Актуальна ситуація польсько-українських відносин виглядає досить парадок-сально. З одного боку, обидві сторони мають численні спільні інтереси, розви-вається військово-економічне співробітництво, Польща є основною країною міграції українців. З іншого ж боку, маємо складну історію, яка призвела до най-гіршого погіршення взаємовідносин між Варшавою та Києвом після 1991 року, що падає тінню на відносини між Варшавою та Києвом.

Українська керівна еліта ніколи не визначила, що Україна дійсно хоче від Польщі і яке місце Варшави в українській зовнішній політиці. Зрозуміло, що концепція "польського адвоката", прийнята ще в 90-тих роках, вимагає зараз «ребрендин-гу» та адаптації до нових умов. Обидві країни наголошують, що неоімперіаліс-тична політика Росії становить спільну загрозу, але лише на цьому важко ство-рити міцну основу для співпраці.

У найближчому майбутньому, яке можна передбачити, історія залишатиметься головною проблемою польсько-українських відносин. Метою обох сторін має стати нейтралізація впливу історичних суперечок на порядок денний двосто-ронніх відносин. Очільники в Києві повинні пам'ятати, що дії України в сфері сторії (включаючи, наприклад, заборону польських ексґумацій) звужують поле діяльності кожного польського уряду щодо України.