ПЕКІН+25 ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА 2014-2019

Координаційний комітет Координаційний комітет з підготовки Національного паралельного звіту з виконання Україною Пекінської декларації та Платформи дій: Людмила Порохняк-Гановська, голова Національної Ради Жінок України, д.мед.н. Марина Руденко, координаторка Інформаційно-консультативного жіночого центру Д-р Марта Кічоровська-Кебало, Постійний представник СФУЖО при ЕКОСОР Марфа Скорик, директорка БО БТ«Київський інститут ґендерних досліджень», к. філос.н. Олена Давліканова, координаторка проектів Представництва Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні Пекін+ 25: Паралельний звіт. Україна 2014-2019[текст]: науково-виробниче видання/ А.О.Ненька та ін.; за заг. ред. М.Кичоровської-Кебало, М.М.Скорик, О.Б.Давліканової. Київ, ТО„³стка“, 2019. 80 с.

Зміст Розділ 1. Розділ 2. Розділ 3. Розділ 4. Перелік скорочень......................................................................................................... 2 Передмова....................................................................................................................... 4 ПРІОРИТЕТИ, ДОСЯГНЕННЯ, ПРОБЛЕМИ, НЕВДАЧІ, пункти.............................................. 5 ПРОГРЕС У 12-и КЛЮЧОВИХ СФЕРАХ............................................................................. 14 Інклюзивний розвиток, спільний добробут та достойна робота, пункти 5-8............... 14 Викорінення бідності, соціальний захист та соціальні послуги, пункти 8-11................. 23 Свобода від насильства, стигми та стереотипів, пункти 12-18...................................... 39 Участь, підзвітність та ґендерно-чутливі інституції, пункти 18-24................................. 50 Мирні та інклюзивні суспільства, пункти 25-28............................................................. 54 Охорона, захист і відновлення довкілля, пункти 29-30................................................. 65 НАЦІОНАЛЬНІ ІНСТИТУТИ І ПРОЦЕСИ, пункти 31-34..................................................... 66 ДАНІ ТА СТАТИСТИКА, пункти 35-38............................................................................. 70 Перелік авторок Паралельного звіту......................................................................... 72

Перелік скорочень CEDAW Конвенція Організації Об’єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок(англ. Convention on the Elimination of All Forms of Discrimination against Women) IT інформаційні технології STEM наука, технології, інженерія, математика(англ. Science, Technology, Engineering and Mathematics) ВНЗ вищий навчальний заклад ВПО внутрішньо переміщені особи ВРУ Верховна Рада України ВІЛ вірус імунодефіциту людини ГО громадська організація ГРЕТА(GRETA) групи теоретичних та прикладних економічних досліджень(іт. Gruppi di Ricerca Economica Teoria e Applicata) Держпраці Державна служба України з питань праці Держпрограма Державна соціальна програма забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року Держстат Державна служба статистики України ДПСС, Держспоживслужба Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ЄС Європейський Союз ЗУ Закон України ІГКР Індустріальний Ґендерний Комітет з Реклами ККУ Кримінальний кодекс України КМУ Кабінет Міністрів України ЛБТІК лесбійки, бісексуальні, трансґендерні, інтерсекс та квір люди МБО міжнародна благодійна організація МВС Міністерство внутрішніх справ України Міноборони Міністерство оборони України Мінсоцполітики Міністерство соціальної політики України

МОЗ Міністерство охорони здоров’я України МОМ Міжнародна організація з міграції МОН, Міносвіти Міністерство освіти і науки України МОП Міжнародна організація праці МСП Мале і середнє підприємництво МТОТ Міністерство з питань окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб МФО Міжфракційне об’єднання НАНУ Національна академія наук України НАПНУ, НАПН України Національна академія педагогічних наук України НПД 1325 Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325«Жінки, мир, безпека» на період до 2020 року НПД CEDAW Національний план дій з виконання рекомендацій, викладених у заключних зауваженнях Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок до восьмої періодичної доповіді України про виконання Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок на період до 2021 року НУО неурядова організація ППД Пекінська платформа дій ПРООН Програма розвитку ООН ПТО професійно-технічна освіта УВКБ ООН Управління Верховного комісара ООН у справах біженців ФПУ Федерація профспілок України ФФЕ Представництво Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні ЦСР Цілі Сталого Розвитку ЮНЕСКО Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури(англ. United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization)

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 Передмова Високо оцінюючи підготовлений державою Національний огляд, українські жіночі НУО вирішили підвести незалежний підсумок зусиль із просування в Україні прав жінок та дівчат за останнє непросте для країни п’ятиріччя. Війна та втрата Україною частини територій, більше 1 мільйона внутрішньо перемішених осіб, погіршення економічної ситуації в країні, потреба у масштабних реформах – все це створювало додаткові виклики урядовій політиці. Так, у червні 2019 року чотири організації (Національна рада жінок України, Інформаційноконсультативний жіночий центр, Київський інститут гендерних досліджень та Світова Федерація Українських Жіночих організацій) оголосили про свій намір спільно писати паралельний звіт та представити незалежний погляд на ситуацію із забезпеченням і захистом прав жінок та дівчат в Україні. Понад 40 шанованих жіночих, феміністичних та дослідницьких НУО, що представляють всі регіони та виступають експертками із широкого спектру питань гендерної політики, а також Представництво Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні, підтримали цю ініціативу. Проект звіту був представлений вже 20 серпня 2019 року на Національній консультації з питань підготовки проекту Національного паралельного звіту з виконання Пекінської декларації та Платформи дій, що відбулась під егідою Уповноваженого ВРУ з прав людини та у співпраці з ФФЕ. Незважаючи на стислий термін підготовки паралельного звіту, було забезпечено відкритість цього процесу та максимальне включення до проекту звіту всіх зауважень, пропозицій та коментарів. Фінальна версія проекту звіту була представлена та обговорювалась на Річних нарадах СФУЖО (Львів, 30 серпня – 04 вересня), Координаційній зустрічі з підготовки до 64-ї сесії Комісії ООН з питань становища жінок та 25-річчя Пекінської платформи дій, організованій Програмою ООН Жінки – Представництво в Україні(Київ, 17 вересня), інших заходах. Підготовка цього звіту уперше стала наслідком самоорганізації українських жіночих, феміністських та дослідницьких організацій та їх волонтерської роботи. Паралельний звіт став«живим документом», результатом спільної праці, доповнень і уточнень, чудовим інструментом коаліційної діяльності, інструментом адвокації, представництва та захисту інтересів жінок та дівчат як на національному, так і на міжнародному рівні. Катерина Левченко, Урядова уповноважена з питань гендерної політики, зазначила:«Це дуже важлива робота широкої коаліції громадських організацій та експерток, виконана на високому професійному рівні, на основі комплексних підходів та поглядів, відображення різних проблем та їх аспектів, актуальності зібраної інформації, з практичними рекомендаціями». Рекомендації та висновки звіту представлені парламентаркам та парламентарям новообраного парламенту(жовтень, 2019). Особливі подяки Координаційний комітет з підготовки Національного паралельного звіту про виконання Україною Пекінської декларації та Платформи дій висловлює: – Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини за підтримку та адвокацію висновків паралельного звіту; – Урядовій уповноваженій з питань ґендерної політики та Апарату Урядової уповноваженої за надані коментарі та доповнення до змісту звіту; – Представництву Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні за партнерську роботу й підтримку підготовки цього паралельного звіту; 4

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 Розділ 1. ПРІОРИТЕТИ, ДОСЯГНЕННЯ, ПРОБЛЕМИ, НЕВДАЧІ 1. Які були найважливіші досягнення, виклики та невдачі в процесі просування ґендерної рівності та розширення можливостей жінок за останні п’ять років? Які можна виділити загальні досягнення у впровадженні ППД, CEDAW та ЦСР? В останні роки реалізація ґендерної політики є більш дієвою і ефективною порівняно з попереднім звітним періодом. Напрямки її здійснення обумовлювались такими чинниками: – воєнним конфліктом на сході України, пов’язаним із окупацією Російською Федерацією частини Донецької та Луганської областей та анексією Автономної Республіки Крим, внаслідок чого значна увага приділялась виконанню Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека»; – ратифікацією Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, що визначила курс на євроінтеграцію, важливою складовою якої є утвердження ґендерної рівності; – включенням до Плану дій Україна – НАТО Мети 13«Ґендерна перспектива», яка визначає конкретні заходи в секторі безпеки і оборони щодо впровадження принципу рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; – заключними зауваженнями до Восьмої періодичної доповіді по виконанню Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, наданими Україні Комітетом CEDAW у березні 2017 року. Протягом звітного періоду було посилено національний механізм ґендерної рівності. Координацію роботи центральних органів виконавчої влади з питань ґендерної рівності було включено до повноважень Віце-прем’єрміністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванни Климпуш-Цинцадзе (березень 2017 р.), також запроваджено посаду Урядового уповноваженого з питань ґендерної політики(лютий 2018 р.). Урядом було прийнято три ключові нормативно-правові акти щодо реалізації в Україні політики ґендерної рівності1. Також внесено зміни до законодавства, що стосуються захисту жінок від домашнього насильства2, скасовано наказ Міністерства охорони здоров’я України про перелік заборонених для жінок професій3, окрім тих, на які поширюється дія Конвенції МОП № 45, суттєво розширено перелік посад для жінок на військовій службі4. Важливими кроками у напрямку впровадження ґендерно-чутливого законодавства стало прийняття Кабінетом Міністрів України нового, удо1 Розпорядження КМУ«Про затвердження Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325«Жінки. Мир. Безпека» на період до 2020 року» від 24.02.2016 р. № 113-р; Постанова КМУ«Про затвердження Державної соціальної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року» від 11.04.2018 р. № 273; Розпорядження КМУ«Про затвердження Національного плану дій з виконання рекомендацій, викладених у заключних зауваженнях Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок до восьмої періодичної доповіді України про виконання Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок на період до 2021 року» від 05.09.2018 р. № 634-р. 2 Закони України«Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229-VIII,«Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 06.12.2017 № 2227-VIII. 3 Наказ МОЗ«Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства охорони здоров‘я України від 29 грудня 1993 року № 256» від 13.10.2017 р. № 1254. 4 Закон України«Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях» від 06.09.2018 № 2523VIII. 5

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 сконаленого Порядку проведення ґендерно-правової експертизи нормативно-правових актів, відповідно до якого таку експертизу проводять усі розробники цих актів5, та затвердження Міністерством фінансів України Методичних рекомендацій щодо впровадження та застосування ґендерно-орієнтованого підходу в бюджетному процесі6, згідно з якими учасники бюджетного процесу враховують ґендерні аспекти у процесі планування, виконання бюджетних програм та звітування про їх виконання. Значну увагу держава приділяла створенню більш ефективної системи запобігання та протидії домашньому насильству, сексуальним домаганням. Однак, незважаючи на численні адвокаційні кампанії неурядових організацій, український парламент так і не ратифікував Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами. Оскільки через воєнний конфлікт на сході країни в Україні з’явилися нові групи соціально вразливих громадян, зокрема внутрішньо переміщені особи(ВПО), держава прийняла низку програм, спрямованих на інтегрування ВПО до місцевих громад, надання соціального забезпечення цій категорії громадян. Слід зазначити, що жінки з числа ВПО перебували у фокусі цієї політики, тож стратегічні документи з питань ВПО були розроблені як ґендерно-чутливі. Зауважимо, що після дочасних виборів до Верховної Ради України та формування нового Кабінету міністрів(липень-вересень 2019 р.) представництво жінок у парламенті зросло до 22%, а в уряді – до 35%. В чому порушувались права жінок? Найбільш значні порушення таких прав, що фіксувались в Україні, стосувалися: 1) різних видів насильства щодо жінок, включно з порушенням права громадських діячок та активісток на фізичну недоторканність; 2) права жінок на політичне, громадське і профспілкове представництво їх інтересів; 3) права жінок на доступ до оплачуваної праці та зайнятості, на рівну оплату за рівноцінну працю, а також прав на соціальний захист вагітних і породіль, зокрема з груп, які зазнають множинної дискримінації; 4) наступу на репродуктивні права жінок. Зокрема, фіксувались резонансні вбивства жінок-громадських активісток за їх політичну чи громадянську позицію, таких як Ірина Ноздровська, Катерина Гандзюк, що померла через облиття сірчаною кислотою, та інші. Зауважимо, що хоча порушення права на фізичну недоторканність громадських діячок та активісток не фіксує система МВС, такі випадки фіксують громадські правозахисні організації. Недостатньо забезпеченими лишаються права жінок на політичне, громадське і профспілкове представництво їх інтересів. В той час як відсоток жінок у парламенті, місцевих радах, виконавчій та інших гілках влади є показником Цілей сталого розвитку, і його відслідковують, він є на слуху, до нього прикуто увагу міжнародних й національних інституцій, то із громадським, і особливо профспілковим представництвом, ситуація інша. Відсоток жінок у відповідних органах системно не відслідковується; він є низьким; відповідні законодавчі норми, які регулюють діяльність цих органів, є ґендерно-нечутливими і участі жінок не забезпечують. Ступінь залучення жінок та жіночих організацій до розробки державної політики ґендерної рівності залишається вкрай низьким. Більшість розроблених і введених у дію державних документів з ґендерної політики не передбачали й не передбачають процедури публічних консультацій із жіночою громадськістю та незалежної ґендерно-правової експертизи. У жіночої громадськості в Україні мало можливостей вплинути на політику, яка розробляється урядом у співпраці з міжнародними донорами нібито в інтересах жінок, але фактично без жінок. Права жінок на оплачувану працю та на її рівну з чоловіками оплату все ще залишаються сферою постійних порушень. Не всі жінки, але багато жінок різних вікових категорій, зокрема віку«20 +» та«40+» нерідко стикаються з прямою чи непрямою дискримінацією при прийомі на роботу та при звільненні з неї, а також під час роботи, безпосередньо на робочому місці. 5 Порядок проведення ґендерно-правової експертизи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.11.2018 р. № 997. 6 Наказ Міністерства фінансів«Про затвердження Методичних рекомендацій щодо впровадження та застосування ґендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі» від 02.01.2019 р. № 1. 6

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 Робоче місце жінки не є вільним від сексуальних домагань та інших видів психологічного насильства. Працівницям систематично недоплачують на тій підставі, що вони – жінки, а зарплатна нерівність є вельми значною, в окремих професіях вона сягає 35% і більше. Жінки репродуктивного віку постійно стикаються з дискримінацією з боку роботодавців через реальну, потенційну чи уявну вагітність, а також необхідність поєднувати роботу із виконанням сімейних обов’язків. При цьому становище працівників із сімейними обов’язками залишається недостатньо врегульованим законодавчо й на практиці; а робочі місця, як і раніше, зорієнтовані на працівника чоловічої статі без сім’ї. Жінки із груп множинної дискримінації, такі, приміром, як дівчата і жінки із сільської місцевості, представниці етнічних меншин тощо, мають критично мало можливостей отримати оплачувану роботу. Також слід зазначити, що соціальна інфраструктура(там, де вона є) слабо забезпечує потреби працюючих жінок. Розмір допомоги на новонароджену дитину в середньому складає від 21 до 28% офіційно затвердженого прожиткового мінімуму. Нині доводиться констатувати, що масований наступ на репродуктивні права жінок протягом звітного періоду став справжнім викликом для політики ґендерної рівності в Україні. Цей безпрецедентний тиск здійснюється потужною групою організацій, які мають розгалужену регіональну мережу, за підтримки деяких ортодоксальних депутатів парламенту 8-го скликання. Зазначені організації регулярно проводять масштабні інформаційні кампанії через розсилку листів, масові заходи(«ходи») за сімейні цінності; деякі народні депутати реєстрували законопроекти щодо криміналізації абортів. Зауважимо, що жіночі та феміністичні організації розцінюють цей тиск як складову тотальної гібридної війни Російської Федерації проти України, спрямованої проти євроінтеграційного курсу держави, який підтримує більшість українського населення. Які види робіт, соціальні ролі або види діяльності були заборонені чи криміналізовані для жінок і дівчат? До кінця 2017 року в Україні заборонялось працювати жінкам у ряді професій(483 професії). Це професії в гірничодобувній промисловості, галузях металургії, хімічного виробництва, перевезень і транспорту та інші. Відповідний перелік професій було визначено наказом Міністерства охорони здоров’я7. Норму цього наказу МОЗ було скасовано, однак аналогічна норма все ще міститься у Кодексі законів про працю та галузевих нормативних актах, зокрема тих, що регулюють доступ дівчат і жінок до навчання за цими спеціальностями в системі професійно-технічної освіти. Крім того, Верховна Рада 8-го скликання не встигла до встановленої Конвенцією дати денонсувати Конвенцію МОП № 45 про використання праці жінок на підземних роботах у шахтах. Як наслідок, дискримінаційні положення про заборону жінкам працювати на підземних роботах у шахтах, які були в наказі МОЗ № 256, залишились чинними. Також протягом звітного періоду було скасовано заборону на навчання й роботу жінок за окремими військовими спеціальностями, але ще не за усіма. Що перешкоджало користуватися правами повною мірою? Складність судових процедур, відсутність інформаційних та роз’яснювальних кампаній для жінок щодо судового захисту їхніх прав та низька обізнаність жінок про свої права є суттєвою перепоною для користування цими правами. Деякі категорії жінок, які стикаються із множинною дискримінацією за ознакою етнічної належності, сексуальної орієнтації, досі є невидимими у законодавчому полі. Це означає, що вони не в змозі реалізувати своє право на шлюб, охорону здоров’я, трудові права, на доступ до правосуддя і захист від насильства та дискримінації. Ці проблеми відзначають не тільки правозахисні громадські організації, але й Уповноважений Верховної Ради з прав людини у своєму щорічному звіті за 2018 рік. 7 Наказ МОЗ«Про затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок» від 29.12.1993 р. № 256. 7

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 Чи існують прогалини в державних статистичних даних? Якщо так, то які? На даний час можна стверджувати, що диференційованими за статтю статистичними даними відносно забезпечені галузі демографічної та медичної статистики. За останні два роки диференційовані за статтю дані з’явилися і щодо освітньої галузі(стосовно вищої освіти) та наукової діяльності. Разом з тим існують значні труднощі в доступі до статистичних та інших диференційованих за статтю даних щодо оплачуваної праці, видів зайнятості та професій, соціальних послуг та видів соціальної допомоги. Суцільною прогалиною є надійні дані щодо ґендерно-зумовленого насильства. І це є великою проблемою, адже без цих даних неможливо розробляти ефективну секторальну ґендерну політику в зазначених галузях. Зауважимо також, що частину статистичних даних, які представлені на національному рівні, вже не можна прослідкувати на регіональному, обласному, районному рівнях. Ґендерне портретування областей, презентоване урядом у серпні 2019 р., показало, що на рівні області є доступними близько 15 дуже загальних показників, які можливо прослідкувати для чоловіків та для жінок(наприклад,«Середній вік жінок і чоловіків за типом поселення»,«Середня очікувана тривалість життя при народженні за статтю та типом поселення»,«Середньомісячна заробітна плата жінок та чоловіків», «Економічна активність населення за віковими групами, статтю та місцем проживання» тощо) 8 . Цих показників украй недостатньо для розробки політики рівності на місцевому рівні. До того ж, зазначені дані жодним чином не характеризують становище жінок із груп множинної дискримінації, які відтак залишаються поза ґендерною політикою. Уряд не замовляє та не фінансує з державного бюджету дослідження, які могли б заповнити прогалини у статистичних даних. Хоча наявність розгалуженої системи науково-дослідних установ, підпорядкованих НАНУ, а також корпусу підготовлених дослідників дозволяє організувати збір відповідних даних. Чи достатньо ресурсів виділяється для проведення навчання, інституційної координації, моніторингу та оцінки? Уряд почав посилювати доти слабку інституційну координацію політики ґендерної рівності з 2017-2018 років, включивши ґендерні питання до повноважень Віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванни Климпуш-Цинцадзе(березень 2017), та запровадивши посаду Урядового уповноваженого з питань ґендерної політики (лютий 2018). У той же час інституційна координація досі слабко виражена як на галузевому, так і на місцевому рівнях. Основна частина національних політик і програм здійснюється за рахунок донорських коштів, в рамках пілотних ініціатив, що суттєво впливає на стабільність започаткованих заходів. До національних політик із забезпечення ґендерної рівності не було розроблено планів моніторингу та оцінки, що ускладнює визначення результативності впливу прийнятих документів. Тільки Міністерство внутрішніх справ прийняло план моніторингу та оцінки для галузевого плану по виконанню Резолюції Ради Безпеки ООН № 1325«Жінки, мир, безпека». Єдиним документом, у якому втілено адекватний підхід до розробки політик на основі ґендерного аналізу та наступної оцінки ефективності на основі зібраних даних, розподілених за статтю та іншими ознаками, є затверджені Міністерством фінансів України Методичні рекомендації щодо впровадження та застосування ґендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі(січень 2019 р.) 9 . Проте цей документ має недостатньо деталізований інструментарій, який відкриває можливості для різних інтерпретацій. Для створення ефективної системи моніторингу та оцінки впровадження ґендерної політики держава не робить стабільних кроків, дані для моніторингу збираються переважно для звітування, а не для розробки конкретних політик. Очевидно, цю ситуацію слід змінити, що дасть можливість реалізувати комплексну ґендерну політику в країні. 8 Реалізація державної політики ґендерної рівності/ Режим доступу: https://eu-ua.org/genderni-profili-25-oblastey-ukrayiny. 9 Наказ Міністерства фінансів«Про затвердження Методичних рекомендацій щодо впровадження та застосування ґендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі» від 02.01.2019 р. № 1. 8

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 В які закони необхідно внести зміни? Україна порівняно недавно почала створювати своє антидискримінаційне законодавство і нині має кілька базових законів з цих питань: закони «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» 10 ,«Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» 11 , «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 12 . Держава тільки почала розробляти підзаконні нормативно-правові акти, що уможливлять застосування цих законів на практиці. 2018 року до закону«Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» було внесено зміни і доповнення стосовно насильства за ознакою статі. Проте цей закон все ще потребує суттєвого перегляду як щодо його загальної структури, так і деталізації окремих положень. Неодноразові спроби це зробити раніше не дали потрібних результатів. Зауважимо, що в галузеві закони протягом звітного періоду почали вноситись загальні норми, що декларують реалізацію принципу рівних прав та можливостей. Разом з тим більшість галузевих законів фактично є ґендерно-сліпими, їх необхідно переглядати і вносити зміни. Першочерговими є ратифікація Стамбульської конвенції, прийняття нового Трудового кодексу з нормами, спрямованими на забезпечення ґендерної рівності у сфері трудових відносин, а також прийняття Виборчого кодексу з нормою про ґендерно-збалансоване представництво та алгоритмом дій(санкції) у разі її недотримання. Чи існують програми інформування громадськості про законодавчо закріплені права жінок? 2018 року Кабінет міністрів ініціював розробку та прийняття комунікаційної стратегії з ґендерної рівності за підтримки Програми ООН Жінки – Представництво в Україні. Цю стратегію було обговорено на рівні профільних міністерств, але ще не прийнято урядом. На виконання Національного плану дій з виконання рекомендацій, викладених у заключних зауваженнях Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок до восьмої періодичної доповіді України про виконання Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок на період до 2021 року, Державним комітетом телебачення і радіомовлення були створені рекламні ролики про рівний доступ до професій. Програм інформування жіночої громадськості при прийнятті важливих для них законодавчих актів(як-от, приміром, закону про протидію домашньому насильству) Урядом не планується та не здійснюється. 2. Яким важливим для розширення можливостей жінок та дівчат сферам приділялась особлива увага у вашій країні? – Закріплення рівності і недискримінації на законодавчому рівні та доступ до правосуддя – Якісна освіта, професійна підготовка і навчання протягом усього життя для жінок і дівчат – Викорінення злиднів, продуктивність сільського господарства і продовольча безпека – Припинення насильства щодо жінок і дівчат – Доступ до послуг охорони здоров’я, включаючи сексуальне і репродуктивне здоров’я, і репродуктивні права – Політична участь та представництво – Право на працю і забезпечення прав на робочому місці(наприклад, гендерний розрив в оплаті праці, професійна сегрегація, можливості кар’єрного зростання) – Жіноче підприємництво і жіночі підприємства – Неоплачувані догляд і домашня праця/ баланс роботи та життя(наприклад, оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами або відпустку по догляду за дитиною, послуги з догляду) – Гендерно-чутливий соціальний захист(наприклад, загальне медичне страхування, грошові перекази, пенсії) – Основні послуги та інфраструктура(вода, каналізація, енергія, транспорт тощо) 10 Закон України«Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 08.09.2005 р. № 2866-IV. 11 Закон України«Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 р. № 5207-VI. 12 Закон України«Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 р. № 2229-VIII. 9

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 – Посилення участі жінок в забезпеченні екологічної стійкості – Гендерно орієнтоване бюджетування – Інтеграція жінок у цифровий та фінансовий сектори – Гендерно-чутливе зниження ризику стихійних лих та забезпечення екологічної стійкості – Зміна негативних соціальних норм і гендерних стереотипів – Інше Аналіз національних політик з ґендерної рівності показує, що вони мають реактивний характер, розраховані на два-три роки, часто як відповідь на рекомендації, отримані після звітування до міжнародних інституцій. Важливо, щоб держава прийняла стратегічний документ розвитку ґендерної політики на більш тривалий період, наприклад, до 2030 року, який включав би рекомендації Пекінської платформи дій, Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Цілей сталого розвитку, та охоплював би результати місцевої експертизи й аналізу дотримання прав жінок. Важливими для прискорення прогресу в забезпеченні розширення можливостей жінок та дівчат були такі напрямки: Протидія насильству над жінками та дівчатами Держава у звітний період докладала зусиль для розвитку механізмів реагування і протидії домашньому насильству, сексуальному насильству та насильству за ознакою статі. Та разом з тим насильство й сексуальні домагання щодо дівчат і жінок у закладах освіти та на робочих місцях, насильство в транспорті та в публічному просторі, а також характерні для посттоталітарної країни різноманітні види структурного насильства, як-от насильство з боку державних і недержавних корпоративних акторів – насильство з боку поліції, приватних корпорацій та організованих груп під час громадянських протистоянь(«тітушок»), політичне насильство тощо – залишалися поза увагою держави і потребують належного реагування. Участь жінок у вирішенні конфліктів Резолюція РБ ООН 1325«Жінки, мир, безпека» рекомендує державам сконцентрувати увагу на залученні жінок до участі у вирішені конфліктів, захисту від насильства, спричиненого конфліктом, запобіганні конфліктам, відновленні миру. Важливо, щоб державна політика була спрямована на ці чотири напрямки для побудови стійкого миру. Жіноче підприємництво та жіночі підприємства Україна ратифікувала Конвенцію МОП про рівну оплату праці № 100 понад 50 років тому, проте заходи з вивчення та наступного усунення причин в розриві оплати праці, особливо«по-горизонталі», до останнього часу не проводились. З 2018 року в урядові документи, Державну соціальну програму забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року та НПД CEDAW внесені відповідні завдання та заходи на їх виконання. Держпрограма містить окреме завдання 11«Зменшення розриву в оплаті праці жінок і чоловіків» та чотири заходи на його виконання, дев’ять заходів із забезпечення рівності жінок та чоловіків у оплачуваній праці заплановані до виконання в НПД CEDAW. Терміни виконання заходів за обома документами – 2019, 2020, 2021 роки, тому звітів по них ще немає. Важливо, щоб держава у подальшому посилювала заходи зі зменшення розриву в оплаті праці, який в середньому досі складає за офіційними даними 23%, а в деяких галузях сягає понад 35% 13 . На ринку оплачуваної праці та в системі професійної підготовки наявна серйозна проблема, пов’язана із професійною сегрегацією за статтю, яка потребує вирішення. В системі профтехосвіти досі є чинними галузеві заборони на прийом на навчання дівчат за професіями з переліку, що наведений у скасованому наказі МОЗ № 256, а Закон України«Про професійну(професійно-технічну) освіту» 14 – єдиний із освітніх законів, який не містить положення про гарантії недискримінації за статтю. Аби вивільнити жінкам час для розвитку кар’єри, необхідні увага держави до програм соціального та економічного розвитку жінок, перегляд та оптимізація підходів до соціальних допомог жінкам-породіллям, ширше залучення чоловіків до виховання дітей, створення й розвиток соціальної 13 Середньомісячна заробітна плата за статтю та видами економічної діяльності за квартал у 2019 році/ Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/. 14 Закон України«Про професійну(професійно-технічну) освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР/ Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/103/98-%D0%B2%D1%80. 10

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 та іншої інфраструктури з урахуванням інтересів жінок, як-от система дошкільних закладів, групи продовженого дня в школах, транспортна інфраструктура, інформаційні програми з подолання стереотипів щодо ролей жінок та чоловіків у вихованні дітей тощо. Необхідний перегляд підходів держави до призначення соціальних допомог жінкам, які перебувають у відпустках по вагітності та пологах. Зараз сума цієї допомоги становить для незастрахованих жінок лише 28,1% фактичного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи з розрахунку на місяць. А це не ті кошти, на які можна виростити дитину. Необхідні рішучіші, ніж досі, кроки із розвитку та вдосконалення міського простору, який зараз не є інфраструктурно дружнім та доступним для жінок з дітьми, жінок з обмеженими можливостями, з інвалідністю тощо, що значно збільшує навантаження на жінок та обмежує їх можливості для участі в економічному житті суспільства. Нині гостро необхідними є інфраструктурні проекти, спрямовані на жінок з сільських і рідконаселених місцевостей. Створення умов для покращення економічного становища жінок має стати пріоритетом для держави. Низка здійснених за підтримки міжнародних та іноземних донорів пілотних проектів в цій сфері, як наприклад«She Еxports» 15 , довели свою ефективність. З огляду на це нині є доцільним узагальнення досвіду та включення спеціальних тимчасових заходів для підтримки жінок-підприємниць в державні цільові програми розвитку підприємництва. 3. Чи вживала держава протягом останніх п’яти років заходи з метою запобігання дискримінації та просування прав жінок та дівчат, які зазнають множинної дискримінації? – Жінки, які проживають у віддалених і сільських районах – Жінки з корінних народів – Жінки з расових, етнічних чи релігійних меншин – Жінки з особливими потребами – Жінки з ВІЛ/ СНІДом – Жінки з різними сексуальними орієнтаціями та гендерними ідентичностями – Молоді жінки – Літні жінки – Жінки-мігрантки – Жінки-біженки та внутрішньо переміщені особи – Жінки в умовах гуманітарної кризи – Інше Позитивним кроком стало включення жінок, які стикаються з множинною дискримінацією, до національних політик ґендерної рівності. Окремі заходи щодо покращення становища сільських жінок, жінок ромської національності, жінок ВПО, окрім жінок ЛБТІК та жінок з інвалідністю, було включено в Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325«Жінки, мир, безпека» на період до 2020 року, Держпрограму НПД CEDAW. Парламент провів у жовтні 2018 року перші парламентські слухання«Запобігання та протидія дискримінації жінок з вразливих соціальних груп». На жаль, рекомендації слухань не були ухвалені Верховною Радою 8-го скликання через спротив антиґендерних груп в складі парламенту. У грудні 2016 р. урядом було прийнято план заходів з виконання рекомендацій, викладених у заключних зауваженнях, наданих Комітетом ООН з прав осіб з інвалідністю до першої доповіді України про виконання Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю на період до 2020 року 16 , який містить і заходи щодо покращення доступу до послуг охорони здоров’я для жінок з інвалідністю. Однак активістки відзначають, що виконання плану є на дуже низькому рівні, а моніторинг не здійснюється. Також слід зазначити, що жінки з ментальною інвалідністю та матері дітей з ментальною інвалідністю є«невидимими» для державних політик щодо осіб із інвалідністю. Активістки вказують на нестачу спеціалізованих закладів допомоги для постраждалих від домашнього насильства. Центри соціально-психо15 Програма«She Exports»/ Режим доступу: https://epo.org.ua/sheexports/. 16 Розпорядження Кабінету Міністрів України«Про затвердження плану заходів з виконання рекомендацій, викладених у заключних зауваженнях, наданих Комітетом ООН з прав осіб з інвалідністю, до першої доповіді України про виконання Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю на період до 2020 року» від 28.12.2016 р. № 1073-р. 11

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 логічної допомоги, центри матері і дитини, центри медико-соціальної реабілітації постраждалих від насильства в сім’ї, кризові центри, притулки для жінок та притулки для дітей відкриті для надання допомоги всім вразливим категоріям населення, однак постраждалі від насильства жінки та дівчата стикаються з багатьма перешкодами в доступі до притулків. З 2018 року формально притулки для жінок, постраждалих від домашнього насильства, відкрили і для жінок з інвалідністю, але не всі вони пристосовані для проживання жінок на візках. Залишаються обмеження, як-то вік жінки; вік дитини або дітей; кількість дітей; вживання жінкою ПАР; відсутність умов для прийняття жінки з інвалідністю; бюрократичні процедури; платність послуг; термін перебування в закладах; доступність адреси закладу(порушення анонімності перебування); невдале географічне розташування закладу; непідготовлений для роботи персонал; недоступність інформації про заклад. Це унеможливлює реальний захист всіх жінок, постраждалих від насильства, які потребують допомоги. У 2013 р. уряд прийняв Стратегію захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року, а також План на виконання цієї стратегії. На жаль, обидва документи залишаються ґендерно-сліпими. Заходи протидії дискримінації жінок ромів не виділені окремо, хоча жіночі ромські правозахисні організації виділяють бар’єри для жінок у доступі до оформлення документів(своїх та дітей), вищий рівень безробіття серед жінок ромів у порівнянні із чоловіками, нижчий рівень отримання середньої освіти серед дівчат ромів у порівнянні із хлопцями, а також вищий рівень ранніх шлюбів дівчат ромів у порівнянні з представниками інших національностей, що призводить до припинення навчання і ранніх вагітностей. На останнє питання звертає увагу Комітет CEDAW в заключних зауваженнях і рекомендує державі вжити відповідних заходів. Національний план дій з виконання заключних зауважень комітету CEDAW містить заходи навчально-просвітницького характеру щодо протидії раннім шлюбам, а також заходи з працевлаштування та навчання дівчат і жінок ромів. Водночас проблема домашнього насильства в ромських родинах та спеціальних ромських судів є закритою і навіть не обговорюється ні на державному рівні, ні представниками громадських організацій. Заходи із забезпечення прав сільських жінок не включені до галузевих програм розвитку сільського господарства, а держава так і не розробила спеціальної окремої політики щодо боротьби із бідністю серед жінок в сільській місцевості та розширення їх доступу до правосуддя, освіти, житла, зайнятості у формальному секторі, розвитку навичок і можливостей для навчання, можливостей отримання доходу і мікрокредитування, а також доступу до володіння і користування землею, як це рекомендував Україні Комітет ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок у пункті 41(березень 2017). Нині в Україні є пілотні ініціативи з розвитку жіночих кооперативів молочарства та рослинництва за підтримки донорів, але напрацьовані моделі необхідно переносити на загальнодержавний рівень. На час подання звіту міністерство аграрної політики та міністерство економіки були об’єднані, внаслідок чого є ризики, що захист прав сільських жінок залишиться поза увагою виконавчої влади. Як зазначалось вище, права жінок-ЛБТІК є«невидимими» для законодавства України. Відсутні законні засоби зареєструвати шлюб або партнерські відносини, що впливає на право отримання опіки над спільними дітьми, захисту прав в суді. Закон щодо протидії домашньому насильству не містить засобів захисту жінок в одностатевих партнерствах. Мирні зібрання за права людей ЛБТІК стають об’єктами нападів організованих груп, які поліція кваліфікує як хуліганство, а не злочини на ґрунті гомофобії та трансфобії. Це є порушенням права на мирні зібрання та свободу самовираження. Активістки вказують на випадки дискримінації за ознакою сексуальною орієнтації на робочому місці та на часті випадки сексуальних домагань на роботі щодо лесбійок, бісексуальних та трансґендерних жінок. У 2019 р. мала розпочатись реалізація Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2019–2023 роки, проект якої обговорювався за участі громадських організацій жінок, які живуть з ВІЛ, і містив спеціальні заходи для цієї групи жінок. Однак на час подання звіту програму ще не прийнято. Військовий конфлікт на сході України спричинив появу ще однієї вразливої групи громадян – жінок-ВПО, головними проблемами яких є незабезпеченість житлом та безробіття. Для захисту 12

