К Пр и е їв дставництво в Україні та Білорусі n Окрім історичних суперечок: яке майбутнє для польсько-українських відносин? Польський погляд НАДІЯ КОВАЛЬ Листопад 2018 n Стосунки з Україною і загалом«східна політика» мають виразно другорядне значення для зовнішньої політики Польщі у пострадянський період порівняно з пріоритетом європейської та євроатлантичної інтеграції, відтак зміст стосунків Польща-Україна до великої міри визначається динамікою стосунків у трикутни­ку Україна-Польща-ЄС. n Іншим обмежуючим фактором розбудови«стратегічного партнерства» Польщі з Україною у рамках східної політики була і залишається необхідність балансу­вати стосунки Польщі з пострадянськими державами з одного боку та з Росій­ською Федерацією з іншого. n Єдиною життєздатною рамкою стратегічного партнерства відтак стала під­тримка Польщею України на шляху до членства в ЄС та НАТО, яка описується традиційною формулою«Польща як адвокат України». Попри збереження цієї рамки в офіційній риториці, її зміст останніми роками суттєво еволюціонував: пріоритет підтримки членства України в ЄС відійшов на другий план як довго­строковий, натомість посилився наголос на стабілізації країн сусідства і під­тримці їхнього демократичного розвитку. n Зміщення пріоритетів від логіки членства до логіки стабілізації та підтримки демократичного розвитку створило своєрідну стратегічну пустку у стосунках України та Польщі, яка має своїм наслідком«двовекторність» поточних відно­син, де гарячий конфлікт навколо історичних питань(ідентичнісний вимір) спі­віснує з активною практичною співпрацею(безпековий вимір). n Польща cвідомо реконцептуалізувала значення та зміст історичної політики в міжнародних відносинах та, зокрема, політики примирення з Україною. Ключо­вим в міждержавному діалозі стає питання, чи нарощування історичних сварок матиме негативний вплив на динаміку практичної співпраці, а чи розширення засягу і глибини співпраці на всіх рівнях подолає негативний вплив історичного дискурсу на двосторонні відносини.