіа формували образ нашої держави і серед пересічних громадян різних країн, і серед тих, хто приймає рішення. Початково, після здобуття незалежності, Україна сприймалася західними країнами через наративи та смисли, конструйовані і трансльовані Росією, адже Росія вважалася«головним гравцем» на геополітичному просторі колишнього СРСР. Цікаво прослідкувати еволюцію російських наративів про Україну: від наративів про«один народ» чи«братерство слов’ян ських народів» до відверто ксенофобських меседжів про«державу, що не відбулася»,«укро фашистів», націю, що«ніколи не існувала і не існує» та«керований Заходом київський режим». Можна виокремити декілька визначних подій, які вплинули на формування таких нара тивів. Зокрема, це здобуття Незалежності(1991), ядерне роззброєння та підписання «Будапештського меморандуму»(1994), Помаранчева революція(2004),«Харківські угоди» (2010), Революція Гідності(2013-2014), російсько-українська війна(2014 та 2022 рр.). Світові події також мали вплив на кристалізацію російської пропаганди, особливо проблеми в ЄС, Brexit, розширення НАТО на схід, посилення Китаю тощо. На Заході образ України як держави, для якої характерним є«ядерний націоналізм» і яка заважає розвитку і без того складних відносин між РФ та США, був характерним у 1990-ті роки. Україну продовжували сприйматися як колишню частину СРСР та буферну зону між Європою та Росією. Ситуація змінилася у 2004 році після Помаранчевої революції, коли світова спільнота побачила Україну в іншому світлі— як державу, яка хоче змінюватися та готова боротися за демократію. Проте, неефективна політика, скандали та суперечки все редині країни знову погіршили імідж країни, особливо після приходу до влади кремлівського ставленника В. Януковича. Його діяльність призвела до того, що Україну стали сприймати як корумповану державу, де політики зловживають владою і у прийнятті рішень перебувають під сильним впливом Росії. Початок агресії РФ проти України у 2014 році, анексія Криму та захоплення частини території українського Донбасу, повномасштабна війна, що почалася 24 лютого 2022 року та консолі дація українського суспільства навколо цих складних історичних викликів сформували у сві тових медіа новий образ українців як сильної, волелюбної нації, які відстоює цінності всього демократичного світу. Примітно, що Україні нарешті вдалося не тільки впливати на формування наративів про себе, але й наративів про РФ, що є важливим інструментом перемоги на надважливому інформа ційному фронті. . 152 ВІЙНА НАРАТИВІВ: ОБРАЗ УКРАЇНИ В МЕДІА АВТОРСЬКИЙ КОЛЕКТИВ: Олена Давліканова— докторка філософії(PhD), проєктна координаторка Представництва Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні, доцентка кафедри МЕВ Сумського державного університету. Андріана Костенко— докторка політичних наук, професорка, керівниця Центру соціальних досліджень Сумського державного університету. Андрій Лебідь— доктор філософських наук, професор кафедри психології, політології та соціокультурних технологій Сумського державного університету. Микола Назаров— кандидат політичних наук, керівник Центру досліджень регіональної безпеки Сумського державного університету. Марина Осюхіна— начальниця медіа-центру Сумського державного університету, керівниця громадської організації«Молодіжна медіаспілка»(ММС). У звіті на обкладинці використано ілюстрацію з https://www.shutterstock.com/. Погляди, оцінки і думки, висловлені в цьому аналітичному звіті, не обов’язково відображають погляди Фонду імені Фрідріха Еберта. Використання тексту цього аналітичного звіту та/ або його уривків, а також інших матеріалів і публікацій, виданих Фондом імені Фрідріха Еберта, у комерційних цілях без офіційного дозволу заборонено.