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 прав ВПО уряд прийняв Стратегію інтеграції внутрішньо переміщених осіб та впровадження довгострокових рішень щодо внутрішнього переміщення на період до 2020 року 17 та План заходів з її реалізації 18 . Заходи в рамках Стратегії розробляються з врахуванням ґендерної складової, однак плану моніторингу її виконання не передбачено. 4. Чи вплинули конфлікти, кліматичні катастрофи або інші події на реалізацію ППД та CEDAW у вашій країні? Воєнні дії, пов’язані із тимчасовою окупацією Російською Федерацією частин Донецької та Луганської областей, призвели до появи нового виду насильства в Україні(сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом), що потребує від держави заходів зі створення координаційного механізму протидії та реагування на такі випадки. Окрім жінок-ВПО, в Україні виникла ще одна категорія жінок – ветеранки, які потребують уваги з боку держави щодо створення програм ресоціалізації з урахуванням їхніх специфічних потреб. Детальний опис проблем та перспектив забезпечення захисту прав цих категорій осіб наведено у відповідних розділах звіту. 17 Розпорядження КМУ«Про затвердження Стратегії інтеграції внутрішньо переміщених осіб та впровадження довгострокових рішень щодо внутрішнього переміщення на період до 2020 року» від 15.11.2017 р. № 909-р. 18 Розпорядження КМУ«Про затвердження Плану заходів з реалізації Стратегії інтеграції внутрішньо переміщених осіб та впровадження довгострокових рішень щодо внутрішнього переміщення на період до 2020 року» від 21.11.2018 р. № 944-р. 13

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 Розділ 2. ПОСТУП У 12-и КЛЮЧОВИХ СФЕРАХ ПЕКІНСЬКОЇ ПЛАТФОРМИ ДІЙ ІНКЛЮЗИВНИЙ РОЗВИТОК, ЗАГАЛЬНИЙ ДОБРОБУТ ТА ГІДНА ПРАЦЯ 5. Які кроки зробила ваша країна для просування ґендерної рівності у сфері оплачуваної праці та зайнятості? Забезпечення жінкам рівних з чоловіками можливостей працевлаштування, включаючи застосування однакових критеріїв для кандидатів при прийомі на роботу Заходи ґендерно-чутливої політики на ринку праці та забезпечення трудових прав жінок були внесені в НПД CEDAW, прийнятий у 2018 р. з ініціативи жіночих організацій. НПД CEDAW передбачає широкий спектр заходів із забезпечення принципу рівності на ринку праці – від проведення інформаційних кампаній, тренінгів для працедавців та працівників Державної служби зайнятості та Державної служби з питань праці щодо заборони сексизму, прямої та непрямої дискримінації жінок до розроблення інструкцій, інструментарію для інспекторів праці, ґендерно-чутливих програм зайнятості із залучення жінок до продуктивної праці, проведення ґендерного аудиту підприємств, що працюють у державному та приватному секторах тощо. Усі згадані заходи мають термін реалізації 20192020 рр. Очевидних позитивних змін внаслідок вжитих заходів поки що не спостерігається. Попри наявність відповідних законодавчих норм, що передбачають рівність у працевлаштуванні, жінки все ще стикаються з дискримінацією під час пошуку роботи та при працевлаштуванні. За інформацією Ґендерного комітету Конфедерації вільних профспілок України, побутує практика, коли жінкам під час оформлення працевлаштування пропонували одразу підписати заяву на звільнення, але без зазначення дати. Найчастіше роботодавці дискримінують жінок через можливість виконання ними репродуктивної функції й, відповідно, можливості піти у відпустку по догляду за дитиною та скористатися іншими гарантіями захисту материнства згідно з чинним законодавством. Також дискримінація під час працевлаштування відбувається за такими ознаками, як вік, наявність інвалідності, ВІЛ-статусу або статусу внутрішньо переміщеної особи. Дослідження серед юристок щодо їх дискримінації у професійному середовищі, проведене Асоціацією«ЮрФем» у 2018 р., показало, що 63,3% респонденток відмовляли у прийнятті на роботу через стать або соціальні обов’язки, пов’язані з доглядом за дітьми, а ще 65, 3% зазначали, що з тієї ж причини вони не отримували підвищення на роботі. Хоча це дослідження стосується представниць юридичної професії, проте аналогічні тенденції простежуються на ринку праці й в інших сферах. Рівень економічної активності та зайнятості жінок є нижчим, ніж чоловіків. За даними Держстату, у травні 2019 р. зареєстрованих безробітних жінок було на 25% більше, ніж чоловіків. Водночас, згідно зі статистикою безробітного населення, розрахованою за методологією МОП, рівень безробіття жінок – 8,6, а чоловіків – 10,4. Заробітна плата жінок в Україні на 2030% менша, ніж у чоловіків. 19 Дані коригуються тим, що в Україні існує широка практика неповної, тимчасової або тіньової зайнятості жінок. Верховною Радою України було подано ряд законодавчих ініціатив щодо виправлення ситуації. МФО«Рівні Можливості» включило це питання до свого порядку денного. 19 Держстат: чоловіки в Україні заробляють майже на третину більше, ніж жінки. УНІАН, 04.12.2017 р. 14

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 Закони, політики і практики щодо заборони дискримінації в трудовій сфері та законодавство про рівну оплату праці. Питання рівної оплати за рівноцінну працю жінок і чоловіків в останні три роки нарешті почали включати до порядку денного на найвищому державному рівні. Слід зазначити, що Україна пройшла тут шлях від майже повного ігнорування цих питань у програмах уряду і в діяльності законодавчої влади, а також у проектах донорів (це спостерігалось ще навіть у 2014-2016 роки 20 ), до нинішнього певного прогресу. З 2018 р. в урядові документи, Держпрограму та НПД CEDAW, внесено відповідні завдання та заходи на їх виконання. Держпрограма містить окреме завдання 11«Зменшення розриву в оплаті праці жінок і чоловіків» та чотири заходи на його виконання. Дев’ять заходів щодо забезпечення рівності жінок та чоловіків у оплачуваній праці заплановані до виконання в НПД CEDAW. Терміни виконання заходів за обома документами – 2019, 2020, 2021 роки, тому звітів по них ще немає. Депутатки з парламентського МФО«Рівні Можливості» Світлана Войцеховська та Ірина Суслова впродовж 2017 р. вели публічні медійні кампанії за скасування дискримінаційного наказу МОЗ № 256 від 29.12.1993 р. про заборону жінкам працювати за певними професіями. Перегляду цього наказу вимагав від України і комітет CEDAW. 21 В результаті МОЗ наказ скасував, розширивши доступ жінок до професій, окрім тих, які підпадають під дію Конвенції МОП № 45 «Про використання праці жінок на підземних роботах у шахтах будь-якого роду». Конвенцію Україна не встигла денонсувати до 30 травня 2018 року. У березні 2019 року створений за ініціативи МФО«Рівні Можливості» Громадський альянс«Політична дія жінок» висунув вимогу щодо законопроекту, який скоротить розрив в оплаті праці між чоловіками й жінками,«адже Конституція проголошує рівність прав чоловіків і жінок у праці та винагороді за неї». 22 Профспілкові активістки та ґендерні експертки з «Коаліції за рівність та недискримінацію у праці» впродовж 2017-2019 рр. вивчали зміни до національного законодавства щодо рівності жінок та чоловіків у доступі до оплачуваної праці, що є вимогою Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, та готували й просували відповідні пропозиції. 23 Зазнали певного переорієнтування і проекти міжнародних донорів. З 2018 р. в Україні стартував 5-річний проект МОП«Інклюзивний ринок праці для створення робочих місць в Україні». Проект покликаний удосконалити механізми управління ринком праці в Україні, розвинути професійні навички учасників та учасниць ринку праці тощо. Цей проект має і ґендерний компонент, пов’язаний з підтримкою ратифікації Конвенції МОП №183«Про охорону материнства»; а також він передбачає окремі заходи, спрямовані на захист трудових прав жінок. З 12 березня 2019 р. МОП започатковано дворічний проект«Оплата праці в Україні: технічна допомога задля подолання заборгованості із заробітної плати, встановлення мінімальної заробітної плати та рівного винагородження». Одним із трьох компонентів цього проекту є «забезпечення рівного винагородження за рівноцінну працю та скорочення ґендерного розриву в оплаті праці». 24 Також проект має скерувати тристоронніх партнерів на розв’язання проблем з імплементацією й виконанням кількох конвенцій МОП – №№ 95, 131, 173, 100, 111. Водночас слід зазначити, що МОП співпрацює виключно з соціальними партнерами – Урядом, профспілками та працедавцями(представницькими органами, в яких не забезпечено ґендерний баланс) – і не передбачає форм співпраці з жіночими організаціями та організованим жіночим рухом, що в українській ситуації призводить до усунення спектру трудових і соціальних прав жінок з порядку денного. 20 Альтернативна доповідь по виконанню Україною конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок(VIII періодична доповідь)/ За ред. М.Скорик. – Київ: БО БТ«Київський інститут гендерних досліджень», 2017. – 60 с. – Стаття 11. 21 Заключні зауваження до восьмої періодичної доповіді України: Комітет з ліквідації дискримінації щодо жінок 03.03.2017 р., зауваження 36b, 37c./ Режим доступу: http://www.mil.gov.ua/content/gender/CEDAW-Concluding-Observations-UKR.pdf. 22 Маніфест«Громадського альянсу жінок»/ Режим доступу: https://www.facebook.com/GromadskyiAlyans/posts/329083187736076. 23«Уряд і бізнес: чи є перспективи впровадженню недискримінаційних норм на українському ринку праці?» Резолюція міжнародної конференції. – м. Київ, 3 листопада 2017 р./ Режим доступу: https://is.gd/t9hcis. 24 Відкрито проект МОП з питань оплати праці в Україні та подолання заборгованості із зарплати. – Профспілкові вісті, № 1008. – 26.06.2019 р. 15

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 У підписаній 2018 року«Рамковій програмі партнерства між урядом України та Організацією Об’єднаних Націй на 2018–2022 роки» констатується, що ґендерна нерівність економічних можливостей, а також дискримінація при прийомі на роботу і на роботі обмежують доступ жінок до працевлаштування, рівних доходів та кар’єрного просування, але цей напрямок співробітництва ще не вважається пріоритетним. Тим часом доступ жінок до гідної праці в Україні досі обмежений, а їх прийняття на роботу часто супроводжується дискримінацією. На відміну від законодавства більш розвинених держав, українські закони не передбачають ефективного захисту працівників у разі порушення норм щодо рівної оплати праці. Відповідні вимоги на практиці, як правило, задовольняються в індивідуальному порядку або через профспілкові організації. Є проблема з юридичним супроводом таких справ: юристи, знаючи основні закони з ґендерної рівності, часто не володіють комплексними знаннями щодо рівності у трудових правах, зокрема, щодо рівної оплати за рівноцінну працю. Профспілкові функціонери набагато глибше володіють цими питаннями. Важливу роль відіграє те, що значна частина працівників/ працівниць отримують зарплату (або її істотну частину) неофіційно. Складно говорити про рівну оплату праці та про порушення такого принципу в ситуації, коли, за різними оцінками, близько 35% працівників в Україні отримують зарплати«в конвертах». Таким чином, для реалізації в Україні принципу рівної оплати праці за рівноцінну працю державі потрібно створити дієвий механізм контролю за виплатою офіційної заробітної плати та створити умови для підвищення ефективності захисту працівниками своїх прав. 2018-2019 рр. були проведені навчання для адвокатів/-ток, у тому числі, юристів/-ток системи безоплатної правової допомоги щодо ідентифікації ґендерної дискримінації у трудових спорах та алгоритму надання правової допомоги. Їх провели Асоціація жінок-юристок України «ЮрФем» у партнерстві з Координаційним центром з надання правової допомоги. Були розроблені методичні рекомендації щодо ідентифікації ґендерної дискримінації у трудових, сімейних і кримінальних спорах, та проведена адвокаційна робота щодо їх затвердження Міністерством юстиції України. Наприкінці вересня 2019 р. заплановано запустити навчальний онлайнкурс щодо ідентифікації ґендерної дискримінації та механізму надання правової допомоги, навчання за яким зможуть пройти не лише юристи та юристки, але й усі бажаючі. Випадки ґендерної дискримінації у трудових спорах є надзвичайно поширеними, адже в Україні ще досі діють дискримінаційні норми Кодексу законів про працю України, а саме статті 174, 175, 176, які забороняють жінкам працювати у нічний час, направляти жінок, які мають дітей віком до трьох років, у відрядження тощо. Проте судова практика щодо захисту прав жінок від ґендерної дискримінації у трудових спорах поки що фактично відсутня. Заходи щодо запобігання сексуальним домаганням, в тому числі на робочому місці Уряд почав вживати заходів з протидії сексуальним домаганням та насильству за ознакою статі на робочому місці в останні 2-3 роки. 2018 року Мінсоцполітики ініціювало розробку Методичних рекомендацій щодо включення положень, що забезпечують рівні права та можливості жінок і чоловіків у трудових відносинах, до генеральної угоди, галузевих(регіональних) угод, колективних договорів, що містять розділ щодо протидії сексуальним домаганням на робочому місці. Підготовлений проект цих рекомендацій має бути затверджений наказом Мінсоцполітики до кінця 2019 р. «Методичні рекомендації щодо подання, обліку, розгляду та реагування на скарги щодо дискримінації за ознакою статі та сексуальних домагань у Національній гвардії України» та три інструкції –«Інструкцію про заходи контролю за зверненнями громадян, які містять інформацію щодо дискримінації за ознакою статі та сексуальних домагань у Національній гвардії України»,«Інструкцію про механізм оскарження дискримінації за ознакою статі та сексуальних домагань у Національній гвардії України» та«Інструкцію щодо подання, обліку, розгляду та реагування на скарги щодо дискримінації за ознакою статі та сексуальних домагань у Національній гвардії України» – у 2019 році готує до затвердження Міністерство внутрішніх справ. 16

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 «Політику попередження і боротьби із сексуальними домаганнями» розробили і прийняли в університеті«Києво-Могилянська академія». 25 У Верховній Раді 8-го скликання було зареєстровано три законопроєкти(10118, 10118-1, 10118-2) щодо протидії та запобігання мобінгу. Вони передбачають встановлення обов’язку роботодавця протидіяти та запобігати мобінгу, а також адміністративну відповідальність за вчинення мобінгу. Крім того, розробники цих проєктів надають визначення цьому явищу, передбачають включення в колективні договори та угоди положень щодо протидії мобінгу. Перспективи прийняття цих законопроєктів цілком залежать від нового складу Ради, що розпочала роботу після виборів 21 липня 2019 року. Крім законодавчих, інших заходів з протидії сексуальним домаганням урядом не вживалося. Нині можна констатувати, шо вжиті урядом заходи є точковими, а не системними, і не поширюються на ті інституції, де такі домагання мають чи можуть мати місце. Але початок покладено. Активності уряду з вирішення проблеми сексуальних домагань на робочому місці сприяли публічні кампанії з протидії нарузі над жінками. Зокрема, масовий національний флешмоб 2016 року#ЯНеБоюсьСказати. Флешмоб почався з посту в соціальній мережі Фейсбук Насті (Анастасії) Мельниченко, котра розповіла про свій досвід пережитого сексуального насильства й закликала інших жінок і чоловіків розповісти свої подібні історії. Ініціатива швидко поширилась на сусідні країни; до неї активно долучались публічні особи та ЗМІ. Було оприлюднено багато особистих історій, частина з яких пов’язана з домаганнями та насильством на робочому місці. Це допомогло уряду переконатися у вагомості проблеми й почати її вирішувати. Наразі чинне законодавство України щодо протидії сексуальним домаганням обмежується загальними вимогами до роботодавців вживати заходів щодо унеможливлення та захисту від випадків сексуальних домагань та інших проявів насильства за ознакою статі(стаття 17 Закону України«Про рівні права та можливості»). Зазвичай жінки не можуть довести факти сексуального домагання, яке відбувається тет-а-тет, не маючи, як правило, аудіо- чи відеодоказів інциденту. Також працівниці бояться тиску з боку керівництва та позовів щодо наклепу, як повідомляє Ґендерний комітет Конфедерації вільних профспілок України. Відповідальні за питання ґендерної рівності активістки«Атомпрофспілки» повідомляють, що сексуальні домагання на робочому місці часто неможливо зафіксувати офіційно, оскільки самі«жертви» остерігаються про нього говорити, щоб не втратити робоче місце. Навіть звертатись у профком, який очолює чоловік, наважуються не всі. Хоча профспілкові юристи навчені, як реагувати на такі випадки, офіційних звернень не надходить. Тому випадки домагань, які стають відомі, є рідкістю. Профспілкам важко захищати постраждалих жінок через відсутність ефективних законодавчих механізмів. Нині немає можливості довести причинно-наслідковий зв’язок у частині упередженого ставлення на робочому місці та пов’язати це безпосередньо із трудовою функцією працівника/ працівниці. Також сексуальні домагання на робочому місці часто фіксують на підприємствах/ робочих місцях, де не вимагається високий рівень освіти. Тому потрібен простий алгоритм дій захисту працівниць, який ще не напрацьований ні в профспілках, ні на державному рівні. Профспілкові активістки вважають важливим запровадити спільне навчання адміністрації та профспілкових комітетів з питань реагування на випадки сексуальних домагань та насильства за статтю на робочому місці. Доступ постраждалих від сексуальних домагань жінок до правосуддя є дуже гострою проблемою. Масштабний Перший Всеукраїнський Форум юристок ЮрФем(2018) виділив низку викликів та перешкод, з котрими стикаються жінки, що потерпають від сексуальних домагань, у доступі до правосуддя. Це, по-перше, відсутність єдиної судової практики при розгляді справ, що стосуються сексуальних домагань(за останні 3 роки в Єдиному державному реєстрі судових рішень немає жодного рішення суду за статтею 154 Кримінального кодексу України); по-друге, поширена практика, коли справи закриваються на етапі досудового слідства як через відсутність ефек25 Наказ НАУКМА«Політика попередження і боротьби із сексуальними домаганнями» від 28.12. 2018 р. № 575. 17

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 тивних механізмів розслідування, так і через нерозуміння працівниками правоохоронних органів специфіки такої категорії справ, що пояснюється, зокрема, відсутністю свідків; по-третє, відбувається повторна стигматизація постраждалої особи працівниками правоохоронних органів та суду; по-четверте, самі постраждалі не розуміють суті та не ідентифікують сексуальних домагань, їм бракує знань щодо алгоритму протидії сексуальним домаганням; по-п’яте, наявні стереотипи у суспільстві, упереджене ставлення до постраждалої, психологічний тиск і толерування сексуальних домагань у суспільстві зумовлюють латентність цього явища, а також неготовність постраждалої особи звернутися по допомогу. Як правило, кримінальні провадження за статтею 154 ККУ закриваються через неефективне розслідування. Рекомендується вжити наступних заходів для виправлення ситуації: внести уніфіковані визначення понять, що стосуються сексуальних домагань, у законодавство; розробити чіткі законодавчі механізми захисту від сексуальних домагань, які б містили прописаний алгоритм дій, відповідальні інституції, механізми притягнення до відповідальності; запропонувати ефективні санкції за вчинення сексуальних домагань; розробити порядок доведення фактів сексуальних домагань та закріпити його в нормативному документі. Соціальне забезпечення жінок, особливо у випадках виходу на пенсію, безробіття, хвороби, інвалідності, старості, непрацездатності, а також право на оплачувану відпустку Специфічним є становище ромських жінок, які, як правило, не працевлаштовані офіційно, зокрема через відсутність відповідної освіти, досвіду або документів, а тому вони фактично вилучені з цієї частини системи соціального забезпечення. Фінансове включення та доступ до кредитів, в тому числі для самозайнятих жінок Спеціальна програма мікрокредитувань жінок відсутня. Кредити залишаються малодоступними, особливо для жінок, що потерпають від множинної дискримінації: сільські жінки, ромські жінки, які не мають офіційної або постійної роботи. Працівники банківського сектору широко практикують профайлінг за етнічною ознакою, ознакою статі, іншими ознаками. Сприяння переходу від неофіційної до офіційної зайнятості, включаючи правові та директивні заходи У вересні 2018 р. уряд видав розпорядження «Про заходи, спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення» 26 . У ньому передбачено проведення місячної інформаційно-роз’яснювальної кампанії щодо неприпустимості допуску до роботи працівників без оформлення трудових відносин. Другим етапом доручено міністерствам і відомствам переглянути галузеві й відомчі нормативно-правові акти, в які мають бути внесені зміни щодо посилення контролю за оформленням трудових відносин.«Якщо це не зробити сьогодні, через певний період часу ці люди отримають мінімальні пенсії», – аргументував цей крок очільник уряду. Жінок-працівниць у цьому документі не виокремлювали. Приводом для вжиття таких заходів стали постійні випадки порушень прав працівників/ працівниць, а також постійні випадки неможливості перевірити дотримання законодавства, коли, всупереч нормам чинного законодавства, інспекторів Держпраці просто не допускали на підприємства. Таким чином, кампанію за подолання незадекларованої праці уряд програв. З серпня 2019 р. уряд схвалив нові порядки здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю. Ці порядки дозволили проводити нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, включно із дозволом інспекторам виносити припис-попередження в разі виявлення порушень. З 2017 року в Україні реалізується проект ЄСМОП«Зміцнення адміністрації праці з метою покращення умов праці і подолання незадекларованої праці»(завершується у грудні 2019 р.), в рамках якого надавалась підтримка Міністерству соціальної політики і Державній службі з питань 26 Розпорядження КМУ«Про заходи, спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення» від 05.09. 2018 р. № 649-р. 18

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 праці в цьому напрямку. Однак питання прав жінок та ґендерної рівності при цьому окремо не розглядалися. Консультацій з жіночими організаціями та жіночою громадськістю також не передбачалось, оскільки проект орієнтувався тільки на урахування важливої ролі соціальних партнерів, які й були задіяні шляхом тристоронніх(уряд – організації працедавців – профспілки) консультацій. Сайти відповідальних органів виконавчої влади наразі містять загальну інформацію про переваги офіційного оформлення працевлаштування та загрози незадекларованої праці. Однак офіційне працевлаштування жінок не стало фокусом цієї роз’яснювальної роботи – розміщена інформація розрахована на«все працююче населення». Розробка механізмів забезпечення рівноправної участі жінок в органах прийняття економічних рішень(наприклад, у міністерствах торгівлі та фінансів, центральних банках, національних економічних комісіях) Незважаючи на наявні ініціативи та чинні правові гарантії, що мають забезпечувати жінкам рівні з чоловіками можливості, Україна належить до країн з високим рівнем вертикальної ґендерної сегрегації. За індексом ґендерного розриву 2018 року, в Україні за показником«участь у вищому менеджменті на всіх рівнях(законодавці, вищі посадові особи та керівники)», на 100 керівників вищого рівня припадає лише 70 керівниць 27 . Спеціальних механізмів для рівної участі жінок, особливо з числа національних меншин або вразливих груп населення, у прийнятті рішень в економічних установах не розроблялося. Але прийнятий 2015 року Закон України«Про державну службу» передбачає недискримінаційний доступ до державної служби за всіма ознаками, передбаченими законодавством; включаючи й відповідальні установи економічної галузі. Окремої норми про рівність за ознакою статі цей закон не містить. На бізнес-сектор ці норми не поширюються. Підзаконних нормативних актів з питань рівної участі жінок у прийнятті рішень в економічних установах у звітний період державою не розроблялося. 6. Які дії ваша країна зробила за останні п’ять років для того, щоб визнати, скоротити і/або перерозподілити неоплачувану роботу по догляду та домашню роботу, а також сприяти досягненню балансу роботи та сімейного життя? Включення обрахунку неоплачуваної хатньої праці в національну статистику та бухгалтерський облік(наприклад, опитування щодо використання часу, проведення оцінок, паралельні обрахунки) Показник розриву між часом, який жінки і чоловіки витрачають на неоплачувану домашню роботу і догляд за дітьми та іншими родичами, включено до переліку індикаторів Цілі 5 Цілей сталого розвитку. Водночас, статистичних спостережень неоплачуваної домашньої праці Держстат не проводить, хоча експертки з жіночих та профспілкових організацій говорять про необхідність такої практики з 2009 року. Інші форми обліку такої праці теж відсутні. Профспілкові діячки з Федерації профспілок України вносили пропозиції провести вивчення питання неоплачуваної домашньої праці до Плану державних статистичних спостережень у 2018 та 2019 рр. На жаль, ці пропозиції залишилися без відповіді. Завдання із«розроблення методики й проведення дослідження щодо співвідношення неоплачуваної домашньої роботи жінок і чоловіків, а саме, ведення господарства, догляд за дітьми та іншими родичами тощо» передбачає Держпрограма. Це має бути виконано протягом 2018-2020 рр. спільно Мінсоцполітики, Держстатом та профільним інститутом НАНУ. Розширення послуг дитячих садочків або доступу до існуючих послуг Заходи із забезпечення поєднання сімейних обов’язків із професійними уряд розробляв протягом п’яти років у зв’язку з підписанням Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, оскільки директиви Угоди №№ 92/85/ЄЕС, 96/34/ЄС, 2004/113/ЄС, 79/7/ЄЕС та 2006/54/ЄС прямо регулюють аспекти ґендерної рівності в питаннях: батьківських відпусток, поєднання професійних 27 The Global Gender Gap Report 2018/ Режим доступу: https://www.weforum.org/reports/the-global-gender-gap-report-2018. 19

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 обов’язків з сімейними, рівності в доступі до товарів та послуг, соціального забезпечення, працевлаштування і зайнятості; умов та безпеки праці вагітних працівниць і породіль тощо. Уряд підготував на їх впровадження кілька законопроектів, але вони прийняті не були. У квітні 2016 р., з приходом нового очільника уряду, їх було переважно відкликано чи знято з розгляду. Зараз у парламенті знаходиться імплементаційний законопроект«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання додаткових гарантій, пов’язаних із поєднанням сімейних і трудових обов’язків» 28 . Однак, всупереч своїй назві, законопроект не передбачає додаткових гарантій працівникам, а лише замінює діючі гарантії на інші. Він поширює на батька права на роботу на умовах неповного робочого часу, скорочену тривалість робочого дня, обмеження щодо залучення до нічних і надурочних робіт, встановлення випробування при прийнятті на роботу, направлення у відрядження тощо. Ще один, теж урядовий і профільний для регламентування послуг з догляду за дітьми законопроект«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання та легалізації зайнятості домашніх працівників», внесений до Верховної Ради, теж був відкликаний урядом у квітні 2016 р. У червні 2019 р. Мінсоцполітики розробило й оприлюднило проект закону«Про внесення змін до Кодексу законів про працю України(щодо гнучких форм організації праці)». Він, серед іншого, передбачає такі пріоритетні категорії осіб, для яких буде надано переважне право на укладення трудового договору з гнучким графіком та дистанційною формою праці: батьки осіб з інвалідністю з дитинства підгрупи А 1-ї групи; працівники, які мають дитину у віці до чотирнадцяти років з інвалідністю; працівники похилого віку; особи з інвалідністю. Його прийняття, безперечно, полегшило б доступ до праці людям, які зараз не мають можливості працевлаштуватися з огляду на соціальний стан, свій або членів родини. Однак перспективи розгляду цього законопроекту нині невизначені. Таким чином, правове регулювання доглядових послуг, за всієї законодавчої активності, так і залишилось без змін. У разі, коли працівниці-породіллі не хочуть переривати роботу та не йдуть у трирічний декрет, обираючи поєднання трудової діяльності та материнства, національне законодавство цьому формально сприяє. В Кодексі законів про працю закріплена норма(стаття 186), яка передбачає, що на підприємствах(в організаціях) з широким застосуванням жіночої праці мають створюватись дитячі ясла, садки, кімнати для годування дітей грудного віку, кімнати особистої гігієни жінок. Однак відсутній механізм реалізації цієї норми на практиці та немає санкцій за невиконання, що робить її фактично недієвою. А тому створення умов на роботі для працівниць-мам залежить виключно від волі роботодавця. Розширення послуг із догляду за дітьми передбачив урядовий проект«Забезпечення соціального захисту й відповідального батьківства в Україні» вартістю в 25 млн доларів США 29 . Проект передбачив обов’язкову видачу всім породіллям країни бебі-боксів(базових наборів для малюка), що й було розпочато з вересня 2018 року. Крім того, передбачено обстеження на Torch-інфекції при реєстрації заяви на шлюб, а також програму«Муніципальна няня» 30 , за якою відшкодовуватимуться послуги з догляду за дитиною до трьох років у сумі 1 500 грн.(55 доларів США) щомісячно. Проект зініціював Дитячий фонд ООН(ЮНІСЕФ), але фінансує його уряд. Це точкова ініціатива, спрямована на породіль та на сім’ї, в яких народилася дитина. Нині праця українських жінок по догляду та домашня праця залишаються ще одним«невидимим» для держави сектором їх роботи. Українське суспільство традиційно покладає ці обов’язки на жінку, не вважаючи їх«справжньою» працею. Тому жінка повинна шукати баланс між продуктивною(оплачуваною) працею та обов’язками по догляду, зменшуючи час 28 Проект Закону України«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання додаткових гарантій, пов‘язаних із поєднанням сімейних і трудових обов‘язків» від 05.09.2018 № 9045. 29 Проект«Забезпечення соціального захисту й відповідального батьківства в Україні». Реєстраційний № 3919 в МЕРТ(Міністерство економічного розвитку та торгівлі), донори ЮНІСЕФ та ЮНОПС(Управління ООН з обслуговування проектів), терміном реалізації в два роки(1.07.2018 – 1.06.2020). 30 Постанова КМУ«Про Порядок відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років«муніципальна няня» від 30.01.2019 р. № 68. 20

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 оплачуваної праці – і має погоджуватись на менш оплачувану роботу з більшим вільним часом, або й відмовитись від працевлаштування. За підрахунками вчених, українські жінки в середньому витрачають на домашню працю 31,2 години на місяць, значну частину якої становить здійснення догляду за дітьми, літніми та іншими непрацездатними членами сім’ї 31 . Наявність таких обов’язків часто є негативним фактором для роботодавця при прийомі на роботу жінок. Складається ситуація перешкоджання участі жінок у складі робочої сили, побудові кар’єри, що зменшує їх економічні можливості, розмір доходів, соціальний захист. У липні 2019 року була зареєстрована перша в Україні громадська організація«Спілка домашнього персоналу», що об’єднує понад 50 домашніх працівниць, які займаються доглядом за дітьми. Мета організації – визнання та адвокація соціально-економічних прав домашніх працівників/ працівниць на національному рівні, підтримка та захист прав домашніх працівниць в Україні. За всього позитиву цієї ініціативи в Україні й далі критично бракує належної доглядової та іншої соціальної інфраструктури. У багатьох сільських населених пунктах відсутні дитячі садки, школи, медичні, фармацевтичні й інші заклади, у великих містах вони зазвичай дуже перевантажені. У багатьох населених пунктах бракує комунальних закладів дошкільної освіти. При цьому міста і області, в які переїхали внутрішньо-переміщені родини, зазнали додаткового навантаження на соціальну інфраструктуру. Міський простір не є«інфраструктурно дружнім» та доступним для жінок з дітьми. Це стосується будівель, транспорту, громадських місць, дорожньої мережі, а також, певною мірою, робочого середовища. Збалансування роботи та сімейного життя потребує системного розвитку якісних і доступних послуг із догляду, доглядової інфраструктури. Це – дитячі ясла, садки, школи та медичні заклади, заклади по догляду за людьми з інвалідністю та літніми людьми, інститут соціальної допомоги для сімей у скрутних життєвих обставинах тощо. Ініціатив, спрямованих лише на породіль, недостатньо. Наразі більшість жінок в Україні через невисокий рівень заробітку не може дозволити собі послуги доглядальниць, тому змушені виконувати роботу по догляду за дітьми та літніми родичами у вільний від роботи час, працювати неповний робочий день або взагалі не працювати. Водночас розширення мережі соціальних закладів – це додаткові робочі місця, зокрема для жінок. В Україні ж рівень розвитку сфери догляду все ще недостатній. Крім того, у ньому присутня практика застосування тіньової зайнятості, і, загалом, це сектор, де немає ефективного контролю за дотриманням трудових прав. Нестача місць у дитячих садках(особливо у великих містах) призводить до корупційних схем. З метою боротьби із цим явищем і забезпечення рівних умов для батьків міста впроваджують онлайн-черги в дитячий садок, а з 2018 року Київ ініціював переведення такої черги на блокчейн, щоб унеможливити маніпулювання даними. Київська міська державна адміністрація разом з партнерами просувають інноваційні технології для забезпечення соціальної справедливості, зокрема, доступу до соціальних послуг, які дозволяють матерям\батькам повернутись на ринок праці. Розширення доступу до послуг для ослаблених людей похилого віку та інших осіб, які потребують догляду У січні 2019 р. прийнято Закон України«Про соціальні послуги». Закон встановлює нову систему соціальних послуг, а також визначає типи, організацію й фінансування їх надання. Отримувати соціальні послуги за цим законом можуть люди, що потрапляють у складні життєві обставини, зокрема через: похилий вік, часткову або повну втрату рухової активності, пам’яті; невиліковні чи довготривалі хвороби, бездомність, безробіття, малозабезпеченість, втрату соціальних зв’язків, а також, що важливо для дотримання прав жінок, насильство за ознакою статі, домашнє насильство, потрапляння в ситуацію торгівлі людьми та інші важливі причини. До цього закону, на відміну від інших, було прийнято низку підзаконних нормативних актів, що реалізують на практиці його положення. Закон вступає в дію з січня 2020 року. 31 Малиш Л.О., Залучення жінок та чоловіків до хатньої праці в Україні та інших європейських країнах: досвід крос-культурного дослідження./ Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Grani_2018_21_1_6. 21

