До порівняльних даних залучені результати опитувань експертів, отримані під час діяльності попередніх урядів України – Юліі Тимошенко(опитування серпня 2005 року) та Юрія Єханурова(опитування січня 2006 року) ВІД«ПОМАРАНЧЕВОЇ» ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ДО СПІВІСНУВАННЯ ДВОХ ПОЛІТИК 2006 рік в зовнішній політиці України, як і загалом в політичному житті держави може бути поділений на дві співмірні за часом частини: січень-липень(уряд Юрія Єханурова) та серпень-грудень(уряд Віктора Януковича). У перший зі згаданих періодів контроль за зовнішньополітичною діяльністю держави знаходився в руках президента Віктора Ющенка, а основним провідником реалізації політики президента виступало міністерство закордонних справ, очолюване Борисом Тарасюком. У цей період МЗС досягло максимально високого впливу на зовнішню політику, основні важелі формування поточної зовнішньополітичної діяльності та її концептуального забезпечення знаходились в руках зовнішньополітичного відомства. Керівництво Верховної Ради та Кабінету міністрів у даний період не справляло відчутного впливу на зовнішню політику України. Другий період позначився початком та ескалацією жорсткого конфлікту між непідконтрольною президенту«антикризовою коаліцією» в парламенті в складі Партії Регіонів, СПУ та КПУ та керівництвом Кабміну на чолі з Віктором Януковичем з одного боку та президентом(разом з МЗС) – з іншого. Різночитання суперечливої конституційної реформи, що набула повної сили із формуванням нового складу парламенту, зумовили постійний конфлікт з приводу повноважень у сфері формування зовнішньополітичного курсу України. Політичні розходження між«помаранчевою» частиною політичного спектру та Партією регіонів рельєфно виявились іще під час парламентської кампанії 2006 року, коли представники останньої гостро критикували курс президента Ющенка на вступ до НАТО та звинувачували команду президента в ускладненні відносин з Російською Федерацією, блокуванні переговорів щодо створення ЄЕП тощо. Провал створення«коаліції демократичних сил», а також подальша невдача ідеї «широкої коаліції» спричинили формування уряду політичними силами, що дотримуються відмінних від президента поглядів на тактику та стратегію зовнішньої політики України. Якщо Партія Регіонів та СПУ традиційно виступали проти вступу в НАТО, за нейтральний статус та, де-факто, за поміркований ізоляціонізм(з російським