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 Водночас слід зазначити, що закон матиме обмеження в застосуванні: більшу користь від нього отримають жительки урбанізованих територій, де є розгалужена система інституцій, й суттєво меншу – жительки сіл, містечок, загалом рідконаселених територій. Між тим у селах проживає третина жіночого населення України. Впровадження або збільшення тривалості відпустки по догляду за дітьми У травні 2017 р. парламент прийняв довгоочікуваний закон про аліменти, що перекрив можливості батькам систематично не сплачувати кошти на утримання дітей 32 . Прогалини у законодавстві з цього питання довгий час робило жінок-матерів залежними від ексчоловіків, які уникають чесних виплат, роблячи свою зарплату тіньовою. Внаслідок чого більш ніж 80% аліментів були занижені й виплачувались рідко. В останні роки з’являються й інші законодавчі ініціативи. У лютому 2019 р. в парламенті зареєстровано проект закону щодо оплачуваної відпустки батькові при народженні дитини, який ініціювали окремі депутати, та який дозволив би чоловікам брати 10-денну оплачувану відпустку по народженню дитини 33 . Водночас, протягом 2016 року в Україні Урядом було проведено«аудит соціальних допомог», які отримували самотні матері. Аудит передбачив«переналаштування системи видачі допомоги самотнім матерям залежно від доходу сім’ї». За його результатами, з 600 тисяч жінок, які користувались цією пільгою до січня 2016 року, перереєстрацію пройшли лише близько 400 тисяч. Майже 200 тисяч матерів цю допомогу втратили 34 . Декретна допомога, яку отримують породіллі, все ще нараховується з урахуванням їх офіційної, а не фактичної, заробітної плати, яка здебільшого є мінімальною, особливо у молодих матерів. За інформацією профспілок, Фонд соціального страхування несвоєчасно розраховується по лікарняних та декретних виплатах. Станом на липень 2019 р. заборгованість становить майже два місяці. Хоча законодавство чітко визначає терміни призначення та надання виплат за листками непрацездатності, зокрема: листок непрацездатності по вагітності та пологах Фонд соціального страхування має розглядати не довше 10 днів з дня його надходження. Інвестування в часо- та ресурсозберігаючу інфраструктуру, таку як громадський транспорт, доступ до електромереж, водопостачання та санітарні послуги задля зменшення обсягу неоплачуваної та домашньої праці жінок Таких заходів здійснено не було. Забезпечення умов гідної праці для доглядальниць, включаючи мігранток та хатніх працівниць Переважна більшість домашніх працівників – жінки. Працю домашніх працівниць та працівників національне трудове законодавство не регулює. Винятком є розпочата 2019 року урядова програма«Муніципальна няня», однією з цілей якої є відрегулювати та вивести із тіні жіночу працю з догляду за дітьми. Завдання, які виконують домашні працівниці, у багатьох випадках не відрізняються від тих, що виконують у процесі роботи по дому члени сім’ї. Однак по суті ці відносини є трудовими. В більшості випадків трудові відносини між домашніми працівницями та роботодавцями офіційно не оформлені.«Невидимість» домашньої роботи ускладнює її регулювання. Відповідно, домашні працівники, як правило, стикаються із безліччю проблем: надмірною тривалістю робочого часу; значним фізичним навантаженням; виключенням зі схем охорони здоров’я, неможливістю захисту від звільнення у разі вагітності та пологів;«непредставленістю» в колективних переговорах тощо. Ще однією вельми поширеною небезпекою для домашніх працівників, є насильство на роботі – фізичне або психологічне. 32 Закон України«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 № 2037-VIII. 33 Проект Закону України«Про внесення змін до статті 17 Закону України«Про відпустки»(щодо оплачуваної відпустки батькові при народженні дитини)» від 27.02.2019 № 0099. 34 Альтернативна доповідь по виконанню Україною конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок(VIII періодична доповідь)/ За ред. М.Скорик. – Київ: БО БТ«Київський інститут гендерних досліджень», 2017. – 60 с. – Стаття 13. 22

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 Впровадження/посилення програм, спрямованих на вирішення проблем жінок в сільській місцевості Таких дій зроблено не було. Внесення законодавчих змін щодо розподілу подружніх активів або пенсійних прав після розлучення, які визнають неоплачений внесок жінки в сім’ю під час шлюбу Таких змін внесено не було. 7. Чи запроваджувала ваша країна протягом останніх п’яти років заходи суворої економії або податково-бюджетної консолідації, такі як скорочення державних видатків або скорочення державного сектору? Чи оцінювався вплив таких заходів на жінок та чоловіків? Так, заходи суворої економії держава застосовувала. Вони вичерпно викладені у відповідному пункті щодо вжитих Україною заходів суворої економії, зазначених у державному звіті(сторінки 40-42). НУО не надають додаткової інформації з цього питання. Чи були зроблена оцінка впливу таких на жінок та на чоловіків? Ні оцінки прогнозу ґендерного впливу, ні оцінки впливу вже здійснених заходів зроблено не було. Урядова постанова, якою прогноз впливу на жінок та чоловіків закріплений у Регламенті КМУ і на яку посилається державний звіт 35 , а також постанова КМУ про обов’язкову ґендерно-правову експертизу нормативно-правових актів 36 , на жаль, не містять чітких та визнаних методик їх проведення. Це перетворює оцінку впливу на суб’єктивну оцінку, залежну від компетенцій виконавця, який готує той чи інший нормативний акт. Так, проведене урядом 2016 року скорочення соціальних допомог торкнулося саме виплат самотнім матерям, а не інших категорій пільговиків, чиї виплати не були переглянуті й не скорочувались. Вкрай необхідно доопрацювати обидві постанови, додавши чітку, однозначну, визнану й апробовану в інших країнах методику оцінки ґендерного впливу. Чи впливають на запровадження заходів економії, які торкаються жінок, зростання консерватизму чи посилення впливу певної політичної ідеології в країні? Ні. Чи скорочення бюджету та витрат на соціальні заходи сталося через збільшення бюджетів на оборону, на армію? Так. ВИКОРІНЕННЯ БІДНОСТІ, СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ТА СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ 8. Що ваша країна зробила за останні п’ять років для зменшення/ викорінення бідності серед жінок та дівчат? Розширення доступу бідних жінок до гідної праці Ці питання не були пріоритетними протягом останніх 5 років. Завдання скорочення рівня бідності серед жінок та дівчат мало(причому тільки точково) представлені у ключовому урядовому документі, Стратегії подолання бідності, та у річних планах уряду на її виконання. В цьому питанні все ще бракує системної роботи. Наприклад, проект методичних рекомендацій із включення положень щодо прав жінок та рівності у колективні договори 37 , на який посилається державний звіт, стосується лише рівня окремого підприємства. Він не стосується Генеральної та територіальних угод, що визначають соціальну політику та забезпечення трудових прав у масштабі всієї країни, області, де завдання з дотримання ґендерної рівності були би більш доцільними. Зауважимо, що Україна досі не приєдналася до ключових соціальних зобов’язань Європейської соціальної хартії(переглянутої), яку ратифікува35 Постанова КМУ«Про внесення змін до Регламенту Кабінету Міністрів України» від 18.04.2018 № 326-2018-п та Додаток 4 (пункт 1,§50), Додаток 11. 36 Постанова КМУ«Про питання проведення гендерно-правової експертизи» від 28.11.2018 № 997-2018-п. 37 Гендерну рівність – через колективні перемовини. – 12 квітня 2019 року/ Режим доступу: http://kvpu.org.ua/uk/news/6/3383hendernurivnistcherezkolektyvniperemovyny. 23

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 ла 1999 року в обсязі 74 статей з 98, виключивши, зокрема, такі положення: Стаття 2.«Право на справедливі умови праці»(п.3), Стаття 4. «Право на справедливу винагороду»(п. 1), Стаття 12.«Право на соціальне забезпечення» (пп.1-4), Стаття 13.«Право на соціальну та медичну допомогу»(пп.1-4). Робота у сфері соціального забезпечення та послуг, до якої традиційно залучені жінки, залишається важкою та низькооплачуваною. Так, державний обрахунок«собівартості платної соціальної послуги», що передбачає догляд та обслуговуючу працю, й до надання яких залучені переважно жінки, надзвичайно низький і становить від 4,92 грн.(«здійснення санітарно-гігієнічних заходів за місцем проживання(заміна натільної і постільної білизни)») до 22,85 грн. («організація харчування(приготування їжі)») за послугу 38 . Функції з практичної протидії трудовій та іншим формам дискримінації жінок досі практично не виконуються ні Мінсоцполітики, ні Державною інспекцією України з питань праці, що уповноважена здійснювати державний нагляд та контроль за дотриманням роботодавцями вимог законодавства, включно щодо праці жінок; ані офісом Уповноваженого ВРУ з прав людини; ані судовими установами. Окремі заходи щодо ґендерного вирівнювання на ринку праці передбачені Держпрограмою та НПД CEDAW, але термін їх виконання щойно розпочався, і результатів поки що немає. Статистичні дані щодо доступу різних категорій жінок до оплачуваної зайнятості все ще залишаються недоступними. Зокрема, бракує статистичних, адміністративних чи дослідницьких даних щодо доступу до такої зайнятості сільських жінок або жінок із різних груп множинної дискримінації. Так, аналіз даних всеукраїнського опитування щодо прав ВПО(2017), проведеного Українським інститутом соціальних досліджень ім. Олександра Яременка в усіх областях України, показує, що, порівняно з чоловіками, більша відповідальність та навантаження по вихованню неповнолітніх лежить на жінках-ВПО(разом з дітьми до 18 років проживають 27,1% чоловіків та 41,6% жінок) і ґендерний розрив складає 14,5% 39 . Жінки-ВПО є економічно вразливішими, ніж чоловіки-ВПО. Вони втричі частіше проживають з багатодітними родинами, майже удвічі частіше – у малозабезпечених родинах, на 9% частіше – у складі сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах. Менше половини опитаних ВПО мали роботу, з них 35,9% жінок та 46,1% чоловіків. Для 60,5% жінок-ВПО, порівняно з 53,8% чоловіків, щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання залишається єдиним джерелом доходу родини. Цей вид допомоги порівняно важливіший для жінок, і вони частіше його оформлюють. За інформацією профспілок, встановлення у 2018-2019 рр. мінімальної заробітної плати нижче фактичного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб призвело через існуючу горизонтальну та вертикальну стратифікацію ринку праці до зростання ґендерного розриву в заробітних платах 40 . Жінки частіше працюють у секторах економіки з нижчою оплатою праці й на нижчих посадах, зокрема в бюджетній сфері, де заробітна плата є значно нижчою, ніж в цілому по країні. У першу чергу це стосується працівниць системи охорони здоров’я та соціального захисту, де робота фізично важка та мало оплачувана 41 . При формуванні урядом Державного бюджету та його затвердженні встановлюється прожитковий мінімум для працездатних осіб в 2 – 2,5 38 Постанова КМУ«Про затвердження Порядку регулювання тарифів на платні соціальні послуги» від 09.04.2005 р. № 268. 39 Гендерний аналіз результатів всеукраїнського опитування щодо дотримання прав ВПО(2018) /Режим доступу: http://www.un.org.ua/ua/publikatsii-ta-zvity/gender-and-gender-based-violence/4533-hendernyi-analiz-rezultativ-vseukrainskohoopytuvannia-shchodo-dotrymannia-prav-vpo-2018. 40 З доповіді МОП, в Україні у 2011 році законодавчо було підвищено мінімальну заробітну плату з 941 до 1 004 гривень, що дорівнювало визначеному прожитковому мінімуму для працездатної особи. Однак мінімальна заробітна плата в Україні залишалася значно нижчою, порівняно з країнами-членами ЄС, та стандартом встановленим в Європейській соціальній хартії, яка передбачає, що мінімальна заробітна плата не повинна бути нижчою за 60 відсотків середньої заробітної плати в країні. 41 За підрахунками уряду, 4,92 грн. сплачується за проведення санітарно-гігієнічних заходів за місцем проживання(зміна нижньої білизни та постільної білизни), 22,85 грн. за організацію харчування(приготування їжі) та 7,82 грн. – за ведення домашнього господарства(підготовка продуктів до приготування, миття овочів, фруктів, приготування страви, винесення сміття). 24

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 рази менше його фактичного розміру 42 . Враховуючи, що прожитковий мінімум є основою для встановлення посадових окладів(тарифних ставок), розмір базового тарифного розряду в бюджетній сфері є значно заниженим. Відтак у бюджетних установах, де працюють переважно жінки, низька заробітна плата, що формує фемінізовану бідність. За розрахунками Мінсоцполітики, фактичний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у цінах травня 2019 року становив 4 745 грн. Отже, законодавчо встановлений на травень 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб (1 921 грн.) є заниженим порівняно з його фактичним розміром майже у 2,5 рази. Мінімальна заробітна плата була нижчою від фактичного розміру прожиткового мінімуму на 572 грн. Розширення доступу до землі, житла, технологій та освіти аграрного профілю Асоціація жінок-фермерів України наводить дані про рейдерство земель, які орендуються для культивації зернових культур жінками-фермерами Херсонщини. Жінки відчувають на собі наслідки повної безкарності рейдерів. Численні звернення до місцевих органів влади не дали позитивного результату. Державної програми щодо розвитку жіночого малого бізнесу в Україні досі немає. Придбання житла для українських жінок є вкрай складним питанням. Житлове кредитування досі слабо розвинене. Держава гарантує 200 тис. грн. повернення вкладу за банківським депозитом. Це тільки 8 тис. доларів США. Розмір процентної ставки по кредитах в банках робить позики недоступними для жінок. Їх середньомісячний дохід не дозволяє своєчасно погашати кредити. Державні програми доступного житла відсутні. Жінки, що керують малими власними домогосподарствами, не відчувають соціального зв’язку із державою. Сучасні технології залишаються для більшості з них недоступними. 95% картоплі, що вживають громадяни України, вирощується домогосподарствами за традиційними технологіями. Запит від домашніх господарств і жінок-фермерок на програми розвитку дуже високий, тоді як малі домогосподарства не беруть участі у програмах регіонального розвитку, що фінансуються ДФРС. Державна програма мікрокредитування не працює. Нестача сучасних знань не дозволяє жінкам правильно підготувати бізнес-плани, а це є базовою умовою для фінансування або оформлення лізингу. Програми менторства для жінок, що керують власними малими домогосподарствами, немає. Позитивні приклади впровадження новітніх технологій у домашні домогосподарства знаходимо у зонах ведення військових дій, в тому числі і в господарствах жінок-ВПО. Ці програми фінансуються іноземними донорами, що працюють в Україні. Державний фонд підтримки стартапів тільки-но розпочав свою роботу і ще не має впливу на розвиток жіночих домогосподарств. Успішними є приватні програми та ініціативи з розвитку малого і середнього бізнесу. Державні програми, які просувають жіночі підприємництва у сфері експорту, поки що виконують лише освітню функцію. Підтримка діяльності жінок у сфері підприємництва та розвитку бізнесу Слід відзначити наявність низки державних і недержавних ініціатив у цьому напрямку. В Україні діють асоціації та об’єднання жінок-підприємниць. Спеціальні заходи з підтримки жінок-підприємниць традиційно містили попередня (2013-2017) та нинішня(2018-2021) Держпрограми. Донори досить активно співпрацюють з цією соціальною групою. Але поки що немає надійних статистичних даних щодо становища жінок-підприємниць в Україні. Проводяться дослідження щодо наявного та бажаного становища жіночого підприємництва(2015), виявляються перешкоди. Загальна оцінка України за напрямком «Навчання навичкам підприємництва та підпри42 Згідно з підрахунками Мінсоцполітики, фактична сума прожиткового мінімуму для працездатних осіб у цінах травня 2019 року становила 4 745 гривень. Таким чином, законодавчо встановлений станом на травень 2019 року прожитковий мінімум для працевлаштованих осіб у розмірі 1 921 грн. є в 2,5 рази більшим порівняно з його фактичною сумою. Мінімальна заробітна плата була меншою від фактичної суми прожиткового мінімуму на 572 грн. 25

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 ємницька діяльність жінок» наведена в дослідженні«Індекс політики щодо МСП»(2016) 43 . Виконана в цьому дослідженні оцінка реалізації «Акту з питань малого бізнесу для Європи» – найнижча серед шести країн Східного партнерства і складає 2,25 з можливих 5 балів. Для просування змін у цій царині потрібно налагодити механізми підтримки низових ініціатив, особливо тих, які започатковуються українськими жіночими громадськими організаціями. Жіночі бізнес-об’єднання проводять щорічні Форуми ділових та професійних жінок України з метою розширити можливості та ширше задіяти потенціал підприємниць. Канадсько-український проект з підтримки торгівлі та інвестицій сприяє роботі платформи жіночого підприємництва«She Еxports». Платформа за участі й інших донорів проводить освітні заходи, сприяє тому, щоб жінки об’єднувалися, розвивали свій бізнес і виходили на експортний рівень. На час звіту понад тисячу жінок-підприємниць і керівниць беруть участь у цій програмі. У липні 2018 р. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повідомило про початок нового проекту з розвитку підприємництва в Україні, який фінансуватиме Канада. Вартість проекту складе 30 мільйонів доларів США, і одним із його пріоритетів є саме розвиток жіночого підприємництва 44 . Розширення економічних можливостей жінок, розвиток жіночого підприємництва і зменшення жіночого безробіття є одним із постійних напрямків роботи неурядової благодійної організації«Український жіночий фонд». З питань жіночого підприємництва відбувається багато(як правило, безкоштовних) тренінгових та навчальних заходів різного рівня в усіх областях України. Ініціативу в розвитку жіночого підприємництва впевнено тримають міжнародні організації та місцеві жіночі бізнес-об’єднання. Активність уряду в цій сфері є поки що периферійною та несистемною. Більшість проектів, що сприяють ґендерній рівності в МСП, зосереджені на стимулюванні підприємництва серед жінок і набутті навичок ведення підприємницької діяльності. В той же час повністю відсутні проекти, які були б спрямовані на забезпечення конкурентоспроможності МСП, зокрема надання допомоги в розумінні особливостей застосування трудового законодавства, включно з положеннями про права працівників, а також у розвитку людських ресурсів та в сприянні рівності статей. Низький рівень знань і навичок серед представників МСП призводить до того, що в більшості випадків вони об’єднуються в бізнес-асоціації(громадські організації), а не профспілки чи організації роботодавців, що позбавляє їх можливості долучатися до соціального діалогу як головного інструменту регулювання трудових відносин. Запровадження чи посилення програм соціального захисту для жінок та дівчат В Україні було збільшено пенсійний вік для жінок. Проведено пенсійну реформу, невигідну для жінок, особливо тих, які мають обмежений доступ до послуг офіційного працевлаштування, зокрема із сільської місцевості. Обсяги та якість послуг для жінок старшого віку скоротилися, а не розширилися; зокрема внаслідок розпочатих медичної та інших реформ. Більшість з технічних аспектів реалізації цих реформ(«діджиталізація») вимагають навичок користування інтернетом, якісного інтернет-зв’язку та наявності у людини технічних пристроїв(комп’ютерів; лептопів; смартфонів), що дають можливість користуватися плодами започаткованих реформ, зокрема в частині отримання електронних послуг. Ці засоби та навички часто є недоступними для громадянок похилого віку, як в містах, так і в селах. Разом з тим спостерігаються і позитивні зрушення: уряд почав докладати зусиль для вирівнювання ситуації із працюючою жіночою молоддю, зокрема розпочавши пілотну програму «Муніципальна няня» та деякі інші ініціативи. Таким чином, роботу уряду було зосереджено на жіночій молоді, тоді як жінки середнього та 43 Індекс політики щодо МСП: країни Східного партнерства(2016)/ Режим доступу: https://issuu.com/mineconomdev/docs/ukr_ smepi_launch_ukraine_v3. 44 У рамках цільової програми Канада надасть$30 млн. на підтримку підприємництва в Україні. – КМУ, 19 липня 2018 року./ Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/ua/news/u-ramkah-cilovoyi-programi-kanada-nadast-30-mln-na-pidtrimku-pidpriyemnictvav-ukrayini. 26

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 поважного віку, особливо офіційно непрацюючі, пенсіонерки, – не перебувають у фокусі державної соціальної та ґендерної політики. Накопичувальні пенсійні програми недоступні для більшості жінок. Запровадження чи покращення доступу до недорогих юридичних послуг для жінок, що живуть у бідності Україна доклала значних зусиль для покращення доступу до правосуддя, що розширить, зокрема, і можливості жінок. Протягом 2015-2019 років продовжено розробку нормативних актів для реалізації Закону«Про безоплатну правову допомогу», створено порівняно доступну і розгалужену мережу центрів первинної правової допомоги. НПД CEDAW(2018) містить широкий перелік заходів, спрямованих на розширення доступу жінок до правосуддя. Це один із пріоритетів урядової політики ґендерної рівності, саме та сфера, в якій є успіхи. Мінусом урядової політики з цього напрямку є повна відсутність проведення через зручні та доступні для жінок комунікаційні канали інформаційних кампаній, що роз’яснили б жінкам, включно із жінками-представницями груп множинної дискримінації, як користуватися цими правовими інструментами та можливостями для протидії порушенням їх прав. Зараз кількість скарг, поданих жінками в Офіс Уповноваженого ВРУ з прав людини, в Експертну раду з протидії дискримінації за ознакою статі, є мізерною, а судові позови взагалі відсутні. Тоді як«гарячі лінії» окремих ГО фіксують звернення щодо численних порушень трудових та соціальних прав жінок. За інформацією ГО«Трудові ініціативи», близько 15% звернень до їх юридичної клініки – від жінок, які мають дітей віком до 15 років. Найчастіше надходять звернення з питань: дискримінації при прийомі на роботу, надання відпустки по вагітності та пологах, відпустки по догляду за дитиною віком до 3 років, отримання щорічної відпустки та соціальної відпустки«на дітей», невиплати заробітної плати, порушень щодо встановлення неповного робочого часу для жінок з дітьми. За інформацією МБО«Чіріклі», ромські жінки звертаються до них або до ромських правових центрів по допомогу з питань дискримінації при прийомі на роботу, оформленні дітей до школи, у медичних закладах, оформленні паспорта тощо. При цьому вони не можуть отримати безкоштовну правову допомогу в Центрах безоплатної правової допомоги через відсутність паспорта. Доступ жінок до відновлення справедливості в українських судах дуже обмежено рішенням уряду щодо підвищення оплати судового збору, що складає 1/4 вартості встановленого мінімального прожиткового мінімуму. 9. Яких заходів вжила ваша країна за останні п’ять років для поліпшення доступу жінок і дівчат до соціального захисту? Запровадження чи посилення соціального захисту для безробітних жінок(наприклад, виплати з безробіття, громадські роботи, соціальна допомога) Безробітні жінки і дівчата не розглядались як окрема група при плануванні та здійсненні державної політики у сфері соціального захисту. Водночас усі соціальні виплати за період звіту номінально зростали, включно з виплатами для зареєстрованих безробітних, оскільки соціальні виплати розраховуються, виходячи з суми прожиткового мінімуму, а він у цей період в Україні зростав. Так, за інформацією профспілок, підвищення з 1 січня 2017 р. мінімальної заробітної плати вдвічі та встановлення її у відповідності до фактичного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розрахованого Мінсоцполітики, у розмірі 3 200 грн.(130 доларів США) зумовило у 2017 р. зростання заробітної плати одразу 4 мільйонів працівників, підвищення номінальних доходів населення на 24,4%, збільшення надходжень від податків і зборів до бюджетів усіх рівнів: надходження з податку та збору на доходи фізичних осіб до зведеного бюджету збільшилися на 25,5% або на 15,2 млрд. грн, до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування(надходження єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування) зросли на 49,0 млрд. грн. Середня заробітна плата в Україні у травні 2019 року становила 10 239 грн. (370 доларів США). Водночас мінімальна заробітна плата(4 173 грн., 154 долари США) у травні 2019 р. склала 27

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 40,8% від середньої в країні при рекомендованому Міжнародною організацією праці та Світовим банком співвідношенні на рівні 50– 60%. Заробітна плата працівників окремих«жіночих» галузей бюджетної сфери залишається нижчою, ніж середня по економіці: в освіті – 8 035 грн.(297 доларів США або 78,5% від середньої по економіці), в охороні здоров’я та сфері надання соціальних послуг – 6 915 грн.(257 доларів США або 67,5% від середньої по економіці). Особливо дискримінованою в Україні є професія медичної сестри: понад 90% цих високоосвічених фахівців – це жінки, оплата праці яких увесь цей час була на рівні прожиткового мінімуму. Позиція профспілок є обґрунтованою та заслуговує підтримки. Пропонується встановити мінімальну заробітну плату не нижче розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розрахованого відповідно до законодавства з урахуванням положень Конвенцій МОП № 117 «Про основні цілі та норми соціальної політики» та № 131«Про встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, що розвиваються», зокрема, з урахуванням витрат на придбання або оренду житла, медичне обслуговування, освіту, сімейну складову та прогнозованого індексу споживчих цін. Запровадження або спрощення доступу до грошових виплат Номінально виплати по народженню дитини та субсидії на комунальні витрати зростали, оскільки всі соціальні виплати розраховуються, виходячи з суми прожиткового мінімуму, а він у цей період в Україні зростав. Поліпшення доступу до ненакопичувальної(солідарної) системи пенсійного забезпечення для окремих груп населення(такі як неформально зайняті жінки, домашні працівниці, мігрантки, біженки, жінки-отримувачки гуманітарної допомоги, жінки й дівчата із особливими потребами) Існуюча в країні схема соціального захисту матерів украй невигідна і недостатня. Відповідно до статті 7 Закону України«Про державну допомогу сім’ям з дітьми» право на отримання допомоги по вагітності та пологах має кожна вагітна жінка(в тому числі неповнолітня), але розмір допомоги та порядок її отримання безпосередньо залежить від статусу одержувачки. Тобто від того, працює жінка чи вчиться, є приватним підприємцем, військовослужбовицею чи безробітною. Працюючі жінки отримують виплату на підставі листка непрацездатності, виданого відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я 45 , що здійснюється за місцем їх роботи(служби) в розмірі 100% від середньої заробітної плати(грошового забезпечення) і надається відразу за весь період декретної відпустки. Проте непрацюючі вагітні, які не платять страхові внески до Фонду соціального страхування (підприємиці, аспірантки, докторантки, клінічні ординаторки, студентки, військовослужбовиці; зареєстровані безробітні, домогосподарки тощо) теж мають право на державну допомогу, але для них розмір допомоги розраховується множенням їх середньоденного доходу(грошового забезпечення, стипендії, мінімальної допомоги по безробіттю відповідно) на кількість календарних днів відпустки(126 календарних днів, а для осіб, постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській атомній станції –так званих чорнобильців 180 календарних днів), але не менше 25% встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи з розрахунку на місяць. Непрацюючим жінкам і жінкам, зареєстрованим як суб’єктки підприємницької діяльності, допомога призначається в розмірі 25% прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи, з розрахунку на місяць. Таким чином, для незастрахованих жінок мінімальний розмір грошової допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами в розрахунку на місяць (25% встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи), не забезпечує достатнього рівня життя для самої жінки і її дитини. З 1 липня 2019 р. розмір такої допомоги становить 501,75 грн., або 10,3% від фактичного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи з розрахунку на місяць(4 852,86 грн. у цінах червня 2019 р.). 45 Наказ МОЗ«Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» від 13.11.2001 р. № 455. 28

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 Навіть якщо врахувати щомісячні виплати допомоги при народженні дитини(в 2019 р. ці виплати встановлені у розмірі 10 320 грн. – одноразово, і 860 грн. – щомісяця), загальна сума мінімальних щомісячних державних допомог на період відпустки по вагітності та пологах становить для незастрахованих жінок лише 28,1% від фактичного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи з розрахунку на місяць. Низький рівень державної допомоги на період відпустки по вагітності та пологів призводить до все більшого поширення в середовищі жінок такого явища як флексибілізації робочої сили – значне збільшення на ринку праці кількості жінок, які працюють на умовах неповного робочого часу, працівників, зайнятих віддаленою працею або роботою вдома, а також у неформальній економіці. Віддалена праця, яка визначається як дистанційна робота, що виконується із застосуванням сучасних інформаційних і комунікаційних технологій, має низку переваг для жінок, що, в першу чергу, полягає в можливості самостійного розподілу приватного та робочого часу. Однак головний недолік віддаленої праці полягає в тому, що віддалені працівники не мають можливості захисту своїх прав: охорони материнства; передбаченого законом соціального забезпечення; оплачуваної щорічної відпустки тощо. Отже, флексибілізація відкрила додаткові можливості на ринку праці для жінок, які в більшості випадків не забезпечують навіть мінімального рівня соціального захисту для працюючих. У профспілок фактично відсутні інструменти для забезпечення жінкам належного представництва й можливостей для колективних дій поза межами структур формальної зайнятості на умовах повного робочого часу. Аналогічна ситуація спостерігається і в неформальній економіці. Впровадження та проведення моніторингу програм соціального захисту Не впроваджено. 10. Що ваша країна зробила за останні п’ять років для покращення стану здоров’я жінок та дівчат? Спрощення доступу жінок до медичних послуг за рахунок розширення загального охоплення послугами охорони здоров’я Упродовж останніх 5 років в Україні розпочалось реальне реформування медичної галузі. Активно впроваджується сімейна медицина. Протягом 2019 року все населення країни має укласти угоди з сімейними лікарями, кошти будуть іти за кількістю сімей, які обслуговує амбулаторія. Це дозволить розпочати ранню діагностику та профілактику неінфекційних захворювань. На кінець червня 2019 року обрали сімейного лікаря 80% населення, причому кількість жінок на 30% більша, ніж чоловіків 46 . Найбільш вагомим індикатором здоров’я є тривалість життя. Цей показник в Україні найнижчий серед європейських країн: середня тривалість життя – 72 роки(77 років – жінки та 67 – чоловіки) 47 . Жінки живуть довше на 10 років(у Європі така різниця складає 5 років) не лише через біологічні відмінності, а тому що жінки мають менше шкідливих звичок та ставляться більш відповідально до свого здоров’я, особливо після 59 років 48 . За 10 останніх років тривалість життя жінок в Україні збільшилась на 1,5 роки. Однією з основних причин є зменшення дитячої смертності за цей період удвічі. Однак малюкова смертність, яка в Україні є визначальною у формуванні смертності дітей до п’яти років, перевищує аналогічні рівні країн Євросоюзу у 1,5-2 рази. Смертність дітей віком до року є одним з найчутливіших показників соціально-економічного розвитку суспільства в цілому. Він відображає рівень доходів населення, безпеку життєдіяльності, рівень освіти і культури, ефективність профілактики, доступність і якість медичної допомоги. Останні 2 показники за 5 років значно поліпшились, але рівня загальноєвропейських не досягли. Незважаючи на зниження рівня смертності дітей віком до року в Україні, цей по46 Здоров‘я жінок в Україні: права, можливості та рекомендації. Київ, 2019, 154 с. 47 UN World Population Prospects 2019./ Режим доступу: http://statisticstimes.com/demographics/countries-by-life-expectancy.php. 48 Здоров‘я жінок в Україні: права, можливості та рекомендації. Київ, 2019, 154 с. 29

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 казник залишається відносно високим 49 . Водночас, проблема високої дитячої смертності наявна у традиційних ромських громадах. За даними МБО«Чіріклі», лікарі та соціальні фахівці не можуть потрапити в поселення ромів у зв’язку з їх закритістю; особливо складна ситуація в деяких закритих громадах на Закарпатті. Позитивним показником є зниження кількості абортів за останні 10 років у десять разів, що пов’язано зі зростанням рівня контрацептивної та сексуальної культури. Значну роль у цьому відіграють жіночі громадські організації та Державна програма«Репродуктивне здоров’я нації». Проблема доступу до медичної допомоги для ромських жінок часто спричинена відсутністю документів, паспортів і реєстрації, а також браком коштів на оплату медичних послуг та купівлю лікарських засобів. Так, відсутність документів стає серйозною перешкодою для отримання послуг у пологових будинках. Деякі ромські жінки не розмовляють ані українською, ані російською мовами(а розмовляють словацькою, ромською, угорською), що є додатковою перешкодою для отримання ними медичної допомоги, як повідомляють ромські медіатори із Закарпатської та Одеської областей. Їх ситуація погіршується ще тим, що ромські жінки традиційно можуть лікуватися тільки у медиків-жінок. Є й інші проблеми, що очікують на ромів у закладах охорони здоров’я: фізична ізоляція ромських поселень від населених пунктів і велика відстань від лікувальних закладів, дискримінаційне ставлення, невідповідне лікування з боку медичних працівників. За даними дослідження 2016 року, тільки половині ВІЛ-позитивних жінок були доступні цитологічні дослідження шийки матки, й тільки третині – послуги лікаря-мамолога. Хоча скринінг для ВІЛ-позитивних жінок має велике значення, бо інвазивний рак шийки матки є СНІДіндикаторним станом. Існує потреба у додатковому врегулюванні питання анонімності та конфіденційності даних ВІЛпозитивних жінок, як умови їх доступу до медичних послуг. Внаслідок розголошення таємниці діагнозу та стигматизуючого ставлення медпрацівників ці жінки втрачають довіру до системи охорони здоров’я та бажання звертатися по меддопомогу. За даними дослідження, проведеного в 10 регіонах України в лютому-березні 2016 року, приблизно кожна десята респондентка(9,1%) вважає, що в разі порушення її прав як жінки, яка живе з ВІЛ, вона не отримає необхідний правовий захист і ще 23,8% жінок не знають, чи можуть розраховувати на правову підтримку 50 . Тож на практиці існуючі моделі надання медичних, соціально-правових та інших послуг не враховують гендерні норми, стигматизацію в суспільстві та з боку тих, хто медичні послуги надає. Розширення спектру спеціальних медичних послуг для жінок та дівчат-підлітків, включаючи послуги у сфері сексуального та репродуктивного здоров’я, психічного здоров’я, материнського здоров’я, послуг для ВІЛ-інфікованих Змінено законодавство та забезпечено право на материнство ВІЛ-позитивних жінок шляхом застосування допоміжних репродуктивних технологій. Відповідний наказ видав МОЗ 2019 року 51 . У даний час співвідношення переривання вагітностей до всіх зачать в Україні становить 22%. Середній вік матерів при народженні першої дитини в Україні дорівнює 25 років(у 1999 році – 22 роки, середньоєвропейський показник – 29 років) 52 . Також за останні 10 років удвічі збільшилась кількість жінок, які народжують першу дитину після 35 років. Низький рівень репродуктивного здоров’я жінок ще до настання вагітності дається взнаки і під час вагітності та пологів. Майже у кожної четвертої вагітної спостерігаються прояви ане49 Рівень дитячої смертності в Україні: загалом: 7,8 померлих/ 1000 живонароджених(хлопчики: 8,7 смертей/ 1000 живонароджених; дівчатка: 6,9 померлих/ 1000 живонароджених(2017 рік)/ Режим доступу: https: //www.indexmundi. com/ ukraine/ infant_ mortality_rate.html. 50 Права жінок, які живуть з ВІЛ в Україні. – 2017/ Режим доступу: http://www.un.org.ua/images/documents/4480/HIV%20throgh%20 CEDAW%20lensukrcompressed.pdf. 51 Наказ МОЗ«Про внесення зміни до додатка 1 до Порядку направлення жінок для проведення першого курсу лікування безплідності методами допоміжних репродуктивних технологій за абсолютними показаннями за бюджетні кошти» від 22.04.2019 № 933. 52 Діти, жінки та сім‘я в Україні. Статистичний збірник. Державна служба статистики України, Київ, 2016, 329 с. 30

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 мії, у кожної сьомої – хвороби сечостатевої системи, у кожної шістнадцятої – хвороби системи кровообігу. Забезпечення доступу до профілактики, лікування та паліативної допомоги при неінфекційних захворюваннях(хвороби серця, хронічні захворювання органів дихання, діабет та рак) 86% смертності жінок в Україні пов’язані з епідемією неінфекційних захворювань: серцево-судинні захворювання, злоякісні пухлини, респіраторні хвороби та цукровий діабет, що свідчить про недостатню ранню діагностику та профілактику цих хвороб. Особливо складна ситуація на селі, де проживають переважно жінки старшого віку. 48% сільських жінок не мають медичних закладів у межах пішої доступності. Переважна більшість селянок не знає власних показників артеріального тиску та рівня цукру в крові. Від 20 до 30%(найвищий показник по Закарпатській області) жінок звертаються до онколога з ІІІ або ІV стадією злоякісних пухлин, така ж кількість помирає першого року після встановлення діагнозу 53 . Громадські організації розпочали підготовку волонтерів з числа мешканців малих сіл, в яких відсутні фельдшерські та аптечні пункти, а сімейні амбулаторії знаходяться за десятки кілометрів. Медичні сестри сімейної медицини навчають волонтерів правильному користуванню медичними приладами домашнього вжитку(тонометри, глюкометри, електронні термометри, пікфлоуметри, небулайзери) та налагоджують із ними телефонний та комп’ютерний поштовий зв’язок. Досвід роботи волонтерів у 10 малих селах Чернігівської області показав успішність цих ініціатив у допомозі реформуванню охорони здоров’я в Україні. З метою наближення медичних послуг до сільських жінок органи місцевої влади приймають регіональні програми, в рамках яких фінансуються такі послуги, як виїзний мамограф, ультразвукове дослідження, виїзні флюрографи (наприклад, Волинська, Вінницька, Черкаська, Херсонська та ін. області) 54 . Проведення ґендерно-чутливих просвітницьких кампаній про здоров’я Просвітницькі кампанії з підвищення рівня обізнаності населення щодо методів охорони здоров’я започаткувало й активно вело МОЗ в особі в.о. заступника міністра Уляни Супрун, яка очолювала міністерство до кінця серпня 2019 року. Лише за поточний 2019 рік проведені або початі: – інформаційна кампанія«Як і де отримати якісну медичну допомогу при інфаркті» 55 ; – перша національна інформаційна кампанія про шкоду пасивного куріння 56 ; – інформаційна кампанія«Пацієнт має право» 57 ; – інформаційна кампанія«Лікар має право» 58 та інші. Водночас ми не маємо даних про інформкампанії, спрямовані на жінок як на цільову групу; хоча окремих інформаційних заходів, розрахованих на жінок, МОЗ проводив багато. Проведення навчання з питань ґендерної чутливості на основі прав людини для медичних працівників, особливо щодо насильства проти жінок Проводяться у трьох областях(Рівненська, Черкаська та Чернігівська) тренінги для медиків первинної ланки та шкільних психологів стосовно надання допомоги жінкам та родинам – жертвам насильства та щодо профілактики насильства в сім’ях через медичні та освітні заклади. 53 Щорічна доповідь про стан здоров‘я населення, санітарно-епідемічну ситуацію та результати діяльності системи охорони здоров‘я України. 2016 рік. Київ, 2017, 516 с. 54 Херсонський обласний онкологічний диспансер./ Режим доступу: http://www.onko.ks.ua/. 55 Як і де отримати якісну медичну допомогу при інфаркті: інформаційна кампанія. – 2 серпня 2019 р./ Режим доступу: https://moz.gov.ua/article/news/jak-i-de-otrimati-jakisnu-medichnu-dopomogu-pri-infarkti-informacijna-kampanija. 56 В Україні стартує перша національна інформаційна кампанія про шкоду пасивного куріння. – 31 травня 2019 р./ Режим доступу: https://moz.gov.ua/article/announcements/v-ukraini-startue-persha-nacionalna-informacijna-kampanija-pro-shkodu-pasivnogo-kurinnjapres-konferencija-31-travnja. 57 МОЗ України провело інформаційну кампанію«Пацієнт має право». – 29 березня 2019 р./ Режим доступу: https://www.kmu. gov.ua/ua/news/moz-ukrayini-provelo-informacijnu-kampaniyu-paciyent-maye-pravo. 58 МОЗ України розпочинає інформаційну кампанію«Лікар має право». – 14 травня 2019 р./ Режим доступу: https://moz.gov.ua/ article/news/moz-ukraini-rozpochinae-informacijnu-kampaniju-likar-mae-pravo. 31

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 За інформацією ГО«Інсайт», відсутність галузевого антидискримінаційного законодавства спричиняє порушення прав людей ЛБТІ у низці сфер, включно зі сферою охорони здоров’я. Чинна процедура юридичного визнання гендерної належності для транс-людей передбачає стерилізацію та інші обов’язкові медичні втручання, а також тривалу психіатричну оцінку і при цьому не убезпечує від зловживань з боку працівників відповідальних служб. Гомофобне і трансфобічне насильство не контролюється державою; воно недооцінене і в ряді випадків належно не розслідується й не тягне за собою притягнення до відповідальності. Популяризація програм сексуальної освіти в школах або неформальне навчання Фіксується зниження кількості абортів за останні 10 років в 10 разів, що є показником зростання рівня контрацептивної та сексуальної культури та більшої поінформованості дівчат і жінок із цих питань. Велику роль у цьому відіграють жіночі громадські організації та Державна програма«Репродуктивне здоров’я нації». Однак освітні заклади часто ігнорують цю тему, не існує національної програми сексуального виховання молоді. Програми сексуальної освіти та просвіти в школах наразі заблоковано. Причинами є позиція Ради церков та вплив Ради на керівництво Міністерства освіти і науки України. Українські церковні громади ініціюють та беруть участь у компаніях щодо повної заборони абортів. Ратифікація Рамкової конвенції ВООЗ з боротьби з тютюном Україна ратифікувала Рамкову конвенцію ВООЗ з боротьби з тютюном у червні 2006 року, визнаючи її ефективним інструментом контролю за поширенням тютюнопаління в Україні. В 2017 році 51,6% молоді(у віці 13-15 років) ставали пасивними курцями, перебуваючи в громадських місцях. Перша національна інформаційна кампанія про шкоду пасивного куріння стартувала у травні 2019 року. Збір даних про стан здоров’я маргіналізованих груп жінок, таких як жінки з інвалідністю, лесбійки, бісексуальні та трансґендерні жінки, представниці етнічних меншин і корінних народів тощо Медична статистика в Україні збирає та оприлюднює дані про здоров’я лише жінок з інвалідністю і не збирає для інших маргіналізованих груп жінок. Щодо стану їх здоров’я та їх доступу до послуг з охорони здоров’я є лише дослідницькі дані на основі звітів, підготовлених відповідними жіночими ініціативними групами. Так, на запит БО«Позитивні жінки» щодо кількості випадків серед ВІЛ-позитивних жінок в 2017 році та першому півріччі 2018 проведеного скринінгу раку шийки матки, безкоштовних абортів, виданих засобів контрацепції, використання допоміжних репродуктивних технологій, в тому числі екстракорпорального запліднення, Центр громадського здоров’я МОЗ відповів, що надання такої статистичної інформації знаходиться поза його компетенцією. За інформацією МБО«Чіріклі», проблема доступу ромських жінок до медичної допомоги часто викликана відсутністю документів, паспортів і реєстрації, що є серйозною перешкодою як для отримання лікування, так і для збору даних про стан здоров’я цієї групи дівчат і жінок. У зв’язку з військовим конфліктом на сході України виокремилась така вразлива група, як українські жінки-військові, що має унікальні ризики для свого здоров’я і здоров’я своїх майбутніх дітей. В міру розширення професійних ролей для жінок-військових, що перебувають у зоні військових дій, потенціал негативного впливу факторів військової праці і воєнного середовища на них очікувано збільшується. Більш високий рівень захворюваності і смертності відзначається у жінок-військових після повернення із зони бойових дій як у порівнянні з цивільними жінками, так і у порівнянні з їх колегами-чоловіками. Загалом участь жінок у бойових діях підвищує для них ризики розвитку серйозних фізичних травм, посттравматичних стресових розладів та порушень репродуктивного здоров’я. 32

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 Згідно з даними Національної Ради Жінок України, що корелюють з міжнародними даними, під час перебування у зоні воєнних дій жінки порівняно з військовослужбовцями-чоловіками вдвічі частіше звертаються за медичною допомогою. При цьому більш ніж у 50% випадках ґендерно-специфічні медичні потреби жінок пов’язані з питаннями репродуктивного здоров’я. Це доступ до контрацепції, контроль менструального циклу, менструальне пригнічення, кровотечі, вагітність, стрес-асоційовані порушення. Водночас відповідної статистики щодо них не ведеться. Надання постабортних послуг та декриміналізація абортів Українські церковні громади беруть участь у компанії щодо повної заборони абортів, маніпулюючи словами, зображеннями та цифрами. Так, у порядок денний засідань парламенту група депутатів внесла проект постанови Верховної Ради України«Про заходи із забезпечення захисту сімейних цінностей та інституту сім’ї в Україні» щодо повної заборони(криміналізації) абортів 59 . Національна Рада Жінок України надіслала звернення до Голови Верховної Ради з проханням не виносити на розгляд проект цієї постанови як такий, що порушує основи демократії і вільного планування родини. У результаті проект цієї постанови на розгляд парламенту винесений не був, і таке рішення не було прийнято, а 29.08.2019 р. цей проект був відкликаний. 11. Що ваша країна зробила за останні п’ять років для покращення результатів освіти та навчання жінок та дівчат? Внесення поправок до Конституції та/або інші відповідні нормативні документи для забезпечення захисту та реалізації прав дівчат і жінок на освіту, у сфері освіти та навчання протягом життя Законодавчих змін протягом звітного періоду не здійснювалося. Але було розроблено кілька підзаконних актів щодо захисту прав дівчат і жінок в освіті та навчанні: проект Стратегії впровадження ґендерної рівності та недискримінації у сфері освіти«Освіта: ґендерний вимір – 2020» 60 ; зміни до чинного«Положення про військовий(військово-морський) ліцей» 2019 року, що уможливило прийом жінок на навчання; наказ МОН 2016 року «Про поліпшення якості навчальних видань», що легалізував проведення антидискримінаційної, включно з ґендерною, експертизи. У 2017 році розпочався і нині триває процес внесення змін у політику навчання дорослих в Україні як складову навчання протягом життя. Робочою групою при МОН України 61 розроблено проект Закону України«Про освіту дорослих». Завдяки участі у робочій групі та адвокаційній роботі експерток ГО«Жіноча Професійна Ліга» та ГО«Інститут Професійних Кваліфікацій» запропоновано враховувати у зазначеному законопроекті проблематику забезпечення рівності можливостей чоловіків та жінок у доступі до всіх форм навчання дорослих. Адже, за даними експертного опитування з навчання дорослих (квітень-травень 2018 р.), важливість рівності можливостей чоловіків та жінок у доступі до всіх форм навчання дорослих, відповідь«надзвичайно важливо» та«дуже важливо» вибрали 66,7% респондентів,«зовсім не важливо» – 16,7%, а нейтральну позицію мають лише 16,7% експертів. Про необхідність розробки національної політики з просування рівності чоловіків та жінок у сфері навчання дорослих в Україні або окремого розділу на цю тему в національній освітній політиці заявляють 55,6%, не важливим це питання вважають 27,8%, та не визначились щодо цього 16,7% респондентів. За повідомленням МБО«Чіріклі», серед ромських жінок рівень неписьменності залишається високим. Зокрема молоді ромські матері знаходяться у значно гіршому становищі через такі супутні фактори, як вік, більш низький рівень освіти, інституційна дискримінація, відсутність гарантій захисту їхніх прав як неповнолітніх з боку держави. Для ромських дівчат є проблемою отримати дошкільну та шкільну освіту через ґендерні стереотипи, поширені в ромських громадах, та економічні проблеми їх родин. 59 Проект постанови ВРУ«Про заходи із забезпечення захисту сімейних цінностей та інституту сім’ї в Україні» від 22,06.2018 р. № 8521./ Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=64284. 60 Освіта: гендерний вимір – 2020/ Режим доступу: https://mon.gov.ua › storage › app › media › proekt-gendernoyi-strategiyi. 61 Наказ МОН України«Про внесення змін у додатки до Наказу МОН № 30 від 12.01.2018 р.» від 20.07.2018 р. № 796. 33

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 Заходи для розширення доступу дівчат до загальної, технічної та професійної освіти і спеціальних програм розвитку їх навичок в цих сферах Відповідні заходи, що вживаються державою, дуже різняться залежно від ланки освіти. Так, традиційно малодоступною є дошкільна освіта, яка є перевантаженою. В рідконаселених і сільських місцевостях кількість дитячих садків скорочують через їх нерентабельність; в містах їх нестача виникає через активну забудову міських територій за рахунок соціальної та рекреаційної інфраструктури. Уряд наразі приділяє недостатньо уваги питанням щодо розширення мережі дошкільних закладів. Доступ дівчат, як і хлопців, до середньої ланки освіти в Україні є відносно рівним. Це показує індекс ґендерного паритету(співвідношення кількості осіб жіночої статі до кількості осіб чоловічої статі, за методикою ЮНЕСКО), що є відносно стабільним протягом 2014-2019 років 62 . Водночас все ще зберігається розділене за статтю навчання за окремими предметами у цій ланці освіти. До таких предметів відносяться «Трудове навчання», де уроки праці проходять окремо для дівчаток(шиття, куховарство) та хлопчиків(вироби з дерева та металів);«Захист Вітчизни», де дівчата мають вивчати медичну підготовку, а хлопці – військову. Цей підхід призводить до ґендерно диференційованого професійного профілювання вже на рівні середньої освіти й до орієнтування дівчат і хлопців на різні спеціальності(гуманітарні та природничо-математичні відповідно). Нині Державна служба статистики України не надає роз’єднаних за статтю даних щодо дівчат і хлопців в системі професійно-технічної освіти за професіями, а лише загальну кількість учнів системи профтехосвіти та за регіонами. На 2018 рік кількість учнів системи ПТО склала відповідно 74 530 хлопців на 97 047 дівчат 63 . Та водночас саме в системі профтехосвіти досі є чинними галузеві заборони на прийом на навчання дівчат за професіями з«Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок», затвердженого наказом МОЗ № 256, який був скасований 2017 року. А чинний закон«Про професійну(професійно-технічну) освіту» – єдиний з блоку освітніх законів, який не містить положення про гарантії недискримінації за статтю в цій ланці освіти. Концепція державної системи професійної орієнтації населення також не містить ґендерного компоненту 64 . Загалом жоден із затверджених Державних стандартів з вищої освіти 65 та Державних стандартів професійної освіти 66 не містить ґендерного компоненту(тобто не передбачає наявності ґендерної компетентності у системі загальних компетентностей спеціаліста), а ґендерна рівність з’являється лише на рівні Плану виконання. Водночас держава намагається розв’язати цю проблему. Так, окремі заходи щодо здобуття дівчатами перспективних професійно-технічних спеціальностей містить Держпрограма та НПД CEDAW. Зокрема НПД CEDAW передбачає: використання однакової освітньої програми для хлопців і дівчат(включно із запровадженням однакових «уроків праці»); внесення до функцій шкільного психолога норми про недискримінаційне професійне орієнтування, а також розробку відповідних інструкцій для шкільного психолога щодо ґендерно-нестереотипного професійного орієнтування учениць та учнів. Є необхідність формування сучасної соціальної особистості дівчат і хлопців підліткового та юнацького віку. Ці завдання мають бути виконані впродовж 2019 року. 62 Індекси ґендерного паритету серед учнів, слухачів та студентів закладів освіти України // Загальна середня та професійна (професійно-технічна) освіта в Україні у 2018 році./ Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/. 63 Підготовка кваліфікованих робітників у закладах професійної(професійно-технічної) освіти у 2018 році за регіонами./ Загальна середня та професійна(професійно-технічна) освіта в Україні, 2018. 64 Постанова КМУ«Про затвердження Концепції державної системи професійної орієнтації населення» від 17 вересня 2008 р. N 842. 65 Державні стандарти вищої освіти./ Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/osvita/visha-osvita/naukovo-metodichna-rada-ministerstvaosviti-i-nauki-ukrayini/zatverdzheni-standarti-vishoyi-osviti. 66 Затверджені стандарти професійної освіти 2019./ Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/osvita/profesijno-tehnichna-osvita/ derzhavni-standarti-navchalni-plani-ta-programi/zatverdzheni-standarti-profesijnoyi-osviti-2019. 34

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 Статистично найпрозорішою є система вищої освіти. Ми маємо дані щодо доступу дівчат до навчання у ВНЗ за спеціальностями та до наукової діяльності. У 2013/14 навчальному році жінки становили 52,3% усіх студентів закладів освіти І–IV рівнів акредитації. Водночас дівчата переважають на спеціальностях гуманітарного, соціального спрямування і все ще недостатньо представлені в технічних спеціальностях. Так, на рівні передвищої освіти(коледжі, технікуми, училища) за спеціальностями«автоматизація та приладобудування» в 2018 р. навчалося 4% дівчат,«електрична інженерія» – 6%,«механічна інженерія» – 7%,«електроніка та телекомунікації» – 10%,«інформаційні технології» – 12% дівчат. Коледжі, технікуми, училища за окремими технічними спеціальностями закінчили, у прямому сенсі, одиниці з дівчат:«інформаційні технології» – 9 дівчат-випускниць в 2018 році, «електрична інженерія» – теж 9,«механічна інженерія» – 5 випускниць 67 . До 2019 року діяла заборона на навчання дівчат у військових ліцеях. У травні 2019 р. було внесено зміни в чинне«Положення про військовий(військово-морський) ліцей” 68 та змінено дискримінаційну норму про прийом на навчання виключно учнів чоловічої статі. Це відкрило двері до цих закладів освіти дівчатам, і 2019 року здійснено перший набір дівчат до Київського військового ліцею імені Івана Богуна та Військово-морського ліцею в Одесі. Загалом чисельність жінок, які навчаються у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, склала 8% від загальної чисельності зарахованих на навчання 69 . Посилення гендерної чутливості та вивільнення освітніх програм всіх рівнів від гендерних стереотипів Розробку освітніх програм для підвищення ґендерної чутливості та практичної роботи в забезпеченні прав жінок передбачає НПД CEDAW. Це один із системно викладених напрямків цього плану; але передбачені тут заходи стосуються переважно ланки вищої освіти. Імовірно, цьому сприяє активно діюча в Україні Мережа центрів ґендерної освіти ВНЗ. Підвищення ґендерної чутливості навчальних матеріалів для середньої школи здійснювалося переважно шляхом започаткування й проведення антидискримінаційної експертизи всіх посібників, що друкувалися під грифом Міносвіти. Перегляд та розробка вільних від стереотипів освітніх програм, підручників та навчальних матеріалів для усунення традиційних ґендерних стереотипів, подолання ґендерного насильства щодо жінок та дівчат Заходи уряду та зокрема Міністерства освіти щодо підвищення ґендерної чутливості та викорінення упередженого ставлення за ці роки відобразились у: розробленні Стратегії впровадження ґендерної рівності та недискримінації у сфері освіти«Освіта: ґендерний вимір – 2021»; створенні при МОН Робочої групи з питань політики ґендерної рівності та протидії дискримінації у сфері освіти 70 та запровадженні антидискримінаційної експертизи шкільних підручників, про яку вже йшлося. Зауважимо також, що в січні 2018 р. Урядовий комітет з питань соціальної політики та гуманітарного розвитку підтримав проект розпорядження КМУ«Про схвалення Стратегії впровадження ґендерної рівності у сфері освіти«Освіта: ґендерний вимір 2021», Кабінет міністрів Стратегії не схвалив, і вона не була прийнята. Незважаючи на методичні недоліки, процедура експертизи загалом досягла поставлених цілей щодо ґендерної рівності та довела свою ефективність. Так, за результатами експертизи протягом 2017-2018 рр. жоден з представлених МОН шкільних підручників із природничих наук не був визнаний таким, що цілком відповідав би 67 Пораховано за: Підготовка фахівців у ЗВО на початок 2018/19 навчального року за галузями знань відповідно до Переліку 2015 року. // Вища освіта в Україні у 2018 році. Статистична інформація. – Держана служба статистики України, – Київ, 2019. 68 Постанова КМУ«Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 108» від 15 травня 2019 р. № 486. 69 За повідомленням Л.Гуменюк(головний спеціаліст Департаменту військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України). 70 Наказ МОН«Про створення робочої групи з питань політики гендерної рівності та протидії дискримінації у сфері освіти» від 03.07.2015 № 713. 35

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 антидискримінаційним стандартам 71 . У 2019 р. вже є значний прогрес щодо уникнення ґендерної дискримінації у розглянутих навчальних матеріалах. Проте у проектах підручників з природничих наук та технологій, представлених на конкурс 2019 року, відзначається значне кількісне переважання чоловічих образів. Зокрема, у підручнику з інформатики чоловіки(хлопці) згадуються 118 разів, це становить 87%, тоді як жінки(дівчата) – 18 разів, або 13%. Елементи сексизму та дискримінації за ознакою статі містять і підручники з астрономії. Разом з тим саме цей напрямок державної освітньої політики викликав значний резонанс серед освітян та вчених як недостатньо розроблений, а керівництво МОН публічно закликало доопрацювати цю методику, створену активістською групою за підтримки Фонду Гайнріха Бьолля. Всеукраїнська рада церков та релігійних організацій закликала Міносвіти відмовитися від проведення цієї експертизи як тенденційної. Врешті Методика проведення антидискримінаційної експертизи шкільних підручників так і не була затверджена наказом МОН, яке аргументувало свою відмову«тиском антиґендерних суспільних груп». Ініціаторка проведення в МОН антидискримінаційної експертизи, радниця з ґендерних питань МОН України(на громадських засадах) Олена Масалітіна зініціювала у 2015 р. низовий освітянський рух«EdCamp Ukraine». За повідомленнями руху, він виконує антидискримінаційну експертизу освітнього контенту, що є обов’язковою щодо проектів шкільних підручників(до їх друку) і навчальних програм. Цю експертизу рух здійснює спільно з ГІАЦ«КРОНА» та Інститутом модернізації змісту освіти МОН України. Рух повідомляє про 270 проведених експертиз підручників, 30 програм та 60 підготовлених і сертифікованих експертів та експерток 72 . Забезпечення навчання вчителів та інших освітян питанням гендерної рівності та правам людини Запровадження системного підходу до освіти у сфері прав людини в ланці початкової й середньої освіти передбачають нормативні документи з національної стратегії освіти з прав людини, які розробляються й затверджуються МОН. Спеціальних тренінгів з рівності прав жінок та чоловіків на систематичній основі в Україні в цей період не проводилося. Водночас вчителі середньої школи розробляють власні уроки ґендерної грамотності, користуючись методичними матеріалами, виданими у попередні роки. За період 2014-2019 рр. було декілька загальних антидискримінаційних тренінгових ініціатив з компонентом ґендерної рівності. Так, був розроблений безкоштовний онлайн-курс«Недискримінаційний підхід в навчанні» в межах проекту «Програма сприяння громадській активності «Долучайся!»», що здійснюється Pact в Україні. Курс доступний на платформі EdEra. Протягом 2014-2019 років було проведено низку тренінгів з протидії сексизму в рекламі для викладачів реклами та маркетингу вищих навчальних закладів у рамках проекту«Попередження проявів дискримінаційної реклами в України», що впроваджується ГО«Українська Асоціація Маркетингу» в партнерстві з Представництвом Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні. Рух«EdCamp Ukraine» на постійній основі проводить заходи для вчителів(не-конференції EdCamp) на засадах рівності, недискримінації та поваги до прав людини. На них учительки і вчителі знайомляться з ґендерною проблематикою та в перспективі, за думкою ініціаторів, зможуть створювати у власних школах середовище, дружнє й уважне до дітей і дорослих незалежно від їхньої статі. Ініціатори руху передбачають, що виховані в такій атмосфері дівчата й хлопці, виростатимуть із усвідомленням того, що всі люди мають однакові права і можливості. Отже, ґендерне виховання в школі – це найкраща профілактика дискримінації. ГО ICA Ukraine підготувала понад 1 500 фасилітаторів, що впроваджують цінність різноманіття в управлінні організацією, громадою, містом, державою. 90% з них – жінки. 71 Експертиза шкільних підручників. Інструктивно-методичні матеріали для експертів щодо здійснення антидискримінаційної експертизи електронних версій проектів підручників, поданих на конкурсний відбір проектів підручників для 5 та 10 класів закладів загальної середньої освіти/ Режим доступу: https://drive.google.com/file/d/1GoGnGp9RKiL67_WEiKugoze3HsPItCAt/view. 72 Звіт про діяльність EdCamp Ukraine за 2015-2017 рр. – С. 23/ Режим доступу: df4ebb_74b859d90f08406ba0775d433ef98381.pdf. http://docs.wixstatic.com/ugd/ 36

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 Інтеграція питань прав людини, ґендерної рівності та миру в шкільну освіту та прогами, відповідно до віку Протягом 2018 року Міносвіти у співпраці з активістськими правозахисними групами розробило проект концепції Загальнодержавної програми з освіти у сфері прав людини, а також, власне, сам проект Програми. На черзі розробка плану дій з її реалізації 73 . Ця робота є частиною виконання попередньо прийнятого і вже чинного документа – Національної стратегії у сфері прав людини і Плану дій. Розробники повідомляють, що документи готуються відповідно до принципів Всесвітньої програми освіти у сфері прав людини. Водночас жоден із названих вище документів не містить згадок чи апеляцій до прав жінок та не пропонує відповідних положень. Окремі акції здійснюють неурядові організації. Так, національна медіаторська та національна тренерська мережа ГО«Ла Страда-Україна» впроваджує програми щодо підвищення спроможностей жінок(педагогів) та дівчат(учениць) брати участь в процесах миробудування та вирішення конфліктів у навчальних закладах, підтримки постраждалих від ґендерно-зумовленого насильства внаслідок збройного конфлікту на сході України. Затверджені Міносвіти та впроваджені в навчальних закладах України програми:«Базові навички медіатора в навчальному закладі. Забезпечення участі жінок і дітей у вирішенні конфліктів та миробудуванні», «Базові навички медіатора/медіаторки в закладах освіти. Створення та координація діяльності служби порозуміння з числа учнів та учениць для впровадження медіації за принципом«рівний-рівному/рівна-рівній»»,«Вирішення конфліктів мирним шляхом. Базові навички медіації»,«Вирішую конфлікти та будую мир навколо себе»,«Базові навички медіатора/медіаторки служби порозуміння закладу освіти». Конкурс на написання методичних розробок з формування ґендерної культури в учнів різного віку (2017 р.) був оголошений та проведений Інститутом Проблем виховання НАПН України спільно з Національною Радою Жінок України 74 . Створення безпечного, вільного від домагань та утисків, інклюзивного освітнього середовища для жінок та дівчат, включно з використанням технологій та інтернету В кінці 2018 р. був прийнятий Закон«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу(цькуванню)» в навчальних закладах 75 . Внутрішні регламенти з протидії сексуальним домаганням розробляють та приймають окремі університети 76 . Тим не менше, повідомлення в ЗМІ та соцмережах про університетське середовище як не вільне від сексуальних домагань є доволі частими і завжди резонансними. Нині не менш поширені й практики цькування у середній школі (усунути які був покликаний згаданий закон). Такі випадки, зокрема нещодавній випадок цькування учениці групою школярок, 77 викликали серйозний суспільний резонанс та стали одним з аргументів за прийняття закону з протидії булінгу. Розширення доступу до здобуття навичок та кваліфікації в нових сферах, особливо STEMосвіти та цифрової грамотності Ситуація з освітою жінок у галузі природничих наук та технологій поки що не зазнала позитивних змін. У технічних та природничих університетах обсяг соціально-гуманітарної складової зменшується, ґендерна тематика відповідно витісняється. За звітний період для студентів інженерних спеціальностей у вищих закладах освіти України навчальні дисципліни ґендерної тематики входили до програми підготовки бакалаврів лише у КПІ ім. Ігоря Сікорського(у 2018/2019 навчальному році дисципліна за вибором студентів«Ґендерні дослідження»). 73 Для громадського обговорення пропонується проект концепції загальнодержавної програми з освіти у сфері прав людини. – 24 січня 2018 р./ Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/news/dlya-gromadskogo-obgovorennya-proponuyetsya-proekt-koncepciyizagalnoderzhavnoyi-programi-z-osviti-u-sferi-prav-lyudini. 74 Результат співпраці Інституту проблем виховання НАПН України і Національної Ради жінок України. – 06.10.2017./ Режим доступу: http://naps.gov.ua/ua/press/releases/1252/. 75 Закон України«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу(цькуванню)» від 18.12.2018 р. № 2657-VIII. 76 Політика попередження і боротьби із сексуальними домаганнями./ Режим доступу: https://www.ukma.edu.ua/.../785-polozhenniapolityka-poperedzhennia-i-borotby-z-s... 77 У Чернігові гурт школярок жорстоко побив 15-річну дівчину(відео). 05.04.2017 р./ Режим доступу: https://www.unian.ua/ incidents/1861936-u-chernigovi-gurt-shkolyarok-jorstoko-pobiv-15-richnu-divchinu-video.html. 37

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 Доступ дівчат до STEM-освіти поки залишається стабільно низьким, всупереч зусиллям держави та недержавним ініціативам. Кількість студенток у STEM-галузях на всіх рівнях вищої освіти в рази поступається кількості студентів. Найбільший ґендерний дисбаланс спостерігається на інженерних спеціальностях: серед абітурієнтів інженерних спеціальностей дівчата становлять не більше чверті 78 . Питома вага дослідників-жінок у галузі технічних наук найнижча(33,6% у 2017 р.). Спостерігається вертикальна ґендерна сегрегація: у 2016 році 45,0% дослідників становили жінки, з яких 6,6% мали науковий ступінь доктора наук, у 2018р. – 44,7% дослідників становили жінки, з них 7,3% – доктори наук. Серед чоловіків ці показники вищі 79 . Частка жінок в ІТ становить трохи більше 20% і має стійку тенденцію до поступового зростання (за даними 2015-2019 років). Жінки представлені на різних позиціях в ІТ: тестування(24%), розробка(23%), нетехнічні сфери— HR, PR, продажі(20%). Загалом, за даними Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи, STEM-напрями обрали лише 29,5% жінок. Серед перешкод для вступу на технічні спеціальності дівчата називають виховання батьків(19%), тиск з боку однолітків(15,2%), існуючі стереотипи у суспільстві(4,8%). Зі 100 абітурієнток лише 12 обирає технічні спеціальності, причому лише 3 з них продовжують працювати у сфері STEM після завершення університету 80 . Заходи з державної підтримки STEM-освіти дівчат заплановано в Держпрограмі та в НПД CEDAW, однак терміни їх реалізації – 2019, 2020, 2021 роки. Разом з тим є позитивні університетські практики. Так, з 2017 р. у Харківському національному економічному університеті ім. С. Кузнеця реалізується проект«Планування ґендерної рівності в наукових дослідженнях у галузі комп’ютерних наук та інформаційних технологій». В Україні працюють важливі недержавні STEMініціативи, спрямовані на дівчат. Центр «Розвиток корпоративної соціальної відповідальності» з серпня 2016 р. започаткував програму«Дівчата STEM», яка покликана залучити жіночу молодь до вивчення STEM- напрямів. Програма передбачає менторинг, і менторками цього проекту стали 20 успішних в STEM-кар’єрі дівчат та жінок віком від 14 до 24 років. Програма відбувається за підтримки компанії SAP і працює вже упродовж трьох років. Заходи«#дівчатаSTEM» проведені в Одесі, Львові, Києві, Харкові, Дніпрі, Вінниці, Житомирі, Івано-Франківську. Проведений конкурс для дівчат«Чому я обираю професію в STEM», всеукраїнські хакатони для дівчат«Hack4Good»: збільшення кількості дівчат у STEM через ІТтехнології»; дві конференції«Жінки в STEM: від мрії до дії», для успішних жінок та молодих дівчат, які тільки мріють про кар’єру в STEM, Всеукраїнський Хакатон для вчителів –«STEM: ґендерно-чутливий підхід до навчання у школі” 81 . За даними круглого столу«Українські жінки в науці», організованого Малою академією наук України 2019 року, активність дівчат у STEMнауках суттєво зросла. За минулі 3 роки кількість учасниць у математичному відділені конкурсу-захисту науково-практичних робіт МАН зросла на 10%. Те ж саме відбувається у відділеннях астрономії та фізики. Більш як на 15% зросла кількість юних дослідниць у сфері технічних і комп’ютерних наук 82 . Зараз в Україні реалізується низка проектів для дівчат у ІТ- сфері. Зокрема: UN Global Compact та компанія CODIFUN дали можливість дівчатам та жінкам взяти участь у навчальній програмі«1000 дівчат у веб-розробці». Під час безкоштовного онлайн-курсу, доступного з 1 грудня 2018 р. до 1 липня 2019 р., 78 Дівчата становлять 79% вступників на гуманітарні науки та мистецтво і лише 23% – на інженерні спеціальності. – 07 грудня 2018 р./ Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/news/divchata-stanovlyat-79-vstupnikiv-na-gumanitarni-nauki-ta-mistectvo-i-lishe23-na-inzhenerni-specialnosti-liliya-grinevich-na-2-mu-uzhk. 79 Державна служба статистики України: Здійснення наукових досліджень і розробок у 2017 році. Наукові дослідження і розробки у 2018 році./ Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/. 80 Українських дівчат в науці та технологіях стане більше. – 17.11.2017/ Режим доступу: http://careerhub.in.ua/ukrainskikh-divchatv-nauci-ta-tekhnolo/. 81 Центр«Розвиток корпоративної соціальної відповідальності»./ Режим доступу: http://csr-ua.info/csr-ukraine/. 82 Як усунути гендерний дисбаланс у науці: МАН провела зустріч у циклі Цілей Сталого Розвитку ЮНЕСКО. – 14 лютого 2019 р./ Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/news/yak-usunuti-gendernij-disbalans-u-nauci-man-provela-zustrich-u-cikli-cilej-stalogo-rozvitkuyunesko. 38

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 дівчата отримали основні навички для створення візуальної частини веб-сайту або програми (Front End Web Development). Програма курсу передбачає вивчення HTML, CSS, Javascript, Angular. Проект«Perspektywy Women in Tech Summit», що надає гранти для українських студенток, аспіранток, молодих вчених-жінок ІТ-спеціальностей для участі у заходах світового форуму 2018 та 2019 років, де проводилися воркшопи, зустрічі, презентації від відомих міжнародних компаній: Google, Intel, Facebook, Ericsson, Dell, ABB, McKinsey&Company, Tomtom, 3M та ін. 83 Практика надання волонтерам здоров’я 10 малих сіл на Чернігівщині комп’ютерів, забезпечення інтернет-зв’язку та навчання комп’ютерній грамотності показує, що жінки різного віку та рівня освіти успішно засвоюють ці знання та набувають досвіду такої діяльності. Посилення заходів із запобігання підлітковим вагітностям та надання можливостей дівчаткам-підліткам продовжувати навчання у випадку вагітності та /чи народження дитини Частота абортів серед дівчат віком 15-17 років за останні п’ять років зменшилась у 2,7 рази, а віком до 14 років – у 1,3 рази; у 8 областях країни не зареєстровані аборти у дівчаток 84 . Заходи з профілактики непланованої вагітності передбачають неприпустимість такої у дівчаток до 14 років та значне зниження числа випадків вагітності серед дівчат-підлітків. У 70% випадків такі вагітності закінчуються абортами, 15% – викиднями і лише 15% – пологами. В Україні проблема раннього материнства найбільш гострою є в Закарпатській області, де компактно проживає ромське населення та висвітлюється з соціально-патологічних позицій – дівчина-сирота або з маргінальної сім’ї. Існує лише один Дім Милосердя в Івано-Франківську, створений черницями Української греко-католицької церкви, де мами-підлітки можуть проживати зі своїми дітьми 85 . СВОБОДА ВІД НАСИЛЬСТВА, СТИГМИ ТА СТЕРЕОТИПІВ 12. Боротьба з якими формами насильства проти жінок та дівчат є пріоритетом для вашої країни протягом останніх п’яти років? Насильство з боку інтимного партнера/домашнє насильство, включаючи сексуальне насильство та зґвалтування у шлюбі Найважливішою зміною законодавства щодо відповідальності за сексуальне насильство стала криміналізація сексуальних дій без згоди потерпілої особи. Україна стала 11-ю європейською країною, у законодавстві якої зґвалтування та сексуальне насильство визначені через відсутність згоди потерпілої особи. Сьогодні національне законодавство криміналізує такі види ґендерного насильства, як: зґвалтування, вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов’язаних із проникненням у тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи, примушування до вступу в статевий зв’язок, умисне вбивство, поєднане із зґвалтуванням або сексуальним насильством; умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило каліцтво статевих органів, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя; примус до аборту та стерилізації; примус до шлюбу. Також однією з важливих новацій закону«Про запобігання та протидію домашньому насильству»(2018) 86 є посилена відповідальність за вчинення зґвалтування та сексуального насильства щодо подружжя чи іншої особи, з якою винний перебуває(перебував) у сімейних або близьких стосунках. Разом з тим ще необхідно розробити та затвердити методологію проведення досудового розслідування таких злочинів, а також протидіяти розповсюдженим ґендерним стереотипам серед працівників правоохоронних органів та суду, що створюють додаткові перешкоди у доступі постраждалих до правосуддя. 83 Портрет українського ІТ-спеціаліста. Інфографіка за результатами опитування 2015-2019 років./ Режим доступу: https://dou.ua/lenta/articles/portrait-2019/ https://nachasi.com/2018/06/18/35-vidtinkiv-ajtishnyka/, https://dou.ua/lenta/articles/ portrait-2017/. 84 Альтернативна доповідь по виконанню Україною конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок(VIII періодична доповідь)./ За ред. М.Скорик. – Київ: БО БТ«Київський інститут гендерних досліджень», 2017. – 60 с. – Стаття 10. 85 Щорічний звіт про стан здоров’я населення, санітарно-епідемічну ситуацію та результати роботи охорони здоров’я система України. 2016. Київ, 2017, 516 с. 86 Закон України«Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.01.2018 р. № 2229-19. 39

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 Сексуальні домагання та насильство в громадських місцях, навчальних закладах та на роботі Відповідно до оновленої статті 154 Кримінального кодексу України 87 , передбачена кримінальна відповідальність за примушування особи без її добровільної згоди до здійснення акту сексуального характеру з іншою особою. Ця норма може бути застосована у випадку примушування до сексу не тільки з боку керівника, як це було у попередній редакції статті, але і з боку колеги по роботі. Примус до вступу у статевий зв’язок без згоди потерпілої особи кваліфікується як злочин та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі. Однак, затвердженої методології проведення досудового розслідування цих злочинів досі немає. За даними дослідження«Подолання ґендерної та вікової дискримінації на ринку праці України» (2016), за десять років дії норми закону«Про забезпечення рівних прав та можливостей…» про заборону сексуальних домагань у Єдиному реєстрі судових рішень зафіксовано тільки 17 рішень по справах, де спір прямо чи опосередковано був пов’язаний із сексуальними домаганнями на робочому місці 88 . У 13 справах(76%) позивачем був звинувачений у сексуальних домаганнях чоловік, який звернувся до суду для захисту честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації про вчинення сексуальних домагань недостовірною та її спростування, відшкодування моральної шкоди чи поновлення на роботі. У 7 справах з 11(64%) суд прийняв рішення, відповідно до якого відповідачка зобов’язана спростувати інформацію стосовно сексуальних домагань та відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду. Тільки в одному рішенні потерпіла від сексуальних домагань під час судового розгляду справи заявляла про те, що стосовно неї було вчинено дискримінаційні дії. В інших справах сексуальні домагання не ідентифікуються як дискримінація. В жодному з аналізованих рішень не було посилань сторін чи суду на норми Європейської Конвенції та практики Європейського суду з прав людини, чи Конвенції з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок. Загалом ці питання в Україні є повністю невивченими, і не у фокусі державної політики з протидії насильству за ознакою статі. Феміністські дослідниці та профспілкові активістки вважають, що необхідно почати їх вивчення у зв’язку з високою актуальністю для України. Феміцид В Україні не практикується. Насильство над жінками в політиці За даними ГО«Ла Страда Україна»(2018) найпоширенішими видами насильства щодо жінок-політиків в Україні є публічне приниження через соціальні мережі та засоби масової інформації – 62%; психологічне насильство – 59%; сексизм – 59%; словесні зловживання – 58%; сексуальні домагання – 47%. Згідно з дослідженням UNDP«Насильство проти жінок у політиці: Україна», лише 23,5% респондентів заявляли, що їх політична партія має внутрішню політику щодо запобігання насильству та дискримінації жінок у політиці. Відповідно 76,5% респондентів заявили, що їхня політична партія не проводить такої політики. У той же час 23,5% респондентів заявили, що їх партія має відповідь на випадки насильства(дискримінації) щодо жінок у політиці в Україні 89 . За даними дослідження«Соціальні медіа та розширення політичних можливостей жінок: аналіз ставлення до жінок в онлайн ресурсах в Україні» (Online-насильство щодо жінок в Україні), проведеного ГО«Українська Асоціація Маркетингу» протягом 2019 року, що є частиною світового дослідницького проекту«Violence Against Women in Elections»(VAWE), рівень насильства проти жінок на виборах в Україні є дуже високим, і в деяких випадках виявляє тенденцію до зростання 90 . 87 Закон України«Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 06.12.2017 р. № 2227-VIII. 88 Гендерна дискримінація: ідентифікація і механізм надання правової допомоги. Методичні рекомендації. – К., ЮрФем. – 2019/ Режим доступу: http://bit.do/fizqf. 89 Жінки також розбираються в політиці. – 7 березня 2019 р./ Режим доступу: http://www.ua.undp.org/content/ukraine/uk/home/ blog/2019/women-can-talk-politics-too.html. 90 Попередження проявів насильства щодо жінок в онлайн ресурсах під час виборів в Україні. /Габрієль Бардалл, Ірина Лилик, Генадій Коржов, Олена Бучинська, Гифт Муромбо. – Київ.: Міжнародна фундація виборчих систем, 2019 – 82 с. 40

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 Кількість повідомлень у соціальних медіа, що містять насильницьку тональність різних типів, вимірюється в цілому сотнями тисяч. Політично активні жінки часто зазнають погроз, образ, залякувань, агресії та необґрунтованих звинувачень різного роду. Кіберпростір, в якому працюють та спілкуються українські політики та політично активні члени суспільства, заповнений насильницьким дискурсом, що робить його несприятливим та загрозливим середовищем для політичної діяльності. Дитячі, ранні та примусові шлюби В Україні примусовий шлюб залишається одним із поширених методів«вирішення проблеми» у випадках згвалтування та небажаної вагітності, особливо коли потерпілою є неповнолітня особа. Кримінальний кодекс було доповнено статтею 151-2, відповідно до якої примушування особи до вступу в шлюб або до продовження примусово укладеного шлюбу, або до вступу у співжиття без укладання шлюбу, або до продовження такого співжиття, або спонукання з цією метою особи до переміщення на територію іншої держави, ніж та, в якій вона проживає, карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк 91 . Якщо ці дії вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або щодо особи, яка не досягла шлюбного віку згідно із законодавством, або щодо двох чи більше осіб, покарання призначається у вигляді обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк. Однак відсутність затвердженої методології проведення досудового розслідування цієї категорії злочинів, широко розповсюджені ґендерні стереотипи серед працівників правоохоронних органів та суду створюють додаткові перешкоди у доступі до правосуддя для постраждалих жінок. Жіноче обрізання В Україні не практикується. Інші шкідливі практики Крім зґвалтування та інших форм сексуального насильства, Кримінальний кодекс України передбачає також відповідальність за інші види ґендерно-зумовленого насильства, відповідно до вимог Стамбульської Конвенції. Так, криміналізовано умисне вбивство, поєднане із зґвалтуванням або сексуальним насильством; умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило каліцтво статевих органів, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя; примушування до аборту та чи стерилізації; примушування до шлюбу. Торгівля жінками та дівчатами Є одним із визнаних пріоритетів державної ґендерної політики. У сфері протидії цьому явищу Україна має досягнення. Детально це питання викладене в Державному звіті. Насильство з боку державних інституцій Ці питання в Україні є повністю невивченими і не у фокусі державної політики з протидії насильству за ознакою статі. Феміністські дослідниці та правозахисниці вважають, що необхідно почати їх вивчення, в зв’язку з високою актуальністю для України. 91 Стаття 151-2 Примушування до шлюбу. 1. Примушування особи до вступу в шлюб або до продовження примусово укладеного шлюбу, або до вступу у співжиття без укладання шлюбу, або до продовження такого співжиття, або спонукання з цією метою особи до переміщення на територію іншої держави, ніж та, в якій вона проживає, – караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк. 2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або щодо особи, яка не досягла шлюбного віку згідно із законодавством, або щодо двох чи більше осіб, – караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк. 41

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 13. Які дії протягом останніх п’яти років ваша країна визначила пріоритетними щодо подолання насильства над жінками та дівчатами? Запровадження або удосконалення законодавства щодо боротьби із насильством проти жінок та його імплементація До 2016 року Україна підготувала пакет законопроектів для ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами(Стамбульської конвенції), але у листопаді 2016 р. парламент відхилив відповідний законопроект через наявність в ньому терміну«ґендер». Досі продовжує відбуватися чимало маніпуляцій термінологією Конвенції, спрямованих на викривлення її основної мети та ключових положень, і нині є усі підстави розглядати ці дії саме як маніпуляції, що є елементом гібридної війни проти України з боку Російської Федерації. В грудні 2017 р. був прийнятий, а в січні 2018 р. набув чинності Закон України«Про запобігання і протидію домашньому насильству». В цілому це прогресивний закон, який визначає фізичне, сексуальне, психологічне, економічне насильство; передбачає заходи щодо запобігання домашньому насильству та надання ефективної допомоги жертвам; передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства. Важливо, що закон вводить термінові заборонні приписи та обмежувальні накази як способи захисту жертви. Водночас було прийнято відповідні зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України. Вони вступили в силу з січня 2019 р., щоб був час для навчання працівників правоохоронних органів, прокурорів та суддів. До Кримінального кодексу України включено статтю, яка передбачає покарання за вчинення домашнього насильства(ст. 126.1 ККУ), запроваджено інші норми, спрямовані як на посилення відповідальності кривдників, так і на забезпечення допомоги постраждалим. Це свідчить про позитивні зрушення у ставленні до цієї проблеми з боку держави. Крім того, мають бути розроблені близько 40 нормативних документів в сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Ці документи є важливими для ефективної реалізації положень закону. Процес розробки та затвердження нормативно-правових актів, необхідних для практичного використання Закону, ще триває. Проте необхідно відзначити, що деякі вже прийняті нормативно-правові акти містять певні норми, які несуть в собі ризики для врахування інтересів постраждалих. Такі норми є зокрема в положенні«Про утворення Державної установи«Кол-центр Міністерства соціальної політики України з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей»». Так, у зазначеному нормативному акті не передбачено анонімності абонентів кол-центру, як це рекомендує стаття 24 Стамбульської Конвенції. Згідно з пунктом 14 Положення, в кол-центрі використовуватиметься«цифровий реєстратор документування мовленнєвої інформації з обов’язковим повідомленням про це особи, яка звернулася». А конфіденційність забезпечуватиметься в умовах виконання вимог щодо обробки персональних даних про особу відповідно до Закону України«Про захист персональних даних». Існують ризики й щодо самого кол-центру як організаційної одиниці з надання консультацій та підтримки постраждалим. Вже саме визначення в Положенні не передбачає такої функції. В той час як найгостріше наразі стоїть проблема саме реагування на випадки домашнього насильства і насильства за ознакою статі та забезпечення послугами постраждалих осіб. Крім того, важливо уникнути дублювання діяльності кол-центра і функцій та послуг вже існуючих служб – таких як служба 102, Єдиний контакт-центр системи безоплатної правової допомоги, Національна«гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації, яка працює з 2004 р. і роботу якої забезпечує ГО«Ла Страда-Україна». «Гаряча лінія» працює цілодобово 7 днів на тиждень і є важливим інструментом надання послуг, інформування та моніторингу. Консультації є анонімними та конфіденційними відповідно до міжнародних стандартів. За інформацією ГО «Ла-Страда Україна», в 2016 р. було надано 38 547 консультацій, у 2017 р. – 28 999 консультацій, в 2018 р. – 22 542 консультацій(серед тих, хто звернувся, – 81,9% жінки, 18,1% – чоловіки). Із загальної кількості звернень 97,8% – запити щодо попередження домашнього насильства. Висока актуальність тематики домашнього насильства серед звернень на«гарячу лінію» характерна і для попередніх років(2017 р. – 98%, 2016 р. – 90,1%). Серед видів насильства: психо42

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 логічне – 48,9%; фізичне – 35,9%; економічне – 13,9%, сексуальне – 1,3%. Такий розподіл видів насильства також є характерним і для попередніх років. Велика кількість звернень свідчить про досить високий рівень обізнаності та довіру користувачів цієї послуги. Тому вивчення і врахування існуючих ресурсів та потреб має велике значення для ефективного використання і розподілу ресурсів(як фінансових, так і людських), уникнення дублювання і забезпечення прав та інтересів постраждалих. Другий важливий приклад – затвердження Порядку формування, ведення та доступу до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі 92 . Практика ведення такого Реєстру не є поширеною у світі, тож український досвід є вельми цікавим. Діяльність такого Реєстру, що передбачає фіксування персональних даних постраждалих осіб, не передбачена Стамбульською Конвенцією. Відповідна законодавча норма несе ряд ризиків, які вже сьогодні мають негативний вплив на постраждалих від домашнього насильства. Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачає надання згоди на внесення відповідних відомостей до Реєстру з боку постраждалої особи чи особи, якій стало відомо про випадок насильства. Законодавець не обумовлює, що відмова дати цю згоду не може бути перешкодою для надання повного переліку послуг постраждалій особі. На жаль, постраждалі вже у 2018 році, до початку функціонування Реєстру, зіткнулися з відмовами у задоволенні заяв про видачу обмежувальних приписів у зв’язку з тим, що відомості про випадок насильства не містяться в Реєстрі. Єдиний державний реєстр судових рішень містить 4 рішення, в яких відмова у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису обґрунтовується саме відсутністю відомостей про особу в Реєстрі. Проблемним аспектом також є те, що доступ до Реєстру надається доволі широкому колу осіб. Це значно підвищує ризик розголошення приватних та конфіденційних відомостей про постраждалу особу, що може мати вкрай негативні наслідки для постраждалої/ого. Крім того, в Реєстр відомості вносяться не лише стосовно постраждалих від домашнього насильства, а й від інших видів ґендерно зумовленого насильства(наприклад зґвалтування), а також торгівлі людьми. Сумнівною є пропозиція внесення до Реєстру даних про постраждалу особу або особу, яка повідомила про факти насильства, одразу після отримання суб’єктом заяви чи повідомлення. В той же час, відомості про кривдника вносяться до реєстру тільки у разі наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення ним насильства. До того ж не визначено порядок дій щодо залишення/ вилучення персональних даних особи, яка повідомила про насильство в разі неотримання обґрунтованої підозри вчинення особою насильства. Враховуючи зазначене, можна зробити висновок, що ризики ведення такого Реєстру є дуже значними та можуть стати перешкодою отримання постраждалою особою допомоги, передбаченої нормами закону, зокрема доступу до отримання правової допомоги. Також необхідно наголосити, що створення дієвих механізмів державної політики з протидії домашньому насильству є комплексним і потребує консультацій з експертним середовищем, у тому числі з інститутами громадянського суспільства. З огляду на це є доцільним проведення моніторингу реалізації відповідних положень, їх ефективності, визначення проблемних аспектів тощо за результатами правозастосовчої практики. Проведення моніторингу щодо насильства проти різних груп, за ознаками етнічної належності та раси, належності до корінних народів, національних меншин, соціально-економічного статусу або касти, мови, релігії, переконань, політичних поглядів, національного походження, шлюбного статусу, материнства, батьківства, віку, місця проживання(місто, село тощо), здоров’я, обмежених можливостей, наявності чи відсутності власності, належності до ЛБТІК На даний час зібрано лише окремі неповні дослідницькі дані, а також розрізнені дані від окремих активістських жіночих груп. Зокрема, звіт про становище жінок, які живуть з ВІЛ, звіт по 92 Постанова КМУ«Про затвердження Порядку формування, ведення та доступу до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі» від 20.03.2019 р. № 234. 43

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 ситуації ромських жінок; звіт по насильству щодо жінок з числа переміщених осіб внаслідок військових дій на сході України; окремі дані щодо насильства стосовно жінок з обмеженими можливостями; лесбійок і трансґендерних дівчат і жінок. Так, МБО«Чіріклі» повідомляє, що протягом 2018 року від нападів на стихійні ромські поселення постраждало 150 ромських жінок 93 . Згідно з даними моніторингу правозахисного ЛГБТ-Центру«Наш Світ», з грудня 2018 р. по серпень 2019 р. за психологічною підтримкою до ГО «Жива-Я» звернулись 15 жінок, лесбійок та бісексуалок, через насильство з причини сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Від домашнього насильства постраждало 7 жінок, від гендерного, включаючи сексуальне насильство, – 7 жінок, від булінгу – 1 жінка. У рамках проекту«Підвищення усвідомленості з гендерно-обумовленого насильства серед ЛГБТспільноти» було опитано 29 жінок, з яких 25 стикались з домашнім гендерно-обумовленим насильством, 4 – з кібер-насильством. Офіційних даних з цих питань – ні статистичних, ні адміністративних – немає; як не зібрано і дослідницьких даних по ситуації насильства щодо: жінок та дівчат з сільських місцевостей(складають третину всіх жінок України); жінок з інших етнічних груп та громад(крім ромських жінок); а також даних про постраждалих від насильства жінок, роз’єднаних за іншими важливими ознаками – за їх сімейним становищем/ статусом, материнством, віком. Моніторинг насильства над жінками, які шукають притулку; біженками; внутрішньо переміщеними особами або особами без громадянства; вдовами; мігрантками; головами домогосподарств; особами, які живуть з ВІЛ/ СНІД; позбавленими волі; жертвами торгівлі людьми; особами, які займаються проституцією; жінками в ситуаціях збройного конфлікту, географічної віддаленості; правозахисницями На даний час здійснюється державний моніторинг становища жінок та дівчат, тимчасово переміщених унаслідок військових дій на сході України. Здійснюється незалежний(силами спільноти) моніторинг ситуації насильства щодо жінок, які живуть з ВІЛ, займаються проституцією, вживають наркотики; жінок у ситуації військових дій. Не здійснюється моніторинг щодо насильства стосовно жінок-правозахисниць; жінок, що живуть у віддалених/малонаселених/ сільських місцевостях(останні складають третину всіх жінок України). Впровадження, оновлення або розширення національних планів дій щодо припинення насильства над жінками та дівчатами Ухвалено Концепцію Державної соціальної програми запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі на період до 2023 року(2018). Готується сама Державна соціальна програма. Крім того, уряд почав розробку окремої державної програми з протидії насильству за ознакою статі, зумовленому військовим конфліктом. Впровадження або посилення заходів щодо розширення доступу жінок до правосуддя(таких як створення спеціалізованих судів, проведення тренінгів для представників правосуддя та поліції, застосування захисних приписів, відшкодування та компенсацій жертвам насильства у випадках феміциду, ситуаціях збройного конфлікту, удосконалення системи збору кримінальних доказів для покращення роботи прокуратури та забезпечення обґрунтованості та об’єктивності судових рішень, прозорості розподілу повноважень у країнах з плюралістичними правовими системами) Підвищення кваліфікації фахівців системи правосуддя щодо особливості розгляду справ стосовно домашнього насильства є важливою складовою ефективного реагування судової системи та забезпечення правосуддя. Враховуючи рекомендації міжнародних інституцій(CEDAW, УПО) і неурядових організацій, та відповідно до завдань НПД CEDAW, в 2018 році ключові установи, відповідальні за підготовку та підвищення кваліфікації фахівців системи правосуддя – Національна школа суддів України та Національна академія прокуратури України – провели значну роботу з розробки та інституалізації тематичних тренінгових курсів. Національною школою суддів України розроблено, апробовано та впроваджено навчальний 93 Для отримання додаткової інформації дивіться: Halyna Bocheva. Roma in Ukraine – A Time for Action Priorities and Pathways for an Effective Integration Policy. – Minority Rights Group Europe, 2019/ Режим доступу: https://minorityrights.org/wp-content/ uploads/2019/05/MRG_Rep_Ukraine_EN_Apr19.pdf 44

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 курс для суддів«Особливості розгляду справ, пов’язаних із домашнім насильством», підготовлено 25 тренерів-суддів за даною тематикою. За цим курсом у 2018 р. пройшли навчання 263 судді. В 2019 р. ведеться робота по створенню навчального курсу для суддів«Особливості проваджень щодо злочинів, вчинених за ознакою статі». ГО«Ла Страда-Україна» спільно з Національною академією прокуратури України розроблено та апробовано лекцію-дискусію на тему«Роль прокурора у протидії домашньому насильству», метою якої є розкриття ролі та межі діяльності прокурора в протидії домашньому насильству та надання рекомендацій щодо застосування прокурорами нового законодавства з огляду на їх повноваження у сфері протидії домашньому насильству. Підготовлено до друку науково-практичний посібник«Діяльність прокурора щодо запобігання та протидії домашньому насильству». Задля підвищення кваліфікації співробітників поліції щодо реагування на випадки домашнього насильства розроблено навчально-методичний тренінг для операторів служби«102» «Реагування на звернення осіб, постраждалих від ґендерно-зумовленого насильства»(протягом 2017 – 2018 рр. оператори з 14 областей пройшли відповідне навчання). Розроблено навчально-методичний тренінг«Особливості надання допомоги постраждалим від домашнього та ґендерно-зумовленого насильства» для спеціалістів центрів/бюро надання безоплатної правової допомоги. Протягом 2017 – 2018 рр. тренінги проведено для спеціалістів із 73 бюро/ центрів надання допомоги. В 2019 році ця діяльність продовжується. Асоціація жінок-юристок України«ЮрФем» у рамках навчання адвокатів з визначення ґендерної дискримінації та алгоритму надання правової допомоги окремо акцентує увагу на захисті прав постраждалих від ґендерно-обумовленого насильства, зокрема домашнього. Алгоритм виявлення випадків ґендерної дискримінації і докладний порядок надання правової допомоги детально представлені у розроблених фахівчинями«ЮрФем» методичних рекомендаціях«Ґендерна дискримінація: ідентифікація та механізм надання правової допомоги», затверджених наказом Мін’юсту від 12.03.2019 р. № 33. Вони рекомендовані до застосування адвокатам та юристам системи безоплатної правової допомоги в Україні. 14. Які стратегії застосовувала ваша країна за останні п’ять років для запобігання насильству над жінками та дівчатами? Представлено законодавчі ініціативи про посилення покарання за педофілію. У липні 2019 р. профільний комітет ВРУ рекомендував парламенту ухвалити Закон«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за злочини, вчинені щодо малолітньої чи малолітнього, неповнолітньої чи неповнолітнього та особи, яка не досягла статевої зрілості»(реєстр. № 6449). Хоч номінально його норми спрямовано на захист дітей, у т. ч. дівчаток, від сексуального насильства, закон викликав негативну реакцію правозахисниць\ків. 15. Яких заходів було вжито вашою країною за останні п’ять років для запобігання і реагування на насильство стосовно жінок і дівчат, що здійснювалось за допомогою технологій (онлайн-сексуальні домагання, онлайн-переслідування, публікація інтимних зображень без отримання згоди)? НУО не надають додаткової інформації до висвітленої в урядовому Національному огляді. 16. Що зроблено вашою країною за останні п’ять років в питанні гідної репрезентації образів жінок та дівчат, подолання ґендерної дискримінації та/або упередженості у медіа? Вдосконалення правового регулювання для боротьби з дискримінацією та/ або ґендерною упередженістю у медіа На виконання Національної стратегії у сфері з прав людини, розробленої на період до 2020 року, Мінсоцполітики спільно з Представництвом Фонду ім. Фрідріха Еберта та Індустріальним Ґендерним Комітетом з Реклами підготували «антидискримінаційні» поправки до чинного закону«Про рекламу». У липні 2018 р. в парламенті був зареєстрований відповідний законопроект(реєстр. № 8558). Мінсоцполітики як спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків здійсню45

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 вав супровід цього законопроекта, однак через дострокові парламентські вибори він не був розглянутий. З 2018 р. активно включилось до виконання ґендерних програм та планів дій новостворене Міністерство інформаційної політики України. Інший відповідальний державний орган – Держкомтелерадіо – прийняв свою внутрішню Комплексну програму впровадження ґендерних підходів у діяльність Держкомтелерадіо на 20192020 роки та План заходів з її реалізації на 2019 рік. Реалізація цього Плану передбачає: 1) виконання заходів національних програм та планів дій з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі; 2) інтегрування ґендерного компоненту в діяльність Держкомтелерадіо. Уряд ухвалив нову редакцію Українського правопису(постанова КМУ від 22.05. 2019 р. № 437). Правопис передбачає утворення і офіційне вживання фемінітивів; тоді як досі чинний Класифікатор професій дозволяв офіційно позначати професії та посади в чоловічому роді. Наступним кроком має стати внесення змін у цей Класифікатор. Вживання фемінітивів дає змогує візуалізувати жіночу участь у професійному житті, на керівних посадах та дозволяє ЗМІ адекватно відобразити внесок жінок у суспільне життя. Жіночі та феміністичні організації України останні кілька років вели кампанію за вживання фемінітивів у медіа, в освіті та офіційному житті, і прийняття нових норм правопису є й їх перемогою. Запровадження обов’язкового регулювання для ЗМІ, у тому числі в сфері реклами Обов’язкове регулювання для ЗМІ не вводилось. Так, відповідно до листа Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 31.07.2019 року №15а/352, за повідомленням видання«Детектор медіа», рада не може застосувати санкції до телеканалів, які поширюють сексистські повідомлення, бо у частині другій статті 6 Закону України«Про телебачення і радіомовлення» немає заборони дискримінації за ознакою статі. Хоча ця стаття містить заборону пропаганди винятковості, зверхності або неповноцінності осіб за іншими ознаками – релігійними переконаннями, ідеологією, расовою чи національною належністю, фізичним або майновим станом, соціальним походженням. Керівниця Національної ради Ольга Герасим’юк пропонує врегулювати проблему поширення сексизму в ЗМІ через прийняття саморегуляторного акту разом із комерційними медіа(у цьому ж листі). З огляду на зазначене важливим є внести зміни до статті 6 Закону України«Про телебачення і радіомовлення», передбачивши заборону дискримінації за статтю. Підтримка медіаіндустрії у розробці добровільних кодексів поведінки Продовжено діяльність з впровадження Стандарту недискримінаційної реклами за ознакою статі – добровільного кодексу корпоративної етики рекламістів, розробленого в Україні 2011 р. за ініціативи«Української Асоціації Маркетингу» та інших професійних об’єднань, а також Представництва Фонду імені Фрідріха Еберта. Стандарт недискримінаційної реклами офіційно зареєстрований як Стандарт організацій України недискримінаційна реклама за ознакою статі(СОУ 21708654-002-2011) та підписаний всіма фаховими асоціаціями маркетологів та рекламістів. З метою контролю дотримання норм Стандарту професійним співтоваристом підписанти створили Індустріальний Ґендерний Комітет з Реклами. З 2014 р. тривало створення регіональних представництв ІҐКР. Індустріальний Ґендерний Комітет приймає скарги від споживачів та громадських організацій, проводить власний моніторинг реклами. Лише протягом 2018 року ним було отримано 403 скарги на дискримінацію в рекламі; 98 реклам було визнано дискримінаційними. На звернення Держпродспоживслужби України Комітет надав 47 експертиз. На звернення Експертної ради з питань запобігання та протидії дискримінації за ознакою статі при Міністерстві соціальної політики ним було надано 18 експертиз. Загалом лише протягом 2018 року завдяки діяльності Комітету було змінено 65 рекламних кампаній. «Етичний кодекс редакції щодо ґендерно-чутливої політики» як акт саморегулювання в ЗМІ у березні 2019 р. розробили та активно просува46

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 ють фахові журналісти з громадського об’єднання«Детектор Медіа» 94 . Інформації щодо підписання редакціями Етичного кодексу ще немає. Однак розроблену журналістською громадськістю політику можна розглядати як крок вперед щодо впровадження ґендерної рівності та просування практик недискримінації за статтю в ЗМІ. Проект Політики ґендерної чутливості медіа розробили та лобіюють серед регіональних медіа громадські організації, зокрема Волинський прес-клуб і Ґендерний центр Волині. Постійні незалежні моніторинги щодо забезпечення ґендерної рівності у ЗМІ проводять громадські організації та дослідницькі компанії, які регулярно оприлюднюють отримані результати. Моніторинг з ґендерної чутливості регіональних медіа з 2017 р. проводить Волинський прес-клуб і Ґендерний центр Волині у партнерстві з Незалежною громадською мережею прес клубів України та за підтримки Медійної програми в Україні, Internews 95 . Моніторингові дослідження ґендерного балансу в українських онлайнЗМІ проводить Інститут масової інформації 96 . Ліга захисту прав жінок«Гармонія рівних» з 2017 р. проводить постійний моніторинг сексизму в рекламі. В рамках проекту ЄС моніторинг реклами проводить також ГО«Харківський обласний ґендерний ресурсний центр». Результати цих моніторингів свідчать, що, незважаючи на докладені зусилля, жінки залишаються недопредставленими в ЗМІ та часто представлені як люди меншої вартості. Навчання для медіапрофесіоналів з метою заохочення створення та використання нестереотипних, збалансованих та різнопланових образів жінок та дівчат у медіа Мінсоцполітики в рамках проекту«Розробка та впровадження механізму попередження появи дискримінаційної реклами в інформаційному просторі» спільно з Індустріальним Ґендерним Комітетом з Реклами та Представництвом Фонду ім. Фрідріха Еберта провело низку регіональних семінарів на тему:«Попередження проявів сексистської реклами: інструменти місцевих органів влади та взаємодія із громадянським суспільством» у тринадцяти обласних центрах. Їх проведення сприяло утворенню регіональних координаційних майданчиків, що об’єднали управлінців, рекламістів, громадських активістів у виявленні та недопущенні проявів дискримінаційної реклами. Учасники семінарів ініціювали розробку методичних рекомендацій щодо проведення ґендерної експертизи звернень громадян на місцях. Волинський пресклуб і Ґендерний центр Волині з 2013 р. щороку проводять ґендерні медіакав’ярні – неформальні зустрічі з журналістами, де обговорюються питання їх ґендерної чутливості та створення ґендерно-недискримінаційного контенту. Ці організації також започаткували системне навчання журналістів/-ок регіональних медіа, надають їм експертну і менторську підтримку. Громадські медіаорганізації – Комісія із журналістської етики, Інститут масової інформації, Інститут розвитку регіональної преси – прямо не ставлять собі за мету впровадження принципів ґендерної рівності, однак проводять багато «круглих столів» та дебатів з цієї тематики, що сприяє просуванню ідей ґендерної рівності в ЗМІ. Ці організації очолюють такі журналістки, як Оксана Романюк, виконавча директорка Інституту Масової Інформації(ІМІ); Діана Дуцик, виконавча директорка Українського інституту медіа і комунікації; Ірина Славінська, продюсерка радіо«Культура» і ґендерна координаторка кампанії ПОВАГА; Лариса Денисенко; журналістка, авторка програми«Ген справедливості» та членикиня Правління«Громадського радіо». Вони є відомими громадськими діячками з чітко висловленою громадянською позицією за впровадження ґендерної рівності в Україні і промоутерками ґендерної рівності у суспільстві й масмедіа. Загалом тренінги щодо розмаїтого та недискримінаційного образу жінок для журналістів та рекламістів проводяться постійно. Основні донори: Національний Демократичний Інститут, 94 Остаточний кодекс редакції щодо гендерно-чутливої політики/ Режим доступу: https://issuu.com/irrpress/docs/. 95 Гендерна чутливість регіональних медіа: результати моніторингу(02/2019)./ Незалежна громадська мережа прес клубів в Україні. Волинський прес клуб./ Режим доступу: http://volynpressclub.org.ua/index.php?option=com_content&view=article& amp;id=842:-2019-&catid=10:2013-01-21-00-00-17&Itemid=21. 96 Моніторингове дослідження гендерного балансу в українських онлайн ЗМІ. Лютий 2019. Інститут масової інформації./ Режим доступу: https://imi.org.ua/monitoring-types/hendernyj-balans/. 47

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 Департамент міжнародного розвитку Великої Британії в рамках Фонду розвитку ефективного врядування, Представництво Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні, Рада Європи, Медійна програма України(Internews), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку. Видано низку посібників з питань ґендерної рівності для журналістів:«Стандарт рівності: посібник пресової практики з ґендерної перспективи»(2015),«Ґендерні медійні практики: Навчальний посібник із ґендерної рівності та недискримінації для студентів вищих навчальних закладів»(2014),«Ґендерна абетка для українських медіа»(2017),«Ґендерна чутливість українських медіа: порадник»(2018),«Висвітлення виборів в Україні: порадник для журналістів та редакцій»(2019), в якому окремий розділ присвячено дотриманню ґендерного паритету, та інші. Сприяння участі та лідерству жінок у медіа У квітні 2019 р. було створено мережу«Жінки в медіа», що є низовою саморегулятивною ініціативою журналісток. Мережа створена для обговорення представництва жінок в ЗМІ, поширення кращих практик, протидії сексизму, комунікації та взаємної підтримки. Станом на серпень 2019 р. в складі мережі налічувалось 340 жінок, які працюють в медіа. Планується реєстрація ініціативи«Жінки в медіа» як асоціації жінок-журналісток у формі громадської організації. 21 серпня 2019 р. вперше українські медійниці об’єднались у боротьбі із сексизмом політиків і опублікували Відкрите звернення від жінок у медіа до депутатської спільноти всіх скликань, політичних партій, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Його підписали понад 140 медійниць із різних ЗМІ. У зверненні жінки, які працюють у медіасфері, категорично засудили і назвали сексистським, образливим та таким, що принижує честь і гідність людини та професії, вислів щодо журналістки видання «Новое время» Ольги Духніч від обраного народного депутата від партії«Слуга народу» Максима Бужанського. Крім того, медійниці у зверненні вимагають від української влади розробити і впровадити етичний кодекс, який би забороняв сексизм та передбачав відповідальність політиків і чиновників за його прояви. Створення або посилення роботи служби захисту споживачів в частині отримання та розгляду скарг на публікації в медіа або ґендерну дискримінацію/ упередженість у медіа Для реагування на скарги та звернення громадян за фактами дискримінації за ознакою статі при Мінсоцполітики з 2012 р. діє Експертна рада з питань запобігання та протидії дискримінації за ознакою статі. До її повноважень входять як розгляд звернень та усунення порушень, так і виявлення причин дискримінації за статтю, та надання рекомендацій щодо методів запобігання і протидії порушень ґендерної рівності. До складу ради входять представниці Уряду, науковиці, лідерки та лідери НУО. З 2017 р. до складу ради включені правозахисниці, що захищають права людей із груп множинної дискримінації. Основною темою звернень, що надходять до Експертної ради, є реклама, яка нав’язує або пропагує негативні стереотипи щодо соціальних і ґендерних ролей жінок та чоловіків. Упродовж 2018 року Експертна рада розглянула 78 звернень громадян щодо проявів дискримінації щодо жінок і чоловіків у зовнішніх рекламних оголошеннях. За рекомендаціями ради 35 реклам було знято. В результаті реалізації проекту Мінсоцполітики «Розробка та впровадження механізму попередження появи дискримінаційної реклами в інформаційному просторі», спільного з Індустріальним Ґендерним Комітетом з Реклами та Представництвом Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні, у таких містах, як Вінниця, Ужгород, Львів, Дніпро, Полтава, Хмельницький, Одеса, Запоріжжя, Івано-Франківськ, Чернігів, Житомир, Кам’янець-Подільський, було створено обласні Експертні ради з питань запобігання та протидії дискримінації за ознакою статі. В рамках реформи органів місцевого самоврядування(децентралізації), що відбувається в Україні, загалом зросли можливості впливу місцевих органів влади на інформаційну політику в регіоні, включно через попередження проявів дискримінаційної реклами. 2017 року в Україні було завершено реорганізацію Держпродспоживслужби, що є уповноваженою розглядати скарги на рекламу й реалізує державну політику з контролю за дотриманням законодавства у сфері реклами, захисту прав споживачів, приймає рішення про визнання реклами дискримінаційною, застосовує фінансові 48

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 санкції до суб’єктів господарювання в разі порушень законодавства. У результаті реорганізації розроблено чіткий механізм щодо розгляду скарг, співпраці із громадськими організаціями та фаховими об’єднаннями маркетологів та рекламістів. У структурі служби діє Департамент захисту споживачів у сфері реклами та антитютюнового законодавства. Департамент уповноважений розглядати скарги на рекламу як від громадян, так і від громадських організацій, установ. Він має повноваження проводити власні розслідування щодо виявлення дискримінаційної реклами. Служба активно взаємодіє із фаховими організаціями в сфері реклами та маркетингу. Саме експертні висновки останніх є доказовою базою для визнання реклами дискримінаційною. Протягом 2018 року до Держпродспоживслужби та її територіальних органів надійшло 98 звернень громадян та громадських організацій щодо реклами, яка порушує етичні, моральні норми, нехтує правилами пристойності та є дискримінаційною за ознакою статі. Стягнуто понад 130 тис. грн. штрафів. Є практика виграних судів щодо усунення реклами, яка визнана дискримінаційною. Крім того, на національному рівні в Україні діє конституційний, постійно діючий колегіальний орган, що здійснює нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення: Національна Рада України з питань телебачення та радіомовлення. Зокрема, саме Національна Рада домоглася усунення реклами ОККО «Люблю коли вона заводиться» 97 з екранів телебачення та зовнішньої реклами. Нинішня перший заступник голови Національної ради Ольга Герасим’юк має чітку позицію щодо підтримки ідей ґендерної рівності. Це сприяє усуненню сексистської реклами та постійному обговоренню тем ґендерної рівності на суспільному радіо. Комітет ВРУ з питань свободи слова та інформаційної політики до останнього часу очолювала Вікторія Сюмар, у минулому журналістка. Комітет проводив чітку політику щодо впровадження ґендерної рівності. Загалом, існуючий в Україні механізм захисту споживача шляхом скарг на сексизм і стереотипи у ЗМІ досить ефективний щодо виявлення дискримінації за ознакою статті в рекламі і майже не діє щодо оскарження дискримінаційних матеріалів, які оприлюднюються журналістами. Щодо журналістських матеріалів з ознаками дискримінації громадяни можуть подавати скарги до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини(в такому випадку справа може розглядатися у суді) чи до Комісії із журналістської етики. Водночас потрібно відзначити, що дієвий механізм захисту споживачів шляхом скарг на журналістські матеріали ще потребує розробки та розгортання. 17. Чи вживались у вашій країні за останні п’ять років спеціальні заходи для боротьби з насильством щодо конкретних груп жінок, які піддаються множинній дискримінації? Якщо так, то чи оцінювався їхній вплив на жінок та чоловіків відповідно? Такі заходи вживалися щодо жінок-жертв домашнього насильства. Вони були пріоритетною групою. І також щодо жінок-ВПО. Водночас фактичне впровадження законодавства та політичних документів стосовно домашнього насильства все ще потребує урахування потреб вразливих груп – жінок з обмеженими можливостями(особливо психічні обмеження та порушення рухового апарату); бездомних жінок; жінок старшого віку; сільських жінок; представниць етнічних меншин(роми, кримські татари) та ін. Оцінки ґендерного впливу пропонованих заходів в Україні не проводилось, ця методика в Україні ще не запроваджена. 97 Рекламне відео«Люблю коли вона заводиться»/ Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=nEXu23Uwx3U. 49

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 УЧАСТЬ, ПІДЗВІТНІСТЬ ТА ҐЕНДЕРНО-ЧУТЛИВІ ІНСТИТУЦІЇ 18. Які дії та заходи вжила ваша країна за останні п’ять років для сприяння участі жінок у громадському житті та прийнятті рішень? Зміни до Конституції, законів та норм, які сприяють участі жінок у політиці, особливо на рівні прийняття рішень, включаючи реформу виборчої системи Держава у питанні сприяння участі жінок у громадському житті та прийнятті рішень здійснила ряд заходів по внесенню змін до базового для розвитку ґендерної рівності Закону«Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»(2005). Цей закон передбачає необхідність представництва жінок і чоловіків у політиці та процесі ухвалення рішень, проте не визначає механізмів досягнення цієї мети. Важливою нормою є положення цього закону про позитивні дії – спеціальні тимчасові заходи, що мають правомірну об’єктивно обґрунтовану мету, спрямовану на усунення юридичної чи фактичної нерівності у можливостях жінок і чоловіків щодо реалізації прав і свобод, встановлених Конституцією і законами України. Незважаючи на відсутність відповідних санкцій, у законодавстві України наявна норма стосовно фінансового заохочення партій, які проходять у парламент, враховуючи ґендерну складову, і отримують за це додаткове державне фінансування. У 2013 та 2015 роках було внесено зміни до ЗУ «Про політичні партії в Україні», що передбачає 30-відсоткову добровільну ґендерну квоту у виборчих списках кандидатів у депутати. Але недотримання даного принципу, знову ж таки, не передбачає жодних санкцій для партій-порушниць. Як результат, 20 із 29-и партій під час парламентських виборів 2014 року не дотрималися цих вимог, а ті партії, які дотримувалися квотного принципу формування виборчих списків, відводили жінкам непрохідну частину списку. Нововведення виборчої системи, що мали б вплинути на результати місцевих виборів 2015 року, містив прийнятий 14 липня 2015 р. Закон України«Про місцеві вибори». Цей закон передбачав пропорційну виборчу систему напіввідкритих списків для міських, районних, обласних місцевих рад, а також ґендерні квоти в списках кандидатів у депутати місцевих рад у багатомандатних виборчих округах(Стаття 4«Рівне виборче право»), але знову ж таки – без санкцій. Були сподівання, що до місцевих виборів 2015 року проблему відсутності санкцій за недотримання партійних квот буде вирішено. Попри заохочення жінок до активнішої участі в політичному житті шляхом законодавчого забезпечення застосування ґендерних квот у партійних списках, під час місцевих виборів 2015 року ці норми закону залишились на папері. В результаті місцевих виборів 25 жовтня 2015 року жінок серед депутатів обласних рад – 14,4%, районних рад – 23,5%, міст обласного значення – 24,8%, міст районного значення – 31,7%, селищних рад – 46%, сільських рад – 54,3%. Слід відзначити, що представництво жінок серед депутатів більше, ніж серед голів рад та міських голів, що також пояснюється статусом посади. Тобто, чим вищий рівень та статус посади, тим менше тут жінок. Наприклад, за результатами виборів 25 жовтня 2015 року серед міських голів міст обласного значення – всього 5,5% жінок(при цьому жодної жінки – міського голови обласного центру), міських голів міст районного значення – 7,5%, селищних голів – 18%, сільських голів – 33%. Водночас в перспективі результатом процесу фактичного укрупнення адміністративно-територіальних одиниць, який передбачає об’єднання великих та маленьких громад, може стати зменшення загальної кількості жінок-голів рад у цілому по Україні просто внаслідок зменшення кількості представницьких органів, де показник участі жінок вищий. Важливий внесок у просування ґендерної рівності зробила Верховна Рада України 8-го скликання, а саме підкомітет з питань ґендерної рівності та недискримінації Комітету з питань прав людини та Міжфракційне депутатське об’єднання(МФО)«Рівні Можливості». Співпраця у створенні та підтримці спільних законопроектів, спрямованих на відстоювання ґендерної рівності та рівних можливостей для жінок та чоловіків у праці, освіті, політиці, медицині та інших сферах життя, протидії насильству в сім’ї, захисту дітей, багатодітних сімей, батьків/матерів одинаків була їх ціллю. У березні 2016 р. при МФО була утворена Громадська рада з ґендерних питань, яка стала її консультативно-дорадчим органом. 50

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 Тимчасові спеціальні заходи, зокрема квоти, для сприяння участі жінок у громадському житті та прийнятті рішень Прийнятий в липні 2019 р. новий Виборчий Кодекс, що з 2023 року вводить пропорційну виборчу систему з відкритими списками, передбачає ґендерну квоту. Зокрема положення Кодексу визначає, що при формуванні загальнодержавного та регіональних виборчих списків кандидатів у депутати партія повинна забезпечити присутність у кожній п’ятірці(місцях з першого по п’яте, з шостого по десяте і т. д.) кожного виборчого списку як чоловіків, так і жінок(не менше двох кандидатів кожної статі). Таким чином, ґендерна квота за новою редакцією Виборчого кодексу України становитиме щонайменше 40% жінок у виборчих списках. Це значний крок для збільшення політичної участі жінок, для паритетного представництва обох статей при прийнятті важливих рішень. Однак, даний закон знову ж таки не включає норм, які передбачають відповідальність партій за недотримання ґендерних квот. У Верховній Раді України 8-го скликання(20142019 рр.) 30-відсоткової квоти дотрималась лише одна партія –«Самопоміч». У ній з обраних 32 народних депутатів було 11 депутаток, тобто 36%, що дозволило партії отримати державне фінансування діяльності в розмірі понад 300 млн. грн. Вибори до Верховної Ради України 9-го скликання в липні 2019 р. показали збільшення загальної кількості жінок у перших десятках списків політичних партій. Поряд з партією«Самопоміч» (6 жінок) ще декілька партій включили 30 і більше відсотків жінок у перші десятки своїх партійних списків –«Голос»(5 жінок),«Європейська Солідарність»(4 жінки),«Слуга народу»(3 жінки),«Сила і честь»(3 жінки). Партія «Батьківщина» у 2019 р. в першу десятку партійного списку включила 1 жінку – свою лідерку Юлію Тимошенко, хоча в 2014 р. жінок було втричі більше. За результатами виборів до Верховної Ради України 9-го скликання кількість жінок збільшилась з 12% до 20,8%(87 жінок). Якщо порівнювати з попереднім скликанням, то у парламенті цього скликання працюватиме на 39 депутаток більше. Закони та нормативні акти, які просувають участь жінок на дипломатичній службі та залучення жінок до міжнародного представництва чи роботи від імені держави, включаючи участь жінок в урядових делегаціях міжнародного рівня, їх номінування на відзнаки за утвердження миру чи вирішення конфлікту, та інші високі посади в сфері міжнародних відносин Заходів щодо рівного представництва чоловіків та жінок у міжнародних делегаціях держава не вживала. Єдиною ініціативою в цій сфері був законопроєкт про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України,(реєстр. №7283, суб’єкт законодавчої ініціативи – депутатка Світлана Войцеховська), що передбачає паритетний принцип представництва жінок і чоловіків при формуванні персональних складів Комітетів Верховної Ради України та офіційних делегацій парламенту. Станом на липень 2019 р. в Кабінеті Міністрів було 6 жінок серед членів уряду, що складало 24%, на вищих державних посадах(Категорія А) – 16,7%. Станом на липень 2019 р. в Україні 80% центральних органів виконавчої влади мали уповноважених осіб або координаторів з дотримання політики забезпечення рівних прав і можливостей для жінок та чоловіків. П’ять міністерств – МВС, Міноборони, МОЗ, МТОТ та Міносвіти – мають призначених радників з ґендерних питань. Заходів щодо обов’язкового залучення жіночих кандидатур до виконання миротворчих місій чи вирішення конфліктів, інших подібних місій за звітний період не вживалось. Забезпечення недискримінації жінок з боку організацій, які не підпадають безпосередньо під зобов’язання за Конвенцією з ліквідації всіх форм дискримінації шодо жінок, такі як політичні партії та профспілки Робота з політичними партіями в напрямі ґендерного вирівнювання кадрового складу і представництва виконувалася і була в пріоритеті. Питання ґендерного балансу та забезпечення рівності представництва жінок і чоловіків у профспілках, а також у громадському секторі та в бізнесі, порушувались значно рідше; а предметом регулювання вони взагалі не ставали. Заходів на їх збалансування в Україні не розроблялося. Аналіз та оприлюднення інформації щодо факторів, котрі призводять до недостатнього представництва жінок як членкинь чи офіційних представниць політичних партій, профспілок, організацій роботодавців, професійних об’єднань 51

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 Загалом системного аналізу в Україні не проводилось. Однак ситуація з представленістю жінок у політичних партіях та як посадових осіб в уряді ставала об’єктом розгляду. Можна вважати, що (від виборів до виборів) вона моніториться регулярно, хоч і різними організаціями, та за різними(неспівставними) методиками. Однак дані та тренди щодо представленості жінок на рівні підготовки та прийнятті рішень у профспілках та в професійних асоціаціях не збирались і не узагальнювались. Спільні фактори, що перешкоджають чи сприяють жінкам у партіях, професійних асоціаціях, профспілках тощо, в інших представницьких органах, не визначались та вивчені не були. Розбудова потенціалу, розвиток навичок та інші заходи Активно працюють багаточисельні школи жіночого, зокрема політичного, лідерства, зокрема, Академія жіночого лідерства в рамках програми DOBRE(06.2017— 01.2021), Школа жіночого політичного лідерства Спілки Жінок України, Студія жіночого лідерства, яку адмініструє НУО «Центр ґендерної культури» та інші. За останні роки відбулось також зростання активності та з’явились нові форми спільних дій жіночих організацій, жінок-лідерок. 2017 р. створена Українська жіноча демократична мережа(УЖДМ), що має на меті консолідувати жінок-депутаток різного рівня та різних політичних партій і сил задля впливу на прийняття політичних рішень на усіх рівнях, від загальнодержавного до органів місцевого самоврядування. Мережа має офіційно зареєстровані підрозділи у 17 областях України. З 2014 р. в Україні діє проект«Жінки – це 50% успіху України», ініційований та підтримуваний Національним Демократичним Інститутом Міжнародних Відносин. Проект спрямований на активізацію та підтримку жінок в громадському та політичному житті, врівноваження представництва жінок та чоловіків на ключових позиціях заради створення справді європейської моделі суспільства. У рамках проекту проводяться інформаційні компанії, семінари, тренінги та інші заходи із забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків. Весною 2019 р. 150 жіночих організацій України створили адвокаційну мережу«Громадський Альянс«Політична дія жінок»», з метою адвокації політичних прав жінок та досягнення ґендерного балансу у владі всіх рівнів. Заходи щодо запобігання, розслідування, переслідування та покарання за вчинення насильства щодо жінок у політиці Жінки-політикині неодноразово, і конфіденційно, і публічно, повідомляли про випадки сексизму, дискримінації при просуванні партійними кар’єрними сходинками, змушування відмовитись від посад на користь партійців-чоловіків, обмежені партійні ресурси на програми ґендерної рівності, відсутність у програмах партій ґендерних питань, навчання, запровадження етичних кодексів з питань нетерпимості до ґендерної дискримінації. На жаль, неодноразово фіксувались вислови високопосадовців, що містять сексизм і посилюють ґендерні стереотипи стосовно ролі жінок та чоловіків у суспільстві. Міжфракційне об’єднання«Рівні Можливості» неодноразово робило заяви проти сексистських висловлювань колег депутатів ВРУ 8-го скликання. Проте поки що в Україні тільки викристалізовується розуміння необхідності реагування на цю проблему, але спеціальних заходів чи механізмів не було напрацьовано. 19. Що ваша країна зробила за останні п’ять років для збільшення доступу жінок до вираження поглядів та участі у прийнятті рішень у медіа, в тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій? НУО не надають додаткової інформації до висвітленої в урядовому Національному огляді. 20. Чи відстежується частка державного бюджету, яка спрямовується на просування ґендерної рівності і розширення прав та можливостей жінок(ґендерно орієнтоване бюджетування)? Якою є приблизна частка національного бюджету, що вкладається у сприяння ґендерній рівності та розширення можливостей жінок? Будь ласка, надайте інформацію щодо способів застосування ґендерно орієнтоване бюджетування та його впливу. Обрахунку частки бюджету, витраченої на сприяння ґендерній рівності, в Україні не робилося. 52

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 Однак в Україні діє проект«Ґендерне бюджетування в Україні»(ҐОБ)(2014-2020), що має на меті підвищення економічної ефективності бюджетних видатків через врахування потреб жінок та чоловіків, які належать до різних вікових і соціальних груп. Проект передбачає надання технічної допомоги Міністерству фінансів України у впровадженні ґендерно орієнтованого бюджетування. Методичні рекомендації щодо впровадження та застосування ґендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі були затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.01. 2019 р. № 1. 2019 року Національне агентство України з питань державної служби(НАДС) підписало договір з Проектом«Ґендерне бюджетування в Україні» та Представництвом Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні про співпрацю у сфері підготовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування щодо політики ґендерної рівності та ґендерно орієнтованого бюджетування. В областях було проведено серію семінарів задля забезпечення сфери державного управління та місцевого самоврядування службовцями, які володіють знаннями і практичними навичками застосування ґендерно орієнтованого бюджетування; крім того заплановане запровадження тематики ґендерної рівності та ґендерно орієнтованого бюджетування до системи підготовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування. 21. Чи відслідковує ваша країна, як країна-донор, який відсоток міжнародної допомоги скеровано на просування ґендерної рівності та розширення можливостей жінок(гендерно орієнтоване бюджетування)? Україна не є країною-донором. 22. Чи має ваша країна чинну національну стратегію чи план дій з ґендерної рівності? Стратегічного плану Україна не має. Вона має кілька затверджених короткострокових(на 3-5 років) документів: Держпрограму(2018-2021), Нацплан дій 1325, Нацплан дій CEDAW(20182021). Зараз уряд готує ще три важливі документи; Стратегію(Програму та План дій до неї) з протидії ґендерно зумовленому насильству; Стратегію(Програму та План дій до неї) з протидії ґендерно зумовленому насильству в умовах військового конфлікту; План заходів з попередження та боротьби з сексизмом на виконання рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи СМ/Res(2019). Крім того, завдання з ґендерної рівності розподілені ще по 8 галузевих урядових стратегічних документах. 23. Чи має ваша країна план дій і терміни виконання рекомендацій Комітету з ліквідації дискримінації щодо жінок(для держав-учасниць) або рекомендацій Універсального періодичного огляду чи інших механізмів Організації Об’єднаних Націй у сфері прав людини, спрямованих на боротьбу з нерівністю і дискримінацією щодо жінок? План заходів на виконання рекомендацій за Універсальним періодичним оглядом Україна не готувала. У вересні 2018 р. був прийнятий Національний план дій з виконання рекомендацій, викладених у заключних зауваженнях Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок. НПД CEDAW передбачав орієнтовний перелік таких пунктів заключних зауважень комітету, що є міжсекторальними й відповідно міжвідомчими, і які потребують особливої уваги щодо підготовки заходів до них, як то доступ жінок до правосуддя; медіа і протидія ґендерним стереотипам; тимчасові спеціальні заходи(квоти); ґендерна рівність у зайнятості та професійній підготовці; збір даних і ґендерна статистика; становище сільських жінок. НПД CEDAW готувався як комплексний документ, що охоплював більшу частину виявлених проблем у забезпеченні прав жінок, і його виконання може стати кроком вперед у забезпеченні ґендерної рівності в Україні. Водночас, виконання цього документа особливо потребуватиме незалежного моніторингу. 24. Чи існує у вашій країні державна правозахисна установа? Якщо так, чи є в цієї інституції обов’язок займатися питаннями ґендерної рівності або дискримінації за статтю? 53

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 Національна правозахисна інституція в Україні – це Офіс Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та його Секретаріат. З 2014 по березень 2018 року в Секретаріаті Уповноваженого ВРУ працювала Представник Уповноваженого з питань дотримання прав дитини, недискримінації та ґендерної рівності Аксана Філіпішина. З березня 2018 року була обрана та призначена ВРУ на посаду Уповноваженого з прав людини Людмила Денісова, а структура Секретаріату була реформована. Внаслідок реформи у структурі Секретаріату Уповноваженого була утворена посада Представника Уповноваженого з рівних прав та свобод, на якого покладено функції моніторингу дотримання недискримінації за всіма ознаками. В штаті Представника працює окремий спеціаліст, що здійснює моніторинг порушень прав людини за ознакою статі та ґендеру. Уповноважений ВРУ має широкі й достатні, законодавчо визначені повноваження парламентського контролю щодо захисту прав і свобод людини, запобігання їх порушенню та відновлення в разі порушень. Важливим моніторинговим механізмом є Щорічні та Спеціальні доповіді Уповноваженого, в яких містяться рекомендації для органів влади. Щорічні доповіді містять обов’язкові розділи щодо стану дотримання рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та щодо дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності. Водночас стратегічні плани діяльності Уповноваженого на 2018 та 2019 рр. такого напрямку роботи, як«права жінок» чи«гендерна рівність», не передбачають 98 . МИРНІ ТА ІНКЛЮЗИВНІ СПІЛЬНОТИ 25. Що ваша країна зробила за останні п’ять років для розбудови і підтримання миру, формування мирного та інклюзивного суспільства задля забезпечення сталого розвитку та впровадження порядку денного «Жінки, мир, безпека»? Особлива увага до різних форм насильства та дискримінації, з якими стикаються жінки в громаді, яка постраждала від конфлікту, включаючи жінок-внутрішньо переміщених осіб, правозахисниць та(колишніх) учасниць бойових дій Питання викладено в державному огляді. Водночас, громадські організації вказують на такі проблеми, як брак систематизованих даних щодо представниць та представників уразливих груп, що виникли унаслідок військового конфлікту, зокрема на місцевому рівні. Так, досвід виконання обласного плану дій з реалізації НПД 1325 у Херсонській області, що знаходиться поблизу зони конфлікту, свідчить, що розпочатий збір даних про кількість ВПО – жінок і чоловіків, ветеранок і ветеранів, удів, представників інших груп – важко уніфікувати. Адже ці дані в різних управліннях – соціального захисту, охорони здоров’я, оборони тощо – були різними. Це ускладнювало процеси і планування, і бюджетування, не дозволяло зробити повноцінну оцінку потреб людей. Прийняття та/або виконання Національного плану дій щодо жінок, миру та безпеки Україна прийняла Національний план дій на виконання Резолюції РБ ООН 1325«Жінки, мир, безпека»(2016) 99 в умовах збройного конфлікту, що є винятком серед країн, які приймали такі плани. Дії з розбудови і підтримки миру, просування мирних і інклюзивних громад для сталого розвитку і впровадження порядку денного «Жінки, мир, безпека» є складовою НПД 1325. 98 Стратегічні напрями діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на 2018 рік; План заходів із реалізації Стратегічних напрямів діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на 2018 рік; Про затвердження Стратегічних напрямів діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на 2019 рік та Плану заходів із їх реалізації/ Режим доступу: http://www.ombudsman.gov.ua/ua/page/secretariat/docs/strategichnij-plan-diyalnosti.html. 99 Розпорядження КМУ«Про затвердження Національного плану дій на виконання Резолюції РБ ООН 1325«Жінки, мир, безпека» від 24.02.2016 р. № 113-р. 54

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 Водночас три роки реалізації НПД 1325 ще не створили міцних засад для досягнення реальних результатів в цій сфері. Не в останню чергу тому, що воєнні дії на території України досі тривають. Включення зобов’язань щодо питань«Жінки, мир, безпека» у ключову національну та міжвідомчу політику, планування та моніторинг Окрім НПД 1325, положення Загальної рекомендації CEDAW № 30 та № 35 і заходи з досягнення Цілей Сталого Розвитку № 5 та № 16 включені до національних документів з ґендерної рівності: НПД CEDAW, Держпрогарму, а також до Стратегії інтеграції внутрішньо переміщених осіб 100 та впровадження довгострокових рішень щодо внутрішнього переміщення на період до 2020 року та Плану дій на її виконання. Крім того, на виконання НПД 1325 були прийняті галузеві плани у МВС, Державній прикордонній службі, Національній поліції, Національній гвардії, Міністерстві оборони, Генеральному штабі ЗСУ. Уряд звітує про те, що НПД 1325 101 та НПД CEDAW було локалізовано на обласному рівні як окремі програми чи плани, а також включено окремі заходи за тематикою резолюції РБ ООН 1325 до обласних програм ґендерної рівності. Так, на виконання НПД 1325 прийнято 18 регіональних планів дій, ще 7 областей включили питання«Жінки, мир, безпека» у інші обласні програми. Однак ані державної, ані незалежної оцінки цієї локалізації здійснено не було. Реалізація профілактичних заходів, у тому числі створення систем раннього попередження, заходи з посередництва, регулювання передачі зброї, ведення діалогу з протестуючими або учасниками рухів опору, а також включення до цих заходів ґендерного компонента 1325 передбачає профілактичні заходи задля створення систем раннього попередження, але ці заходи переважно освітнього та інформаційного характеру. Крім того, виконання завдань плану затримується. Так, підписання й виконання Декларації ООН про безпеку шкіл та використання мінімального стандарту Керівних принципів для захисту шкіл та університетів від використання у військових цілях під час збройних конфліктів виконано не було(пункт 3.6 НПД 1325). Здійснюється розроблення та впровадження освітніх програм, дистанційних курсів з питань «Жінки, мир, безпека», що включають питання ґендерних аспектів вимушеного переселення, роззброєння, безпеки, медіації, демобілізації, реінтеграції, доступу до правосуддя, теорії і практики встановлення миру, примирення та участі жінок у миротворчих процесах для жінок і чоловіків тощо(пп. 4.1, 4.5, 4.7 НПД 1325). Дніпровська академія неперервної освіти ввела курс«Формування навичок реалізації принципів ґендерної рівності в системі сучасної дошкільної освіти» та«Базові навички медіатора в навчальному закладів та участь у вирішенні конфліктів і миробудування». Водночас, подібні програми часто розробляються відразу для всіх перерахованих в НПД 1325 питань, і такий, формальний, підхід дає мало практичних результатів. В Україні впроваджено багато неурядових ініціатив з проведення діалогів щодо порозуміння, миробудування, більшість з них – на сході України. За повідомленням ГО«Театр для діалогу», у 2017-2018 рр. порівняно з 2014-2015 рр. географія діалогів збільшилась, а жінки складають 66% учасників. Забезпечено навчання фасилітаторів діалогів, побудову діалогів на основі міжнародно визнаних методик. Спроби ділити учасників діалогів за поглядами знаходять адекватну реакцію й відповідь неурядових жіночих та феміністичних організацій, як неототалітарні. Використання комунікаційних стратегій, включаючи соціальні медіа, для підвищення обізнаності щодо порядку денного«Жінки, мир, безпека» Зі всього спектру можливих комунікаційних стратегій НПД 1325 передбачає розроблення та поширення у ЗМІ соціальної реклами щодо культури миру, ґендерних вимірів врегулювання та 100 Розпорядження КМУ«Про схвалення Стратегії інтеграції внутрішньо переміщених осіб та впровадження довгострокових рішень щодо внутрішнього переміщення на період до 2020 року» від 15 листопада 2017 р. № 909-р. 101 Загальна рекомендація № 30 щодо становища жінок в умовах запобігання конфліктів, в конфліктних та постконфліктних ситуаціях, Загальна рекомендація №32(2014) щодо ґендерних аспектів статусу біженця, притулку, громадянства та безгромадянства жінок, Загальна Рекомендація №35 стосується ґендерно-зумовленого насильства над жінками, що є оновленням Загальної рекомендації №19. 55

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 запобігання конфліктам, сексуальному насильству, пов’язаному з військовим конфліктом. Водночас окремі ініціативи соціальної реклами з питань війни і миру не містять ґендерної складової. Інші комунікаційні засоби і стратегії також використовуються недостатньо. На сайті Мінсоцполітики інформація про НПД 1325 є тільки в розділі«ґендерна політика» в частині новин. Це ускладнює користувачам доступ до інформації про план та його виконання, лишаючи її доступною переважно вузькому колу мотивованих фахівців. Сайти та сторінки в соціальних мережах Міноборони, МВС та їх відомств містять більш докладну інформацію та ресурси щодо НПД 1325 та загалом з питань жінок, миру й безпеки. Інформування з цих питань здійснюють також окремі громадські організації в рамках проектів, фінансованих донорами. Однак ці ініціативи не координуються між собою. В областях, географічно близьких до зони бойових дій, протягом останніх років відбувається багато тренінгових, навчальних, медіаційних та інших локальних і масових заходів з питань безпеки, реінтеграції, доступу до правосуддя, миротворчості та участі жінок у миротворчих процесах, що проводяться як державними органами, так і громадськими організаціями у співпраці з донорами. Крім іншого ці заходи мають суттєвий інформаційний та комунікаційний ефект. Збільшення бюджетних видатків на впровадження порядку денного«Жінки, мир, безпека» Відповідно до чинного НПД 1325 102 , на його реалізацію до 2020 року заплановано фінансування у розмірі: 261 тис. грн. – державний бюджет, 2 533,6 тис. грн. – місцевий бюджет, 19 603,1 тис. грн. – інші джерела(кошти міжнародних організацій). Загальна сума складає 22 397,7 тис. грн. Державний бюджет складає 1,2%, місцевий – 11,3%, кошти міжнародних організацій – 87,5%. Разом з тим бажано запланувати фінансову підтримку жіночих правозахисних організацій, які залучені до виконання цих планів на національному та місцевому рівні. Заходи для скорочення надмірних воєнних видатків та/або контролю за доступністю зброї Військові дії на території України тривають з 2014 року по нинішній час. Відповідно, динаміка асигнувань державного бюджету між 2014-м та 2019 роками показує постійне збільшення військових асигнувань та витрат на правоохоронні органи. Перерозподіл коштів від військових витрат на соціальний та економічний розвиток, у тому числі на ґендерну рівність та розширення можливостей жінок На території України тривають військові дії, майже щодня публікується інформація про нові поранення та людські втрати в зоні бойових дій. Питання перерозподілу військових витрат під час війни на території Української держави та переспрямування їх на соціальний та економічний розвиток набудуть актуальності після завершення воєнних дій, розмінування територій тощо. Інклюзивний та ґендерно-чутливий аналіз конфліктів, механізми раннього попередження та запобігання Положення НПД 1325 передбачають ґендерний аналіз конфлікту та механізмів раннього попередження конфлікту. Проте їх практичного впровадження немає, або воно відбувається на формальному рівні у зв’язку з тим, що методик такого аналізу бракує, і відповідні пункти НПД 1325(пп. 1.1, 1.2., 1.3, 1.4.) їх розроблення не передбачають. 102 Розпорядження КМУ«Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. № 113» від 5 вересня 2018 р. № 637-р. 56

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 26. Що ваша країна зробила за останні п’ять років для підвищення лідерства, представництва та участі жінок у запобіганні конфліктам, вирішенні конфліктів, миробудуванні, гуманітарних ініціативах та реагуванні на кризи, на рівнях прийняття рішень у ситуаціях збройних та інших конфліктів, і в кризових умовах? Сприяння і підтримка участі жінок у мирних процесах та впровадженні мирних угод В переговорах за Мінською тристоронньою угодою про тимчасове перемир’я у війні на сході України 103 з боку України з 2014 р. по 2019 р. брали участь дві жінки: Ірина Геращенко, що з 17 червня 2014 р. по 17 травня 2019 р. була Уповноваженою Президента України з мирного врегулювання ситуації в Донецькій та Луганській областях, та Ольга Айвазовська, яка була призначена експерткою української сторони в політичній підгрупі Трьохсторонньої контактної групи в Мінську на перемовинах з питань врегулювання військового конфлікту на Донбасі з 2016 року. 2019 року, після обрання Президентом України Володимира Зеленського, до нового складу переговорної групи Мінського процесу увійшла одна жінка, Валерія Лутковська, екс-Уповноважена Верховної Ради України з прав людини. Проте залучення окремих жінок мало змінює ситуацію, якщо відсутні структурні зміни та сталі стратегії залучення жінок. Присутність окремих жінок за столом переговорів не покращує якість мирних угод і не гарантує їх дотримання. На сьогодні ще не побудовано механізмів ефективного включення в ці процеси жіночих організацій та ініціатив як суб’єктів громадянського суспільства. Сприяння рівній участі жінок у гуманітарній діяльності та реагування на кризи на всіх рівнях, особливо на рівні прийняття рішень Здійснювались заходи щодо посилення представництва окремих категорій жінок, задіяних у військовому конфлікті на сході України. Представниці новоутвореного Жіночого Ветеранського Руху ввійшли до експертної групи при Міністерстві у справах ветеранів та вносять у порядок денний міністерства питання жіночої реабілітації. З питань протидії насильству під час воєнного конфлікту Жіночий Ветеранський Рух співпрацює з платформою«Жінки, мир, безпека», створеною з ініціативи МФО«Рівні Можливості». Для посилення захисту ветеранів у листопаді 2018 р. було створено Міністерство у справах ветеранів, що координує виконання державних програм з питань лікування, реабілітації, медичного забезпечення, надання житла та землі, соціальної та професійної адаптації тощо. Однак за даними громадських організацій, що працюють із ветеранками, надавані послуги є ґендерно«сліпими» та не призводять до рівноцінності результатів. Незважаючи на прийняття парламентом закону«Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних силах України та інших військових формуваннях», жінки, що хочуть проходити військову службу, або проходячи, продовжують стикатися з випадками дискримінації. Зокрема через відсутність відповідної логістики, яка дозволила б суміщати службу в армії та материнство; перешкоджання жінкам у вступі до ЗСУ, або в можливості обійняти бажану бойову посаду; пропонування жінкам нижчих посад; запрошення їх тільки в разі відмови або відсутності претендентів-чоловіків при направленні на перепідготовку та підвищення кваліфікації. Окремо військовослужбовиці відзначають проблему сексуальних домагань. 103 Мінська тристороння угода про тимчасове перемир’я у війні на сході України від 5 вересня 2014. 57

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 27. Що ваша країна зробила за останні п’ять років для посилення судової та позасудової відповідальності за порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини жінок та дівчат у ситуаціях збройних та інших конфліктів чи гуманітарних дій та реагування на кризи? Впровадження правової та політичної реформи, що передбачила б попередження чи відшкодування за порушення прав жінок та дівчат Суттєвим недоліком українського законодавства, зокрема Кримінального Кодексу, є відсутність у ньому визначення такого злочину, як «сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом». У грудні 2018 р. в парламенті було зареєстровано законопроект«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права», що включав визначення«сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом». Законопроект був прийнятий у першому читанні. У Річній національній програмі під егідою Комісії Україна-НАТО на 2019 р. є завдання із гармонізації та впорядкування термінології щодо ґендерно-зумовленого насильства. На його виконання має бути розроблений та внесений на розгляд Уряду проект нормативно-правового акта про гармонізацію та впорядкування термінології щодо гендерно-зумовленого насильства у ІІ-ІІІ кварталі 2019 року. Також необхідно адаптувати до українського контексту і використовувати Міжнародний протокол з документування та розслідування сексуального насильства. За висновками аналітичного звіту«Війна без правил: ґендерно-обумовлене насильство, пов’язане зі збройним конфліктом на сході України»(2014-2017 рр.), підготовленого Східноукраїнським центром громадських ініціатив, зафіксовано доведені факти сексуального насильства з боку членів незаконних збройних формувань відносно 175 осіб. Представники центру ідентифікували ці випадки на основі інтерв’ю з особами, які безпосередньо зазнавали насильства або були його свідками; було опитано понад 300 осіб, з них 205 цивільних – 49 жінок та 156 чоловіків 104 . Посилення спроможності інститутів сектору безпеки з прав людини та запобігання сексуальному та ґендерному насильству та сексуальній експлуатації та зловживанням Держава вжила окремих заходів для протидії сексуальному насильству і домаганням на рівні законів та підзаконних актів. Було внесено зміни до Закону про забезпечення рівних прав та можливості жінок і чоловіків – посилення відповідальності працедавців 105 . МВС прийнято Порядок проведення службових розслідувань у Національній гвардії України, яким передбачено, що за фактами дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками чи сексуальними домаганнями – проводяться службові розслідування із залученням фахівців з питань ґендерної інтеграції органів військового управління. Затверджено Інструкцію про заходи контролю за зверненням громадян, які містять інформацію щодо дискримінації за ознакою статі та сексуальних домагань у Національній гвардії України, якою передбачено своєчасне реагування на випадки ґендерної дискримінації за ознакою статі за участю представника з ґендерної інтеграції управління кадрової роботи Головного управління Національної гвардії України. 104 Війна без правил: гендерно-обумовлене насильство, пов’язане зі збройним конфліктом на сході України/ А. Альохін, С. Кириченко, А. Кориневич та ін.; за заг. ред. В. Щербаченка, Г. Янової // ГО«Східноукраїнський центр громадських ініціатив». – К., 2017. – 216 с./ Режим доступу: https://jfp.org.ua/system/reports/files/110/uk/gon_151117.compressed.pdf. 105 Закон України«Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків» від 07.01.2018 № 2229-VIII доповнено Статтею 22.«Оскарження дискримінації за ознакою статі та сексуальних домагань, насильства за ознакою статі» та Статтею 23. «Відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих унаслідок дискримінації за ознакою статі чи сексуальних домагань, насильства за ознакою статі». 58

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 Прийнято наказ Міноборони № 82, що встановлює загальний порядок проведення службового розслідування, який використовується для розслідування у разі виявлення домагань, існує лише загальна«гаряча лінія» соціального захисту військовослужбовців, яка може бути використана для повідомлень щодо сексуальних домагань та інших видів гендерно-орієнтованого насильства. Наказ передбачає можливість залучення до комісії з проведення службових розслідувань інших спеціалістів, які є необхідними за рішенням особи, що призначає розслідування. Водночас важливо, щоб система подання скарг на факти сексуальних домагань передбачала: – можливість подавати скарги на сексуальні домагання і сексуальне насильство не за субординацією; – можливість подавати скарги в цивільну поліцію, нейтральну структур чи нейтральній особі; – захист скаржників від недружніх дій проти них з боку керівництва структури чи організації. Наразі, за повідомленнями жінок-ветеранок, випадки сексуального насильства і домагань все ще замовчуються, а гідних послуг для постраждалих від сексуального насильства ще немає. Зокрема, немає спеціалізованої гарячої лінії в Збройних силах та юридичного й психологічного супроводу постраждалих. Також не передбачено ґендерно-чутливих послуг реабілітації для військовослужбовок. У військових частинах не передбачено відповідного медичного персоналу. Лікарі, в тому числі і гінекологи, є в госпіталях. Розширення доступу постраждалих від конфлікту жінок, біженок чи переселенок до послуг запобігання насильству та захисту від нього Однією з уразливих груп щодо потрапляння у ситуації насильства є внутрішньо-переміщені особи. З 29 грудня 2014 р. по 12 січня 2015 р. ГО «Ла Страда-Україна» провела опитування в 16ти областях України стосовно ризику потрапляння саме цієї категорії осіб в ситуації торгівлі людьми. Було опитано 1000 респондентів з числа внутрішньо переміщених осіб та 403 респонденти з тих, які повернулися на місце свого постійного проживання. Встановлено, що 72,1% респондентів знали про існування проблеми «торгівлі людьми»(в тому числі 79,7% з числа респондентів з Луганської та Донецької областей). 6,5% і 12,5% з числа респондентів з Луганської та Донецької областей відповіли, що їм відомі випадки торгівлі людьми щодо ВПО. 10,8% респондентів з числа жінок, які є головами домогосподарств і проживають на іншій території, повідомили, що думали про те, щоб шукати роботу за кордоном(даний показник становить 12,1% серед жінок, які є головами домогосподарства і повернулись в місця постійного проживання). 7,8% респондентів відзначили, що готові працювати за кордоном на будь-яких умовах. 13, 6% респондентів відповіли, що протягом останніх 6 місяців їм, членам їхніх родин або знайомим доводилося працювати за кордоном. За даними опитування МОМ, проведеного серед внутрішньо переміщених осіб у 2018 році, 5% респондентів відповіли, що стикалися принаймні з однією ситуацією від початку конфлікту, в якій мали місце обман з боку роботодавця або примусова праця. 4% повідомили, що«працювали без очікуваної платні», і ще 3% –«працювали в умовах, значно гірших за обіцяні». Серед причин, що змусили їх вдатися до вищезазначених умов праці за останні 12 місяців, – брак їжі або нестача грошей на купівлю їжі. Також проблемою, з якою стикаються жителі непідконтрольних територій та внутрішньо переміщені особи, є відсутність реєстрації факту народження їхніх дітей. За встановленою в Україні спрощеною процедурою батьки або інші законні представники дитини, яка народилась на тимчасово окупованій території України, можуть звернутись до будь-якого суду на території України із заявою про встановлення факту народження. Такі заяви мають розглядатись невідкладно, а рішення підлягає негайному виконанню. Копія судового рішення видається учасникам справи негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження. Разом з тим, за інформацією ГРЕТА, станом на 2018 рік свідоцтво про народження отримали 8% дітей, народжених на території Криму, та 38% дітей, народжених на непідконтрольних Уряду України територіях Донецької та Луганської областей. Крім того, на практиці в деяких областях відповідне рішення суду доводиться чекати 5-7 днів, що створює додаткове фінансове навантаження на заявників. 59

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 Заходи для боротьби з виробництвом, вживанням та торгівлею незаконними наркотичними речовинами В Україні по всій території країни два останні роки спостерігається сплеск торгівлі наркотиками, особливо у містах. Житлові будівлі, включно з розміщеними поруч із дитячими, шкільними та доглядовими закладами, обписані адресами постачальників наркотиків, від марихуани до амфетаміну, які регулярно поновлюються. «Закладки» у дворах житлових будівель, візити туди розповсюджувачів наркотиків та осіб, що ці наркотики вживають, які відповідно закладають або відшукують«закладки», стали реальністю останніх років по всіх областях України 106 . Дуже часто для«закладок» використовують дитячі майданчики. Це є поширеною і масовою практикою. Епізодично розповсюджувачам наркотиків протидіють – переважно місцеві мешканці-чоловіки молодого віку 107 . Жінки, особливо похилого віку, а також діти, фактично беззахисні перед розповсюджувачами наркотиків та їх клієнтами, тому займають позицію невтручання в ситуацію. Нині систематичних дій з боку поліції для припинення поширення наркоторгівлі в Україні не планувалося та не велося. Втім, у парламенті зареєстрована у лютому 2019 року петиція до ВРУ за легалізацію медичної марихуани в Україні 108 , яка зібрала необхідні 25 тисяч підписів, і була розглянута та отримала підтримку Комітету ВРУ з прав людини. Це відкрило шлях до підготовки відповідного законопроекту, який розробляється. Заходи для боротьби із торгівлею жінками і дітьми У галузі протидії торгівлі жінками та дітьми в умовах конфлікту в Україні за звітний період Україна зробила значні кроки вперед в нормативному забезпеченні. Була затверджена і діяла Державна цільова соціальна програма протидії торгівлі людьми на період до 2015 року 109 . 2016 року було затверджено Державну соціальну програму протидії торгівлі людьми на період до 2020 року 110 . З часу окупації Автономної Республіки Крим та початку збройного конфлікту в 2014 році було прийнято низку нових нормативно-правових актів, а також внесено зміни до Кримінального кодексу України. Зокрема, Інструкцію зі збору та моніторингу статистичної інформації щодо осіб, які постраждали від торгівлі людьми. У вересні 2018 року було прийнято Закон«Про внесення зміни до статті 149 Кримінального кодексу України щодо приведення у відповідність з міжнародними стандартами». Положення цієї статті були приведені у відповідність з положенням Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності. У березні 2018 року було прийнято Закон«Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо захисту дітей від сексуальних зловживань та сексуальної експлуатації» з метою гармонізації законодавства України із положеннями Факультативного протоколу щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії до Конвенції ООН про права дитини. На розгляд Верховної Ради 23.02.2017 було внесено законопроєкт«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення протидії торгівлі людьми та захисту постраждалих осіб»(реєстр. № 6125). Також 24.01.2018 у парламенті зареєстровано проєкт закону«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном»(реєстр. № 6275-д). Станом на 106 Шифровки на стінах і вуличні„закладки“: в Україні зростає популярність нового способу наркоторгівлі/«Сьогодні», 13 грудня, 2017./ Режим доступу: https://ukr.segodnya.ua/regions/odessa/shifrovki-na-stenah-i-ulichnye-zakladki-v-ukraine-rastetpopulyarnostnovogo-sposoba-narkotorgovli-1098175.html. 107 Поскаржся на«закладку»: як українці об‘єднуються проти вуличних наркотиків/ Українська правда.- 21 травня 2019 р./ Режим доступу: https://life.pravda.com.ua/society/2019/05/21/236947/. 108 Законодавчо врегулювати канабіс для науки та медицини- захистити конституційні права громадян./ Електронні петиції Верховної Ради України.- 30 січня, 2019 // https://itd.rada.gov.ua/services/Petition/Index/4871 109 Постанова Кабінету Міністрів України«Про затвердження Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року» від 21.03.2012 № 350. 110 Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, прийнята ООН 2000 р., набрав чинності 2002 р. 60

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 червень 2019 р. обидва документи прийнято в першому читанні. Міністерство соціальної політики України визначено Національним координатором у сфері протидії торгівлі людьми. У 2013 році Мінсоцполітики створено Міжвідомчу робочу групу з метою розгляду проблемних питань, що виникають під час реалізації державної політики у сфері протидії торгівлі людьми, та удосконалення нормативно-правової бази. У 2017 році було проведено сім зустрічей міжвідомчої робочої групи, у 2018 – дев’ять. Координація діяльності з впровадження національних планів заходів та стратегій у сфері протидії торгівлі людьми здійснюється також Міжвідомчою радою з питань сім’ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку, попередження насильства в сім’ї та протидії торгівлі людьми. Міжвідомча рада є тимчасовим консультативно-дорадчим органом, утвореним при Кабінеті Міністрів України. У період з 2010-го по 2016 рік Міжвідомча рада не збиралась, з 2016 року її засідання проводяться з періодичністю один раз на рік. Останнє засідання відбулось 24 липня 2018 року. Слід відмітити, що на регіональному та місцевому рівні також діють такі міжвідомчі ради. Ключовими проблемами у сфері протидії торгівлі людьми лишаються: – неконсолідованість статистичних даних щодо торгівлі людьми в Україні(правоохоронні органи збирають дані про кількість постраждалих від торгівля людьми, зареєстрованих під час кримінальних розслідувань, Мінсоцполітики веде облік осіб, які офіційно звернулись за статусом постраждалих від торгівлі людьми, а МОМ, неурядові організації та постачальники соціальних послуг ведуть власну статистику постраждалих та імовірно постраждалих від торгівлі людьми, яким вони надають допомогу). Так, наприклад, Мінсоцполітики у 2014 році було ідентифіковано 27 осіб, які постраждали від торгівлі людьми, у 2015 році – 83, 2016 – 110, 2017 – 198, 2018 – 221(серед яких – 99 жінок, 98 чоловіків, 24 дитини(13 хлопців та 11 дівчат)). У 2015 р. правоохоронними органами в рамках кримінальних проваджень було виявлено 102 особи, які постраждали від торгівлі людьми, у 2016 році – 86 осіб, у 2017 році – 367 осіб, у 2018 – 223 особи(з них 135 – жінки, 60 – чоловіки та 28 – діти). Згідно статистичних даних МОМ, кількість імовірно постраждалих від торгівлі людьми, яких було виявлено, та яким надано допомогу в межах програми МОМ: у 2014 р. – 903, у 2015 р. – 740, у 2016 р. – 1151, у 2017 р. – 1259, у 2018 – 1265. Кількість постраждалих, ідентифікованих державними структурами, збільшується, однак питання ідентифікації залишається складним; – брак належних умов для соціально-психологічної реабілітації осіб, які постраждали від торгівлі людьми. Спеціалізованим закладом, який працює саме з цією категорією є Медичний реабілітаційний центр у Києві, діє на базі МОМ з 2002 р. та повністю фінансується за кошти цієї організації. Місцеві центри соціально-психологічної допомоги працюють переважно із внутрішньо переміщеними особами та здебільшого не мають спеціалістів, які могли б працювати з постраждалими від торгівлі людьми; – є проблеми з конфіденційністю даних осіб, що постраждали від торгівлі людьми. Зокрема ГРЕТА повідомляє про практику, коли імена та адреси постраждалих повідомляються правоохоронцям всупереч волі самих постраждалих, а також практику надсилання групових листів з Мінсоцполітики з іменами всіх тих заявників, чиї заяви про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, було відхилено. – постраждалі від торгівлі людьми не передбачені серед категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу відповідно до Закону України«Про безоплатну правову допомогу»; – незважаючи на збільшення кількості випадків експлуатації постраждалих в Україні, використання праці особи, про яку відомо, що вона є постраждалою від торгівлі людьми, досі не криміналізовано в українському законодавстві. Крім того, в ККУ не передбачено відповідальності юридичних осіб за торгівлю людьми; – в Україні все більшого поширення набувають нові форми торгівлі людьми, зокрема залучення постраждалих до здійснення злочинної діяльності.(Зокрема ідеться про справи, в яких українські громадяни були залучені до наркоторгівлі в Російській Федерації, Бразилії, контрабанди мігрантів у Греції тощо). При цьому в законодавстві України прямо не передбачено можливості звільнення від покарання за участь у злочинних діях особи, постраждалої від торгівлі людьми, яка була змушена вчиняти ці дії. Також не налагоджено належної співпраці між Україною та країнами, де перебувають в ув’язненні постраждалі від торгівлі людьми 61

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 наші громадяни, для забезпечення їх якнайшвидшого повернення на батьківщину. Крім того, в Україні досі не скасовано адміністративну відповідальність за зайняття проституцією відповідно до ст. 181-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що було б особливо актуально в умовах збройного конфлікту, коли відповідні особи можуть бути змушені займатися проституцією. 28. Що ваша країна зробила за останні п’ять років для ліквідації дискримінації та порушень прав дівчаток? Заходи для боротьби з негативними соціальними нормами та практиками і підвищення рівня обізнаності про потреби й потенціал дівчаток Відповідно до статті 3 Закону України«Про охорону дитинства», всі діти на території країни незалежно від статі мають рівні права і свободи. Питання захисту прав дівчат опосередковано також регламентуються Законами«Про органи та служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»,«Про запобігання та протидію домашньому насильству» та Державною соціальною програмою«Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2021 р. 111 Полегшення доступу дівчат до якісної освіти, розвитку і навчання Процес навчання у школах та дитячих садочках закладає фундамент для ґендерної нерівності, через підтримку ґендерних стереотипів у навчальних планах та програмах, упереджене ставлення педагогічного колективу до дівчат і хлопців. Законодавство України забезпечує рівні права дівчат і хлопців(дітей віком до 18 років) на освіту, охорону здоров’я, соціальний захист, захист від насильства і дискримінації. З 2017 року в Україні здійснюється антидискримінаційна експертиза підручників, завданням якої є прибрати стереотипні та хибні уявлення з підручників. У той же час існує потреба розширення завдань антидискримінаційної експертизи щодо перегляду нормативно-правових актів та методичних рекомендацій Міносвіти відповідно до принципів ґендерної рівності. Залишається актуальною проблема ширшого залучення вчителів та вчительок до проходження курсів з ґендерної теми під час підвищення кваліфікації з метою формування безпечного середовища у школах, в якому немає місця ґендерно-обумовленному насильству та стереотипним упередженим уявленням. Організація освітнього процесу та вивчення навчальних предметів у закладах освіти через рекомендовані Міносвіти підручники з«трудового навчання», інші подібні методичні рекомендації, досі сприяють поділу учнів та учениць на групи за статтю відповідно до стереотипних ролей жінок та чоловіків. За результатами опитування 2016 року, виявлено значний рівень стереотипності в оцінках організаційно-методичних питань у частині рівного ставлення до учнів та допомоги по окремих предметах тощо. При цьому педагогічний колектив наголошує на існуючій рівності, а учні та учениці частіше вказують на певні преференції для хлопців та дівчат і різницю у підходах. В той же, час 32% вчителів, зазначили що діти не можуть обирати за своїми вподобаннями групу для відвідування таких предметів як трудове навчання та захист Вітчизни, адже розподіл учнів та учениць відбувається виключно за статтю. Більше того, спираючись на результати опитування учнів, можемо зробити висновок щодо поширеності в українських школах практики формування гуртків та спортивних секцій для хлопців та дівчат, які не передбачають можливості відвідування для дитини іншої статі. Зокрема, дівчата не задіяні у гуртках технічного та IT- спрямування, мало представлені в спорті. Діти зазначають, що зустрічаються у закладах освіти з ґендерно-обумовленим насильством. Так опитування дітей(від 10 до 17 років) показало, що 16% дітей зазнають ґендерного-обумовленного насильства в школі, зокрема з такими 111 Постанова КМУ«Про затвердження Державної соціальної програми«Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2021 року» від 30,05.2018 р. № 453. 62

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 проявами насильства як наголошення з боку вчителів/вчительок, що поведінка чи зовнішність не відповідає статі дитини, обмеження участі в заходах через стать, та з різними видами сексуального насильства 112 . При цьому можна зазначити, що чим більшим є«шкільний досвід», тим більші відсотки учнів та учениць фіксують, що вони зустрічались з проявами ґендерно-обумовленого насильства(22% серед вікової групи 16-17 років). Проведення профілактичних заходів щодо стану здоров’я через неправильне харчування, раннє народження дитини(наприклад, анемія), вплив ВІЛ/ СНІДу та інших захворювань, що передаються статевим шляхом У 2018 році 47 дівчат віком до 14 років та 707 дівчат віком від 15 до 17 років зробили аборт (загальна кількість абортів за 2018 рік – 20 362) 113 . Народили дитину 118 дівчат віком до 14 років та 3 572 дівчини віком від 15 до 17 років. З них першороділлі – 101 дівчина у віковій групі до 14 років, та 3 199 – у віковій групі від 15 до 17 років. Вирішальне значення у профілактиці абортів та хвороб, що передаються статевим шляхом має доступ до сучасних засобів контрацепції та конфіденційних послуг у сфері сексуального та репродуктивного здоров’я. Рекомендація Комітету ООН з прав дитини щодо розробки комплексної національної політики у галузі дитячого психічного здоров’я(2011) не була виконана. Психологічна допомога для дівчат залишається недоступною, через відсутність системи первинної допомоги у медичних закладах, нестачу шкільних психологів, та недовіру до шкільних психологів. В той же час, за результатами опитування 2017 року, 74% дівчат вказали, що вони зазнавали стресу протягом останнього року через навчання у школі, також 71% дівчат зазначили, що протягом останнього року вони були тривалий час сумними. 7% дівчат зазначили, що протягом останнього року вдавались до практики самоушкоджень. Серед причин стресу найчастіша – хвилювання через неможливість встигати виконувати домашнє завдання(51% дівчат), на другому місці – матеріальне становище родини(18% дівчат). Окремою проблемою є складний доступ до медичних послуг для дітей біженців, зокрема дівчат, через незнання мови і відсутність супроводу. Наразі діти-біженці отримують такий супровід лише через проекти УВКБ ООН 114 . Запровадження політики та програм стосовно усунення насильства щодо дівчат Україна виконала рекомендації Комітету ООН з прав дитини і Комітету Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок – у 2012 році в Сімейному кодексі України було піднято з 17 до 18 років мінімальний вік вступу до шлюбу для дівчат, що сприяє рівності дівчат та хлопців. Разом з тим практика укладання ранніх шлюбів залишається. За даними Держстату, 13 77 дівчат(віком до 18 років) одружились у 2017 р., що становить 0,5% усіх жінок. Хлопців відповідної вікової групи майже у шістнадцять разів менше(84). Дитячі шлюби притаманні радше сільській місцевості, ніж міській. Зокрема, дівчата до 18 років у селах утричі частіше одружуються, ніж у містах(1,2% та 0,4% від загальної кількості зареєстрованих шлюбів у сільській та міській місцевості) 115 . Відповідно до результатів аналізу судових рішень по наданню права на шлюб, загалом саме вагітність – основна причина позитивних рішень для позивачів віком 16-17 років 116 . Однак у разі недосягнення позивачами 16-річного віку дозвіл дуже рідко надається, навіть у ситуації вагітності. Ранні шлюби та раннє материнство роблять дівчат вразливими щодо їх економічної спроможності, через втрату можливостей продовжувати навчання та починати професійну кар’єру. Соціальні послуги, які б забезпечували супровід 112 Звіт за результатами соціологічного дослідження«Вивчення гендерних аспектів насильства в школах України»./ За редакцією А.Костенко/ Сумський державний університет. – Суми, 2016. – 95 с. 113 Показники здоров’я населення та використання ресурсів охорони здоров’я в Україні у 2018 році. // Центр статистики охорони здоров’я МОЗ України./ Режим доступу: http://medstat.gov.ua/ukr/statdov.html. 114 Asylum Levels and Trends in Industrialized Countries, 2014. Опубліковано 26 березня 2015 р./ Режим доступу: https://www.unhcr.org/. 115 Демографічний щорічник«Населення України в 2017 році»: Державна служба статистики України./ Режим доступу: http: //www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2018/zb/11/zb_dy_2017.pdf. 116 Проблема дитячих шлюбів у світі та в Україні./ Режим доступу: https://povaha.org.ua/problema-rannih-shlyubiv-u-sviti-tav-ukrajini. 63

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 та підтримку, майже відсутні, і надаються лише громадськими організаціями, в окремих регіонах за рахунок міжнародної допомоги. Запровадження політики запобігання та ліквідації сексуального насильства та шкідливих практик Дівчата зазнають насильства в різних місцях – вдома, у школі, на вулиці та у громадському транспорті. Найнебезпечнішим місцем для дівчат є громадський транспорт: 22% дівчат зазначають, що відчувають небезпеку в громадському транспорті вдень, і 39% – увечері. Однією з причин, через яку дівчата відчувають небезпеку у громадському транспорті, є сексуальні домагання 117 . За даними Ради Європи, кожна п’ята дитина в Україні стикається з сексуальним насильством. Національна поліція щороку фіксує близько 4 300 випадків сексуального насильства проти дітей на етапі звернень. Разом з тим, розслідування цих злочинів було розпочато лише у 10% отриманих заяв, і лише 2% справ потрапляють до суду. Також лише у 1,5% випадків діти отримують соціальний супровід, що включає можливість отримання соціальної та психологічної допомоги. У школах та у садочках відсутнє статеве виховання, тому доступ дівчат до отримання життєвих навичок – як звернутись по допомогу в ситуації небезпеки – відсутній. Серед інституційних форм насильства щодо дівчат можна виділити практику примусових абортів. У той же час аборти серед дівчат-вихованок інституційних закладів приховуються шляхом внесення до медичної картки неправдивих медичних діагнозів. Загалом в Україні 100 тисяч дітей(1,5% всього дитячого населення України) змушені проживати в інституційних закладах різних типів практично до повноліття. Діти, які проживають у закладах, мають обмежений доступ до правосуддя, оскільки їх законними представниками є керівники закладів. Це призводить до того, що проблема сексуального насильства та сексуальної експлуатації в інституціях залишається прихованою. Практики насильства щодо дівчат у вигляді жіночого обрізання не є типовим явищем для України, однак процеси глобального переміщення людей вимагають бути готовими до його попередження й роботи з проблемою. Відсутність медичної статистики в таких випадках не дає можливості оцінити кількість жінок та дівчат, які проживають в Україні і постраждали від жіночого обрізання. Сприяння поінформованості дівчат та їхній участі у суспільному, економічному та політичному житті В Україні практики участі дітей з врахуванням стандартів зазначених у Загальному коментарі № 12 до Конвенції ООН про права дитини лише почали розвиватися шляхом впровадження проектів громадських та міжнародних організацій. Ці практики ще не набули сталої традиції участі. Більшість існуючих практик участі, в т.ч. органи учнівського самоврядування, дитячі громадські організації є лише формальними, оскільки процесом керують дорослі, які не завжди прислухаються до думок дитини. Згідно даних опитування 118 , проведеного серед дівчат шкільного віку, з питання«Чи є школа місцем, яке надає найбільше можливостей для дівчат щодо висловлювання своїх думок?», 55% дівчат зазначили, що мали можливість висловитися протягом останнього року з важливих для них питань; серед них 66% вказали, що мали таку можливість у школі, 61% – вдома, і лише 9% – на рівні місцевого самоврядування. 35% респонденток зазначили, що відчували страх подальшого переслідування за висловлювання своєї думки у школі, зокрема протягом останнього року. 67% дівчат хочуть мати більше можливостей для висловлювання своїх думок з тим, щоб до них прислухались. 87% дівчат вважають, що держава має консультуватися з дітьми при прийнятті рішень, що стосуються дітей. 35% дівчат(віком від 14 до 17 років) прагнуть брати участі в обговоренні питань, що стосуються рівності дівчат та хлопців. 117 Звіт про дотримання прав дитини в Україні«Голоси дітей»./ Жіночий консорціум України, Коаліція«Права дитини в Україні», Українська асоціація маркетингу та ін.- Київ, 2017.- 47 с. 118 Звіт про дотримання прав дитини в Україні«Голоси дітей»./ Жіночий консорціум України, Коаліція«Права дитини в Україні», Українська асоціація маркетингу та ін.- Київ, 2017.- 47 с. 64

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 ОХОРОНА, ЗАХИСТ І ВІДНОВЛЕННЯ ДОВКІЛЛЯ 29. Яких заходів вживала ваша країна за останні п’ять років для інтеграції ґендерних підходів та проблем в екологічну політику? Моніторинг та оцінка впливу екологічної політики та сталих інфраструктурних проектів на жінок та дівчат В березні 2018 р. на 62-й Сесії ООН зі становища жінок було обговорено доповідь України стосовно обмеження застосування пестицидів, інших отрутохімікатів і добрив, а також ген-модифікованого посівного матеріалу без ретельного вивчення їх токсичності, особливо впливу на організм жінки та репродуктивну функцію. Також 2018 року на Генеральній асамблеї Міжнародної Ради Жінок Україна представила проект резолюції з питання«Доступ до екологічної інформації та освіти». У вересні 2018 р. була сформована та затверджена резолюція від Національної Ради Жінок України(Джакарта, Індонезія). Загалом Україна тільки починає працювати над питаннями ґендерно-специфічних небезпек щодо екології і довкілля; зокрема тих, що очікують жінок, які працюють у тваринницькій галузі виробництва і на переробних підприємствах, з огляду на технології, продукти, інші джерела забруднення. У цій галузі, за інформацією Профспілки працівників агропромислового комплексу та її Ґендерної комісії, стан справ такий, що в Україні немає ні м’яса, ні жодного яйця, з вирощених промисловим способом, що були б без антибіотиків. Протягом 2018 року ця профспілка веде активну інформаційну кампанію від імені своїх членів з попередження про небезпеку і наслідки застосування протимікробних препаратів у нетерапевтичних цілях у тваринництві. Ризикам зараження AMR-бактеріями, що є стійкими до протимікробних препаратів, на робочому місці піддаються працівниці та працівники у продовольчому ланцюгу. Насамперед сільськогосподарські працівники, які працюють з тваринами та продуктами – м’ясом, птицею, молоком і молочними продуктами, яйцями, медом, зайняті в рибному господарстві, на бойнях, у транспортуванні, роздрібній торгівлі, в процесі готування їжі. На небезпечних робочих місцях виробляються небезпечні продукти харчування. Ми не можемо забезпечити чистоту продукції, яку ми їмо, не захистивши працівників, які її виробляють. Профспілка працівників АПК та ГС«Союз українського селянства» у квітні 2019 р. провели «круглий стіл» з цих питань на національному рівні – за участі Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради України, Держпраці України, Федерації роботодавців в АПК, Національної академії аграрних наук України, Держпродспоживслужби, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Національного університету біотехнологій і природокористування України, ДУ «Центр громадського здоров’я» МОЗ України, Української сторони Платформи громадянського суспільства«Україна ЄС». За підсумками «круглого столу» було прийнято Резолюцію з вимогами до влади припинити широке і бездумне застосування протимікробних препаратів, об’єднати зусилля держави, профспілок, роботодавців та вчених у вивченні ризиків надходження в навколишнє середовище та продукти харчування залишкових кількостей антимікробних препаратів; розпочати фінансування наукових досліджень з метою мінімізації поширення антибіотикорезистентних форм мікроорганізмів у навколишньому середовищі, ініціювати проведення слухань у Комітеті з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради України з питання«Стійкість до протимікробних препаратів(AMR): ризики невиправданого використання протимікробних препаратів у тваринництві та птахівництві». 30. Що Ваша країна зробила за останні п’ять років для інтеграції ґендерної перспективи у політики та програми, спрямовані на зменшення ризику стихійних лих, посилення стійкості до змін клімату та пом’якшення наслідків змін клімату? НУО не подають додаткової інформації до висвітленої в урядовому Національному огляді. 65

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 Розділ 3. НАЦІОНАЛЬНІ ІНСТИТУТИ І ПРОЦЕСИ 31. Який у вашій країні створено національний механізм забезпечення ґендерної рівності та розширення можливостей жінок? Будь ласка, опишіть його та вкажіть його місце в структурі уряду Як організована підзвітність національного механізму з ґендерної рівності? Чи він звітує щорічно перед Кабінетом Міністрів і Парламентом? Чи ці звіти доступні громадськості? Система державних установ, що забезпечують рівність прав жінок та чоловіків в Україні, утворена відповідно до Закону«Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (2005), але зазнала значних змін протягом 20102019 рр. У попередньому Національному огляді, Пекін +20(2014), викладено інституційний механізм, вибудуваний відповідно до цього закону. Він охоплює законодавчу, а також виконавчу владу національного та місцевого рівня, органи місцевого самоврядування(їх система детально викладена в урядовому звіті). Починаючи з 2017 року, відбулося посилення національного механізму ґендерної рівності в сфері виконавчої влади, а також послаблення в інших структурах. З одного боку, з 2017 року до сфери відповідальності Віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України було додано питання координування ґендерної рівності та взаємодії центральних органів виконавчої влади з питань ґендерної рівності. При Кабінеті Міністрів України утворено посаду Урядового уповноваженого з питань ґендерної політики, створено та профінансовано її апарат як частину структури Секретаріату Кабінету Міністрів України(4 особи). Відповідно до Закону України«Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» було визначено спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, а саме – Міністерство соціальної політики України. Відповідно до свого положення міністерство, крім іншого, є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та надання гуманітарної допомоги. Міністерство відповідальне за розробку заходів, спрямованих на забезпечення рівності прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства; формує Національний план дій щодо впровадження ґендерної рівності та узагальнює виконання державних програм з питань ґендерної рівності; здійснює в межах повноважень, передбачених законом, контроль за дотриманням ґендерної рівності під час вирішення кадрових питань у центральних і місцевих органах виконавчої влади; організовує навчання державних службовців з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; здійснює разом з іншими центральними органами виконавчої влади підготовку науково обґрунтованих пропозицій щодо забезпечення ґендерної рівності; та разом з іншими центральними органами виконавчої влади вживає заходів до усунення дискримінаційних норм, виявлених за результатами ґендерно-правової експертизи законодавства. Також відповідно до Бюджетного кодексу України(пункт 2.1 статті 22) Мінсоцполітики є розпорядником бюджетних коштів, що означає, що Міністерство відповідальне за виконання державних програм з ґендерної рівності, в той час як Віце-прем’єр-міністр та Урядовий уповноважений не можуть бути розпорядниками бюджетних коштів. Урядовий уповноважений з питань ґендерної політики є уповноваженою Кабінетом Міністрів України посадовою особою, на яку покладено функцію з організації здійснення КМУ повноважень у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства. Урядовий уповноважений бере участь, відповідно до компетенції, у координації роботи мі66

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 ністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, та проведення моніторингу щодо врахування Кабінетом Міністрів України принципу ґендерної рівності під час прийняття нормативно-правових актів. Сприяє здійсненню Прем’єр-міністром України представництва Кабінету Міністрів України у міжнародних зустрічах і форумах, у тому числі, з Комісією ООН зі статусу жінок, Радою Безпеки ООН на сесіях з порядку денного«Жінки, мир, безпека», Ради Європи, ОБСЄ, а також співпрацює та взаємодіє з громадянським суспільством з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства. Важливими є функції подання Кабінетові Міністрів України, за погодженням з Віцепрем’єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, пропозицій щодо державної політики, спрямованої на досягнення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, удосконалення її реалізації, тобто формування стратегічного напрямку розвитку ґендерної політики. А також сприяння координації дій з впровадження центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування рекомендацій міжнародних інституцій з прав людини та рекомендацій і зауважень міжнародних моніторингових місій та міжнародних організацій. Якщо Міністерство соціальної політики як ЦОВВ відповідальний за ґендерну політику готує доповіді з виконання міжнародних зобов’язань, то Уповноважений сприяє підготовці державної доповіді про виконання в Україні Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та інших доповідей, які стосуються стану забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства, підготовці та опрацюванні проектів актів законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробленні державних програм з питань ґендерної рівності та виконує інші функції у взаємодії з відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, ЗМІ та громадськістю. Міністерство соціальної політики бере участь в засіданнях КМУ і голосує як повноправний член уряду, а Урядовий уповноважений бере участь з правом дорадчого голосу під час розгляду питань, що належать до його компетенції. Розширення повноважень Віце-прем’єр міністра та посада Уповноваженого, а це найвищий рівень у виконавчій владі, на який було(нарешті) виведено питання ґендерної рівності, є досягненням, яке адвокатували жіночі організації та депутатки парламентського МФО«Рівні Можливості». Водночас, посилення інституційної стабільності посади Уповноваженого потребує закріпити цю посаду в Законі«Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Завдання з ґендерної політики були внесені до річних планів КМУ у 2018 та 2019 рр, така демонстрація політичної волі та координування призвела до активізації діяльності окремих міністерств. У секторі безпеки, МВС та Міністерства оборони було створено систему радників та контактних осіб з ґендерних питань, виокремлено структурні підрозділи, які займаються ґендерними питаннями. В 16 обласних державних адміністраціях призначено штатних та позаштатних радників голів з ґендерних питань. Частина радників/ць є штатними, частина – на громадських засадах, частина працює за підтримки Програми ООН Жінки. Водночас«ґендерні» підрозділи будуються в передовсім силових міністерствах і структурах виконавчої влади: органах системи МВС, де створено Відділ з питань дотримання ґендерної рівності структурі апарату, Національної гвардії України, де створено службу з ґендерної інтеграції, Державної прикордонної служби України, де створено службу з питань ґендерної рівності, Державна міграційна служба України створила відділ з питань дотримання ґендерної рівності та опрацювання звернень громадян. Створення відповідальних підрозділів, системи радників, підтримка команди консультантів, розробка галузевих планів дій тощо – вся ця інституційна розбудова, яка є значною, та відповідні кошти донора(Програма ООН Жінки в Україні) зосереджено переважно в силовому секторі державного управління. На рівні інших міністерств, заступники міністрів з питань європейської відповідають за питання ґендерної рівності. Тоді як, після управлінської реформи міністерств(«реформи директоратів»), що відбулася протягом 2018 року, у основному відповідальному за питання ґендерної рівності органі, Міністерстві соціальної політики України, відбулись радше негативні зміни. Відповідальний де67

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 партамент сімейної, ґендерної політики та протидії торгівлі людьми з відділом з ґендерної політики в його структурі(5 осіб) було скорочено. Номінально, його повноваження було передано в новостворений Директорат соціальних послуг та інтеграції, але в назві якого питання ґендерної рівності відсутні. Це переводить питання ґендерної рівності у ранг ситуативних – сьогодні вони є, й ними директорат займається, завтра кон’юнктура міняється, і ці питання вилучаються. «Реформу директоратів» у Мінсоцполітики супроводжував ще й відтік підготовлених кадрів, що були відповідальними та здійснювали ґендерну політику з 2013 по 2019 рр. та мали відповідні компетенції. Нові фахівці, що замінили їх, почали набувати відповідних ґендерних компетенцій з нуля, оскільки відповідної підготовки вони не отримували, а наявність ґендерних знань не була умовою зайняття ними цих посад. Проти цих змін у структурі Мінсоцполітики виступали жіночі громадські організації. Голова профільного підкомітету з питань ґендерної рівності та недискримінації Комітету з прав людини та національних меншин Верховної Ради України депутатка Ірина Суслова неодноразово робила депутатські запити щодо цих змін та їх небажаності. Враховуючи, що з 2010 року Мінсоцполітики є спеціально уповноваженим ЦОВВ з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ці зміни слід розцінити як негативні. Негативні зміни спостерігаються і з другим ключовим органом національного механізму, Секретаріатом Уповноваженої Верховної Ради з прав людини. У ньому відбулась подібна ж зміна, як і в Мінсоцполітики, цей орган зазнав реформ. Було відреформовано систему Представників Уповноваженого, та скорочено посаду Представника Уповноваженого з питань дотримання прав дитини, недискримінації та ґендерної рівності. Взамін, створено посаду Представника Уповноваженого з дотримання рівних прав і свобод, в офісі якого працює один спеціаліст, відповідальний за ґендерну рівність. Це зниження рівня відповідальності за права жінок в 2-му ключовому органі, відповідальному за недискримінацію за статтю. Важливою частиною національного механізму на рівні Парламенту України лишається діяльність Підкомітету з питань ґендерної рівності і недискримінації Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Верховної Ради України 6-го, 7-го та 8-го скликань, а також Міжфракційного об’єднання «Рівні Можливості», що діяло у Верховній Раді України 6-го, 7-го та 8-го скликань. Секретаріат МФО«Рівні Можливості» працював за підтримки Національного демократичного інституту. У Верховній Раді України VІІІ скликання було створено також Міжфракційне об’єднання«Жінки. Мир.Безпека» та Міжфракційне об’єднання «Жіноча ініціатива за сімейні цінності». Водночас, негативні зміни можуть статись в парламенті. Так в зв’язку з позачерговими виборами до Верховної Ради України(липень 2019) та обговоренням скорочення кількості комітетів Верховної Ради, ініційованого пропрезидентською партією«Слуга народу», є загроза, що ключовий комітет з прав людини може бути об’єднаний з іншими комітетами, а питання прав людини, а отже й жінок, розчиняться в інших питаннях. На цей час продовжили активно розвиватися дорадчо-консультаційні органи при обласних державних адміністраціях, але внаслідок неодноразових реформувань апаратів ОДА досі немає єдиного підходу у створенні ґендерного механізму на місцях. У зв’язку з реформою децентралізації ґендерна політика на місцях в об’єднаних територіальних громадах залежить від політичної волі голови громади, а якість такої політики – від рівня відповідних знань виконавців ті їх спроможності впроваджувати зобов’язання з ґендерної політики. Не розроблені механізми реалізації ґендерної політики в умовах децентралізації. Отже, державний інституційний механізм розвивається, але нерівномірно. Ключові органи скорочуються і місцями занепадають; периферійні – наснажуються кадрово та розвиваються. Зміни в інституційному механізмі ніхто й ніколи не обговорював з жіночими чи експертними громадськими організаціями. Немає інформації й про суто державні зустрічі чи наради з цих питань. Прийняття управлінських рішень відбувається без урахування ґендерних факторів через відсутність нормативно-правових актів, які регламентують цей процес, а також за недостатньою спроможністю державних службовців їх реалізовувати. Слід відмітити низьку підзвітність дер68

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 жавних органів про реалізацію ґендерної політики, та відсутність відповідальності за невиконання відповідних програм у цій сфері. Відсутній єдиний координаційний механізм обліку ґендерних компонентів та програм міжнародних донорських організацій, що призводить до дублювання зусиль в одних випадках і повної відсутності ґендерної складової в інших. Недостатні ресурси, у вигляді бюджетних коштів та кадрового забезпечення, негативно впливають на ефективність інституційного механізму в цілому. Співпраця з жіночою громадськістю загалом потребує посилення. Це одне із слабких місць політики рівних прав та можливостей в Україні. Хоча базовий закон, що регулює участь громадськості в виробленні політики,«Про соціальний діалог», був прийнятий 2011 року, на шість років пізніше за базовий Закон«Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», участь жінок в соціальному діалозі загалом та вимога ґендерного балансу в представництві в організаціях, які є ключовими соціальними партнерами соціального діалогу, а саме в профспілках та організаціях роботодавців, ні там ні там не обумовлюється. В результаті, жінки не представлені в цих організаціях, не мають впливу на їх політику. Вони витісняються у протестну активність, в протестні вуличні рухи; особливо молоді жінки і дівчата. Це ситуація, яка вимагає серйозних змін, а участь жіночої громадськості має бути легалізована в структурах соціального діалогу. Жіноче представництво у всіх організаціях-сторонах соціального діалогу повинно бути закріплене законодавчо, так само як і санкції за порушення такої законодавчої норми.. 32. Чи є голова національного механізму членом інституційного процесу впровадження ЦСР(наприклад, міжміністерського координаційного офісу, комісії чи комітету)? Процес імплементації ЦСР детально описаний в Національному огляді, поданому урядом. Проект Національного плану дій з реалізації Стратегії сталого розвитку України до 2030 року (2017) має 86 національних завдань та 172 індикатори для моніторингу виконання Цілей Сталого Розвитку в Україні. НУО не подають додаткової інформації до висвітленої в урядовому Національному огляді 33. Чи існують офіційні механізми для участі різних зацікавлених сторін у виконанні та моніторингу Пекінської декларації та платформи дій, CEDAW та Порядку денного сталого розвитку до 2030 року? НУО не подають додаткової інформації до висвітленої в урядовому Національному огляді. 34. Чи включено ґендерну рівність та розширення прав та можливостей жінок та дівчат як ключовий пріоритет у національний план/ стратегію впровадження ЦCР? НУО не подають додаткової інформації до висвітленої в урядовому Національному огляді. 69

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 Розділ 4. ДАНІ І СТАТИСТИКА 35. Які з наступних заходів визначено пріоритетними для удосконалення збору національної ґендерної статистики на наступні п’ять років? – Просування нових законів, нормативних актів або статистичних програм/ стратегій з розвитку гендерної статистики – Формування міжвідомчого координаційного механізму з гендерної статистики(наприклад, технічна робоча група, міжвідомчий комітет) – Розширення використання гендерно-орієнтованих даних для розробки політик та імплементації програм і проектів – Проведення нових статистичних обстежень для збору національної вихідної інформації з окремих тем(таких як витрати часу, гендерно зумовлене насильство, володіння активами, злидні, інвалідність) – Більш повне використання та/ або розвиток адміністративних або альтернативних джерел даних у разі відсутності гендерних статистичних даних – Створення інформаційних продуктів з гендерної статистики у зручному для користування форматі(таких як доповіді, огляди, аналітичні звіти) – Розробка централізованої веб-бази даних і/ або системи моніторингу гендерної статистики – Інституціоналізація механізмів діалогу між користувачами і виробниками гендерної статистики – Розвиток користувацьких навичок для кращого розуміння та використання гендерної статистики(тренінги, семінари по статистичній оцінці) – Інше Україна зробила перші кроки до створення скоординованої системи збору статистичних даних, що дозволить уряду прослідкувати тенденції щодо гендерної рівності за вимірюваними гендерними показниками. Національний огляд окреслює ці перші кроки до механізму збору статистичних даних, що забезпечать проведення моніторингу та звітність. В той же час, розробка ґендерної політики в Україні, особливо на місцевому й галузевому рівні, продовжує буксувати через нестачу роз’єднаних за статтю даних в ряді ключових для становища жінок галузях. Ця ситуація нестачі даних відчутна навіть на національному рівні. На регіональному та місцевому рівнях(область/район/ громада), є вкрай мало можливостей візуалізувати нерівності за статтю, через критичну нестачу відповідних роз’єднаних за статтю даних. Практично неможливо візуалізувати становище жінок вразливих груп\ груп множинної дискримінації через нестачу статистичних чи адміністративних даних про їх становище. Це стосується навіть такої значної соціально-демографічної групи, як сільські дівчата і жінки. Зокрема, даних стосовно доступу жінок до ринку оплачуваної праці та зайнятості у розрізі сільських/міських місцевостей та інших необхідних розрізах; підприємництва і топ-менеджменту в бізнес-секторі; неоплачуваної домашньої праці; насильства тощо. Є й галузі, які відносно забезпечені роз’єднаними за статтю даними, як-от: галузь демографічної статистики; медичної статистики, а в останні 2 роки – освітньої статистики(за винятком ланки професійно-технічної освіти). Незначний і недостатній обсяг доступних для користувача статистичних роз’єднаних за статтю даних, які збирає Держстат, показала робота Кабінету Міністрів України над підготовкою пілотного проекту«Ґендерні профілі 25 областей України», побудована на 33 доступних статистичних показниках 119 . Власне розробку та збір ґендерних показників, що повноцінно характеризували б становище статей, хоча б на націо119 Ґендерні профілі 25 областей України./ Режим доступу: https://eu-ua.org/genderni-profili-25-oblastey-ukrayiny?fbclid= IwAR3bFIG5Vt_ vmWow5FNy9gnkxtX-8v7fBn_2y2s-mZmqjvFqji1INw8SGb0. 70

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНА| 2014-2019 нальному рівні, Україна ще не почала. Але окремі завдання в цьому напрямку було поставлено, зокрема в Держпрограмі та в НПД CEDAW, прийнятих 2018 року. Зокрема, Держпрограма передбачає такі завдання і заходи, як розширення переліку статистичних показників за ознакою статі з розбивкою за іншими основними ознаками(вік, місце проживання, інвалідність, соціально-економічний статус тощо); проведення аналізу діючих форм звітності та визначення переліку форм, які потребують внесення змін відповідно до Заключних зауважень Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок та інших міжнародних зобов’язань України; удосконалення механізму збору деталізованих даних про становище дівчат і жінок із сільської місцевості. НПД CEDAW передбачає: – оптимізувати міжвідомчу взаємодію між Мінсоцполітики та іншими заінтересованими органами задля визначення потреб у показниках ґендерної статистики; – визначити систему необхідних ґендерних показників, та оптимізувати збір даних за ознакою статі та іншими необхідними факторами; – удосконалити систему показників ґендерної рівності у формах адміністративної звітності. На даний час звітів про виконання цих завдань ми ще не маємо. Дослідження міжнародних стандартів щодо збору та візуалізації показників становища жінок та чоловіків в суспільстві, враховуючи жінок які стикаються з множинною дискримінацією, проведений в рамках проекту«Жінки України: залучені, спроможні, незламні», який реалізує міжнародна організація Пакт за підтримки Міністерства закордонних справ Канади, доводить необхідність реформи системи збору гендерної статистики в Україні. Важливим є створення системи, яка б дозволяла монітори виконання CEDAW, Пекінської платформи дій, Цілей сталого розвитку. На момент підготовки звіту в Україні дані розподілені за статтю збираються в основному за демографічними показниками, а збір даних за показниками, які демонструють різницю у становищі чоловіків та жінок, є спорадичним. Тому ситуація вимагає інституалізації збору таких даних та затвердження методології. Аналіз показав, що Уряд сконцентрував свою увагу на зборі даних для звітування по ЦСР, що є позитивним, але недостатнім для здійснення ґендерного аналізу та ґендерного інтегрування. Єдиним документом, який містить феміністичний підхід до розробки політик на основі гендерного аналізу та наступної оцінки ефективності на основі зібраних даних розподілених за статтю та іншими ознаками, є Наказ № 1 від 2 січня 2019 року Міністерства фінансів України«Про гендерно орієнтоване бюджетування». 36. Чи ваша країна визначила національний набір індикаторів для моніторингу поступу щодо ЦСР? Процес створення і обговорення індикаторів для Цілей Сталого Розвитку почався(див. Додаток 8 до Національного огляду України). НУО не подають додаткової інформації з цього питання. 37. Чи вже розпочато збір і компіляцію даних за індикаторами для ЦСР 5 та інших ґендерно-специфічних індикаторів для інших ЦСР? Процес створення і обговорення індикаторів для Цілі Сталого Розвитку 5 почався(див. Додаток 8 до Національного огляду України). НУО не подають додаткової інформації з цього питання. 38. Котра з перерахованих нижче категорій зазвичай представлена в основних соціологічних опитуваннях у вашій країні? – Місце проживання – Рівень доходу – Стать – Ґендер – Вік – Рівень освіти – Шлюбний статус – Расова /етнічна приналежність – Статус мігранта – Наявність інвалідності – Інші характеристики, релевантні у національному контексті При зборі офіційної статистики в Україні використовуються наступні категорії: стать, вік, регіон, та тип поселення, рівень доходу. Але інші дисагреговані дані не збираються або збираються недостатньо – зокрема, освіта, шлюбний статус, раса/етнічність, особливі потреби, статус мігранта. 71

Перелік авторок Паралельного звіту«Пекін+25»: Україна 2014-2019 ДОДАТКОВИЙ НАСКРІЗНИЙ ФОКУС Множинна дискримінація/ Жінки з сільських місцевостей/ Корінні жінки/ Жінки з расових, етнічних та релігійних меншин Зола Кондур, МБО Ромський жіночий фонд«Чіріклі», kondurzola@yahoo.com Жінки з інвалідністю Лариса Байда, Національна асамблея людей з інвалідністю, bayda@naiu.org.ua Юлія Сачук, ГО“Боротьба за права”, juliesachuk@gmail.com Жінки, які живуть з ВІЛ/ Жінки з різними сексуальними орієнтаціями та гендерними ідентичностями Світлана Мороз, БО«Позитивні жінки», svetamorozgen@gmail.com Олена Шевченко, ГО«Інсайт», manager.insight@gmail.com Молоді жінки, дівчата Оксана Москаленко, Жіночий консорціум України, Коаліція«Права дитини в Україні», oksana@wcu-network.org.ua Розділ 1. ПРІОРИТЕТИ, ДОСЯГНЕННЯ, ЗАВДАННЯ І НАСТАНОВИ, пункти 1-4 Марфа Скорик, БО БТ«Київський інститут гендерних досліджень», к.філос. н., marfa.skoryk@gmail.com Марина Руденко, Інформаційно-консультаційний жіночий центр, rudenkomaryna@gmail.com Олена Суслова, Інформаційно-консультаційний жіночий центр, suslovaolena@gmail.com Зола Кондур, МБО Ромський жіночий фонд«Чіріклі», kondurzola@yahoo.com Лариса Байда, Національна асамблея людей з інвалідністю, bayda@naiu.org.ua Ірина Текучова, ГО“Боротьба за права”, juliesachuk@gmail.com Олена Шевченко, ГО«Інсайт», manager.insight@gmail.com Розділ 2. ПРОГРЕС ПО 12-ти КЛЮЧОВИХ СФЕРАХ Інклюзивний розвиток, спільний добробут та достойна робота, пункти 5-7 Ліквідація бідності, соціальний захист та соціальні послуги, пункти 8- 9 Марфа Скорик, БО БТ«Київський інститут ґендерних досліджень», к.філос. н., marfa.skoryk@gmail.com Олеся Брязгунова, Конфедерація вільних профспілок України, olesia.briazgunova@gmail.com Наталія Левицька, Конфедерація вільних профспілок України, levitskayanata@ukr.net Людмила Сало, Постійна комісія з рівних прав та можливостей жінок та чоловіків Федерації профспілок України, ludmila.salo@gmail.com Світлана Саламатова, ГО«Інститут культурних зв’язків Україна»(ICAUkraine), svetasalamatova@gmail.com

Леся Семеняха, Профспілка працівників атомної промисловості, slm@union.kiev.ua Інна Кудінська, ГО«Трудові ініціативи», ikudinska@scukraine.org Надія Бурлака, Ґендерна комісія Профспілки АПК, nadeaburlaka07@gmail.com Світлана Самосуд, Профспілка працівників агропромислового комплексу, apk@fpsu.org.ua Оксана Базар, Федерація професійних спілок працівників малого та середнього підприємництва України, info@federation.org.ua Світлана Внучко, Всеукраїнська професійна спілка працівників туристичної галузі, санаторно-курортної сфери та готельного господарства, vnuchko@ukr.net Вікторія Хомрач, ГО«Центр соціальної безпеки та регіональних ініціатив», socialsecurity@ukr.net Лариса Гунько, Центр підтримки соціальних ініціатив«Чайка», centerchaika@gmail.com Ліквідація бідності, соціальний захист та соціальні послуги, пункт 10 Людмила Порохняк-Гановська, Національна Рада Жінок України, д.мед.н., laporokh@gmail.com Тетяна Тарасова, Інститут проблем виховання НАПН України, к.пед.н., ttarasova@ukr.net Ліквідація бідності, соціальний захист та соціальні послуги, пункт 11 Тетяна Дороніна, Центр ґендерної освіти Криворізького педагогічного університету, д.пед. н., t.o.doronina@gmail.com Марфа Скорик, БО БТ«Київський інститут гендерних досліджень», к.філос.н., marfa.skoryk@gmail.com Юлія Стребкова, Центр ґендерної освіти НТУУ«КПІ», к.філос.н., strebkova@i.ua Олена Лазоренко, Жіноча Професійна Ліга, к.філос.н., lpw.network@gmail.com Тетяна Ісаєва, Музей жіночої та ґендерної історії, gender.museum@gmail.com Олена Масалітіна, ГО“ЕдКемп Україна”(EdCampUkraine), к.філол.н., omalakhova@edpro.agency Свобода від насильства, стигми та стереотипів, пункти 12-15, 17 Катерина Черепаха, ГО«Ла Страда-Україна», k.cherepakha@la-strada.org.ua Галина Федькович, ГО«Центр«Жіночі перспективи», halia_fedkovych@women.lviv.ua Марина Руденко, Інформаційно-консультативний жіночий центр, rudenkomaryna@gmail.com Наталія Чаплинська, БО БФ«ІНТЕГРО», dgil@ukr.net Марта Чумало, ГО«Центр«Жіночі перспективи», marta_chumalo@women.lviv.ua Юлія Аносова, ГО«Ла Страда-Україна», y.anosova@la-strada.org.ua Марина Легенька, ГО«Ла Страда-Україна», m.legenka@la-strada.org.ua Вероніка Андрєєнкова, ГО«Ла Страда-Україна», v.andreenkova@la-strada.org.ua Ольга Калашник, ГО«Ла Страда-Україна», o.kalashnyk@la-strada.org.ua Лілія Гук, ВБО«Коніктус Україна», huklviv@ukr.net Мар’яна Колодій, Центр гендерної освіти при Ужгородському національному університеті, kolodiy.marianna@gmail.com Світлана Мороз, БО«Позитивні жінки», svetamorozgen@gmail.com Ольга Жукова, ГО«Нова генерація», olzhukova46@gmail.com Христина Кіт, Асоціація жінок-юристок України«ЮрФем», к.юрид.н., hrystynakit@ gmail.com

Свобода від насильства, стигми та стереотипів, пункт 16 Ірина Лилик, Українська Асоціація Маркетингу, к.екон.н., umagendercenter@gmail.com Олена Давліканова, Представництво Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні, olena.davlikanova@fes.kiev.ua Богдана Стельмах, Волинський прес-клуб, lutsk@cure.org.ua Єлизавета Кузьменко, Ініціатива«Жінки в медіа», femida.help@gmail.com Олена Бучинська, Київське відділення Індустріального Гендерного Комітету з Реклами, elenabuchynska@gmail.com Участь, підзвітність та ґендерно-чутливі інституції, пункт 18 Олеся Кириленко, ВГО«Ліга жінок-виборців України 50/50», д.соц.н., olesya.kirilenko@gmail.com Марфа Скорик, БО БТ«Київський інститут гендерних досліджень», к.філос. н., marfa.skoryk@gmail.com Леся Нечипоренко, Інформаційно-консультативний жіночий центр, lesya.nech@gmail.com Ірина Славова, Українська жіноча демократична мережа, slavovair@gmail.com Ольга Дячук, ВГО«Ліга жінок-виборців України 50/50» Оксана Ярош, ВОГО«Ґендерний центр», д.політ.н., yarosho@gmail.com Участь, підзвітність та ґендерно-чутливі інституції, пункти 20-23 Марина Руденко, Інформаційно-консультативний жіночий центр, rudenkomaryna@gmail.com Олена Давліканова, Представництво Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні, olena.davlikanova@fes.kiev.ua Оксана Кисельова, Проект ГОБ в Україні, к.філос.н., info@grbproject.org Мирні та інклюзивні суспільства, пункти 25-28 Олена Суслова, Інформаційно-консультаційний жіночий центр, suslovaolena@gmail.com Марина Руденко, Інформаційно-консультативний жіночий центр, rudenkomaryna@gmail.com Анастасія Ненька, Інформаційно-консультативний жіночий центр, n0675036767@gmail.com Марина Пугачева, ГО«Маріупольська асоціація жінок«Берегиня»», morana7020@gmail.com Марія Дмитрієва, координаторка фб-спільноти Фемінізм УА, mariadmytrieva@gmail.com Ольга Коренюк, Жіноча ліга за мир та свободу, okoreniuk@wilpf.ch Оксана Потапова, ГО«Театр для діалогу», oksanapotapova@gmail.com Елла Ламах, Центр«Розвиток демократії», lamakh@ukr.net Мирні та інклюзивні суспільства, пункт 28 Оксана Москаленко, Жіночий консорціум України, Коаліція“Права дитини в Україні”, oksana@wcu-network.org.ua Ярина Холод, Інформаційно-консультативний жіночий центр, учениця 8-А класу, СЗОШ №1, Київська область, kholodyaryna@gmail.com Охорона, захист і відновлення навколишнього середовища, пункти 29-30 Людмила Порохняк-Гановська, Національна Рада Жінок України, д.мед.н., laporokh@gmail.com Валерія Нечерда, Інститут проблем виховання НАПН України, к.пед.н. necherda@gmail.com

Галина Татаренко, ГО Фундація«Жіноча ініціатива», woinsnu@ukr.net Олена Бурлака, Національна Рада Жінок України, Академія медичних наук України, д.мед.наук, burlakaolena@gmail.com Лариса Колос, Міжнародна Школа Рівних Можливостей, larysa.kolos@gmail.com Розділ 3. НАЦІОНАЛЬНІ ІНСТИТУТИ І ПРОЦЕСИ, пункти 31-34 Марфа Скорик, БО БТ«Київський інститут гендерних досліджень», к.філос. н., marfa.skoryk@gmail.com Марина Руденко, Інформаційно-консультаційний жіночий центр, rudenkomaryna@gmail.com Олена Суслова, Інформаційно-консультаційний жіночий центр, suslovaolena@gmail.com Розділ 4. ДАНІ І СТАТИСТИКА, пункти 35-38 Марфа Скорик, БО БТ«Київський інститут гендерних досліджень», к.філос. н., marfa.skoryk@gmail.com Марина Руденко, Інформаційно-консультаційний жіночий центр, rudenkomaryna@ gmail.com Крім перерахованих авторок та контриб’юторок, ми хотіли б висловити щиру подяку всім, хто взяв участь у підготовці національного Паралельного звіту шляхом обговорень, зустрічей та надання коментарів. Ми вдячні за ваш цінний внесок і сподіваємось, що ці спільні зусилля стануть кроком вперед до формування сучасної та чутливої до локальних потреб системи захисту прав жінок та дівчат, а також ефективної інтеграції гендерної рівності в Україні.

Нотатки

Науково-виробниче видання А.О.Ненька та ін. Пекін+ 25: Паралельний звіт. Україна 2014-2019 українською мовою Редакторки: Кичоровська-Кебало М. Скорик М. Давліканова О. Технічний редактор: Тхорук Р. Підписано до друку: 12.12.2019 Формат 60х84/8 Папір офсетний Гарнітура: Frutiger LT CYR 45 Light Друк офсетний Ум.-друк. арк. 8,84 Наклад: 500 прим Підготовка до друку: ФОП Крутько М.М. Друк: ТО«³стка» Тел./факс:(044) 583 50 94 01042 м. Київ, пров. Новопечерський, 5

Це видання друкується на папері, отриманому з лісового господарства сталого ведення. Погляди, висловлені в цій публікації, не обов’язково відображають погляди Фонду ім. Фрідріха Еберта{або організацій, де працюють автори}. Комерційне використання всіх публікацій та інших матеріалів, виданих Фондом ім. Фрідріха Еберта(ФФЕ), не дозволяється без письмового дозволу ФФЕ. ISBN 978-617-7574-06-3